Ухвала

від 10.11.2015 по справі 826/3216/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2015 р. м. Київ К/800/39386/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Логвиненка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос ХХІ Століття» (надалі - підприємство)

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (надалі - Інспекція)

про скасування припису та постанови,

в с т а н о в и л а:

Товариство звернулось з позовом про визнання протиправними та скасування припису про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності від 11.02.2014 року та постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21.02.2014 року.

Позов мотивовано тим, що зазначені припис та постанова є незаконними, оскільки позивачем не було допущено порушень у сфері містобудування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис Інспекції про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 11.02.2014 року, а також постанову Інспекції про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21.02.2014 року.

В обґрунтування прийнятого рішення суди зазначили про порушення строку застосування до відповідача санкцій за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також необґрунтованість віднесення Інспекцією об'єкту до V категорії складності, що обумовило визначення розміру застосованого штрафу.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Інспекція звернулась з касаційною скаргою у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Вважає, що виносячи припис та приймаючи постанову, діяла на підставі закону та відповідно до наданих повноважень, серед яких і визначення категорії складності об'єкту.

Товариство надало заперечення на касаційну скаргу, у яких рішення судів попередніх інстанцій вважає обґрунтованими та законними, просить залишити їх без змін.

Судова колегія вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову перевірку нежитлових приміщень №№ 1,2,3,5,5,6 в літ. В ' по вул.. Виборзькій , 103 у місті Києві щодо дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої складено акт від 11.02.2014 року, яким встановлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 34, ч. 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що полягає у експлуатації самовільно добудованої групи зазначених нежитлових приміщень без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

11.02.2014 року Інспекцією винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, яким заборонено експлуатацію зазначеного об'єкту з 11.02.2014 року до усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Інспекції від 21.02.2014 року на позивача на підставі абз. 6 п. 6 ч. 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» у зв'язку з експлуатацією самовільно добудованої групи нежилових приміщень №№ 1,2,3,4,5.6 в літ. В ' по вул.. Виборзькій , 103 у місті Києві без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку накладено штраф у сумі 1096200 грн.

Наведеним абзацом 6 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачено відповідальність суб'єктів містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або тих, що виконують функції замовника і підрядника одночасно за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації V категорії складності у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

Відповідно до статті 159 КАС України Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення у повній мірі зазначеним вимогам не відповідають.

Частиною третьою статті 41 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI та частиною другою статті 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» № 208/94-ВР до повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю віднесено розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та застосування санкцій за ці правопорушення, наприклад, накладення штрафу за експлуатацію неприйнятого в експлуатацію об'єкта будівництва. Розмір штрафу за таке правопорушення залежить від категорії складності об'єкта будівництва (пункт 6 частини другої статті 2 Закону № 208/94-ВР).

Визначення категорії складності об'єкта будівництва за відсутності проектної документації, у якій би було зазначено відповідну категорію, не віднесено до компетенції жодного іншого державного органу.

Наведене дає підстави для висновку про наявність у Інспекції повноважень на віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про належність об'єкту до ІІІ категорії складності, однак не навели критеріїв та ознак, за якими такий об'єкт відноситься до цієї категорії, обмежившись посиланням на висновок дослідження, проведеного на замовлення позивача про третю категорії складності об'єкту «Реконструкція частини існуючої будівлі з прибудовою групи нежитлових приміщень по вул.. Виборзька, 103, літ. В '». Водночас суди не надали належної оцінки та не спростували доводів Інспекції про те, що замовником для проведення експертного дослідження не подавались дані щодо того, що вказана прибудова є невід'ємною частиною виробничого корпусу площею 3 745,2 кв.м. та адміністративного корпусу площею 1610,9 кв.м., тобто є конструктивно з ними поєднаною, а тому визначення категорії складності має визначатись з урахуванням показників всього майнового комплексу.

За змістом статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому за правилами ст. 86 КАС України у випадку необхідності з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Суди не з'ясували питання щодо доцільності призначення судової експертизи з наведених питань з метою достовірності встановлення категорії складності об'єкту за умови неможливості визначення на підставі належних та допустимих доказів ознак, якими згідно закону характеризується відповідна категорія.

Крім того при розгляді цієї категорії справ суди мають з'ясовувати питання щодо наявності в діях суб'єкта містобудування складу правопорушення, зокрема, факту закінчення будівництвом відповідного об'єкта, наявності на цей момент встановленого законодавством обов'язку вводити об'єкт в експлуатацію, невведення в експлуатацію та використання об'єкта, закону , який би встановлював відповідальність за невиконання обов'язку із введення в експлуатацію, а також дотримання строків притягнення до публічної відповідальності.

Зазначивши про незаконність припису щодо заборони експлуатації зазначеного об'єкту до усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, суди не навели жодних фактичних обставин, що свідчать про його прийняття усупереч закону, а отже не оцінили дії Інспекції на відповідність вимогам частини третьої статті 2 КАС України.

За викладеного посилання судів на протиправність винесеного припису та постанови Інспекції є передчасними, а судові рішення прийняті за неповно встановлених обставин, зроблені ними висновки не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, досліджених в судовому засіданні та не підтверджуються матеріалами справи.

Оскільки за змістом статті 220 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судові рішення підлягають скасуванню відповідно до статті 227 КАС України, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтею 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець