Постанова

від 07.12.2021 по справі 826/3216/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року Справа № 826/3216/14

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Сакевич Ж.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кайрос ХХІ Століття на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2019 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

Кайрос ХХІ Століття

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України

про визнання дій нечинними та скасування припис і постанови,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. У березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю Кайрос ХХІ Століття (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач) про:

- визнання нечинним та скасування припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11 лютого 2014 року;

- визнання нечинною та скасування постанови № 814/14/7/26-16/2102/02/1 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21 лютого 2014 року.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2014 року, позов було задоволено повністю.

3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2015 року скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановляючи таке рішення, суд касаційної інстанції зазначив, що суди дійшли висновку про належність об`єкту до ІІІ категорії складності, однак не навели критеріїв та ознак, за якими такий об`єкт відноситься до цієї категорії, обмежившись посиланнями на висновок дослідження, проведеного на замовлення позивача про ІІІ категорію складності об`єкту Реконструкція частини існуючої будівлі з прибудованої групи нежитлових приміщень по вул. Виборзькій, 103 літ. В .

Водночас, ВАСУ звернув увагу на те, що суди не надали належної оцінки та не спростували доводів відповідача про те, що замовником для проведення експертного дослідження не подавались дані про те, що вказана прибудова є невід`ємною частиною виробничого корпусу площею 3 745,2 кв.м. та адміністративного корпусу площею 1 610,9 кв.м., тобто є конструктивно з ними поєднаною.

При цьому, ВАСУ вказав, що суди не з`ясували питання щодо доцільності призначення судової експертизи з наведених питань з метою достовірності встановлення категорії складності об`єкту за умови неможливості визначення на підставі належних та допустимих доказів ознак, якими згідно закону характеризується відповідна категорія.

Крім того, ВАСУ зауважив, що при розгляді цієї справи слід з`ясувати питання щодо наявності в діях суб`єкта містобудування складу правопорушення, зокрема, факту закінчення будівництвом відповідного об`єкта, наявності на цей момент встановленого використання об`єкта, закону, який би встановлював відповідальність за невиконання обов`язку із введення в експлуатацію, а також дотримання строків притягнення до публічної відповідальності. Зазначивши про незаконність припису щодо заборони експлуатації зазначеного об`єкту до усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, суди не навели жодних фактичних обставин, що свідчать про його прийняття усупереч закону, а отже не оцінили дії Інспекції на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. За результатами нового розгляду цієї справи рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2019 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем здійснювалася експлуатація самовільно добудованої групи нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 в літері В' без прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку та до моменту отримання декларації про готовність об`єкта до експлуатації, було триваючим.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що група вказаних нежитлових приміщень належить до ІІІ категорії складності та має клас наслідків (відповідальності) будівель СС2 (середні наслідки), а також зазначив, що визначення категорії складності об`єкта будівництва має значення лише для визначення розміру штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, та не впливає на підстави притягнення позивача до відповідальності.

При цьому, суд вказав, що позивач повинен нести відповідальність за експлуатацію самовільно добудованої групи нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6 літ. В' по вул. Виборзькій, 103 у Солом`янському районі м. Києва, як об`єкт III категорії складності - у розмірі дев`яноста мінімальних заробітних плат, а саме - 340 200,00 грн.

5. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог апелянт зазначив, що оскаржуваний ним припис та постанова були прийняті відповідачем, з урахуванням V-ї, а не ІІІ-ї категорії складності спірної групи приміщень з класом наслідків СС2. Тому, апелянт вважає суперечливими висновки суду першої інстанції про те, що такі приміщення належать до ІІІ-ї категорії складності, але спірний припис та постанова є правомірними.

При цьому, апелянт стверджує, що вказана категорія складності спірного об`єкта підтверджується експертним висновком і що відповідна споруда є відокремленої (автономною) будівлею, прибудованою до іншої будівлі та утвореною в результаті реконструкції.

Крім того, апелянт зазначив, що будівництво такої будівлі було завершено ще 08.12.2008, але станом на цю дату ТОВ Кайрос ХХІ Століття не було її власником та набуло відповідне право власності лише 13.07.2009.

Разом з тим, апелянт зазначає, що група нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6 літ. В' по вул. Виборзькій, 103 у Солом`янському районі м. Києва була зареєстрована БТІ як закінчений будівництвом об`єкт.

Також апелянт вважає, що оспорювані ним припис і постанова прийняті зі спливом терміну для притягнення до відповідальності.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

6. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2019 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

7. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він наполягає на безпідставності доводів позивача та правильності висновків суду першої інстанції, а також стверджує про правомірність прийнятого ним припису та постанову і про приналежність групи нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6 літ. В' по вул. Виборзькій, 103 у Солом`янському районі м. Києва до V-ї категорії складності.

8. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019 було призначено експертизу в цій справі та зупинено провадження до одержання її результатів.

9. 11.11.2019 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист від 04.11.2019 № 21525/19-42, в якому повідомлено про неможливість виконання вищезазначеної ухвали суду внаслідок відсутності попередньої оплати експертизи.

10. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 апеляційне провадження в цій справі було поновлено.

11. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 було призначено експертизу в цій справі та зупинено провадження до одержання її результатів.

12. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 поновлено провадження в цій справі.

07.12.2021 о 13:20 год. у судове засідання учасники справи не з`явилися та причини своєї неявки суду не повідомили, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 311 КАС України, апеляційним судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про перехід до розгляду цієї справи в порядку письмового провадження.

13. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

14. Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Кайрос ХХІ Століття є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю ПХТ .

ТОВ Кайрос ХХІ Століття є власником групи нежитлових приміщень №№1, 2, 3, 4, 5, 6 в літері В' , що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 103, що підтверджується нотаріально засвідченим договором купівлі - продажу групи нежитлових приміщень від 30 липня 2009 року (зареєстрований в реєстрі за №3200), укладеним між Відкритим акціонерним товариством Газпромкомплект , як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю ПХТ , як покупцем.

Згідно з п. 2 вказаного договору (зареєстрований в реєстрі за №3200), нежилі приміщення, що є предметом даного договору, належать ВАТ Газпромкомплект на підставі рішення Господарського суду міста Києва виданого 08 грудня 2008 року за № 41/394, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 29 грудня 2008 року у реєстровій книзі № 23з-289, за реєстровим № 1124-з.

Відповідно до технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення) під літ. В' по вул. Виборзькій, 103, у м. Києві, виготовлений Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна станом на 22 червня 2009 року, будівля під літ. В' складається з групи приміщень № 1, 2, 3, 4, 5, 6, має шість поверхів, загальною площею 579,1 кв.м.

Декларація про початок виконання будівельних робіт щодо вказаного об`єкту зареєстрована Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві зареєстрована 18 вересня 2014 року за № КВ 083142610410.

Декларація про готовність вказаного об`єкта до експлуатації, зареєстрована Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві 29 вересня 2014 року №КВ143142720526.

У пункті 9 цієї Декларації встановлено, що проєкт Реконструкції групи нежилих приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6 (в літ. В' по вул. Виборзькій, 103 у Солом`янському районі м. Києва , затверджений наказом генерального директора ТОВ Кайрос ХХІ Століття Бужениці С.М. №1 від 09 вересня 2014 року.

Згідно зі Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, 21 вересня 2015 року група нежилих приміщень № 1, 2, 3, 4, 5, 6 (в літ. В' ) по вул. Виборзькій, 103, в м. Києві була зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ Кайрос ХХІ Століття .

15. У висновку експерта від 06 лютого 2017 року №94/8 встановлено, що:

1) розташована по вул. Виборзькій, 103 у Солом`янському районі м. Києва споруда літ. В' , до складу якої входять групи нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6, за своїми об`ємно - планувальними та конструктивними рішеннями є відокремленою (автономною) будівлею, прибудованою до літ. В , утвореною (спорудженою) в результаті реконструкції будівлі літ. В за вказаною вище адресою;

2) групи нежитлових приміщень 1, 2, 3, 4, 5, 6, розташовані в прибудові літ. В' по вул. Виборзькій, 103 у Солом`янському районі м. Києва, були утворені в результаті реконструкції будівлі літ. В шляхом спорудження прибудови літ. В' до неї;

