Постанова

від 11.11.2020 по справі 686/1049/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/1049/18

Провадження № 22-ц/4820/1756/20

Категорія: 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Ярмолюка О.І.

секретар судового засідання Гриньова А.М.

за участю позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , представника Хмельницької обласної прокуратури Ленчика В.М., представника Державної казначейської служби України Мороз Т.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/1049/18 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Хмельницької обласної прокуратури на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року (суддя Бондарчук В.В., повне судове рішення складено 24 травня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про визнання протиправною та скасування постанови, стягнення коштів.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційних скарг і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 вказував, що 29 січня 2010 року було порушено кримінальну справу за фактом незаконного заволодіння службовими особами, у тому числі ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля (далі - Підприємство), директором якого він є, чужим майном та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Позивач зазначив, що 10 лютого 2010 року при проведенні обшуку за місцем його роботи вилучено оригінали бухгалтерських, юридичних та банківських документів, комп`ютерну техніку, заарештовано рахунки підприємства, що призвело до фактичного зупинення роботи ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля . Також, ОСОБА_1 вказує, що відносно нього як директора цього Підприємства 18 листопада 2010 року було порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 КК України. Постановами слідчого від 22 та 23 листопада 2010 року і від 28 березня 2011 року накладено арешт на майно позивача, а 10 березня 2011 року порушено кримінальну справу відносно позивача за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України. І того ж дня він був затриманий, а постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2011 року позивачу обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_1 вказує, що вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 листопада 2013 року його виправдано за відсутністю складу злочину за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК України (по епізоду підробки та використання накладної № 214); за ч. 2 ст. 366 КК України (по епізоду підробки та передачі документів товариств до тендерного комітету) виправдано за недоведеністю участі у вчиненні цього злочину та засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України зі звільненням від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України. Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 28 січня 2014 року вирок у частині визнання його винним за ч. 1 ст. 366 КК України скасовано, справу в цій частині направлено на додаткове розслідування прокурору Хмельницької області. І постановою Прокуратури Хмельницької області від 29 грудня 2015 року закрито кримінальне провадження № 32014240000000028 у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212 та ч. 2 ст. 266 КК України та вичерпанням можливостей їх отримати. Позивач зазначив, що загальний строк його перебування під слідством та судом становить 5 років 1 місяць 11 днів, з яких 9 місяців та 16 днів - під вартою. ОСОБА_1 посилається на те, що постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Прокуратури Хмельницької області від 08 листопада 2017 року йому відмовлено у задоволенні заяви про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. На думку позивача, ця постанова є незаконною, оскільки прокурор зобов`язаний виконати вимоги статті 12 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду (далі - Закон № 266/94-ВР) та прийняти постанову, визначивши розмір шкоди. У зв`язку з накладенням арешту на земельну ділянку та автомобіль Jeep Compass, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартість зазначеного майна істотно знизилася і збитки, завдані знеціненням автомобіля, становлять 147 258 грн, а знеціненням земельної ділянки - 409 050,00 грн. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що втратив заробіток у період досудового і судового слідства на загальну суму 2954081,75 грн, не отримав дохід від оренди власного майна, а саме трансформатора в сумі 4129197,58 грн та у зв`язку з наданням правової допомоги в кримінальному провадженні за послуги адвоката сплатив 28 000 грн. У зв`язку із викладеним, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправною (незаконною) і скасувати постанову прокурора від 08 листопада 2017 року про відмову у відшкодуванні шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду та стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на його користь 2 954 081,75 грн втраченого заробітку, 4 129 197,58 грн втраченого доходу і 28 000,00 грн понесених витрат за надання правової допомоги у кримінальній справі.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною та скасовано постанову прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Прокуратури Балюка В. О. від 08 листопада 2017 року, якою відмовлено у відшкодуванні ОСОБА_1 шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із цим рішенням суду в частині відмови у задоволені позову, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт вказує, що суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної шкоди незаконними діями органів досудового розслідування прокуратури та суду, знову відіславши його за вирішенням цього спору до прокуратури, не звернув уваги на те, що в силу ст. 3 Закону України Про виконавче провадження постанова прокурора з цього приводу, навіть якщо він її винесе, не є виконавчим документом, що унеможливлює її примусове виконання. Апелянт вважає, що судом не було враховано вимоги ст. 12 Закону України Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , згідно з якою у разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити її до суду. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що саме прокурора, відповідно до пункту 12 Положення про застосування вищевказаного Закону, зобов`язано витребувати всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру суми, яка підлягає виплаті в рахунок відшкодування завданої шкоди. Зважаючи на викладене, апелянт просив суд скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у позові та в цій частині постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Також, апеляційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року в частині стягнення судових витрат подала Прокуратура Хмельницької області та вказує, що оскільки судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльності органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, тому відсутні підстави і стягувати в дохід держави судовий збір з відповідачів по цій цивільній справі, який мав би бути сплачений саме за подання позовної заяви до суду першої інстанції. А тому, прокуратура просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з Прокуратури Хмельницької області на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу Прокуратури Хмельницької області Римський А.В. погоджується із доводами скарги та вважає, що рішення в частині стягнення судового збору суперечить положенням ст. 14 Закону України Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду та п. 13 ч. 2 ст. 13 Закону України Про судовий збір . ОСОБА_1 , крім того, вважає, що судом апеляційної інстанції передчасно відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокуратури Хмельницької області, оскільки до скарги не додано довіреності або іншого документу, який посвідчує повноваження заступника прокурора Хмельницької області Гриценка С.М. на подання апеляційної скарги. Позивач також зазначив, що судом та прокуратурою не наведено нормативний документ, який би зобов`язував ОСОБА_1 при зверненні до прокурора за винесенням оскаржуваної постанови вказувати у заяві розмір заподіяної шкоди, проводити її розрахунок.

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 14 серпня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Прокуратури Хмельницької області задоволено частково, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною та скасування постанови, відшкодування шкоди закрито.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 14 серпня 2018 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Прокуратури Хмельницької області задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 7539 грн 69 коп втраченого заробітку, 63287 грн 07 коп премії, 1841 грн 50 коп інфляційних втрат, 17794 грн збитків від арешту майна та 28000 грн. витрат на правову допомогу в кримінальній справі, а всього 118462 грн 26 коп. В задоволенні решти позову відмовлено.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року виправлено арифметичну помилку в постанові Хмельницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною та скасування постанови, стягнення коштів з апеляційними скаргами ОСОБА_1 і Прокуратури Хмельницької області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року. Зазначено правильно розмір інфляційних втрат 1879 грн 74 коп замість помилково нарахованих 1841 грн 50 коп Зазначено правильно загальний розмір суми, яка підлягає до стягнення на користь ОСОБА_1 118500 грн 50 коп, замість помилково нарахованих 118462 грн 26 коп

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_3 про виправлення арифметичної помилки в постанові Хмельницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року та ухвалі Хмельницького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року касаційні скарги ОСОБА_1 , Прокуратури Хмельницької області та Державної казначейської служби України задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 01 жовтня 2019 року про виправлення описки скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року залишено без змін.

15 жовтня 2020 року Хмельницьким апеляційним судом справу призначено до судового розгляду.

Встановлено, що рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 травня 2018 року суду в частині задоволення позову про визнання неправомірною та скасування постанови прокурора від 08 листопада 2017 року учасниками справи не оскаржується.

Апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_1 з підстав у ній наведених та проти задоволення апеляційної скарги Хмельницької обласної прокуратури не заперечують.

Прокурор Хмельницької обласної прокуратури Ленчик В.М. підтримав апеляційну скаргу прокуратури в повному обсязі, проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечує.

Представник Державної казначейської служби України Мороз Т.М. апеляційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури підтримала та заперечила проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, апеляційна скарга Хмельницької обласної прокуратури - до задоволення, а оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог - до скасування з ухваленням нового судового рішення в цій частині, виходячи з наступного.

В силу положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.

Визнаючи неправомірною та скасовуючи постанову прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Прокуратури Балюка В. О. від 08 листопада 2017 року, якою відмовлено у відшкодуванні ОСОБА_1 шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, суд виходив з незаконності цієї постанови, оскільки при її винесенні не було дотримано вимог ст. 3, 12 Закону № 266/94-ВР та п. 12 Положення. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення втрачених заробітку і доходу та понесених витрат на оплату юридичних послуг в кримінальній справі, суд першої інстанції виходив з того, що вирішення цього питання відноситься до компетенції органу, що розглядає заяву про відшкодування шкоди, яким, в даному випадку, є прокуратура Хмельницької області та яка повинна винести відповідну постанову.

Зазначене рішення суду в частині задоволених позовних вимог учасниками справи не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині відмови у позові, виходячи з наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 27 липня 2017 року (т.1 а.с. 56-60), залишеним без змін постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 09 грудня 2019 року встановлено, що 29 січня 2010 року слідчим слідчого відділу податкової міліції ДПА у Хмельницькій області було порушено кримінальну справу за фактом незаконного заволодіння службовими особами ВАТ Пульсар , ПМП Юнар , ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля чужим майном та легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України.

18 листопада 2010 року відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за фактами умисного ухилення від сплати податків ПМП Юнар та ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля у великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212 КК України.

10 березня 2011 року відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за ознаками злочинів ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України.

10 березня 2011 року ОСОБА_1 було затримано за підозрою у вчиненні означених злочинів.

11 березня 2011 року позивачу було оголошено постанову про притягнення як обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України.

За поданням слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області від 11 березня 2011 року постановою Хмельницького міськрайонного суду від 12 березня 2011 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 18 березня 2011 року, відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді взяття під варту.

Постановою слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області від 28 березня 2011 року відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

28 березня 2011 року ОСОБА_1 було пред`явлено нове обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 05 травня 2011 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області, строк тримання його під вартою було продовжено до 4 місяців.

07 липня 2011 року позивачу було пред`явлено кінцеве обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України та справу було направлено до суду.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 26 грудня 2011 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 13 березня 2012 року, кримінальну справу було повернуто прокурору Хмельницької області для організації додаткового розслідування та змінено ОСОБА_1 міру запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 31 жовтня 2013 року, кримінальну справу за обвинуваченням позивача у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, вдруге було повернуто прокурору Хмельницької області на додаткове розслідування, із залишенням йому запобіжного заходу як підписка про невиїзд.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 05 листопада 2013 року, залишеним у цій частині без зміни ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 28 січня 2014 року, ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК України (за епізодом підробки та використання накладної №214) виправдано за відсутністю складу цих злочинів, за ч. 2 ст. 366 КК України (за епізодом підробки та подачі документів ТОВ Юнар , ТОВ Укргалантерея до тендерного комітету ВАТ ЕК Хмельницькобленерго ) виправдано за недоведеністю участі у вчиненні цього злочину та засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України із звільненням від покарання на підставі ч. 5 ст.74 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 28 січня 2014 року, вирок Хмельницького міськрайонного суду від 05 листопада 2013 року в частині засудження за ч. 1 ст. 366 КК України скасовано з направленням справи в цій частині прокурору Хмельницької області на додаткове розслідування.

Постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Хмельницької області від 29 грудня 2015 року кримінальне провадження за обвинуваченням позивача у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості у вчиненні цих кримінальних правопорушень у суді та вичерпанням можливостей їх отримати.

Зазначені обставини в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Крім того, судом встановлено, що 22 листопада 2010 року постановою слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області Назаренка Є.В. накладено арешт на земельну ділянку у АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га., що відповідно до державного акта на право власності серії ЯЖ №959415 належить ОСОБА_1 (т.1 а.с.67).

Постановою слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області Назаренка Є.В. від 23 листопада 2010 року накладено арешт на автомобіль Chrysler Jeep , кузов № НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , титульним власником якого є ОСОБА_4 , 1970 року народження (т.1 а.с.66).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року, що набрала законної сили 05 жовтня 2017 року встановлено, що 01 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Прокуратури Хмельницької області із заявою про прийняття постанови щодо відшкодування йому втраченого заробітку та втраченого прибутку, проте такого рішення прийнято не було, натомість прокуратурою листом №04/5-0577-10 від 06.03.2017 року його заяву направлено до ГУ ДФС у Хмельницькій області, яке листом № 4371/8/22-01-23-1 від 04.04.2017 року повідомило позивача про те, що немає правових підстав для прийняття постанови про відшкодування йому заподіяної шкоди, так як рішення про закриття кримінального провадження у справі приймалося процесуальним прокурором прокуратури Хмельницької області.

Також цією ж постановою встановлено, що оскільки Прокуратура Хмельницької області 29 грудня 2015 року прийняла постанову, якою закрила кримінальне провадження №3201424000000028, вона повинна визначити розмір відшкодування шкоди позивачу у місячний термін.

І постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року зобов`язано Прокуратуру Хмельницької області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 з приводу виплати йому втраченого заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування №3201424000000028 від 16.05.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212 та ч.2 ст. 366 КК України та прийняти постанову у порядку, передбаченому ст. 12 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду №266-94 від 01 грудня 1994 року (т. 1 а.с.13-18).

Постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Прокуратури Хмельницької області радника юстиції Балюка В.О. від 08 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні відшкодуванні ОСОБА_1 шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду з тих підстав, що досудове розслідування здійснювалось слідчими СУ ФР ГУ ДФС у Хмельницькій області, ними порушувалась кримінальна справа стосовно особи, ініціювались запобіжні заходи (тримання під вартою), а в значній частині обвинувачення ОСОБА_1 був виправданий Хмельницьким міськрайонним судом, який також змінював запобіжний захід на підписку про невиїзд, а тому у Прокуратури Хмельницької області відсутні законні, обґрунтовані підстави, а також оригінали документів, що необхідні для визначення шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 (а.с.19-21).

Відповідно до ст. ст. 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

В силу положень ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 статті 1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду (далі-Закон № 266/94-ВР) встановлено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до ст. 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення. Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.

У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода (ст. 3 Закону № 266/94-ВР).

В силу положень ст. 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 11 Закону № 266/94-ВР встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

Згідно ч 1, 2 ст. 12 Закону № 266/94-ВР передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з прийнятою постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України затверджено Положення про застосування Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення), пунктом 6 якого встановлено, що суд, одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили, направляє громадянинові повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які цей громадянин має право претендувати.

Відповідно до п. 11, 12 Положення встановлено, що у разі ухвалення виправдувального вироку або закриття справи судом першої інстанції, для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 статті 3 Закону № 266/94-ВР, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися до суду, який розглядав справу по першій інстанції.

У місячний термін з дня звернення громадянина один з органів, перелічених в п. 11 Положення, залежно від того, хто з них здійснював слідчі дії або розглядав справу, витребовує від відповідних державних і громадських організацій всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди і виносить передбачену ч. 1 ст. 12 Закону постанову (ухвалу).

Встановлено, що наказом №3 від 02 лютого 2010 року, виданого керівником (власником) ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля ОСОБА_5 , ОСОБА_1 відсторонено від виконання обов`язків директора ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля на час досудового та судового слідства у зв`язку з втратою довіри, адже 29.01.2010 було порушено кримінальну справу №41/0238 за фактом незаконного заволодіння службовими особами ВАТ Пульсар , ПМП ЮНАР , ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля чужим майном та легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України (т. 2 а.с.15).

Оскільки ОСОБА_1 було незаконно відсторонено від посади, що є обмеженням його права, то шкода, завдана внаслідок такої процесуальної дії підлягає відшкодуванню. Право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону (стаття 1176 ЦК, стаття 1Закону№ 266/94-ВР).

Закон №266/94-ВР не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви № 6778/05 у справі МПП Голуб проти України від 18 жовтня 2005 року зазначив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (справа Ґолдер проти Сполученого Королівства , рішення від 21 лютого 1975 року). Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення від 19 грудня 1997 року у справі Бруала Гомес де ла Торре проти Іспанії ).

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі Беллет проти Франції ).

А тому, позовні вимоги про відшкодування шкоди, що заявлені до суду, мають бути розглянуті по суті.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц і від 21 листопада 2018 року у справі № 146/1091/17 .

