Постанова

від 23.04.2020 по справі 635/5477/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 635/5477/18 Головуючий суддя І інстанції Бобко Т. В.

Провадження № 22-ц/818/1746/20 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АСУГАЗСЕРВІС на рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2019 року, ухвалене у складі судді Бобко Т.В., по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АСУГАЗСЕРВІС до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО , Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк , ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна про визнання недійсними договору факторингу, договору про відступлення права вимоги, договору передачі прав за іпотечним договором ,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року ТОВ АСУГАЗСЕРВІС звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просив визнати недійсними договір факторингу, укладений 03.04.2018 між ПАТ Укрсоцбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО ; договір відступлення права вимоги за кредитним договором №820/1-27/21-03-7/325 від 20.07.2007, укладений 03.04.2018 між ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО та ОСОБА_1 ; договір №1 передачі прав за іпотечним договором №820/3-27/21/02-7/325 від 20.07.2007, укладений 03.04.2018 між ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. 03 квітня 2018 року за реєстровим № 315, відповідно до якого третій особі було відступлено права за іпотечним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 20.07.2007 між начальником відділення Харківської обласної філії АКБ Укрсоцбанк ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був підписаний споживчий договір відновлювальної кредитної лінії №820/1-27/21-03-7/035. Згідно умов вказаного договору споживач банківських послуг ОСОБА_2 позичив у кредитора АКБ СР Укрсоцбанк грошові кошти згідно до договору відновлювальної кредитної лінії №820/1-27/21-03-7/035.

З метою забезпечення виконання боржником своїх зобов`язань за вказаним договором, 20.07.2007 між АКБ Укрсоцбанк та позивачем було укладено іпотечний договір №820/3-27/21/02-7/325 (з майновим поручителем). Предметом вказаного іпотечного договору є два об`єкти нерухомого майна, які належать позивачу на праві власності, - нежитлова будівля, загальною площею 884,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,0288 га з кадастровим № 6325185001 :00:026:0110, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . За змістом п.1.2. іпотечного договору загальна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 1787498 гривень, що в еквіваленті складає 353960 доларів США.

Від дати укладання вказаних договорів та до 2009 року позивачу не було відомо про хід виконання ОСОБА_2 свого зобов`язання перед АКБ Укрсоцбанк щодо повернення грошових коштів у розмірі, визначеному договором відновлювальної кредитної лінії №820/1-27/21-03-7/035.

Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 18.11.2009 по справі №1039/09 за позовною заявою АКБ СР Укрсоцбанк про розірвання договору кредиту був розірваний договір відновлювальної кредитної лінії №820/1-27/21-03-7/035 від 20.07.2009, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 заборгованість за зазначеним договором у розмірі 718860,47 гривень.

За таких обставин вважав, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 548 ЦК України, яка передбачає, що недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню, договір іпотеки є розірваний з 18.11.2009 в зв`язку з розірванням договору відновлювальної лінії.

Крім того, вважав, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України з 18.11.2009 розпочав діяти строк позовної давності до вимог банку за основним договором відновлювальної кредитної лінії. За основним зобов`язанням по споживчому договору відновлювальної кредитної лінії строк позовної давності згідно вимог ст.257 ЦК України скінчився 19.11.2012, тобто договір іпотеки №820/3-27/21/02-7/325 припинив свою дію 19.11.2012 в зв`язку з припиненням дії основного зобов`язання. Законом України Про захист прав споживачів встановлено спеціальний порядок застосування давності без заяви сторони у спорі та пряму заборону на задоволення вимог, що подаються після спливу давності.

Позивач вважав, що АКБ СР Укрсоцбанк за фактом розірвання основного договору та строками позовної давності з 19.11.2012 втратило право на іпотеку.

Однак, всупереч вимогам діючого законодавства, ПАТ Укрсоцбанк , як правонаступник АКБ СР Укрсоцбанк , не повертаючи позивачу правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, уклало 03.04.2018 договір факторингу з ТОВ ФК ІНВЕСТ-КРЕДО , яке згідно вимог ч. 1 ст. 512 ЦК України стало новим кредитором.

Відповідно до ст. 350 ГК України банк може тільки за певну плату придбавати боргові обов`язки, бути фактором у факторинговій справі, законодавством не передбачено можливості продажу банком кредитної історії або боргу по кредитному договору.

Позивач також зазначав, що при укладенні договору факторингу третіми особами були порушені вимоги ст. 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , ст.ст. 4, 34 Закону України Про фінансові послуги , оскільки ТОВ ФК ІНВЕСТ-КРЕДО не мало відповідних ліцензій на здійснення даної господарської діяльності та ведення валютних операцій.