3) прибудова літ. В' , розташована по вул. Виборзькій, 103 у Солом`янському районі м. Києва, до складу якої входять групи нежитлових приміщень № 1, 2, 3, 4, 5, 6, відповідно до класифікуючи ознак Табл. А.1 Додатку А ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 за сукупністю своїх техніко - економічних та конструктивних показників є об`єктом будівництва ІІІ категорії складності та має клас наслідків (відповідальності) будівель СС2 (середні наслідки);

4) з урахуванням результатів дослідження, проведеного по другому і третьому питаннях та редакції четвертого питання ухвали судді Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянського К.М. від 04 квітня 2016 року у справі №826/3216/14, а також приймаючи до уваги, що будівля літ. В' експертним дослідженням визначена самостійною будівельною спорудою, дослідження в частині визначення категорії складності будівель А та В , експертом не проводилися.

За таких обставин, зазначеним експертним висновком було визначено, що група нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6 літ. В' по вул. Виборзькій, 103 у Солом`янському районі м. Києва відноситься до ІІІ категорії складності та має клас наслідків (відповідальності) будівель СС2 (середні наслідки).

16. До Інспекції архітектурно-будівельного контролю м. Києва надійшов лист Голови правління Громадської організації Ліга благоустрою киян від 14 січня 2014 року вих. №05.14, в якому зазначено, що до вказаної організації надходять звернення мешканців міста Києва щодо незаконних будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6 (в літ. В ) по вул. Виборзькій, 103, у м. Києві.

На підставі наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві №52 з від 23 липня 2012 року, у зв`язку з надходження вказаного вище звернення, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві було видано направлення для проведення позапланової перевірки від 24 січня 2014 року № б/н, яким головного державного інспектора Інспекційного відділу №1 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Гавриляк М.І. направлено для здійснення позапланової перевірки за адресою: вул. Виборзька, 103, група приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6 (в літ. В' ) у м. Києві.

11 лютого 2014 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві було проведено позапланову перевірку нежитлових приміщень №№1, 2, 3, 4, 5, 6 в літ. В' по вул. Виборзькій, 103, у м. Києві на предмет дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних стандартів і правил від 11 лютого 2014 року, в якому встановлено, що по вул. Виборзькій в м. Києві експлуатується самовільно добудована група нежитлових приміщень № 1, 2, 3, 4, 5, 6 в літ. В' без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, чим порушено вимоги частини 1 статті 34 та частини 8 статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Також, у вказаному акті зазначено, що на підставі класу наслідків такого об`єкта будівництва, відповідно до ДБН А.2.2-3:2012 Склад та зміст проектної документації на будівництво , ДБН В.1.2-14:2009 Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ та постанови № 557 від 27 квітня 2011 року Про затвердження Порядку віднесення об`єктів будівництва до IV - V категорій складності , ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 Визначення класу наслідків (відповідальності) на категорії складності об`єктів будівництва , встановлено категорію складності об`єкта - V.

Після складення акта перевірки від 11 лютого 2014 року відповідачем було винесено Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11 лютого 2014 року (далі - Припис від 11 лютого 2014 року), яким, з метою усунення виявлених порушень, заборонялась експлуатація нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 в літ. В' на вул. Виборзькій, 103, у Солом`янському районі м. Києва з 11 лютого 2014 року до усунення допущених правопорушень.

11 лютого 2014 року Інспекцією був складений Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно з яким виявлено порушення позивачем частини 1 статті 34, частини 8 статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

17. На підставі вищезазначеного акта перевірки від 11 лютого 2014 року, припису від 11 лютого 2014 року та протоколу від 11 лютого 2014 року відповідачем винесена постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 84/14/7/26-16/2102/02/1 від 21 лютого 2014 року, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 6 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у сумі 1 096 200,00 грн.

18. Позивач, вважаючи протиправними зазначений припис та постанову, звернувся до суду з цим позовом.

19. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14.10.1994 № 208/94-ВР (далі - Закон № 208/94-ВР), Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 553), Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244 (далі - Порядок № 244), Порядком віднесення об`єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 557 (далі - Порядок № 557).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої, шостої статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставою для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Пунктами 1, 2, 3, 4, 7 частини третьої статті 41 Закону № 3038-VI визначають, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Пунктом 5 Порядку № 553 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно з п. 7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема, є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Згідно до пункту 12 Порядку № 553 посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані: у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб`єктами господарювання та фізичними особами; ознайомлювати суб`єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством; за письмовим зверненням суб`єкта містобудування надавати консультативну допомогу у здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю.

Пунктом 13 Порядку № 553 передбачено, що суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 553 суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до пунктів 16 та 17 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі припис).

При цьому, у відповідності до п. 18 Порядку № 553 акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб`єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлює Закон України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності .

Згідно зі ст. 3 Закону № 208/94-ВР справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються: виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Накладати штраф в межах та відповідно до вимог, визначених Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , мають право від імені: 1) органів державного архітектурно-будівельного контролю: керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; керівники структурних підрозділів з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду - головні інспектори будівельного нагляду.

Процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - штрафи), що передбачені Законом України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначено Порядком № 244.

Згідно з пунктом 2 цього ж Порядку № 244 справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", розглядаються такими органами державного архітектурно-будівельного контролю:

1) виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад;

2) структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;

3) Держархбудінспекцією.

Накладати штраф від імені органів, визначених в абзацах другому-четвертому пункту 2, мають право: керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; керівники структурних підрозділів з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; головні інспектори будівельного нагляду.

Згідно з п.п. 4-7 Порядку № 244 у разі вчинення одним суб`єктом містобудування двох або більше правопорушень у сфері містобудівної діяльності штраф накладається за кожне правопорушення окремо.

У разі вчинення одного правопорушення у сфері містобудівної діяльності декількома суб`єктами містобудування штраф накладається на кожного з них.

Накладення на суб`єкта містобудування штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності не звільняє від відповідальності, передбаченої Кодексом України про адміністративні правопорушення, посадових осіб такого суб`єкта, до службових обов`язків яких належить забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Штраф за правопорушення може бути накладено на суб`єкта містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Днем виявлення правопорушення є день складення акта перевірки відповідного суб`єкта містобудування.

Притягнення суб`єктів містобудування до відповідальності не звільняє їх від відшкодування заподіяної внаслідок правопорушення шкоди.

Відповідно до п.п. 16-21 Порядку № 244 справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - справа) розглядається посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи.

Справа може розглядатися за участю суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб.

Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб`єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.

Неприбуття суб`єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.

Справа розглядається відкрито та на засадах рівності всіх учасників.

Доказами у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення, винність відповідного суб`єкта містобудування в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені дані встановлюються на підставі протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у разі потреби - на підставі пояснень суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, свідків, а також інших документів.

Посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час підготовки справи до розгляду з`ясовує:

1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності;

3) чи сповіщено суб`єкта містобудування, щодо якого складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, про час і місце розгляду справи;

4) чи витребувані необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання (за наявності) суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або інших осіб, що беруть участь у справі.

Посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час розгляду справи зобов`язана з`ясувати, чи було вчинено правопорушення у сфері містобудівної діяльності, чи винний відповідний суб`єкт містобудування в його вчиненні, чи підлягає він притягненню до відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 22 Порядку № 244 за результатами розгляду справи посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, приймає одну з таких постанов:

1) постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - постанова про накладення штрафу);

2) постанову про закриття справи щодо накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - постанова про закриття справи).

Згідно з частиною першою статті 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує державну політику у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно - будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до І - ІІІ категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно - будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Відповідно до частин першої та другої статті 39 Закону № 3038-VI, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I - III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно - будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частинами п`ятою та восьмою статті 39 Закону № 3038-VI та пунктами 11, 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №641 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Аналогічна норма закріплена у частині восьмій статті 39 Закону № 3038-VI.

Відповідно до ст. 32 Закону № 3038-VI усі об`єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об`єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об`єкта будівництва.

Віднесення об`єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об`єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 557, до V категорії складності відносяться об`єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак:

1) згідно із Законом України Про об`єкти підвищеної небезпеки є об`єктами підвищеної небезпеки;

2) розраховані на постійне перебування більш як 400 осіб та/або періодичне перебування понад 1 000 осіб;

3) становлять можливу небезпеку для більш як 50 000 осіб, які перебувають поза об`єктом;

4) у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації: можуть спричинити збитки в обсязі понад 150 000 мінімальних розмірів заробітних плат; можуть призвести до припинення функціонування об`єктів транспорту, зв`язку, енергетики та інженерних мереж загальнодержавного значення; можуть призвести до страти об`єктів культурної спадщини національного значення.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 557, під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об`єктах самочинного будівництва, (у разі відсутності проектної документації), категорія складності таких об`єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності - шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.

Відповідно до частини другої статті 32 Закону № 3038-VI, категорія складності об`єкта будівництва визначається згідно з державними будівельними нормами та стандартами на підставі класу наслідків (відповідальності) об`єкта будівництва.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 14 травня 2013 року № 195, з метою удосконалення нормативної бази у будівельному комплексі України та на підставі рішення науково-технічної ради Мінрегіону від 27 грудня 2012 року № 281 з 1 вересня 2013 року набрав чинності ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва , розроблений ДП Державний науково-дослідний інститут будівельного виробництва .

Пунктом 4.5 ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 передбачено, що характеристики можливих наслідків є підставою для класифікації об`єктів будівництва за трьома класами наслідків (відповідальності) - СС1, СС2 та СС3 та п`ятьма категоріями складності - І, ІІ, ІІІ, ІV та V.

Відповідно до пункту А.1 ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013, категорія складності об`єкта будівництва приймається на підставі визначеного класу наслідків (відповідальності) за характеристиками, визначеними у таблиці А.1.

Частиною першою статті 34 Закону № 3038-VI регламентовано підстави, за яких у замовника будівництва виникає право на виконання будівельних робіт.

Пунктом 6 частини другої статті 2 Закону № 208/94-ВР визначено, що суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи акті готовності об`єкта до експлуатації: об`єктів I категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат; об`єктів II категорії складності - у розмірі сорока п`яти мінімальних заробітних плат; об`єктів III категорії складності - у розмірі дев`яноста мінімальних заробітних плат; об`єктів IV категорії складності - у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат; об`єктів V категорії складності - у розмірі дев`ятисот мінімальних заробітних плат.

20. Системний аналіз наведених правових норм надає стверджувати, що законодавством регламентовано відповідальність замовника будівництва за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, а також вимоги до здійснення саме замовником будівництва відповідних будівельних робіт.

21. Обставини справи, установлені судом апеляційної інстанції.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту з`ясування судом обставин цієї справи, приймаючи до уваги висновки Вищого адміністративного суду України, зазначені в ухвалі від 10 листопада 2015 року, судова колегія встановила наступне.

Предметом спору в цій справі є припис та постанова про накладення штрафу від 11.02.2014, що винесені на підставі акта позапланової перевірки від 11.02.2014, яким кваліфіковано спірні приміщення (група приміщень №№1-6 літ В' по вул. Виборзькій, 103 у м. Києві) як самовільну добудову, що належить до V категорії складності об`єктів будівництва /т.1 а.с.60/.

Разом з тим, у матеріалах перевірки відсутні жодні відомості про те, яким чином контролюючий орган встановлював категорію складності спірного об`єкта будівництва.

Водночас, висновком експерта Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз СБУ від 06.02.2017 № 94/8 установлено, що група спірних приміщень є відокремленої автономною будівлею, що належить до ІІІ категорії складності та має клас наслідків СС2 /т.2 а.с.14/.

У висновку експертів Київського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України від 24.06.2021 № 28/20-42/29/20-43 зазначено, що визначити категорію складності цього об`єкта будівництва не видається можливим /т.2 а.с.215/.

Відповідачем не надано жодних доказів, які підтверджували вказану ним V категорію складності спірного об`єкта будівництва.

Висновки суду апеляційної інстанції.

22. Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що спірні припис і постанова винесені відносно об`єкта будівництва, а саме групи нежитлових приміщень №№1-6 літ В' по вул. Виборзькій, 103 у м. Києві V-ї категорії складності, але такі висновки контролюючого органу не підтверджуються жодними належними і допустимими в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами.

Водночас, відповідно до частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, а отже в жодному разі не може засновуватися на припущеннях.

Більш того, згідно з частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування в адміністративних справах покладається на суб`єкт владних повноважень - відповідача у справі.

Втім у цьому, випадку, відповідачем вимоги зазначеної норми процесуального законодавства не виконано та не надано суду належних і достатніх доказів на підтвердження своїх висновків, покладених в основу прийняття спірного припису і постанови.

23. Судова колегія також зазначає, що оскаржувані в цій справі припис і постанова про накладення штрафу винесені у відношенні ТОВ Кайрос ХХІ Століття , зокрема, відповідно до норм ч. 1 ст. 34 Закону № 3038-VI та абз. 6 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону № 208/94-ВР, які регулюють підстави виникнення у замовника права на виконання будівельних робіт та порядок притягнення саме замовника будівництва до відповідальності за порушення у сфері містобудування.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що ТОВ Кайрос ХХІ Століття не є замовником будівництва спірних приміщень у розумінні законодавства у сфері містобудівної діяльності, зокрема Законів № 3038-VI та № 208/94-ВР, а є покупцем відповідних об`єктів на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 13.07.2009 /т.1 а.с.20-22/.

Отже, застосування до позивача вищезазначених норм ч. 1 ст. 34 Закону № 3038-VI та абз. 6 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону № 208/94-ВР є безпідставним, оскільки він не є належним суб`єктом, на якого поширюється їх дія.

24. Більш того, колегія суддів відзначає, що на момент придбання позивачем таких приміщень (у 2009 році) їх продавцем - ВАТ ГАЗПРОМКОМПЛЕКТ було зареєстровано (ще раніше - у 2008 році) право власності на них як на закінчений будівництвом об`єкт нерухомості.

При цьому, судова колегія відзначає, що законодавством, чинним як станом на 2008 рік, так і станом на 2009 рік (до 17.02.2011, тобто до набрання чинності Законом № 3038-VI), не було передбачено введення об`єкта будівництва в експлуатацію за декларацією про готовність об`єкта до експлуатації і фактично реєстрація збудованого об`єкта БТІ з прийняттям його на облік і реєстрацією в Державному реєстрі власників нерухомого майна була можливою виключно щодо готового та прийнятого в експлуатацію об`єкта.

Разом з тим, повно та всебічно аналізуючи всі обставини цієї справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу й на те, що позивачем на виконання вже вказаного Закону № 3038-VI, чинного з 17.02.2011, отримано декларацію про готовність спірного об`єкта до експлуатації, в якій, крім іншого, також зазначено ІІІ категорію складності /т.1 а.с.184/, а не V як стверджує відповідач.

25. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що оскаржуваний позивачем припис і постанова прийняті відповідачем за неповно встановлених обставин, з порушенням принципу належного урядування, є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, у пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) Європейський суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, Тошкуца та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73).

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Відповідно до ст. 6 КАС України ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права.

26. Разом з тим, вважаючи обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо протиправності спірного припису та постанови з наведених вище підстав, колегія суддів, аналізуючи всі доводи учасників справи, відхиляє доводи апелянта щодо порушення строків притягнення його до відповідальності, оскільки порушення, про які стверджує відповідач, є триваючими.

27. Судова колегія також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

28. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність достатніх та необхідних правових підстав про задоволення позову в цій справі.

29. Приходячи до такого висновку, колегія суддів зазначає, що оскаржуваний позивачем припис та постанова є актами індивідуальної дії, а тому належним способом захисту його прав в цій справі, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, є визнання таких актів протиправними (а не нечинними, як заявлено позивачем) та їх скасування, що фактично не змінює обсягу заявлених в цій справі позовних вимог, але відповідно до вимог ст. 9 КАС України потребує уточнення судом та відповідатиме завданням адміністративного судочинства, визначеним у ст. 2 КАС України.

30. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

31. Отже, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Кайрос ХХІ Століття підлягає задоволенню, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2019 року - скасуванню, позов - задоволенню повнітю.

32. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з огляду на результат розгляду цієї справи судом апеляційної інтанції, понесені позивачем у цій справі судові витрати, що загалом складають 7490,70 грн, підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в цій справі.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кайрос ХХІ Століття - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2019 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Кайрос ХХІ Століття до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання нечинними та скасування припису і постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис від 11 лютого 2014 року, винесений Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 814/14/7/26-16/2102/02/1 від 21 лютого 2014 року, винесену Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю Кайрос ХХІ Століття штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Кайрос ХХІ Століття понесені ним судові витрати в розмірі 7490,70 (сім тисяч чотириста дев`яносто гривень та сімдесят копійок) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 07 грудня 2021 р.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: Л.В. Губська

А.Г. Степанюк