Встановлено, що ОСОБА_1 з 01 січня 2010 року працював директором ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля , з яким 21.12.2009 укладено контракт (а.с. 27-28).

Пунктом 3.1 Контракту з керівником підприємства ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля код 35360907 від 21 грудня 2009 року, що укладений між ОСОБА_1 та ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля погоджено, що за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, керівнику виплачується за рахунок коштів підприємства: заробітна плата (оклад) в розмірі мінімальної заробітної плати встановленої державою, щомісячно; премія - частина чистого прибутку підприємства в розмірі 10% по завершенню звітного періоду; щорічні одноразові виплати в розмірі 10% від обороту, але не менше 100000 грн. (ста тисяч гривень).

Враховуючи факт невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків, як директора ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля лише на протязі періоду перебування його під вартою з 10.03.2011 по 26.12.2011 колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків директора підприємства було зумовлено не рішенням органів досудового слідства чи суду, а виключно за ініціативою власника ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля , відсутні правові підстави для стягнення грошових коштів за період інший, ніж перебування позивача під вартою в процесі здійснення кримінального провадження.

А тому, на користь позивача підлягає до стягнення втрачений ним заробіток за період з 10.03.2011 по 26.12.2011 з врахуванням індексу інфляції за період з січня 2012 року по жовтень 2017 року, що визначений ОСОБА_1 у позовній заяві.

Так, при визначенні розміру втраченого заробітку суд виходить із розміру мінімальної заробітної плати, що відповідно до ст. 22 Закону України Про Державний бюджет на 2011 рік складав у місячному розмірі за період: з 10 березня - 941 грн, з 1 квітня - 960 грн, з 1 жовтня - 985 грн, з 1 по 26 грудня - 1004 грн.

Таким чином, розмір втраченого позивачем заробітку за період з 10.03.2011 по 26.12.2011 становить 9239,87 грн (941грн/31дн х 22 дн + 960 грн х 6 міс + 985 грн х 2 міс + 1004 грн/31дн х 26 дн).

Водночас, у пункті 3.1 зазначеного Контракту сторони узгодили, що умови підвищення або зниження обумовленого розміру оплати праці, встановлення надбавок, премій, винагород, за підсумки роботи є предметом додаткових переговорів. Частина прибутку виплачується Керівнику щомісячно, не пізніше 10 днів з моменту визначення розміру прибутку. При затримці визначення місячного прибутку чи визначення прибутку за більший період, відсотки від прибутку сплачуються авансом в розмірі 75 відсотків від рахункового (очікуваного) прибутку. Після визначення прибутку за місяць, інший період, суми, що сплачуються Керівнику, уточняються, а за підсумками роботи підприємства за рік (після визначення річного прибутку) - робиться перерахунок.

Однак, в порушення вимог ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України ОСОБА_1 не надано належних та достовірних доказів того, що: встановлення надбавок, премій, винагород за підсумки роботи керівнику були предметом додаткових переговорів; що ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля за період з 10.03.2011 по 26.12.2011 отримало прибуток із відповідним розміром; та що за підсумками річної роботи ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля (після визначення річного прибутку) проводився перерахунок на підприємстві.

А тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вимоги ОСОБА_1 про стягнення втраченого заробітку з врахуванням матеріальної допомоги, премії і щорічної одноразової виплати в розмірі 100000 грн. з врахуванням індексу інфляції за період з січня 2012 року по жовтень 2017 року

Разом з тим, суд виходить з того, що розрахунок розміру інфляційних втрат відносно визначеного судом втраченого заробітку ОСОБА_1 за період з 10.03.2011 по 26.12.2011 повинен визначатись у відповідності до спільного Листа Верховного суду України та Міністерства статистики України № 62-97 від 03 квітня 1997 року, згідно якого для визначення індексу інфляції за любий період необхідно помісячні індекси за цей період перемножити між собою. Якщо в таблиці індексів інфляції наявні індекси інфляції за кожний рік в цілому можна полегшити розрахунок і за рік в цілому брати відповідний індекс інфляції за цей рік. При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, отже якщо платіж внесений з 1 по 15 число кожного місяця, то розрахунок починається з цього місяця.

Тому, розмір інфляційних втрат становитиме 12084 грн 54 коп (2.30786950 (індекс інфляції за період з січня 2012 року по жовтень 2017 року) ((101,40 : 100) x (101,30 : 100) x (100,80 : 100) x (100,40 : 100) x (98,70 : 100) x (99,60 : 100) x (100,10 : 100) x (100,00 : 100) x (100,10 : 100) x (100,20 : 100) x (100,20 : 100) x (100,20 : 100) x (100,30 : 100) x (100,00 : 100) x (99,70 : 100) x (99,70 : 100) x (99,80 : 100) x (99,70 : 100) x (100,10 : 100) x (100,00 : 100) x (99,90 : 100) x (100,20 : 100) x (100,20 : 100) x (99,90 : 100) x (100,00 : 100) x (100,00 : 100) x (100,10 : 100) x (100,00 : 100) x (99,90 : 100) x (99,30 : 100) x (100,00 : 100) x (100,40 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (103,30 : 100) x (103,80 : 100) x (101,00 : 100) x (100,40 : 100) x (100,80 : 100) x (102,90 : 100) x (102,40 : 100) x (101,90 : 100) x (103,00 : 100) x (103,10 : 100) x (105,30 : 100) x (110,80 : 100) x (114,00 : 100) x (102,20 : 100) x (100,40 : 100) x (99,00 : 100) x (99,20 : 100) x (102,30 : 100) x (98,70 : 100) x (102,00 : 100) x (100,70 : 100) x (100,90 : 100) x (99,60 : 100) x (101,00 : 100) x (103,50 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (99,90 : 100) x (99,70 : 100) x (101,80 : 100) x (102,80 : 100) x (101,80 : 100) x (100,90 : 100) x (101,10 : 100) x (101,00 : 100) x (101,80 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (100,20 : 100) x (99,90 : 100) с (102,00 : 100) x (101,20 : 100)) x 9 239,87 грн (втрачений заробіток) - 9 239,87 грн. (втрачений заробіток)).

Виходячи з вищенаведеного, розмір втраченого ОСОБА_1 заробітку за період з 10.03.2011 по 26.12.2011 з врахуванням індексу інфляції за період з січня 2012 року по жовтень 2017 року становить 21 324,41 грн (9 239,87 грн (заробітна плата) + 12 084,54 грн (інфляційне збільшення)).

Також, судова колегія вважає, що не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення втраченого заробітку з врахуванням індексу інфляції за період з 10.02.2010 по 09.03.2011 та з 27.12.2011 по 31.12.2015, адже враховуючи вимоги трудового законодавства та умови контракту від 21.12.2009, укладеного між ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля та ОСОБА_1 та ту обставину, що позивача не було відсторонено від виконання посадових обов`язків директора саме за рішенням органів досудового слідства чи суду, тому саме на підприємство покладено обов`язок по нарахуванню та виплаті позивачу заробітної плати та інших виплат, обумовлених контрактом.

Однак, належних та достатніх доказів того, що позивач звертався до ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля з вимогою про виплату заробітної плати за вказаний період та, що причиною невиплати підприємством цієї заробітної плати були незаконні дії органів досудового слідства та суду, позивачем в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України надано не було.

А надані позивачем Акт ДПІ у м. Хмельницькому ГУДФС у Хмельницькій області від 07.08.2015 №340/22-25-15-03/35360907, виписки по рахунку ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля від 13.08.2019, довідка ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля на запит адвоката Латюка П.Я. від 09.08.2019, накази ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля №3 від 02.02.2010 та №8 від 12.05.2012, копія постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.10.2011, копія ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012, копія постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011, копія постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.09.2015, постанова №1565/10-12 про арешт коштів боржника від 11.05.2012 і повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про призначення голови комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи (т. 2 а.с. 7 - 27) не підтверджують зазначених обставини.

