Постанова

від 01.12.2021 по справі 686/1049/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 686/1049/18

провадження № 61-19113св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Хмельницька обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 травня 2018 року у складі судді Бондарчука В. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 11 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про визнання протиправною та скасування постанови, відшкодування шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 29 січня 2010 року порушено кримінальну справу за фактом незаконного заволодіння чужим майном та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом службовими особами, зокрема і Приватного підприємства Дизайн Буд Сервіс Поділля (далі - ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля ), директором якого він є.

10 лютого 2010 року при проведенні обшуку за місцем його роботи вилучено оригінали бухгалтерських, юридичних та банківських документів, комп`ютерну техніку, заарештовано рахунки підприємства, чим фактично було зупинено роботу ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля .

18 листопада 2010 року відносно нього, як директора підприємства, порушено кримінальну справу за частиною другою статті 212 та частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Постановами слідчого від 22 та 23 листопада 2010 року, 28 березня 2011 року накладено арешт на його майно.

10 березня 2011 року відносно нього порушено кримінальну справу за частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 209, частиною третьою статті 358 КК України. У той же день він був затриманий, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2011 року йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 05 листопада 2013 року його виправдано за відсутністю складу злочину за частиною третьою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 209, частиною другою статті 366 КК України (по епізоду підробки та використання накладної № 214); за частиною другою статті 366 КК України (по епізоду підробки та передачі документів товариств до тендерного комітету) виправдано за недоведеністю участі у вчиненні цього злочину та засуджено за частиною першою статті 366 КК України зі звільненням від відбування покарання на підставі частини п`ятої статті 74 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 28 січня 2014 року вирок у частині визнання його винним за частиною першою статті 366 КК України скасовано, справу в цій частині направлено на додаткове розслідування прокурору Хмельницької області.

Постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Хмельницької області від 29 грудня 2015 року закрито кримінальне провадження № 32014240000000028 у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212 та частиною другою статті 266 КК України, та вичерпанням можливостей їх отримати.

Загальний строк його перебування під слідством та судом становить 5 років 1 місяць і 11 днів, з яких 9 місяців та 16 днів - під вартою.

Постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Хмельницької області від 08 листопада

2017 року йому відмовлено у задоволенні заяви про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки прокурор зобов`язаний був виконати вимоги статті 12 Закону України від 01 грудня

1994 року № 266/94-ВР Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду (далі - Закон № 266/94-ВР) та визначити розмір заподіяної йому шкоди.

Зазначав, що у зв`язку з накладенням арешту на земельну ділянку та автомобіль Jeep Compass, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість зазначеного майна істотно знизилася, збитки, завдані знеціненням автомобіля, становлять 147 258,00 грн, знеціненням земельної ділянки - 409 050,00 грн. Він втратив заробіток за період проведення досудового та судового слідства на загальну суму 2 954 081,75 грн, не отримав дохід від оренди трансформатора у розмірі 4 129 197,58 грн, та у зв`язку з наданням правової допомоги в кримінальному провадженні сплатив за послуги адвоката 28 000,00 грн.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив визнати протиправною (незаконною) та скасувати постанову прокурора від 08 листопада 2017 року про відмову у відшкодуванні шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду; стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на його користь втрачений заробіток у розмірі 2 954 081,75 грн, втрачений дохід - 4 129 197,58 грн, витрати за надання правової допомоги у кримінальній справі - 28 000,00 грн.

Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 15 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірною та скасовано постанову прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Прокуратури Хмельницької області Балюка В. О. від 08 листопада 2017 року, якою відмовлено у відшкодуванні ОСОБА_1 шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання розподілусудових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурор при винесенні оскаржуваної постанови не дотримався вимог статей 3, 12 Закону № 266/94-ВРта пункту 12 Положення про застосування зазначеного Закону, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню .Ураховуючи, що розгляд заяви ОСОБА_1 має відбутися спочатку, суд вважав передчасними вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на його користь втраченого заробітку - 2 954 081,75 грн, втраченого доходу - 4 129 197,58 грн та витрат за надання правової допомоги у кримінальній справ - 28 000,00 грн, оскільки позивач на час розгляду справи судом не позбавлений можливості отримати відшкодування завданої шкоди у спосіб, визначений Законом

№ 266/94-ВР.

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 14 серпня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Прокуратури Хмельницької області задоволено частково, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що питання відшкодування шкоди згідно із Законом № 266/94-ВР віднесено до компетенції інших державних органів, а тому зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року справу № 686/1049/18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 14 серпня 2018 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не урахував визначений Законом № 266/94-ВРпорядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, не звернув увагу на те, що за змістом статті 12 цього Закону саме суд, який ухвалив виправдувальний вирок, визначає розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив унаслідок незаконних дій та які підлягають стягненню на його користь, і таке судове рішення може бути оскаржено до суду вищої інстанції відповідно до положень цивільного процесуального законодавства. З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди мають бути розглянуті по суті, у зв`язку з чим направила справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 01 жовтня 2019 року про виправлення описки, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Прокуратури Хмельницької області задоволено частково, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 7 539,69 грн - втраченого заробітку,

63 287,07 грн - премії, 1 879,74 грн - інфляційних втрат, 17 794,00 грн - збитків від арешту майна та 28 000,00 грн витрат на правову допомогу у кримінальній справі, а всього 118 500,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог

ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що завдана позивачу майнова шкода підлягає відшкодуванню на підставі положень Закону № 266/94-ВР в частині втраченого заробітку за період перебування ОСОБА_1 під вартою у зв`язку з обранням щодо нього запобіжного заходу (з 10 березня 2011 року

по 26 грудня 2011 року); щорічної одноразової виплати відповідно до пункту 3.1 контракту з керівником підприємства ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля

від 21 грудня 2009 року (далі - контракт), пропорційно до кількості днів протягом яких ОСОБА_1 не виконував обов`язки директора підприємства у зв`язку з обранням щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; інфляційних втрат на належні до виплати позивачу суми; майнової шкоди, завданої внаслідок зменшення ринкової вартості арештованого транспортного засобу за період перебування позивача під арештом; витрат на правову допомогу, надану позивачеві у кримінальній справі на стадіях досудового та судового слідства.

Відмовляючи у відшкодуванні втраченого заробітку та щорічної одноразової виплати за весь період здійснення досудового розслідування та судового розгляду, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не був відсторонений від виконання своїх посадових обов`язків директора ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля , фактично виконував свої посадові обов`язки директора підприємства, однак заробітну плату підприємство йому не нараховувало та не виплачувало за 2010-2015 роки у зв`язку з накладенням арешту на рахунок

ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля . Оскільки позивача не було відсторонено від виконання посадових обов`язків директора за рішенням органів досудового слідства чи суду, саме на підприємство покладено обов`язок по нарахуванню та виплаті позивачеві заробітної плати та інших виплат, обумовлених контрактом.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування вартості знецінення земельної ділянки у зв`язку з її арештом, а також у стягненні збитків у вигляді недоотриманого доходу від оренди трансформатора у розмірі 4 129 197,58 грн, апеляційний суд вважав такі вимоги недоведеними у зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження понесених позивачем збитків, їх розміру та причинного зв`язку між збитками і неправомірними діями органів досудового слідства та суду.

Постановою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року касаційні скарги ОСОБА_1 , прокуратури Хмельницької області та Державної казначейської служби України задоволено частково, постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року та ухвалу цього ж суду від 01 жовтня 2019 року про виправлення описки скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на межі апеляційного оскарження, оскільки рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання постанови прокурора від 08 листопада 2017 року неправомірною та її скасування в апеляційному порядку не оскаржувалося. Стягуючи на користь позивача втрачений заробіток та інфляційні втрати з посиланням на пункт 3.1 контракту щодо виплати премій, суд апеляційної інстанції не урахував, що зазначені виплати є предметом додаткових переговорів з урахуванням господарської діяльності підприємства, зокрема отриманого прибутку підприємства, наявність якого судом не встановлено. Вирішуючи питання про відшкодування збитків, завданих внаслідок арешту автомобіля, апеляційний суд не звернув увагу, що автомобіль було повернуто позивачеві, відомості про його пошкодження чи знищення відсутні, а тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення збитків у вигляді знецінення автомобіля.

В частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування вартості знецінення земельної ділянки та недоотриманого доходу від оренди трансформатора, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про їх недоведеність.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, апеляційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та в частині стягнення з Прокуратури Хмельницької області судових витрат скасовано, та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Стягнуто із Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток з урахуванням індексу інфляції -

21 324,41 грн та витрати за надання правової допомоги у кримінальній справі - 28 000,00 грн, а всього - 49 324,41 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення доходу відмовлено. В решті рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що завдана позивачеві майнова шкода підлягає відшкодуванню на підставі Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду в частині: втраченого заробітку за період перебування ОСОБА_1 під вартою у зв`язку з обранням щодо нього запобіжного заходу (з 10 березня 2011 року по 26 грудня 2011 року), з урахуванням інфляційних втрат, а також в частині відшкодування витрат на правову допомогу.

Відмовляючи у відшкодуванні інших видів доходу, зокрема премії та одноразової щорічної виплати у розмірі 100 000,00 грн, передбачених умовами контракту, з урахуванням індексу інфляції, за весь час досудового розслідування, апеляційний суд зазначав, що оскільки ОСОБА_1 не був відсторонений від виконання посадових обов`язків директора за рішенням органів досудового слідства чи суду, а з ініціативи власника ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля , відсутні підстави для стягнення грошових коштів за період інший, ніж перебування позивача під вартою. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач звертався до

ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля з вимогою про виплату заробітної плати за період з січня 2012 року по жовтень 2017року. Суд апеляційної інстанції встановив, що арешт на рахунок ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля , на що посилався позивач як на причину неможливості отримання ним заробітної плати під час проведення досудового розслідування, був накладений за рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року про стягнення боргу з ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля на користь ДПІ у

м. Хмельницькому ГУДФС у Хмельницькій області на забезпечення його виконання, а не прийняттям такого рішення органами досудового слідства чи судом у кримінальному провадженні.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодуваннязавданих збитків, заподіяних внаслідок знецінення автомобіля, земельної ділянки та недоотриманого доходу від оренди трансформатора, суд апеляційної інстанції відмовив за їх недоведеністю.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 11 листопада 2020 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні його позовних вимог, та в частині відмови апеляційного суду в задоволенні його позовних вимог, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення, заявник посилався на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема ухваленні оскаржуваних судових рішень суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі

№ 522/1021/16-ц та від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема вказував на те, що суд належно не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції помилково відшкодував йому втрачений заробіток лише за період перебування його під вартою у зв`язку з обранням щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (9 місяців та 16 днів), залишивши поза увагою, що з 18 листопада 2010 року по 29 грудня 2015 року він перебував під слідством із застосуванням міри запобіжного заходу (підписки про невиїзд). Оскільки працівниками правоохоронних органів було вилучено всю первинну бухгалтерську документацію, комп`ютери з програмними комплексами 1с, заблоковано розрахункові рахунки ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля шляхом накладення на них арешту, скасованого лише у травні 2018 року, ні його вини, ні вини власника підприємства у невиплаті йому заробітної плати не було.

ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля немогло сплачувати йому заробітну плату, оскільки не вело господарську діяльність у зв`язку з арештом розрахункового рахунку підприємства .

Вирішуючи питання про відшкодування втраченого заробітку, премій та щорічних виплат передбачених контрактом, апеляційний суд неповно встановив обставин справи, зокрема не з`ясував, чи були наявними перешкоди у роботі

ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля наслідком протиправних дій органів досудового слідства, що прямо впливає на можливість отримання підприємством прибутку, а отже і на винагороду директору товариства; чи міг він відповідно до умов контракту, у разі отримання підприємством прибутку меншого 100 000,00 грн за відповідний рік, розраховувати на одноразову виплату у розмірі 10 процентів від обороту підприємства . Суд безпідставно переклав обов`язок доказування указаних обставин на нього не урахувавши, що за змістомстатті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади чи місцевого самоврядування, протиправність його дій та рішень презюмується, а тому обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17).

Апеляційний суд неправильно визначив розмір втраченого заробітку, оскільки він повинен розраховуватись не з мінімальної заробітної плати, а із середнього заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій та заліку інших доходів, не одержаних за період відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16).

Зауважив, що вирішуючи вимоги про стягнення втраченого заробітку з урахуванням індексу інфляції, апеляційний суд застосував статтю 2 Закону України Про оплату праці без урахування правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року

№ 711/4010/13-ц, про те, що вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить її структури.

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Хмельницької обласної прокуратури на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якій відповідач просив залишити її без задоволення. Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 не зазначив підстав для стягнення втраченого заробітку, не навів обґрунтування розміру заробітної плати, її складові та на підставі чого позивач мав би їх отримати, не зазначив чи працював він під час перебування під слідством, який дохід отримував до і після відкриття кримінального провадження. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції правильно визначив розмір відшкодування втраченого заробітку виходячи із встановленої законом мінімальної заробітної плати, що узгоджується з положеннями пункту 9 Положення про застосування Закону № 266/94-ВР. Вимоги позивача про відшкодування втраченого доходу від оренди трансформатора, а також від знецінення внаслідок арешту земельної ділянки та автомобіля не доведені жодними доказами.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 01 січня

2010 року працював директором ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля .

Відповідно до пункту 3.1 контракту з керівником підприємства ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля від 21 грудня 2009 року (далі - контракт), за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, керівнику виплачується за рахунок коштів підприємства: заробітна плата (оклад) в розмірі мінімальної заробітної плати встановленої державою щомісячно; премія частина чистого прибутку підприємства в розмірі 10 процентів по завершенню звітного періоду; щорічні одноразові виплати у розмірі 10 процентів від обороту, але не менше

100 000,00 грн. Умови підвищення або зниження обумовленого розміру оплати праці, встановлення надбавок, премій, винагород, за підсумки роботи є предметом додаткових переговорів. Частина прибутку виплачується керівнику щомісячно, не пізніше 10 днів з моменту визначення розміру прибутку. При затримці визначення місячного прибутку чи визначення прибутку за більший період, відсотки від прибутку сплачуються авансом в розмірі 75 процентів від очікуваного прибутку. Після визначення прибутку за місяць, інший період, суми, що сплачуються керівнику, уточняються, а за підсумками роботи підприємства за рік проводиться перерахунок.

29 січня 2010 року слідчим слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області порушено кримінальну справу за фактом незаконного заволодіння службовими особами Відкритого акціонерного товариства Пульсар , Приватного малого підприємства Юнар , ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля чужим майном та легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом за ознаками злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 209 КК України.

18 листопада 2010 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за фактами умисного ухилення від сплати податків Приватним малим підприємством Юнар та ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля у великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 212 КК України.

Постановою слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області від 22 листопада 2010 року накладено арешт на земельну ділянку, належну ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності серії ЯЖ № 959415, площею 0,10 га, розташовану по АДРЕСА_1 .

Постановою слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області від 23 листопада 2010 року накладено арешт на автомобіль Jeep Compass , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

10 березня 2011 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 209, частиною третьою статті 358 КК України.

10 березня 2011 року ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні вказаних вище злочинів, 11 березня 2011 року йому оголошено постанову про притягнення як обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 209, частиною третьою статті 358 України.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 12 березня 2011 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області

від 18 березня 2011 року, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді взяття під варту.

Постановою слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області від 28 березня 2011 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 366 КК України.

28 березня 2011 року ОСОБА_1 пред`явлено нове обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 209, частиною другою статті 212, частиною другою статті 366 КК України.

Постановою слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області від 28 березня 2011 року накладено арешт на трансформатор ТДТН 25000/110, заводський номер 112658, який належав ОСОБА_1 на підставі біржової угоди

від 09 листопада 2006 року.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 05 травня 2011 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області, строк тримання ОСОБА_1 під вартою продовжено до 4 місяців.

07 липня 2011 року ОСОБА_1 пред`явлено кінцеве обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 209, частиною другою статті 212, частиною другою статті 366 КК України, справу направлено до суду.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 26 грудня 2011 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області

від 13 березня 2012 року, кримінальну справу повернуто прокурору Хмельницької області для організації додаткового розслідування, та змінено відносно ОСОБА_1 міру запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 31 жовтня 2013 року, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212, частиною другою статті 366 КК України, вдруге було повернуто прокурору Хмельницької області на додаткове розслідування, із залишенням виду запобіжного заходу - підписки про невиїзд.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 05 листопада 2013 року ОСОБА_1 виправдано за відсутністю складу злочину за частиною третьою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 209, частиною другою статті 366 КК України (по епізоду підробки та використання накладної № 214); виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 366 КК України (по епізоду підробки та передачі документів ТОВ Юнар , ТОВ Укргалантерея до тендерного комітету ВАТ ЕК Хмельницькобленерго ), та засуджено за частиною першою статті 366 КК України зі звільненням від покарання на підставі частини п`ятої статті 74 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 28 січня 2014 року вирок в частині засудження ОСОБА_1 за частиною першою статті 366 КК України скасовано, справу в цій частині направлено прокурору Хмельницької області для проведення додаткового розслідування.

Постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Балюка В. О. від 29 грудня 2015 року кримінальне провадження від 16 травня 2014 року № 32014240000000028 закрито у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості засновника та директора ПМП Юнар і директора ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля

ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною другою статті 212 та частиною другою статті 266 КК України та вичерпання можливостей їх отримати.

Установлено, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом

з 18 листопада 2010 року по 29 грудня 2015 року, з яких 9 місяців та 16 днів під вартою.

01 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Прокуратури Хмельницької області із заявою про відшкодування втраченого заробітку з урахуванням інфляції та неотриманого прибутку, просив прийняти постанову про відшкодування йому 36 000,00 грн втраченого заробітку, 47 800,00 грн компенсації втрати заробітку внаслідок інфляції, 875 000,00 грн втраченого прибутку.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 18 травня 2017 року у справі № 686/2708/17, зміненого рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 27 липня 2017 року, позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Хмельницької області, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 300 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, судові витрати на правову допомогу - 7 200,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2017 року в частині, що не була змінена та нескасована апеляційним судом, та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 27 липня 2017 року залишено без змін.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня

2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року зобов`язано Прокуратуру Хмельницької області розглянути звернення ОСОБА_1 з приводу виплати йому втраченого заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування. Цією ж постановою установлено, що оскільки Прокуратура Хмельницької області 29 грудня 2015 року прийняла постанову, якою закрила кримінальне провадження від 16 травня 2014 року

№ 3201424000000028, вона повинна визначити розмір відшкодування шкоди позивачу у місячний термін.

Постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Прокуратури Хмельницької області від 08 листопада

2017 року, на звернення ОСОБА_1 із заявою про відшкодування йому втраченого заробітку та втраченого прибутку відмовлено у задоволенні вимоги про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду з посиланням на те, що досудове розслідування здійснювалось слідчими СУ ФР ГУ ДФС у Хмельницькій області, ними порушувалася кримінальна справа стосовно особи, ініціювалися запобіжні заходи (тримання під вартою), а в значній частині обвинувачення ОСОБА_1 був виправданий Хмельницьким міськрайонним судом, який також змінював запобіжний захід на підписку про невиїзд, а тому у Прокуратури Хмельницької області відсутні законні підстави, а також оригінали документів, необхідні для визначення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги

ОСОБА_1 висновків судів не спростовують.

Щодо доводів касаційної скарги заявника про порушення судами норм процесуального права при вирішенні вимог про відшкодування втраченого заробітку, та не урахування висновків Великої Палати Верховного Суду у справі

№ 522/1021/16 та Верховного Суду у справі № 818/607/17

Згідно зі статтею 3 Закону № 266/94-ВР у наведених у пункті 1 статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 затверджено Положення про застосування Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду (далі - Положення), пунктом 8 якого передбачено, що згідно з частиною першою статті 4 Закону № 266/94-ВР розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій із заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.

Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100) та від 05 травня

1995 року № 348 Про внесення змін і доповнень до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (підпункт 1 пункту 9 Положення).

Відповідно до положень пункту 2 частини ІІ Період, за яким обчислюється середня заробітна плата Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Саме такого висновок щодо порядку розрахунку суми втраченого заробітку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц.

Установивши, що пунктом 3.1 контракту з керівником підприємства ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля від 21 грудня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля погоджено, що за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, керівнику виплачується за рахунок коштів підприємства, зокрема: заробітна плата (оклад) у розмірі мінімальної заробітної плати встановленої державою щомісячно, суд апеляційної інстанції при визначені розміру втраченого заробітку позивача мотивовано взяв за основу відомості щодо розміру мінімальної заробітної плати на 2011 рік у місячному розмірі за період: з 10 березня - 941 грн, з 1 квітня - 960 грн, з 1 жовтня -

985 грн, з 1 по 26 грудня - 1 004 грн.

Таким чином, апеляційний суд, урахувавши обумовлений трудовим контрактом розмір заробітної плати позивача, правильно визначив суму втраченого заробітку ОСОБА_1 . Зважаючи на наведене, відсутні підстави вважати обґрунтованими доводи касаційної скарги про не урахування судом висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 травня

2019 року у справі № 522/1021/16-ц щодо порядку розрахунку суми втраченого заробітку, оскільки у зазначеній справі та у справі, що переглядається відмінні істотні обставини.

Не є обґрунтованими і посилання заявника на безпідставне не включення до суми втраченого заробітку позивача премії у розмірі 10 процентів від чистого прибутку підприємства та щорічної одноразової виплати у розмірі 10 процентів від обороту підприємства, але не менше 100 000,00 грн, оскільки, як правильно зазначив суду апеляційної інстанції, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля в період з 10 березня 2011 року по 26 грудня 2011 року отримало прибуток, та що за підсумками річної роботи ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля (після визначення річного прибутку), підприємство здійснювало перерахунок заробітних плат його працівникам.

Доводи касаційної скарги заявника про неправильне застосування судами положень статті 1173 ЦК України, так як наслідок безпідставне перекладення на нього обов`язок з доказування обставин щодо встановлення йому роботодавцем надбавок, премій, винагород за підсумками роботи підприємства, є неспроможними, оскільки норма статті 1173 ЦК України стосується виключно відсутності обов`язку доказування особою протиправності дій та рішень органу державної влади чи місцевого самоврядування, тоді як підставою відмови у задоволенні вимог позивача про відшкодування втраченого заробітку з урахуванням премії і щорічної одноразової виплати у розмірі 100 000,00 грн є недоведення позивачем самого факт встановлення йому надбавок, премій, винагород за підсумками роботи ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля за період

з 10 березня 2011 року по 26 грудня 2011 року, а отже посилання заявника на неурахування апеляційним судом висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17 щодо застосування судами статті 1173 ЦПК України є неспроможними.

Щодо доводів касаційної скарги про неурахування судами висновку зробленого Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі

№ 711/4010/13-ц

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством (стаття 34 Закону України Про оплату праці ).

Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати ). Такими доходами є ті грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (частина друга статті 2 цього Закону).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц Великої Палати Верховного Суду дійшла висновку, що вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (пункт 34); від 26 червня 2019 року у справі

№ 761/9584/15-ц (пункт 60)). Оскільки як вихідна допомога, так і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні мають разовий характер , тому до таких виплат згідно з частиною другою статті 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати гарантії цього Закону незастосовні.

Ураховуючи, що у справі яка переглядається, предметом позову є вимоги позивача про відшкодування втраченого заробітку на підставі

Закону № 266/94-ВР, що регулює порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а не вимоги про стягнення з роботодавця вихідної допомоги чи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, безпідставними є аргументи заявника про помилкове незастосування судами до спірних правовідносин висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволеннякасаційної скаргиОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 травня 2018 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак