Постанова

від 30.11.2021 по справі 335/5729/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 335/5729/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Запорізької області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року (головуючий суддя Татаринов Д.В.)

у справі № 335/5729/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України Запорізької області

про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Запорізької області, в якому просила стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Запорізької області на користь позивачки нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 28.07.2011 по 31.05.2020 на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.03.2011 у справі № 2а-316/11, у загальній сумі 123038,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2011 року у справі №2а-316/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_2 пенсію в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком починаючи з 16 червня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону України Про Загально обов`язкове державне пенсійне страхування .

У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2019 року у справі №2а-316/11 замінено стягувача з ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 та замінено сторону боржника з управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Відповідачем на виконання рішення суду у справі №2а-316/11 здійснено лише перерахунок основної та додаткової пенсії у відповідності до судового рішення, чинного законодавства України, та нараховані грошові кошти до виплати у сумі 63709,94 грн., але ця сума заборгованості так і не була виплачена. Такі обставини за твердженням позивачки є підставою для стягнення на її користь інфляційних витрат та трьох процентів річних за період з 28 липня 2011 року по 31 травня 2020 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови суду від 10 березня 2011 року у розмірі 123038,77 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.07.2021 позов задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до норм ст.625 ЦК України нарахування інфляційних страт на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. У випадку припинення відповідних правовідносин з пенсіонером у зв`язку з його смертю спірні відносини вже врегульовуються положеннями ч.1 ст.1227 ЦК України.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що невиплачені ОСОБА_2 суми пенсії, нараховані на виконання судового рішення, увійшли до складу спадщини і оскільки позивачці як спадкоємиці не були виплачені з вини пенсійного органу, у позивачки виникло право на отримання інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Відповідач зазначає, що ОСОБА_2 за життя були нараховані пенсійні виплати у розмірі 63760,94 грн. Інфляційні втрати та три проценти річних у визначеній позивачем сумі не були нараховані, у зв`язку з чим не можуть бути нараховані після смерті спадкодавця та не входять до складу спадщини.

Також відповідач, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/17342/18 та у справі № 910/4590/19, вважає, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-а-316/11 від 10.03.2011, то до неї не можуть застосовуватись норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України) та стягнення індексації грошового зобов`язання та виплату трьох процентів річних.

Окрім того, відповідач звертає увагу, що за своїми повноваженнями не є розпорядником державних коштів, а відтак не може нести відповідальність за несвоєчасну виплату коштів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 440 від 03.09.2014.

Відповідач, позивач (його представник) в судове засідання не з`явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Від відповідача надійшло письмове клопотання про розгляду справи без участі його представника, в якому відповідач одночасно наполягає на задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2011 року у справі №2а-316/11, яка набрала законної сили 28 липня 2011 року, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_2 пенсію в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком починаючи з 16 червня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Листом від 28.12.2012 № 236/Ш-9 управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя повідомило ОСОБА_2 , що на виконання рішення суду проведено нарахування основної та додаткової пенсії ОСОБА_2 за період з 16.06.2010 по 22.07.2011 з урахуванням сум пенсії, яка була виплачена в цей період; загальна сума нарахування за лютий 2013 року склала 63709,94 грн.

Згідно протоколу органу Пенсійного фонду України від 10.01.2013 загальна сума доплат за рішенням суду ОСОБА_2 за період червень 2010 року - липень 2011 року визначена у розмірі 63760,94 грн. (а.с.31).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, спадкоємицею після його смерті є ОСОБА_1 (позивач у справі), що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.10.2018, зареєстрованим в реєстрі за № 2330 та посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2019 року у справі №2а-316/11 задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну сторони правонаступником.

Замінено стягувача у справі №2а-316/11 з ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 . Також замінено сторону боржника з управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Постанова Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2011 року у справі №2а-316/11 передана на виконання до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Відповідно до акту № 1 приймання-передавання, складеного та затвердженого 09.07.2020 в.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та начальником Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області виконавчі документи, зокрема, щодо примусового виконання означеної вище постанови суду в частині виплати суми 63760,94 грн. ОСОБА_1 (як спадкоємиці) передані до органів державної казначейської служби для погашення заборгованості відповідно до Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440.

Посилаючись на те, що кошти, нараховані на виконання постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2011 року у справі №2а-316/11 померлому ОСОБА_2 у розмірі 63709,94 грн, не були виплачені, позивачка як спадкоємиця за законом звернулась з цим позовом до суду.

Відповідно до ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції (ч.5 ст.308 КАС України).

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу права позивача на нараховану та не виплачену відповідачем на виконання постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2011 року у справі №2а-316/11 суму з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України.

За розрахунком позивачки інфляційні втрати та три проценти річних нараховані на суму боргу 63709,94 грн. за період з 28.07.2011 по 31.05.2020.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо застосування до правовідносин, що виникли між сторонами, положень ст.625 ЦК України.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 14-68цс18 (№ 758/1303/15-ц).

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Отже, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Отже, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі №520/17342/18, від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, відповідальність боржника, яка передбачена ст..625 ЦК України, не пов`язана з наявністю винних дій чи бездіяльності боржника, що призвели до прострочення виконання грошового зобов`язання, а застосовується незалежно від наявності чи відсутності вини у цьому боржника.

Встановлені у справі обставини свідчать, що на виконання постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.03.2021 у справі № 2а-316/11 відповідачем за життя ОСОБА_2 (позивача у справі № 2а-316/11) нараховані належні йому пенсійні виплати в розмірі 63760,94 грн. У зв`язку з тим, що ця сума не була виплачена ОСОБА_2 за його життя, вона увійшла до складу спадщини.

Інфляційні втрати та три проценти річних у визначеній позивачкою сумі ОСОБА_2 не були нараховані за його життя, тому вони не входять до складу його спадщини, що підтверджується також свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08.10.2018, зареєстрованим в реєстрі за № 2330 та посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, яке видано ОСОБА_1 на нараховані ОСОБА_2 пенсійні виплати, не отримані ним за життя.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

За приписами ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Також за правилами ст.91 Закону України Про пенсійне забезпечення суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до ст.52 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Отже, виходячи з наведених вище правових норм, оскільки позивачка прийняла спадщину, то, у відповідності до статті 1227 ЦК України та статті 52 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , вона набула права на отримання сум пенсії, нарахованих ОСОБА_1 на виконання рішення суду, проте не виплачених за життя.

В той же час, не можуть бути успадковані не нараховані після смерті ОСОБА_2 інфляційні втрати та три проценти річних на нараховану і неотриману ним суму пенсійних виплат, тому суд апеляційної інстанції погоджується з відповідачем про безпідставність позовних вимог в частині стягнення на користь позивачки нарахованих інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 28.07.2011.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що право позивачки на отримання нарахованих ОСОБА_2 пенсійних виплат, неотриманих ним за життя, прямо пов`язано з обов`язком органу Пенсійного фонду виплатити позивачці недоотримані ОСОБА_2 суми пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера.

Відповідно до п.2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Матеріали справі доказів звернення позивачки до органу Пенсійного фонду щодо виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, не містять. Встановлені у справі обставини свідчать, що заміна кредитора у зобов`язанні відбулась внаслідок правонаступництва, ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2019 року у справі №2а-316/11 замінено стягувача у справі №2а-316/11 з ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи законодавчо визначений порядок виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, а також положення ч.2 ст.517 ЦК України, згідно якої боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні, на думку суду апеляційної інстанції, позивачка має право на нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, за період з 21.11.2019 по 31.05.2020 (визначену позивачем дату).

При цьому, враховуючи встановлені наведеною вище нормою ст.308 КАС України повноваження суду апеляційної інстанції, суд вважає, що інфляційні втрати та 3 % річних мають бути обраховані на суму боргу, зазначену позивачем, - 63709,94 грн.

Твердження відповідача, що у спірних правовідносинах він не може нести відповідальність за несвоєчасну виплату коштів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 440, суд апеляційної інстанції вважає помилковим.

Факт передачі виконавчих документів до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості, нарахованої на виконання постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.03.2021 у справі № 2а-316/11, на який посилається відповідач, жодним чином не змінює боржника у спірних правовідносинах, яким є відповідач у цій справі.

Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню інфляційні втрати та три проценти річних за період з 21.11.2019 по 31.05.2020, у розмірі 2161,58 грн., з яких інфляційні втрати 1153,13 грн., три проценти річних 1008,45 грн. (враховуючи статистичні дані про індекси інфляції у вказаний період та кількість днів прострочення виконання грошового зобов`язання).

Наведене вище відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Запорізької області задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року у справі № 335/5729/20 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Запорізької області на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 1153,13 грн. та три проценти річних в розмірі 1008,45 грн., за період з з 21.11.2019 по 31.05.2020, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 63709,94 грн. у зв`язку з невиконанням постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.03.2011 у справі № 2а-316/11.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко