Постанова

від 01.12.2021 по справі 183/4449/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7512/21 Справа № 183/4449/20 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Деркач Н.М.

суддів - Демченко Е.Л., Ткаченко І.Ю.,

при секретарі - Усик А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Н.В., про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Н.В., про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом , -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, який в подальшому був уточнений та пред`явлений до ОСОБА_1 , та просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 4,13 га, кадастровий номер 1223281500:02:007:1160, яка знаходиться на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на усе належне йому майно.

Так, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ - ДП № 018407 померлий ОСОБА_3 був власником земельної ділянки, кадастровий номер 1223281500:02:007:1160, розташованої на території Вільненскої сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яка є об`єктом спадкування. Батько на випадок своєї смерті заповітів не складав. ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги за законом, прийняв спадщину, звернувшись із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Приватним нотаріусом Новомосковського РНО Ріхтер Н.В. було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлювального документу на ім`я спадкодавця на зазначену земельну ділянку.

Відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, правонаступником якої є Губиниська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, в якому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку, площею 4,13 га, кадастровий номер 1223281500:02:007:1160, яка знаходиться на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з яким вона проживала однією сім`єю більше п`яти років за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою ОСОБА_3 мешкав з 21 березня 1981 року, тому як перебував у цивільному шлюбі з матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_3 залишився проживати разом з позивачем за зустрічним позовом. Зі своїми дітьми та колишньою дружиною ОСОБА_5 будь-яких стосунків не підтримував. ОСОБА_5 на праві приватної власності належала земельна ділянка, кадастровий номер 1223281500:02:007:1160, розташована на території Вільненскої сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що належала йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ ДП № 018407.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 заповітів не складав, ОСОБА_1 , як спадкоємець четвертої черги за законом, звернулася із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Постановою приватного нотаріуса Новомосковського РНО Ріхтер Н.В. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю документів, що дають можливість встановити факт родинних відносин між нею та спадкодавцем ОСОБА_3 .

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Н.В. про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, загальною площею 4,1300 га, кадастровий номер 1223281500:02:007:1160, що розташована на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського призначення, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Н.В., про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 840,80 гривень.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а рішення суду, як законне та обґрунтоване, на його думку, залишити без змін.

ОСОБА_1 в судове засідання суду апеляційної інстанції, будучи повідомленою належним чином, вдруге не з`явилась. Апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 без її участі, оскільки її явка не була визнана обов`язковою. Розгляд справи без участі ОСОБА_1 не буде порушувати її прав, оскільки судом апеляційної інстанції в повному обсязі буде надана оцінка доводам її апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Новомосковський міськрайонний відділом реєстрації актів громадянського стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 12 лютого 2020 року зроблений відповідний запис за № 12, що підтверджується: копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 02 червня 2020 року (а.с. 11), копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 12 лютого 2020 року (а.с. 30), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану (а.с. 31-32).

Згідно витягу з Єдиного реєстру заповітів за №60930256 від 15.07.2020 року - ОСОБА_3 заповітів на випадок своєї смерті не складав. (а.с. 29).

З копії спадкової справи № 122/2020, заведеної 15 липня 2020 року після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 27-39) вбачається, що з заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 звернулися: 15 липня 2020 року - ОСОБА_1 , як особа яка проживала із спадкодавцем однією сім`єю більше ніж п`ять років до його смерті (а.с. 28); 21 липня 2020 року - син спадкодавця ОСОБА_2 (а.с. 28, 32-34).

14 серпня 2020 року приватним нотаріусом Новомосковського РНО Ріхтер Н.В. повідомлено ОСОБА_2 про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, площею 4,13 га, кадастровий номер 1223281500:02:007:1160, яка знаходиться на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с. 39).

Постановою приватного нотаріуса Новомосковського РНО Ріхтер Н.В. від 19 серпня 2020 року - ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю документів, що дають можливість встановити факт родинних відносин між нею та спадкодавцем ОСОБА_3 (а.с. 38-39).

З довідки Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за № 390 від 10.12.2020 року вбачається, що ОСОБА_3 з 21 березня 1981 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав та був зареєстрований разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 62).

З копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ ДП № 018407 вбачається, що власником земельної ділянки кадастровий номер 1223281500:02:007:1160, розташованої на території Вільненскої сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області є ОСОБА_3 (а.с. 70).

Відповідачка ОСОБА_1 не спростовувала того факту, що оригінал правовстановлювального документу зберігається у неї.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. А згідно зі ст. 1264 ЦК України - у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Спадкодавець ОСОБА_3 заповітів не складав, а тому спадкування здійснюється за законом. Єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті спадкодавця є ОСОБА_2 , який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, шляхом звернення до нотаріусу з заявою про прийняття спадщини. Враховуючи, що ОСОБА_2 не може оформити свої права через відсутність оригіналу Державного акту на землю іншим чином, ніж рішенням суду, суд прийшов до вірного висновку про те, що його позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції правильно виходив з того, що вона не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , вимог щодо встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем не менше п`яти років не заявляла, для можливості визначення її, як спадкоємця четвертої черги, а спадкоємець першої черги своєчасно звернувся за заявою про прийняття спадщини, від прийняття спадщини не відмовлявся, вимог щодо зміни черговості ОСОБА_1 також не заявляла.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що хоча ОСОБА_3 за життя заповіту не складав, він за життя розподілив своє майно між нею та ОСОБА_2 , залишивши йому квартиру, а ОСОБА_1 спірну земельну ділянку, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів цьому суду не надано.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Посилання апеляційної скарги ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 не спілкувався з батьком, не доглядав за ним, а також не приймав участь в похованні батька, є необґрунтованими, оскільки не можуть бути підставою для позбавлення особи права на спадкування після смерті батька у відповідності до закону.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: Н.М. Деркач

Е.Л. Демченко

І.Ю. Ткаченко