Рішення

від 25.05.2021 по справі 192/225/20

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/225/20

Провадження № 2/192/78/21

РІШЕННЯ

Іменем України

25 травня 2021 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Стрельникова О.О.

за участю: секретаря судового засідання - Корота Л.С.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Воловика М.О.,

відповідачки - ОСОБА_2 ,

представника відповідачки - адвоката Мулька А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солонянської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачів про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка на день смерті була зареєстрована в с. Гончарка, Солонянського району, Дніпропетровської області.

13 травня 2019 року ОСОБА_1 стало відомо про існування заповіту від 15 квітня 2016 року.

Про існування заповіту позивачка дізналась від заступника директора с/г ТОВ ПРОГРЕС Денисова Андрія Валерійовича.

Відповідно до заповіту, померла ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 7,920 га, розташовану у Солонянській селищній раді, кадастровий номер 1225055100:02:001:0077.

14 травня 2019 року позивачка звернулась із заявою про прийняття спадщини до Солонянської районної державної нотаріальної контори.

Проте 14 травня 2019 року нотаріусом Солонянської районної державної нотаріальної контори Супруненко А.М. відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_3 , у зв`язку з пропуском строку подачі заяви про прийняття спадщини. Також нотаріусом повідомлено, позивачці, що 24 жовтня 2017 року із заявою про прийняття спадщини до неї звернулась донька померлої - ОСОБА_2 , яка не надала згоди на включення позивачки до кола спадкоємців.

Позивачка не була обізнана про наявність заповіту, а тому така обставина є підставою для встановлення позивачці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивачка та її представник в судовому засідання позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Крім того, в своїх письмових поясненнях зазначили, що державний нотаріус була зобов`язана вчинити дії, щодо повідомлення спадкоємця, а саме позивачки, про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, послались на доводи викладені у відзиві (а.с. 56-59), про те, що підстав для визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини немає, оскільки позивачці достеменно було відомо про наявність заповіту і тому вона пропустила строк для подання заяви на прийняття спадщини без поважних причин.

Представник відповідача Солонянської державної нотаріальної контори, в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 214).

Суд, заслухавши сторони, показання свідка, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що як вбачається із заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Арсеньєвою А.А. 15 квітня 2016 року, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповідала земельну ділянку, площею 7,920 га, розташовану в Солонянській селищній раді, кадастровий номер 1225055100:02:001:0077 - ОСОБА_1 (а.с. 6).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14 травня 2019 року державного нотаріуса Солонянської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Супруненко А.М., відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 , у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини (а.с. 8).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ОСОБА_1 є засновником сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ПРОГРЕС (а.с. 61).

Згідно з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 7,92 га, що розташована на території Солонянської селищної ради Солонянського району, Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225055100:02:001:0077, на дану земельну ділянку має речові права ТОВ ПРОГРЕС-А , яке посвідчувала приватний нотаріус Арсеньєва А.А. (а.с. 66).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка належна ОСОБА_3 , площею 7,920 га, розташована в Солонянській селищній раді, кадастровий номер 1225055100:02:001:0077 перебуває в оренді у ТОВ ПРОГРЕС-А за договором оренди від 15 квітня 2016 року, строк оренди 49 років, договір оренди посвідчував приватний нотаріус Арсеньєва А.А. (а.с. 111).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є засновником товариства з обмеженою відповідальністю ПРОГРЕС-А (а.с. 112-115).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , показав суду, що приблизно в другій половині 2016 року, він на прохання ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 про надання ОСОБА_3 благодійної допомоги в розмірі 10000 грн., на що ОСОБА_1 , погодилась, оскільки ОСОБА_3 є їх пайщиком. Він особисто передав ОСОБА_3 10000 грн., і вона повідомила йому, що в неї є намір скласти на ОСОБА_1 заповіт. Десь в лютому 2019 року він дізнався від мешканців с. Гончарка, Солонянського району, Дніпропетровської області, у кого точно він не пам`ятає, про те, що ОСОБА_3 померла. Після цього 13 травня 2019 року він повідомив ОСОБА_1 про смерть ОСОБА_3 та про те, що та повідомляла йому про намір скласти заповіт на користь ОСОБА_1 . Коли був складений заповіт і ким він посвідчувався йому невідомо.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України - якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в свій постанові Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30 травня 2008 року, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17. З указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Подібна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18).

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Як вбачається з позовної заяви, поважною причиною пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, позивачка, вказує, те, що ОСОБА_1 дізналась про наявність заповіту на її ім`я 13 травня 2019 року, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_4 .

Разом з тим в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомив, що він не був обізнаний про наявність заповіту ОСОБА_3 , а знав лише про намір останньої написати такий заповіт, тому посилання позивачки на те, що їй достеменно стало відомо про заповіт від ОСОБА_4 судом не приймаються, оскільки свідок не знав про наявність заповіту.

Також суд не приймає до уваги посилання позивачки, що вона дізналась про смерть ОСОБА_3 також від ОСОБА_4 .

В своїх показаннях ОСОБА_4 вказував, що про смерть ОСОБА_3 він дізнався в лютому 2019 року від мешканців с. Гончарка, Солонянського району, Дніпропетровської області, при цьому від кого конкретно йому стало відомо про вказані обставини він не пам`ятає.

Згідно ст. 90 ЦПК України - показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Враховуючи, що свідок ОСОБА_4 не може назвати конкретно джерело своєї обізнаності про смерть ОСОБА_3 саме в лютому 2019 році, тому суд вважає, що вказані показання в цій частині не є доказом по справі.

Таким чином, позивачкою не доведено суду, обставину, що вона дізналась про існування заповіту ОСОБА_3 на її користь, саме 13 травня 2019 року і саме від ОСОБА_4 , як і то, що вона звернулась до державного нотаріуса саме 13 травня 2019 року.

Відповідно до положень статті 63 Закону України Про нотаріат в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, в редакції, чинній на момент відкриття спадщини, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Як вбачається з досліджених судом доказів, позивач не надав суду будь-яких доказів бездіяльності державного нотаріуса в частині невчинння дій на повідомлення чи розшук позивачки, як спадкоємиці ОСОБА_3 , а саме матеріалів копії спадкової справи після смерті ОСОБА_3 .

Посилання позивачки та її представника на те, що оскільки Солонянська державна нотаріальна контора є відповідачем по справі і не спростувала вказані обставини, тому вказана обставина є встановленою, суд не приймає з таких підстав.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування - у справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі.

Таким чином з врахуванням предмету позову ОСОБА_1 , а саме визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відповідач Солонянська державна нотаріальна контора є неналежним відповідачем по справі, і тому в задоволені позовних вимог Солонянської державної нотаріальної контори слід відмовити саме з цих підстав.

Даний висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду викладеній в постанові від 19 серпня 2020 року по справі №201/16327/16-ц.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачкою не доведено суду належними та допустимими доказами, що вона дізналась про існування заповіту ОСОБА_3 саме 13 травня 2019 року, а не в межах шестимісячного строку і тому позовні вимоги позивачки про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини пред`явлені саме до ОСОБА_2 є безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають.

Що стосується доводів відповідачки ОСОБА_2 в частині того, що оскільки заповіт ОСОБА_3 та договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_3 та ТОВ ПРОГРЕС-А , засновником якого є позивачка, посвідчені в один і той же день, 15 квітня 2016 року, і одним і тим самим приватним нотаріусом, що свідчить про те, що позивачка знала про існування заповіту, суд не приймає, оскільки вказане є припущенням, враховуючи, що доказів присутності позивачки під час посвідчення заповіту та договору у приватного нотаріуса суду не надано.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 КПК України, покладаються на позивачку.

На підставі викладеного, ст.ст. 1216, 1218, 1233, 1269, 1270, 1272 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 78, 81, 90, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 , яка мешкає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 до Солонянської державної нотаріальної контори, яка розташована: смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул. Задернюка, буд. 5, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02891285, ОСОБА_2 , яка мешкає: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивачки.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28 травня 2021 року.

Головуючий: суддя Стрельников О.О.