Постанова

від 07.12.2021 по справі 243/7239/21

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 243/7239/21

Номер провадження 22-ц/804/2722/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Гладуха О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 243/7239/21 за позовом ОСОБА_1 до Донецького національного медич-ного університету про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, з апе-ляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 серпня 2021 року (суддя першої інстанції Мірошниченко Л.Є.),-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Донецького національного медич-ного університету (далі - ДНМУ) про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 02 червня 2015 року наказом ДНМУ ім. М. Горького № 06/02\1-ок він був прийнятий на посаду доцента кафедри внутрішньої медицини № 1 до об-рання за конкурсом.

03 вересня 2015 року у зв`язку з обранням за конкурсом на посаду доцента кафедри внутрі-шньої медицини № 1 на 5 років продовжив свою роботу у відповідача.

З 02 листопада 2015 року наказом ДНМУ ім. М. Горького № 11/02/1-ок від 29 жовтня 2015 року з ним додатково були оформлені трудові відносини про роботу за сумісництвом на 0,5 став-ки на посаді асистента кафедри внутрішньої медицини №1.

28 грудня 2016 року ДНМУ ім. М. Горького перейменовано у Донецький Національний Ме-дичний Університет.

02 вересня 2020 року відповідач продовжив з позивачем трудові відносини по виборній по-саді (основна робота на 1,0 ставки доцентом кафедри внутрішньої медицини № 1) до обрання за конкурсом.

Після проведення конкурсу з 08 грудня 2020 року продовжив працювати у відповідача по основній роботі на посаді асистента кафедри внутрішньої медицини № 1 строком на 5 років.

23 червня 2021 року наказом відповідача № 225 від 23 червня 2021 року позивач був звіль-нений у зв`язку з вчиненням аморального проступку, несумісного з продовженням виховної роботи, згідно з п. 3 ст. 41 КЗпП України з посади доцента кафедри внутрішньої медицини № 1.

24 червня 2021 року наказом № 235 від 24 червня 2021 року позивач був звільнений у зв`язку з вчиненням аморального проступку, несумісного з продовженням виховної роботи, згід-но з п. 3 ст. 41 КЗпП України з посади асистента кафедри внутрішньої медицини № 1.

Вважаючи накази № 225 та № 235 незаконними та такими, що підлягали скасуванню у зв`язку з порушенням норм закону при звільненні, уточнивши позовні вимоги (а.с. 64), просив:

1. Визнати незаконним наказ від 23 червня 2021 року № 225 Про звільнення ОСОБА_1 з посади доцента кафедри внутрішньої медицини № 1 Донецького національного медичного університету.

2. Поновити його на роботі з 24 червня 2021 року на посаді доцента кафедри внутрішньої медицини № 1 ДНМУ.

3. Розрахувати та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за увесь час ви-мушеного прогулу на посаді доцента кафедри внутрішньої медицини № 1 ДНМУ починаючи з 24 червня 2021 року по день поновлення на роботі.

4. Стягнути з відповідача на його користь відшкодування завданої моральної шкоди у роз-мірі 50 000 грн.

5. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення його на роботі на посаді до-цента кафедри внутрішньої медицини № 1 ДНМУ і стягнення середньомісячного заробітку за один місяць.

6. Визнати незаконним наказ від 24 червня 2021 року № 235 Про звільнення ОСОБА_1 з посади асистента кафедри внутрішньої медицини № 1 Донецького національного медич-ного університету.

7. Поновити його на роботі з 25 червня 2021 року на посаді асистента кафедри внутрішньої медицини № 1 ДНМУ.

8. Розрахувати та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за увесь час ви-мушеного прогулу на посаді асистента кафедри внутрішньої медицини № 1 ДНМУ починаючи з 25 червня 2021 року по день поновлення на роботі.

9. Стягнути з відповідача на його користь відшкодування завданої моральної шкоди у роз-мірі 50 000 грн.

10. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення його на роботі на посаді асистента кафедри внутрішньої медицини № 1 ДНМУ і стягнення середньомісячного заробітку за один місяць.

11. Стягнути з відповідача на його користь суму сплаченого судового збору.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 серпня 2021 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30 вересня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ДНМУ задоволені частково.

Стягнуто з ДНМУ на користь ОСОБА_1 23 192 грн. 84 коп. - середній заробіток за час вимушеного прогулу асистента кафедри внутрішньої медицини № 1 на ставку; 8 795 грн. 43 коп. - середній заробіток за час вимушеного прогулу доцента кафедри внутрішньої медицини № 1 на 0,5 ставки; моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.00 коп., судовий збір в сумі 908 грн. 00 коп. та 20 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 746 грн. 00 коп., отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Каз-начейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класи-фікації доходів бюджету: 22030106.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині стягнення присудженої виплати заробітної плати в розмірі середнього за-робітку за один місяць допущено до негайного виконання.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, врахувавши, що предметом уточнених позовних вимог є законність наказів № 225 від 23 червня та № 235 від 24 червня 2021 року про звільнення, які наказом № 287 від 21 липня 2021 року скасовані та позивач поновлений на роботі, однак позивач наполягає на ухваленні рішення з цього приводу, дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними вищезазначених наказів.

Оскільки відповідачем спірні виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу не були виплачені, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача в цій частині та про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушено-го прогулу у розмірі 23 192 грн. 84 коп. - середній заробіток за час вимушеного прогулу асистен-та кафедри внутрішньої медицини № 1 на 0,5 ставки; 8 795 грн. 43 коп. - середній заробіток за час вимушеного прогулу доцента кафедри внутрішньої медицини № 1 на ставку.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер по-рушення прав позивача, істотність вимушених змін у його житті через дії відповідача та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, та прийшов до висновку, що достатньою та справедли-вою буде компенсація моральної шкоди у розмірі 1 000 грн. за звільнення з посади доцента ка-федри внутрішньої медицини № 1 ДНМУ та 1000 грн. за звільнення з посади асистента кафедри внутрішньої медицини № 1 ДНМУ.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказав, що при зверненні до суду по-зивачем сплачено судовий збір 1 162 грн. Проте позивачу належало сплатити судовий збір у ро-змірі 1 000 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди та 908 грн. за вимогу про стягнення середнього заробітку. Суд дійшов висновку, що недоплачена сума судового збору при зверненні позивача до суду становить 746 грн. 00 коп. Врахувавши часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача ухвалив стягнути суму судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку у розмірі 908 грн., за вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 20 грн., а з позивача на користь держави стягнути суму недоплаченого судового збору у розмірі 746 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині розподілу судом першої інстанції судових ви-трат між сторонами, позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на помилковість висновків суду, просить змінити мотивувальну частину рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 серпня 2021 року виключивши з пункту 60 фразу наступного зміс-ту: а з позивача на користь держави необхідно стягнути суму недоплаченого судового збору у розмірі 746 грн. 00 коп. та скасувати судове рішення в частині вимоги стягнення з нього судового збору на користь держави у розмірі 746 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у поданій позовній заяві ним вказувалася орієнтовна ціна позову 116 185 грн. 34 коп., оскільки визначити точну суму середнього заробітку за час ви-мушеного прогулу, яка має бути стягнута з відповідача на його користь він на час подання позо-ву не мав можливості. Судовий збір за подання ним позову було сплачено однією сумою у розмі-рі 1% від визначеної ціни позову, яка складалася з визначеної ним суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу по кожній з посад (16 185 грн.) та суми компенсації моральної шкоди за кожне звільнення (50 000 + 50 000 = 100 000 грн.). Тому наголошує, що при поданні позову ним було вірно сплачено судовий збір у розмірі, який відповідає вимогам підпункту 1 пункту 1 ст. 2 Закону України Про судовий збір .

Крім того, резолютивна частина оскаржуваного рішення містить помилковий висновок стяг-нути з нього судовий збір у розмірі 746 грн. 00 коп., оскільки його позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу були задоволені судом навіть у більшому роз-мірі ніж він орієнтовно визначив під час подання позову. Тому вимога суду про сплату судового збору за задоволену для нього похідну позовну вимогу вважає безпідставною.

Відповідачем рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 серпня 2021 року не оскаржується.

Отже, рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем та переглядається апеляційним судом лише в частині розподілу судових витрат, а відтак законність та обґрунтованість оскаржу-ваного рішення суду в іншій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Відповідач ДНМУ на судове рішення апеляційну скаргу не приніс, процесуальним правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не переш-коджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захис-ту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наяв-ними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення су-ду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , представник відповідача ДНМУ не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені.

Судову повістку-повідомлення про розгляд справи 07 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 отримав 22 листопада 2021 року, відповідач Донецький національний медичний універси-тет - 25 листопада 2021 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про отри-мання поштового відправлення та трекінгом поштового відправлення (а.с. 163, 165, 166).

Позивачем ОСОБА_1 до апеляційного суду надано заяву, в якій він просить розгляда-ти справу 07 грудня 2021 року у його відсутність (а.с. 164).

Відповідач про причини неявки представника у судове засідання 07 грудня 2021 року не по-відомив і відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України вважається, що він не з`явився у судове засі-дання без поважних причин.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача та представ-ника відповідача, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповід-но до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеля-ційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви з вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 162 грн. (а.с. 44). При цьому у поданій заяві, позивачем була визначена орієнтовна ціна позову, яка складалася з суми компенсації за спричинення моральної шкоди 50 000 грн. за кожне звільнення, суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу по посаді доцента кафедри внутрішньої медицини № 1 ДНМУ 4 588 грн. 92 коп., суми середнього заробіт-ку за час вимушеного прогулу по посаді асистента кафедри внутрішньої медицини № 1 ДНМУ 11 596 грн. 22 коп. (а.с. 4-5).

Порядок сплати судового збору визначено ст. 6 Закону України Про судовий збір . На під-твердження сплати судового збору надається документ, що підтверджує його сплату.

Позовна заява, подана ОСОБА_1 у даній справі у липні 2021 року, містила дві вимо-ги немайнового характеру про скасування двох наказів про звільнення та поновлення на роботі, дві вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного заробіт-ку за кожним звільненням та дві вимоги майнового характеру про стягнення моральної шкоди, спричиненої кожним звільненням.

Частиною 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір визначено, що за подання позовної за-яви, яка має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, вставленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про поновлення на роботі.

Таким чином, за подання позовної заяви він мав сплатити судовий збір за чотири вимоги майнового характеру.

Згідно ч. 1, п/п 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду фізи-чною особою позовної заяви з вимогами майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга пода-ється до суду.

В абзаці 2 п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду циві-льних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодав-ства про судові витрати у цивільних справах роз`яснено, якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Згідно ч. 2 ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відпо-відає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недо-плаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встанов-леної судом при вирішенні справи.

Звертаючись до суду з позовною заявою з вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, позивач визначив розмір моральної шкоди 100 000 грн. за двома вимогами майнового характеру та, орієнтовно, 16 185 грн. 34 коп. за вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у загальному розмі-рі 116 185 грн. 34 коп., та сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1162 грн., що становить 1% визначеної ним ціни позову.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суд першої інстанції, дійшов ви-сновку, що подана позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України, при цьому по-годившись з розміром судового збору, який сплатив позивач. Інший розмір судового збору су-дом попередньо не визначався.

Натомість, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору, суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що позивач мав сплатити судовий збір за подан-ня позовної заяви у розмірі 1 000 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди та 908 грн. за вимогу про стягнення середнього заробітку. Таким чином недоплачена сума судового збору ста-новить 746 грн. 00 коп., яку вирішено стягнути з позивача на користь держави.

Такий висновок колегія суддів вважає помилковим виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони про-порційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи загальну суму всіх вимог позивача майнового характеру, визначену ним під час подання позовної заяви, та часткове задоволення його позовних вимог на 29,23% ((31958,27+2000)х100):116185,34) колегія суддів приходить до висновку, що на відповідача слід покласти обов`язок по відшкодуванню позивачу витрат по сплаті судового збору у сумі 339 грн. 65 коп. (1162х29,23):100.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухва-лити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення по-вністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рі-шення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 серпня 2021 року змінити в частині вирішення питання про відшкодування судових витрат та стягнути з Донецького національного медичного університету на користь ОСОБА_1 ви-трати по сплаті судового збору у розмірі 339 грн. 65 коп.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 серпня 2021 року в частині вирішення питання про розподіл витрат по сплаті судового збору змінити.

Стягнути з Донецького національного медичного університету (ЄДРПОУ 02010698) на ко-ристь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 339 (триста тридцять дев`ять) гривень 65 коп.

Виключити з резолютивної частини рішення абзац третій про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 746 грн. 00 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 07 грудня 2021 року.

Головуючий суддя: Ю.М. Мальований

Судді: О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська