Ухвала

від 23.11.2021 по справі 904/2524/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 904/2524/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Вронська Г.О., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - Федорчука О.В.,

відповідача-1 - Соколова А.О.,

відповідача-2 - не з`явились,

третьої особи - Соколова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2021 (головуючий суддя - Коваль Л.А., судді: Вечірко І.О., Чередко А.Є.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020 (суддя Петренко Н.Е.)

у справі №904/2524/19

за позовом Фонду державного майна України

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Енергоінвест",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГІ",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод",

про розірвання договору купівлі-продажу та повернення пакета акцій,

ВСТАНОВИВ:

Фонд Державного майна України (далі - Фонд) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Енергоінвест" (далі - ТОВ "Вест Енергоінвест", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГІ" (далі - ТОВ "ФГІ", відповідач-2) про:

- розірвання договору від 03.07.2012 №КПП-600 купівлі-продажу пакета акцій (далі також - договір) Публічного акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" (далі - ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод"), що підлягав продажу за конкурсом, укладений між Фондом та ТОВ "Вест Енергоінвест";

- зобов`язання ТОВ "ФГІ" списати з рахунка ТОВ "Вест Енергоінвест" №030124 пакет акцій ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод" у кількості 35652250 штук простих іменних акцій, випущених у бездокументарній формі, що становить 25% статутного капіталу ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод", та зарахувати на рахунок держави Україна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1 не виконав умови пунктів 11.1, 11.3.1, 11.3.3, 13 та 14 договору, що є порушенням умов цього договору та підставою для його розірвання в судовому порядку відповідно до статей 611, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини п`ятої статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" та пунктів 28, 29 спірного договору.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Так, Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 05.09.2019, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2019, у задоволенні позову відмовив повністю.

Верховний Суд постановою від 21.05.2020 рішення судів попередніх інстанцій у цій справі скасував; справу №904/2524/19 передав на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд, зокрема, зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку та не дослідили обставин того, чи були дійсно допущені відповідачем-1 порушення умов спірного договору, про які зазначає позивач, звертаючись з позовом у цій справі, не з`ясували, якими доказами підтверджуються обставини невиконання відповідачем-1 умов спірного договору, про які зазначає позивач, чи є ці доказами належними, допустимими, достовірними та вірогідними в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). У зв`язку з цим, у разі доведення обставин невиконання відповідачем-1 умов спірного договору суди також мали б надати оцінку істотності допущених відповідачем-1 порушень умов спірного договору, про які зазначає позивач, в розумінні статті 651 ЦК України.

За наслідком нового розгляду Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 23.11.2020 у справі №904/2524/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2021, у задоволенні позову відмовив повністю.

Мотивуючи рішення та постанову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Фондом не були дотримані вимоги Порядку контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації державними органами приватизації, затвердженим наказом Фонду державного майна України №631 від 10.05.2012 (далі - Порядок №631) щодо дотримання процедури проведення перевірки і порядку оформлення результатів проведеної перевірки. Суди вказали, що акт поточної перевірки від 01.03.2018 не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав відповідача-1, тобто не змінює стану його суб`єктивних прав та не створює жодних додаткових обов`язків.

Також суди зазначили, що порушення або невиконання умов абзацу 2 пункту 11.1, підпункту "б" пункту 11.3.1 та підпункту "а" пункту' 11.3.3 договору, не можуть призводити до правового наслідку у вигляді позбавлення іншої сторони договору того, на що вона розраховувала під час укладення договору, оскільки за вказаними пунктами договору позивач не повинен був нічого отримувати.

Також суди дійшли висновку про відсутність істотних порушень відповідачем-1 умов договору у розумінні положень частини другої статті 651 ЦК України, та, відповідно, про відсутність підстав для розірвання договору та повернення пакета акцій.

Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020 у справі №904/2524/19, Фонд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У якості підстави касаційного оскарження скаржник, зокрема, вказав на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.10.2019 у справі №922/4684/16 стосовно застосування статей 14, 76 ГПК України, пункту 3.10 Порядку оскарження результатів перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта приватизації у державному органі приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України №878 від 07.04.2005 (далі - Порядок №878). Посилаючись на вказаний висновок щодо застосування норм права, скаржник зазначає про те, що недотримання визначеної законодавством процедури оскарження акта перевірки позбавляє відповідача права висловлювати свої заперечення та надавати їм оцінку в межах цієї справи, а суди робити висновки щодо наявності чи відсутності порушень зафіксованих в акті перевірки, оскільки це виходить за межі предмета позову.

Дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на таке.

Так, під час розгляду справи №922/4684/16, на висновки, викладені у якій, посилається скаржник у касаційній скарзі у цій справі, відповідач зазначав те, що складений Фондом державного майна України акт поточної перевірки від 10.01.2014 не є допустимим доказом обставин невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу пакета акцій ПАТ "Харківський завод тракторних двигунів", оскільки перевірка та оформлення її результатів у вигляді акта складені з порушенням Порядку №631.

Відхиляючи вказані доводи відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій, з висновками яких погодився Верховний Суд, виходили з такого.

Згідно з пунктом 2.15 Порядку №631, у разі незгоди власника або керівника підприємства з висновками, зробленими представником державного органу приватизації в акті, їх оскарження здійснюється згідно з Порядком №878.

За змістом пункту 2.1 Порядку №878, у разі незгоди з результатами проведеної перевірки відповідач попередньо, перед вжиттям інших заходів щодо захисту своїх прав, повинен був звернутись до органу приватизації, що здійснив перевірку, із відповідною заявою, в якій обґрунтовується незгода з висновками, викладеними в акті перевірки.

У разі незгоди заявника з рішенням комісії, заявник має право оскаржити його в судовому порядку, про що зазначено в пункті 3.10 Порядку №878.

Судами з`ясовано, що акт перевірки від 10.01.2014 відповідачем не оскаржено.

Враховуючи викладене та оскільки складений позивачем акт перевірки від 10.01.2014 не скасований і є дійсним, аргументи відповідача про порушення вимог Порядку №631 при проведенні перевірки судами всіх інстанцій були відхилені як безпідставні.

Отже, у вказаній справі Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які не аналізували доводи відповідача про те, що перевірка та оформлення її результатів у вигляді відповідного акта складені позивачем з порушенням нормативних приписів, які регламентують здійснення контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації державними органами приватизації, про те, що відповідач попередньо, перед вжиттям інших заходів щодо захисту своїх прав, повинен був звернутись до органу приватизації, що здійснив перевірку. У заяві до органу приватизації заявник мав обґрунтувати незгоду з висновками, викладеними в акті перевірки, а орган приватизації за наслідками розгляду прийняти рішення, яке, в разі незгоди з ним, заявник міг оскаржити в судовому порядку (пункт 3.10 Порядку №878). Оскільки за встановленими судами обставинами відповідач у встановленому законодавством порядку акт перевірки від 10.01.2014 не оскаржив, акт є дійсним, аргументи заявника касаційної скарги про порушення вимог Порядку №631 при проведенні перевірки відхилені Верховним судом як безпідставні та такі, що зводяться до переоцінки дій відповідача при складанні вказаного акта.

Таким чином, у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №922/4684/16 викладена правова позиція про те, що недотримання процедури оскарження акта перевірки, визначеної пунктом 2.15. Порядку №631 та пунктом 3.10 Порядку №878, позбавляє сторону процесу можливості заперечувати належність, допустимість та достовірності акта перевірки як доказу встановлених в ньому обставин порушення, в загальному порядку, визначеному процесуальним законодавством.

Водночас, у справі №904/2524/19, правовідносини в якій є подібними до тих, що виникли між сторонами спору у справі №922/4684/16, попередні судові інстанції, встановивши, що відповідач не оскаржив акт перевірки відповідно до Порядку оскарження №878, надали оцінку доводам відповідача про недотримання позивачем визначеної законодавством процедури проведення перевірки виконання умов договору купівлі-продажу пакета акцій та встановили обставини недоведеності викладених у акті фактів порушення умов договору приватизації, з огляду на що, дійшли висновків про безпідставність позовних вимог. Тобто у цій справі суди розглянули в повній мірі всі аргументи відповідача щодо порушення процедури та порядку проведення перевірки, а також оцінили аргументи і докази, якими відповідач обґрунтовував недоведеність актом перевірки фактів порушення ним умов договору.

Колегія суддів вважає за необхідне передати справу №904/2524/19 на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду з метою відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №922/4684/16 щодо застосування пункту 2.15 Порядку №631 та положень пункту 3.10 Порядку №878, а також статей 76, 77 ГПК України з огляду на таке.

За приписами частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виконання завдань судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування судом норм матеріального та процесуального права. Завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів учасників судового процесу. На суд покладено обов`язок створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи, зокрема, в результаті здійснення судом і особами які беруть участь у справі, доказування і пізнання у встановленому процесуальному порядку. Особливість доказування полягає в тому, що воно є як правом так і обов`язком осіб, які беруть участь у справі. Вони мають право подавати докази, брати участь в їх дослідженні, давати усні й письмові пояснення суду , подавати свої доводи, міркування та заперечення, тобто мають право на доказування.

Акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред`являтися ті вимоги, що стосуються, доказів.

Водночас, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Колегія суддів виходить з того, що та обставина, що відповідачем відповідачем-1 не оскаржено до комісії органу приватизації акта перевірки (і, відповідно, рішення комісії до суду) щодо порядку проведення та висновків перевірки, викладених в акті, відповідно до пункту 2.15 Порядку №631 та пункту 3.10 Порядку №878, з огляду на приписи статей 13, 14, 86 ГПК України, не позбавляють останнього, як сторони судового процесу у спорі про розірвання договору, заперечувати як дотримання Фондом організації та порядку проведення перевірки, так і достовірність, зафіксованих актом порушень, оскільки до предмету доказування у такому спорі (розірвання договору) крім суто факту проведення перевірки, даних, зафіксованих актом перевірки, суд має оцінити аргументи сторони на підставі оцінки наданих нею доказів на предмет чи мало дійсно місця порушення, яке зафіксовано в акті.

Колегія суддів вважає порушенням загального порядку дослідження акта перевірки як доказу, в порядку, визначеному процесуальним законодавством, посиланням лише на недоведеність реалізації учасником процедури приватизації права на оскарження результатів перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в окремому, у тому числі і судовому, порядку. Колегія суддів виходить із того, що законодавством не встановлено ані презумпції правомірності акта по факту його неоскарження, ані того, що зафіксовані у ньому суб`єктивні висновки Фонду є обставинами, які звільняють від доказування відповідно до процесуального закону. Наведені аргументи ґрунтуються і на тому, що у спорах щодо оскарження актів, яке (оскарження) є правом сторони вчинити спробу уникнути подальших юридичних конфліктів з приводу наслідків скаладння акта, який є належним і допустимим доказом для звернення Фондом до суду, оскільки непроведення перевірки позбавляє права такого звернення, і у спорах про розірвання договору не є тотожними предмети доказування, позаяк у останніх доводиться не тільки факт перевірки і зафіксовані в ньому обставини, а і об`єктивність останніх з точки зору доведеності підстав істотного порушення умов договору.

Наведене кореспондує нормі, викладеній у пункті 1.2 Порядку №878, за змістом якої встановлені цим нормативним актом положення не забороняють заявнику вживати інших заходів щодо захисту своїх прав згідно із законодавством без звернення до органу приватизації.

Відповідно до приписів частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Згідно вимог частин першої - четвертої статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

Оскільки колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування правових норм, який було викладено у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №922/4684/16, що приймалася колегією суддів з іншої палати, справа №904/2524/19 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 302 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Справу №904/2524/19 з касаційною скаргою Фонду державного майна України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді Г.О. Вронська

Н.М. Губенко