Рішення

від 03.04.2019 по справі 826/3216/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2019 року № 826/3216/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кайрос ХХІ Століття до Державного архітектурно - будівельної інспекції України про визнання нечинними та скасування припису, постанови, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2014 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Кайрос ХХІ Століття" (код ЄДРПОУ 31176202, адреса: 03680, м. Київ, вул. Виборзька, 103) (далі - позивач) до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві (код ЄДРПОУ 37772089, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26) (далі - відповідач), із позовною заявою, у якій просить суд:

- визнати нечинним та скасувати припис Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11 лютого 2014 року;

- визнати нечинною та скасувати постанову №814/14/7/26-16/2102/02/1 Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21 лютого 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 28 березня 2014 року.

Протокольною ухвалою суду від 22 квітня 2014 року, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України (у редакції, чинній на дату постановлення ухвали), суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос ХХІ Століття" задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11 лютого 2014 року. Визнано протиправною та скасовано Постанову №84/14/7/26-16/2102/02/1 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про накладення штрафу) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21 лютого 2014 року. Судові витрати в сумі 487, 20 грн. присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос ХХІ Століття" за рахунок Державного бюджету України. Зобов'язано Державну казначейську службу України стягнути решту суми судового збору у розмірі в розмірі 4 384, 80 грн. на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2014 року апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2014 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2015 року касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій, Вищий адміністративний суд України посилався на те, що суди дійшли висновку про належність об'єкту до ІІІ категорії складності, однак не навели критеріїв та ознак, за якими такий об'єкт відноситься до цієї категорії, обмежившись посиланнями на висновок дослідження, проведеного на замовлення позивача про третю категорію складності об'єкту Реконструкція частини існуючої будівлі з прибудованої групи нежитлових приміщень по вул. Виборзькій, 103 літ. В . Водночас суди не надали належної оцінки та не спростували доводів Інспекції про те, що замовником для проведення експертного дослідження не подавались дані щодо того, що вказана прибудова є невід'ємною частиною виробничого корпусу площею 3 745,2 кв.м. та адміністративного корпусу площею 1 610,9 кв.м., тобто є конструктивно з ними поєднаною, а тому визначення категорії складності має визначатись з урахуванням показників всього майнового комплексу.

Також в ухвалі Вищого адміністративного суду України зазначено, що суди не з'ясували питання щодо доцільності призначення судової експертизи з наведених питань з метою достовірності встановлення категорії складності об'єкту за умови неможливості визначення на підставі належних та допустимих доказів ознак, якими згідно закону характеризується відповідна категорія. Крім того, при розгляді цієї категорії справ суди мають з'ясувати питання щодо наявності в діях суб'єкта містобудування складу правопорушення, зокрема, факту закінчення будівництвом відповідного об'єкта, наявності на цей момент встановленого використання об'єкта, закону, який би встановлював відповідальність за невиконання обов'язку із введення в експлуатацію, а також дотримання строків притягнення до публічної відповідальності. Зазначивши про незаконність припису щодо заборони експлуатації зазначеного об'єкту до усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, суди не навели жодних фактичних обставин, що свідчать про його прийняття усупереч закону, а отже не оцінили дії Інспекції на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У подальшому ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року справу було прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 25 січня 2016 року.

Ухвалою суду від 25 січня 2016 року у справі було замінено неналежного відповідача Інспекцію державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві на її правонаступника - Державну архітектурно - будівельну інспекцію України (01133, м. Київ, вул. Лесі Українки, 26).

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2016 року за клопотанням позивача у справі було призначено будівельно - технічну експертизу, проведення якої доручено Українському науково - дослідному інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, а провадження у справі зупинено до одержання результатів будівельно - технічної експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2017 року справу було прийнято до розгляду, поновлено провадження та призначено судовий розгляд на 04 грудня 2017 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 11 лютого 2014 року відповідачем були складені протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на підставі яких будівлю В' по вул. Виборзькій 103, у м. Києві було визначено як об'єкт будівництва 5 категорії складності і встановлено, що будівля В' не є самостійною будівлею, а є частиною майнового комплексу будівель А та В , однак в ході розгляду справи було проведено будівельно - технічну експертизу, якою встановлено, що група нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6 будівлі В' по вул. Виборзькій, 103, в м. Києві є об'єктом будівництва ІІІ категорії складності та має клас наслідків будівель СС-2 (середні наслідки), у зв'язку з чим оскаржувані постанова та припис підлягають скасуванню. Крім того зазначив, що трирічний строк притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог частини 1 статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , відповідачем пропущений.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, надав суду відзив у якому посилається на те, що експертний висновок не відповідає вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельним нормам, стандартам та правилам, а також не розкриває суті правовідносин та встановленого органом державного архітектурно - будівельного контролю порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час позапланової перевірки, оскільки експертом зазначено щодо автономної споруди (прибудови) утвореної в результаті реконструкції будівлі літ. В' та її категорії складності, проте Вищим адміністративним судом України вказувалось на необхідність визначення категорії складності об'єкта в цілому. Також зазначив, що посадовими особами Інспекції вірно визначено категорію складності зазначеного об'єкта, яка визначалась відповідно до пункту 7 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV - V категорій складності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року №557. При цьому посилається на те, що прибудова літ В' по вул. Виборзькій, 103 в м. Києві є невід'ємною частиною виробничого корпусу літ. А площею 3 745,2 кв.м. та адміністративного корпусу літ. В площею 1 6410,9 кв.м., конструктивно поєднана з ними, а тому не може бути відокремленою (автономною) будівлею, як про це зазначено в експертному висновку.

У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвалою, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України (у редакції, чинній на дату постановлення ухвали), суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Листом від 14 січня 2014 року за вих. №05.14 до Інспекції архітектурно - будівельного контролю м. Києва звернувся Голова правління Громадської організації Ліга благоустрою киян , в якому зазначив, що до організації надходять звернення мешканців міста Києва щодо незаконних будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6 (в літ. В ) по вул. Виборзькій, 103, у м. Києві.

На підставі наказу Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві №52 з від 23 липня 2012 року та звернення ГО Ліга благоустрою киян від 14 січня 2014 року №05.14, Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві було видано направлення для проведення позапланової перевірки від 24 січня 2014 року №б/н, яким направлено головного державного інспектора Інспекційного відділу №1 Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві Гавриляк М.І. для здійснення позапланової перевірки за адресою: вул. Виборзька, 103, група приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6 (в літ. В' ) у м. Києві.

11 лютого 2014 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві було проведено позапланову перевірку нежитлових приміщень №№1, 2, 3, 4, 5, 6 в літ. В' по вул. Виборзькій, 103, у м. Києві на предмет дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

За наслідками перевірки відповідачем складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних стандартів і правил від 11 лютого 2014 року (далі - Акт перевірки від 11 лютого 2014 року), згідно з яким перевіркою встановлено, що по вул. Виборзькій в м. Києві експлуатується самовільно добудована група нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6 в літ. В' без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, чим порушено вимоги частини 1 статті 34 та частини 8 статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Також, відповідно до Акту перевірки від 11 лютого 2014 року, на підставі класу наслідків такого об'єкта будівництва відповідно до ДБН А.2.2-3:2012 Склад та зміст проектної документації на будівництво , ДБН В.1.2-14:2009 Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ та постанови №557 від 27 квітня 2011 року Про затвердження Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV - V категорій складності , ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 Визначення класу наслідків (відповідальності) на категорії складності об'єктів будівництва , встановлено категорію складності об'єкта - V.

Після складення Акту перевірки від 11 лютого 2014 року відповідачем було винесено Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11 лютого 2014 року (далі - Припис від 11 лютого 2014 року), яким, з метою усунення виявлених порушень, заборонялась експлуатація нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 в літ. В' на вул. Виборзькій, 103, у Солом'янському районі м. Києва з 11 лютого 2014 року до усунення допущених правопорушень.

11 лютого 2014 року Інспекцією був складений Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, (далі - Протокол від 11 лютого 2014 року), згідно з яким виявлено порушення позивачем частини 1 статті 34, частини 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

На підставі вищезазначеного Акту перевірки від 11 лютого 2014 року, Припису від 11 лютого 2014 року та Протоколу від 11 лютого 2014 року відповідачем винесена Постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №84/14/7/26-16/2102/02/1 від 21 лютого 2014 року (далі - Постанова №84/14/7/26-16/2102/02/1 від 21 лютого 2014 року), якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 6 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 1 096 200, 00 грн.

Вважаючи протиправними Припис від 11 лютого 2014 року та Постанову №84/14/7/26-16/2102/02/1 від 21 лютого 2014 року, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлюються Законом України Про регулювання містобудівної діяльності № 3038-VI від 17.02.2011 (далі - Закон № 3038-VI).

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону № 3038-VI, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 затверджений Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок №553).

Пунктом 2 Порядку №553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням:

1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції;

2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Згідно з пунктом 5 Порядку №553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до пункту 7 Порядку №553, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

- подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

- необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

- виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;

- перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

- вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки;

- звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;

- вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Пунктом 10 Порядку №553 передбачено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю у своїй діяльності взаємодіють з органами виконавчої влади, що здійснюють контроль за дотриманням природоохоронних, санітарно-гігієнічних, протипожежних вимог, вимог у сфері охорони праці, енергозбереження та інших вимог, передбачених законом, державної статистики, а також з органами внутрішніх справ, прокуратури та іншими правоохоронними і контролюючими органами.

Таким чином, надходження до органу державного архітектурно-будівельного контролю звернення ГО Ліга благоустрою киян про проведення перевірки є підставою для призначення і проведення позапланової перевірки.

Пунктом 16 Порядку №553 передбачено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Згідно з пунктом 17 Порядку №553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Таким чином, припис є формою реагування органу державного архітектурно - будівельного контролю на виявлені під час перевірки порушення, що направлений на їх усунення та/або зупинення робіт, що виконуються без документів, що дають дозвіл на виконання будівельних робіт.

Під правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності слід розуміти протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами (стаття 1 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності ).

Отже, для з'ясування, чи має орган державного архітектурно-будівельного контролю видавати припис певного змісту, необхідно встановити, чи мала місце протиправна бездіяльність або протиправні дії особи у відносинах, що регулюються Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Кайрос ХХІ Століття є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю ПХТ .

Товариство з обмеженою відповідальністю Кайрос ХХІ Століття є власником групи нежитлових приміщень №№1, 2, 3, 4, 5, 6 в літері В' , що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 103, що підтверджується нотаріально засвідченим Договором купівлі - продажу групи нежитлових приміщень від 30 липня 2009 року (зареєстрований в реєстрі за №3200), укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Газпромкомплект", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПХТ", як покупцем.

Згідно пункту 2 Договору купівлі-продажу групи нежитлових приміщень від 30 липня 2009 року, (зареєстрований в реєстрі за №3200), нежилі приміщення, що є предметом даного договору, належать Відкритому акціонерному товариству "Газпромкомплект" на підставі рішення Господарського суду міста Києва виданого 08 грудня 2008 року за №41/394, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 29 грудня 2008 року у реєстровій книзі №23з-289, за реєстровим №1124-з.

Відповідно до Технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення) під літ. В' по вул. Виборзькій, 103, у м. Києві, виготовлений Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна станом на 22 червня 2009 року, будівля під літ. В' складається з групи приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6, має шість поверхів, загальною площею 579,1 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 лютого 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві виданий припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким ТОВ Кайрос ХХІ Століття заборонено експлуатацію нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6 в літ В' по вул. Виборзькій, 103, у м. Києві, з 11 лютого 2014 року до усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку та встановлено строк усунення порушень вимог містобудівного законодавства до 25 лютого 2014 року.

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує державну політику у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно - будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І - ІІІ категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно - будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно - будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частинами 5 та 8 статті 39 Закону та пунктами 11, 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №641 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, логічним висновком має бути судження про те, що обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 04 березня 2014 року у справі № 21-433а13.

Крім того, відповідно до положень частин першої, другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За таких обставин, підставами для визнання нерухомого майна самочинним будівництвом необхідна наявність однієї із наступних умов:

- нежитлове приміщення збудовано або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

- нежитлове приміщення збудовано або будується без належного дозволу чи належно затвердженого проекту;

- нежитлове приміщення збудовано або будується з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У ході розгляду справи представником позивача була долучена до матеріалів справи Декларація про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрована Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві 29 вересня 2014 року №КВ143142720526.

З пункту 9 Декларації про готовність об'єкта до експлуатації встановлено, що проект Реконструкції групи нежилих приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6 (в літ. В' по вул. Виборзькій, 103 у Солом'янському районі м. Києва , затверджений наказом генерального директора ТОВ Кайрос ХХІ Століття Бужениці С.М. №1 від 09 вересня 2014 року.

У відповідності до пункту 10 Декларації, який містить інформацію про дозвільні документи (повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларація про початок будівельних робіт, інші документи у разі їх наявності), Декларація про початок виконання будівельних робіт, зареєстрована Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві зареєстрована 18 вересня 2014 року за №КВ 083142610410.

Згідно зі Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, 21 вересня 2015 року група нежилих приміщень № 1, 2, 3, 4, 5, 6 (в літ. В' ) по вул. Виборзькій, 103, в м. Києві була зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ Кайрос ХХІ Століття .

Враховуючи викладене, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ТОВ Кайрос ХХІ Століття на час винесення відповідачем оскаржуваних Припису від 11 лютого 2014 року та Постанови №84/14/7/26-16/2102/02/1 від 21 лютого 2014 року мало відповідні документи про готовність об'єкта до експлуатації та здійснювало експлуатацію групи приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6 (в літ. В' ) по вул. Виборзькій, 103, в м. Києві відповідно до приписів Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , що також, в силу положень статті 376 Цивільного кодексу України, свідчить про наявність у нежитлового приміщення ознак самочинного будівництва.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що висновки органу державного архітектурно - будівельного контролю щодо здійснення позивачем експлуатації самовільно добудованої групи нежитлових приміщень № 1, 2, 3, 4, 5, 6 (в літ. В' ) по вул. Виборзькій, 103, в м. Києві, викладені в Акті перевірки від 11 лютого 2014 року, Приписі від 11 лютого 2014 року та Постанові №84/14/7/26-16/2102/02/1 від 21 лютого 2014 року про порушення ТОВ Кайрос ХХІ Століття вимог частини 1 статті 34 та частини 8 статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Також, обґрунтовуючи протиправність рішень відповідача, позивач посилається на те, що віднесення відповідачем групи нежитлових приміщень № 1, 2, 3, 4, 5, 6 (в літ. В' ) по вул. Виборзькій, 103, в м. Києві до V категорії складності об'єкта будівництва є необґрунтованим, оскільки будь - яке документальне підтвердження таких висновків відсутнє.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 6 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 557 (далі - Порядок №557), до V категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак:

1) згідно із Законом України Про об'єкти підвищеної небезпеки є об'єктами підвищеної небезпеки;

2) розраховані на постійне перебування більш як 400 осіб та/або періодичне перебування понад 1 000 осіб;

3) становлять можливу небезпеку для більш як 50 000 осіб, які перебувають поза об'єктом;

4) у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації: можуть спричинити збитки в обсязі понад 150 000 мінімальних розмірів заробітних плат; можуть призвести до припинення функціонування об'єктів транспорту, зв'язку, енергетики та інженерних мереж загальнодержавного значення; можуть призвести до страти об'єктів культурної спадщини національного значення.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 557, під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва, (у разі відсутності проектної документації), категорія складності таких об'єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності - шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.

Відповідно до частини другої статті 32 Закону №3038-VI, категорія складності об'єкта будівництва визначається згідно з державними будівельними нормами та стандартами на підставі класу наслідків (відповідальності) об'єкта будівництва.

У відповідності до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 14 травня 2013 року №195, з метою удосконалення нормативної бази у будівельному комплексі України та на підставі рішення науково-технічної ради Мінрегіону від 27 грудня 2012 року № 281 з 1 вересня 2013 року набрав чинності ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 "Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва", розроблений ДП "Державний науково-дослідний інститут будівельного виробництва".

Пунктом 4.5 ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 передбачено, що характеристики можливих наслідків є підставою для класифікації об'єктів будівництва за трьома класами наслідків (відповідальності) - СС1, СС2 та СС3 та п'ятьма категоріями складності - І, ІІ, ІІІ, ІV та V.

Відповідно до пункту А.1 ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013, категорія складності об'єкта будівництва приймається на підставі визначеного класу наслідків (відповідальності) за характеристиками, визначеними у таблиці А.1.

Оскільки суд не наділений повноваженнями щодо визначення категорії складності та класів наслідків (відповідальності) об'єкта будівництва, не володіє достатніми технічними знаннями у галузі будівництва та техніки, а також з урахуванням висновків, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України, за клопотанням представника позивача, яке було підтримано представником відповідача, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2016 року у справі було призначено будівельно - технічну експертизу, провадження якої доручено Українському науково - дослідному інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України.

Відповідно до висновку експерта від 06 лютого 2017 року №94/8 встановлено наступне:

- розташована по вул. Виборзькій, 103 у Солом'янському районі м. Києва споруда літ. В' , до складу якої входять групи нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6, за своїми об'ємно - планувальними та конструктивними рішеннями є відокремленою (автономною) будівлею, прибудованою до літ. В , утвореною (спорудженою) в результаті реконструкції будівлі літ. В за вказаною вище адресою.

- групи нежитлових приміщень 1, 2, 3, 4, 5, 6, розташовані в прибудові літ. В' по вул. Виборзькій, 103 у Солом'янському районі м. Києва, були утворені в результаті реконструкції будівлі літ. В шляхом спорудження прибудови літ. В' до неї.

- прибудова літ. В' , розташована по вул. Виборзькій, 103 у Солом'янському районі м. Києва, до складу якої входять групи нежитлових приміщень № 1, 2, 3, 4, 5, 6, відповідно до класифікуючи ознак Табл. А.1 Додатку А ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 за сукупністю своїх техніко - економічних та конструктивних показників є об'єктом будівництва ІІІ категорії складності та має клас наслідків (відповідальності) будівель СС2 (середні наслідки).

- з урахуванням результатів дослідження, проведеного по другому і третьому питаннях та редакції четвертого питання ухвали судді Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянського К.М. від 04 квітня 2016 року у справі №826/3216/14, а також приймаючи до уваги, що будівля літ. В' експертним дослідженням визначена самостійною будівельною спорудою, дослідження в частині визначення категорії складності будівель А та В , експертом не проводилися.

За таких обставин, зазначеним експертним висновком було визначено, що група нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6 літ. В' по вул. Виборзькій, 103 у Солом'янському районі м. Києва відноситься до ІІІ категорії складності та має клас наслідків (відповідальності) будівель СС2 (середні наслідки).

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема: за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів I категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат; об'єктів II категорії складності - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат; об'єктів III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат; об'єктів IV категорії складності - у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат; об'єктів V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що визначення категорії складності об'єкта будівництва має значення лише для визначення розміру штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, та не впливає на підстави притягнення позивача до відповідальності за експлуатацію самовільно добудованої групи нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6 літ. В' по вул. Виборзькій, 103 у Солом'янському районі м. Києва, які, на час винесення відповідачем оскаржуваних рішень, не були прийняті у встановленому законом порядку в експлуатацію.

Таким чином, позивач повинен нести відповідальність за експлуатацію самовільно добудованої групи нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6 літ. В' по вул. Виборзькій, 103 у Солом'янському районі м. Києва, як об'єкт III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат, а саме - 340 200, 00 грн.