Разом з тим, з цих матеріалів вбачається, що накладення арешту на рахунок ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля був зумовлений не у зв`язку з прийняттям відповідного рішення органами досудового слідства чи судом у кримінальному провадженні, а на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.10.2011 про стягнення з ПП Дизайн Буд Сервіс Поділля на користь ДПІ м. Хмельницького 797852,26 грн. боргу, відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 11.05.2012 року Головного державного виконавця Другого міського відділу ДВС Хмельницького МРУЮ.

А тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення вищезазначених виплат в порядку відшкодування шкоди, що передбачений Законом України Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду є передчасними.

Судова колегія також вважає, що не підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення втраченого доходу, як збитків від: арешту автомобіля, земельної ділянки та трансформатора ТДТН 25000/110 зав. № НОМЕР_3 з підстав їх недоведеності.

Так, відповідно до п. 2 ст. 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт.

Встановлено, що автомобіль Jeep Compass , реєстраційний номер НОМЕР_1 повернуто ОСОБА_1 і відомостей про його пошкодження чи знищення немає, доказів про намір відчужити цей автомобіль позивачем не надано, тому підстави для стягнення збитків у вигляді знецінення автомобіля відсутні.

Також, відсутні підстави для відшкодування позивачу вартості знецінення земельної ділянки і недоотриманого доходу від оренди трансформатора, оскільки ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів щодо заподіяння таких збитків і їх розміру у зв`язку із знеціненням земельної ділянки площею 0,10 га, що перебувала під арештом з 22.10.2010 по 05.11.2013 саме в розмірі 409 050,00 грн та не доведено заподіяння йому збитків, що виразилися у незаконному притягненні його до кримінальної відповідальності у вигляді недоотриманого доходу від оренди трансформатора ТДТН 25000/110 зав. № 112658 в розмірі 4 129 197,58 грн. Адже матеріали справи не містять доказів заподіяння таких збитків, їх розміру та причинного зв`язку між збитками та неправомірними діями органів досудового слідства та суду в процесі здійснення кримінального провадження.

Разом з тим, судова колегія вважає, що підлягає до задоволення вимога ОСОБА_1 про стягнення понесених ним витрат на оплату правової допомоги в кримінальному провадженні №3201424000000028.

Встановлено, що відповідно до угоди про здійснення захисту у кримінальній справі від 11 лютого 2010 року, укладеної між ОСОБА_1 та адвокатом Вагіним Д.С. в кримінальній справі на стадіях досудового та судового слідства позивачу надавалася правова допомога адвоката, вартість послуг визначена за домовленістю сторін в розмірі 28000 грн. (п. 4 Угоди).

З квитанції №б/н від 11 лютого 2010 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатив 28000 грн ФОП ОСОБА_6 (т.1 а.с.26, 26 зворот), а тому правова допомога у розмірі 28000 грн підлягає до відшкодування позивачу в порядку ст. 3 Закону № 266/94-ВР.

З огляду на вищевикладене, підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 9 239,87 грн втраченого заробітку, 12 084,54 грн інфляційних втрат та 28 000 грн. витрат на правову допомогу в кримінальній справі, а всього 49324,41 грн.

А тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги Хмельницької обласної прокуратури щодо незаконного стягнення судових витрат у вигляді 704 грн. 80 коп. на користь держави, є обґрунтованими.

Так, відповідно до п.13 ч.2 ст. 3 Закону України Про судовий збір судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

В силу вимог ст. 14 Закону № 266/94-ВР сторони у справах про оскарження постанови про відшкодування шкоди звільняються від сплати судових витрат.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції не мав законних підстав для стягнення із Прокуратури Хмельницької області судового збору в розмірі 704,80 грн.

У відповідності до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З врахуванням положень ст. 141 ЦПК України судові витрати у даній справі підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та в частині стягнення з Прокуратури Хмельницької області судових витрат скасувати та в цій частині постановити нове судове рішення.

Стягнути із Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) 21324 (двадцять одну тисячу триста двадцять чотири ) грн. 41 коп. втраченого заробітку з врахуванням індексу інфляції та 28000 (двадцять вісім тисяч) грн. витрат за надання правової допомоги у кримінальній справі, а всього - 49324 (сорок дев`ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 41 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення втрачених заробітку і доходу відмовити.

В решті рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 листопада 2020 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Ярмолюк