Крім того, в порушення вимог Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , ст.ст. 655, 656, 1077, 1078 ЦК України, при укладенні договору відступлення права вимоги між банком та фінансовою компанією не було укладено договору купівлі-продажу майнових прав за договором іпотеки, в порушення вимог ст. 209 та ст. 220 ЦК України відступлення права вимоги за іпотечним договором проведено без відповідної державної та нотаріальної реєстрації, в зв`язку з чим договір про передачу права вимоги за іпотечним договором від 20.07.2007 є нікчемним.

В подальшому 03.04.2018 з грубим порушенням вимог ст. 50 ЦК України між ТОВ ФК ІНВЕСТ-КРЕДО та фізичною особою ОСОБА_1 , який не є суб`єктом господарювання та підприємцем в розумінні положень чинного законодавства, були укладені договір відступлення права вимоги за кредитним договором № 820/1-27/21-03-7/035 від 20.07.2007 та договір № 1 про передачу прав за іпотечним договором № 820/3-27/21/02-7/325 від 20.07.2007, відповідно до якого третій особі було відступлене право вимоги за іпотечним договором.

При посвідченні вищезазначеного договору № 1 передачі прав за іпотечним договором приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Р.Т. в порушення вимог ст.ст.47, 48 Закону України Про нотаріат , ст. 203 ЦК України, перевела іпотечне майно в іпотеку до ОСОБА_1 , чим, на думку позивача, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364-1 КК України, оскільки іпотечне майно не було переведене в іпотеку до ТОВ ФК ІНВЕСТ-КРЕДО та знаходилось в розпорядженні банку, тобто право вимоги за іпотечним договором перейшло до ОСОБА_1 незаконно, що є підставою для визнання вищезазначених договорів недійсними з моменту їх укладання.

У подальшому, порушуючи права позивача, ОСОБА_1 повідомив, що заборгованість ОСОБА_2 станом на 05.06.2018 за договором відновлювальної кредитної лінії складає 2860292,86 гривень, та у разі несплати позивачем вказаної суми у тридцяти денний строк з дня отримання заяви ОСОБА_1 зареєструє за собою право власності на предмет іпотеки - земельну ділянку та нежитлову будівлю.

Позивач вважав подальші дії кредиторів щодо обслуговування та нарахування відсотків за договором відновлювальної кредитної лінії незаконні, так як саме за позовною заявою банку рішенням Третейського суду при Асоціації українських банків від 18.11.2009 припинена дія договору, а банк набув права грошової вимоги на підставі рішення суду в сумі 718860,47 гривень. При укладенні договору факторингу від 03.04.2018 банк не володів достатнім обсягом правоздатності, так само як і не володів правом вимоги за договором відновлювальної кредитної лінії, забезпеченого договором іпотеки, а тому не міг передати свої права за цим договором ТОВ ФК ІНВЕСТ-КРЕДО , що є підставою для визнання всіх вищезазначених договорів, укладених між ПАТ Укрсоцбанк , ТОВ ФК ІНВЕСТ-КРЕДО та ОСОБА_1 , недійсними та застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів.

Крім того, відповідно до вимог ст. 60 Закону України Про банки та банківську діяльність , ст. 1076 ЦК України кредитна історія є банківською таємницею, а тому ПАТ Укрсоцбанк не мав права її продавати без відповідного рішення суду про розкриття банківської таємниці.

Отже позивач вважав, що договір факторингу, який оспорюється, від 03.04.2018 є недійсним та нікчемним, оскільки ОСОБА_1 (як фактор за зазначеним договором), не будучи суб`єктом господарювання в розумінні положень чинного законодавства, не мав та не має права на придбання права відступної вимоги до фізичної особи споживача банківських послуг ОСОБА_2 , який також не є суб`єктом господарювання та не має правових підстав для набуття права кредитора та іпотекодержателя за договором відновлювальної кредитної лінії.

Також позивач вважав, що оскаржувані ним договори містять ознаки фіктивності, так як укладені одним днем і не мали на меті наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, що не відповідає вимогам ст.234 ЦК України.

Позивач також просив в позовній заяві стягнути з відповідача на його користь понесені позивачем судові витрати в сумі 111841 гривню, які складаються з витрат на оплату судового збору в розмірі 1841 гривні та витрат на правову допомогу в розмірі 10000 гривень.

В ході судового розгляду представник позивача збільшив вимоги щодо стягнення судових витрат та зазначив, що судові витрати складають суму 57820000 гривень, які розраховані та підтверджені позивачем відповідно до договору про вартість особистого часу спілкування в рамках будь-яких правовідносин, як він себе назвав - з живонародженим мужчиною ОСОБА_6 , Афідевітом від 6 грудня 2019 року, рахунком-фактурою від 6 грудня 2019 року.

ОСОБА_1 19 жовтня 2018 року надав до суду відзив на позов, в якому він просить суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 у задоволенні позовних вимог ТОВ АСУГАЗСЕРВІС до ПАТ Укрсоцбанк , третя особа: приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Клопотов С.Д., про визнання договору іпотеки таким, що втратив чинність, відмовлено. В зазначених рішеннях суди дійшли висновку, що розірвання договору відновлювальної кредитної лінії № 820\1-27/21-03-7/035 від 20.07.2007 не тягне за собою припинення дії іпотечного договору № 820/1-27/21-03-7/035 від 20.07.2007, іпотечний договір діє до припинення основного зобов`язання, розірвання договору не є підставою для припинення іпотеки. Тобто, незважаючи на розірвання договору відновлювальної кредитної лінії від 20.07.2007 №820/1-27/21-03-07/035 та незважаючи на звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідне зобов`язання з повернення сум кредиту, сплати процентів та неустойки не припинилося. Заборгованість позивачем на той час не була погашена, а отже основне зобов`язання продовжувало існувати, а відтак не припинилося іпотечне зобов`язання.

Щодо вимоги позивача про визнання договору факторингу недійсним зазначив, що ані ЦК України, ані Закон України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг не встановлюють жодних обмежень стосовно складу осіб, по відношенню до яких може здійснюватись відступлення права вимоги, тобто не має виключення фізичних осіб з переліку осіб, що беруть участь у фінансовій операції факторингу. ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО має свідоцтво про реєстрацію в Реєстрі фінансових установ серії ФК №595 від 07.07.2015, а тому є належною стороною договору факторингу. Договори, що оспорюються позивачем, укладені у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для визнання їх недійсними відсутні. Крім того, відповідач вказує, що позивач не зазначив, які його цивільні права та інтереси були порушені, у зв`язку із чим визнання правочинів недійсними, як способу захисту порушених прав, не може бути застосовано.

Від позивача 01.11.2018 до суду надійшли заперечення на відзив, в яких позивач просив задовольнити позовні вимоги, зазначивши обставини та підстави, аналогічні обставинам та підставам, викладеним у позовній заяві.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ АСУГАЗСЕРВІС до ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ ФК ІНВЕСТ-КРЕДО , ПАТ Укрсоцбанк , ОСОБА_2 , ПН КМНО Гречана Р.Т. про визнання недійсними договору факторингу, договору про відступлення права вимоги, договору передачі прав за іпотечним договором.

В апеляційній скарзі ТОВ АСУГАЗСЕРВІС просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Мотивуючи апеляційну скаргу Товариство послалось на обставини, викладені у позовній заяві.

Вважають, що ними вірно було визначено процесуальні статуси учасників справи, оскільки відповідачем у цій справі має бути лише нинішній власник іпотечного майна - ОСОБА_1 , тоді як ТОВ ФК ІНВЕСТ-КРЕДО , ПАТ Укрсоцбанк правильно визначені третіми особами, оскільки вони відступили своє право вимоги.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Частина третя статті 3 ЦПК Українипередбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що не перешкоджає її розгляду відповідно до ст. 372 ЦПК України, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та розглянутого судом позову, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За правилом ч. 1 ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 Цивільного Кодексу України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк , та ОСОБА_2 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії №820/1-27/21-03-07/035.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за вказаним договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк , та Товариством з обмеженою відповідальністю АСУГАЗСЕРВІС 20 липня 2007 року укладено Іпотечний договір № 820/3-27/21/02-7/325 (з майновим поручителем), що посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Клопотовим М.Д. за реєстровим № 2441. Відповідно до умов п.1.1. Іпотечного договору, ТОВ АСУГАЗСЕРВІС , як майновий поручитель (іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу (іпотекодержателю) в якості забезпечення виконання зобов`язань позичальником за договором відновлювальної кредитної лінії №820/1-27/21-03-07/035 від 20.07.2007 нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю загальною площею 884,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить Іпотекодавцю на праві колективної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.02.2007 видане виконавчим комітетом Циркунівської сільської ради, на підставі рішення виконавчого комітету сільської ради №51 від 13.02.2007, право власності на яку зареєстровано КП Харківське районне БТІ згідно з витягом про реєстрацію права власності від 30.03.2007, за реєстраційним №17897781; земельну ділянку, загальною площею 0,0288 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6325185001:00:026:0110 та належить Іпотекодавцю на праві колективної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №630457, виданого 28.03.2006 Харківською райдержадміністрацією, право власності на яку зареєстровано 28.03.2006 в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №020670300001. За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки становить 1787498,00 гривень.

Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 18 листопада 2009 року (справа №1039/09) було задоволено позов АКБ СР Укрсоцбанк , договір відновлювальної кредитної лінії №820/1-27/21-03-7/035 від 20.07.2009 було розірвано, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 заборгованість за зазначеним договором у розмірі 718860,47 гривень.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12 травня 2014 року (справа №922/691/14) відмовлено в задоволенні позову ТОВ АСУГАЗСЕРВІС до ПАТ Укрсоцбанк про визнання іпотечного договору № 820/3-27/21/02-7/325 від 20.07.2007 таким, що втратив чинність, та визнання ПАТ Укрсоцбанк таким, що втратив право на іпотеку, зобов`язання повернути правовстановлюючі документи на предмет іпотеки. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05 серпня 2014 року зазначене рішення залишено без змін.

Між Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО 03 квітня 2018 року було укладено договір факторингу, за умовами якого ПАТ УКРСОЦБАНК були відступлені/передані права вимоги на користь ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО за договором відновлювальної кредитної лінії №820/1-27/21-03-7/325 від 20.07.2007.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО та ОСОБА_1 03 квітня 2018 року було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором №820/1-27/21-03-7/035 від 20.07.2007.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО та ОСОБА_1 03 квітня 2018 року було укладено договір укладено договір №1 передачі прав за Іпотечним договором №820/3-27/21/02-7/325 від 20.07.2007, який був посвідчений 03 квітня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. за реєстровим №315.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що позивач оспорює та просить визнати недійсними: договір факторингу, укладений між ПАТ Укрсоцбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО ; договір відступлення права вимоги за кредитним договором, укладений між ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО та ОСОБА_1 ; договір №1 передачі прав за іпотечним договором, укладений між ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО та ОСОБА_1 . При цьому сторонами спірних договорів крім відповідача ОСОБА_1 є інші учасники спірних договорів - Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк та Товариство з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО , які не залучені позивачем до участі у справі в якості відповідачів, хоча спір має значення для їх прав та обов`язків з огляду на те, що вони є учасниками спірних договорів.

На виконання вимог ст.ст. 51, 189, 191 ЦПК України у підготовчому судовому засіданні 12 червня 2019 року судом вирішувалось питання щодо складу учасників судового процесу та з`ясовувалась думка учасників судового розгляду, зокрема представника позивача, про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів сторін оскаржуваних позивачем договорів, які позивачем залучені в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Але відповідних клопотань від представника позивача до суду не надійшло, згоди на залучення зазначених осіб в якості співвідповідачів у даній справі представник позивача не надав.

Залучення позивачем до участі у справі сторін оспорюваних правочинів, а саме ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО , ПАТ Укрсоцбанк та ОСОБА_2 в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не спростовують висновків суду щодо необхідності відмови у задоволенні позову, оскільки належними відповідачами за заявленими вимогами є також згадані особи.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно визначного у ст. 13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства:

1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

3. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, визнання договору недійсним змінює права та обов`язки кожного зі сторін договору, а тому відповідачами за позовами про визнання договорів недійсними мають бути залучені сторони оспорюваних договорів, які мають власні права та інтереси на предмет спору, а не лише заявлений позивачем відповідач ОСОБА_1 .

При цьому відсутність серед відповідачів іншої сторони спірних договорів, укладених за участю ОСОБА_1 , ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО , відповідно до принципів змагальності та диспозитивності, передбачених у ст.ст. 12, 13 ЦПК України перешкоджають суду розглядати по суті заявлені позивачем вимоги, а суд за змістом ст.ст. 50, 51 ЦПК України не вправі самостійно залучити до його розгляду належного відповідача.

Згідно з вимогами ст.ст. 50, 51 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Як вбачається зі змісту зазначених статей, саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Така правова позиція висловлена в постанові Великої палати Верховного суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України є застосованою у цій справі.

Виходячи з наведеного, колегія суддів за безпідставністю відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що оскільки ТОВ ФК ІНВЕСТ-КРЕДО , ПАТ Укрсоцбанк відступили свої права вимоги, то вони мають бути третіми особами у спорі, оскільки рішення, ухвалене у цій справі напряму буте стосуватись прав та обов`язків таких учасників.

В якості підстав заявлених позовних вимог покладено незгоду позивача саме із договором, укладеним між ТОВ ФК ІНВЕСТ-КРЕДО та ПАТ Укрсоцбанк , що на його думку тягне за собою недійсність подальших договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було роз`яснено його право на звернення до суду з клопотанням про залучення вказаних учасників у якості співвідповідачів, однак ТОВ АСУГАЗСЕРВІС розпорядився таким процесуальним правом на свій розсуд та ним не скористався.

Під час апеляційного розгляду представник апелянта наполягав на необхідності виконання ухвали суду першої інстанції про забезпечення доказів. Оскільки у задоволенні позову було відмовлено з процесуальних мотивів, не пов`язаних з недоведеності позову, відсутність у справі витребуваних доказів не вплинула на законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, тому колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АСУГАЗСЕРВІС - залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 27 квітня 2020 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії І.В. Бурлака.

О.М. Хорошевський.