Суд не приймає до уваги доводи представника позивача стосовно закінчення строку притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог частини 1 статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , з огляду на наступне.

Так, у своїх письмових запереченнях представник позивача посилається на те, що штраф за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути накладено не пізніше ніж через три роки з моменту його вчинення, при цьому посилається на обставини, встановлені судом першої інстанції у постанові від 19 травня 2014 року та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року, які не були спростовані ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2015 року.

Однак, суд вважає посилання представника позивача на обставини, встановлені рішеннями судів, які було скасовано, такими, що не заслуговують на увагу.

Крім того, судом встановлено, що з 30 липня 2009 року ТОВ Кайрос ХХІ Століття є власником групи нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 в літері В' , що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 103, а попередній власник - ВАТ Газпромкомплект , набув зазначені приміщення у власність на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 08 грудня 2008 року, які зареєстровані в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 29 грудня 2008 року у реєстровій книзі №23з-289, за реєстровим №1124-з.

Таким чином, експлуатація оскаржуваних приміщень розпочалась ще попереднім власником - ВАТ Газпромкомплект з 29 грудня 2008 року.

Верховний Суд у своїй постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 роз'яснив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що зазначене правопорушення, а саме: експлуатація самовільно добудованої групи нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 в літері В' без прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку, до моменту отримання Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, було триваючим.

Також, з матеріалів справи встановлено, що фактично про наявність самочинного будівництва та порушення позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, відповідачу стало відомо з листа Голови правління Громадської організації Ліга благоустрою киян від 14 січня 2014 року (вих. №05.14), на підставі якого податкових органом було ініційовано проведення позапланової перевірки оскаржуваних нежитлових приміщень на предмет дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності винесена відповідачем 21 лютого 2014 року.

Відповідно до частини 11 статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.

Враховуючи викладене, штраф за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, на думку суду, було накладеного на позивача у встановлений законом строк - у межах трьох років.

Також слід зазначити, що згідно з пунктом 2 статті 6 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 06 квітня 1995 року №244 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 735) (далі - Порядок №735) днем виявлення правопорушення є день складення акта перевірки відповідного суб'єкта містобудування.

У відповідності до пунктів 28 та 29 Порядку №735 постанову про накладення штрафу та постанову про закриття справи відповідно до статті 5 Закону, а саме за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, може бути оскаржено суб'єктом містобудування, щодо якого її винесено, до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс відповідну постанову.

Оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Крім того, пунктами 31 та 34 Порядку №735 передбачено, що постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку з дня набрання нею законної сили.

У разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом.

Не підлягає виконанню постанова про накладення штрафу, яку не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

У разі зупинення виконання постанови відповідно до пункту 29 цього Порядку перебіг строку давності її виконання, визначеного статтею 4 Закону, зупиняється до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Строк, протягом якого виконання постанови про накладення штрафу було зупинено, до загального строку давності виконання такої постанови не зараховується.

Встановлено, що 12 березня 2014 року позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом та станом на день ухвалення зазначеного рішення у справі, позивача до відповідальності за порушення вимог частини 1 статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не притягнуто, штраф, у визначеному законом розмірі, не сплачено.

Таким чином, строк виконання постанови про накладення штрафу на позивача за порушення вимог частини 1 статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності було зупинено з 12 березня 2014 року.

З огляду на викладене, строк притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не сплив та після набрання зазначеним рішенням законної сили, такий строк підлягає поновленню.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних Припису від 11 лютого 2014 року та Постанови №84/14/7/26-16/2102/02/1 від 21 лютого 2014 року про порушення ТОВ Кайрос ХХІ Століття вимог частини 1 статті 34 та частини 8 статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , однак, у зв'язку з закінченням встановленого законодавством строку притягнення позивача до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, останні підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Кайрос ХХІ Століття до Державної архітектурно - будівельної інспекції України про визнання нечинними та скасування припису і постанови відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його підписання за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: Є. В. Аблов