Ухвала

від 02.12.2021 по справі 192/225/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

02 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 192/225/20

провадження № 61-18787ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу адвоката Мулька Анатолія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Солонянської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Солонянської державної нотаріальної контори та ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка на день смерті була зареєстрована в селі Гончарка Солонянського району Дніпропетровської області. У травні 2019 року ОСОБА_2 стало відомо про існування заповіту від 15 квітня 2016 року, складеного померлою ОСОБА_3 .

Про існування заповіту ОСОБА_2 дізналася від заступника директора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес (далі - СГ ТОВ Прогрес ) Денисова А. В .

Відповідно до заповіту померла ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 земельну ділянку площею 7,920 га, розташовану у Солонянській селищній раді з кадастровим номером 1225055100:02:001:0077.

ОСОБА_2 14 травня 2019 року звернулась до Солонянської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте нотаріус Супруненко А. М. відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_3 у зв`язку з пропуском строку подачі заяви про прийняття спадщини. Нотаріус повідомила ОСОБА_2 , що 24 жовтня 2017 року із заявою про прийняття спадщини звернулась донька померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , яка не надала згоди на включення позивача до кола спадкоємців.

Тому ОСОБА_2 просила суд встановити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки не була обізнана про наявність заповіту.

Рішенням від 25 травня 2021 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області в задоволені позову відмовив.

Постановою від 19 жовтня 2021 року Дніпровський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив, рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив.

Визначив ОСОБА_2 додатковий строк тривалістю два місяці з дня ухвалення рішення для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у листопаді 2021 року, адвокат Мулько А. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 ,просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження адвокат Мулько А. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини,викладеного у постановах Верховного Суду: від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17, від 21 липня 2021 року у справі № 756/4035/18.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Після її смерті відкрилась спадщина.

Позивач ОСОБА_2 є засновником СГ ТОВ Прогрес , а відповідач ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_3 .

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку ОСОБА_3 була власницею земельної ділянки площею 7, 920 га з кадастровим номером 1225055100:02:001:0077, яка перебуває в оренді у Товаристві з обмеженою відповідальністю Прогрес-А за договором оренди від 15 квітня 2016 року, який посвідчений нотаріусом Арсеньєвою А. А.

Донька померлої ОСОБА_3 24 жовтня 2017 року звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та не надала згоди на включення ОСОБА_2 до кола спадкоємців.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилалась на те, що причиною пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини стало те, що вона не була обізнаною про наявність заповіту.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19).

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Суди встановили, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач, як спадкоємець за заповітом, звернулась із заявою про прийняття спадщини тільки 14 травня 2019 року, тобто з порушенням встановленого шестимісячного строку.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, ОСОБА_2 зазначила те, що вона не мала об`єктивної можливості звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, через те, що їй не було відомо про наявність заповіту ОСОБА_3 на її користь.

Відповідно до положень статті 63 Закону України Про нотаріат нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

Встановивши, що ОСОБА_2 не була обізнана про наявність заповіту, складеного на її користь, у передбачений законом строк для прийняття спадщини державним нотаріусом не були здійснені повідомлення та виклик його як спадкоємця за заповітом, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення їй додаткового строку тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

ОСОБА_2 не є близьким родичем померлої ОСОБА_3 , разом із спадкодавцем не проживала та не була зареєстрована за місцем відкриття спадщини, тому не могла об`єктивно знати про існування заповіту на її користь.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини.

Постанова суду апеляційної інстанції не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у зазначених особою, яка подала касаційну скаргу, постановах.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень ЦК України у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для цієї справи та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Зі змісту касаційної скарги та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою, а Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судового рішення, що оскаржується, відсутні.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження адвоката Мулька Анатолія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Солонянської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська