Постанова

від 02.10.2007 по справі 20-2/130

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-2/130

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

02 жовтня 2007 р.                                                                                   № 20-2/130  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючогоКривди Д.С.Фролової Г.М.

за участю представників:

позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

відповідача

прокуратурине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

Дубас В.А. -  посвідчення № 158

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання

Заступника прокурора міста Севастополя

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 13.06.2007 року

у справі№ 20-2/130 господарського суду міста Севастополя

за позовомСевастопольського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради

доВідкритого акціонерного товариства “Севастопольське автотранспортне підприємство 14330”

простягнення 15 177, 34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням В.о. Голови судової палати Першикова Є.В. від 24.09.2007 року, у зв'язку з відпусткою судді Полянського А.Г. для перегляду в касаційному порядку справи № 20-2/130, призначеної до розгляду на 02.10.2007 року, створено колегію суддів у складі: головуючого –судді Муравйова О.В., суддів –Кривди Д.С., Фролової Г.М.

У березні 2007 року Севастопольський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Севастопольське автотранспортне підприємство 14330” про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по оплаті теплової енергії за договором № 513/у від 07.02.2006 року з урахуванням пені, збитків від інфляції та 3% річних у розмірі 15 177, 34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на порушення умов договору № 513/у від 07.02.2006 року і вимог статей 526, 527 Цивільного кодексу України, статей 173, 174 Господарського кодексу України не сплачено за отриману теплову енергію в повному об'ємі, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 15 177, 34 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24.04.2007 року (суддя Шевчук Н.Г.), залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.06.2007 року (судді: Гоголь Ю.М. –головуючий, Плут В.М., Щепанська О.А.) у справі № 20-2/130 господарського суду міста Севастополя позов Севастопольського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради до Відкритого акціонерного товариства “Севастопольське автотранспортне підприємство 14330” про стягнення 15 177,34 грн. залишено без розгляду.

Мотивуючи судові рішення господарські суди з посиланням на статтю 2 Господарського процесуального кодексу України, зазначають про те, що прокурор неправильно визначив позивача за вимогами про захист інтересів держави, в зв'язку з чим позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючиcь з постановою суду, Заступник прокурора міста Севастополя звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.06.2007 року у справі № 20-2/130 господарського суду міста Севастополя, в якому просить ухвалу господарського суду міста Севастополя від 24.04.2007 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.06.2007 року у справі № 20-2/130 господарського суду міста Севастополя скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційне подання доводами про порушення судом норм процесуального права, а саме статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник зазначає, що несплата відповідачем послуг негативно позначається на роботі підприємства, яке надає послуги з теплопостачання, в першу чергу, населенню. Таким чином порушуються економічні та соціальні інтереси держави.

Сторони відзиви на касаційне подання не надали.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника прокуратури,   присутнього  у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи та доводи викладені у касаційному поданні, колегія   суддів   вважає,   що   касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий  господарський  суд  України  переглядає  за  касаційною   скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Постанова та ухвала даним вимогам не відповідають.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру", при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № З-рп/99 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року   у   справі   №   1-1/99   державні   інтереси   закріплюються   як   нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Звертаючись з позовною заявою в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради, прокурор посилався на те, що основним видом діяльності Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради є виробництво, розподіл і відпуск теплової енергії споживачам (пункт 2.2 Статуту).

Також прокурором зазначено, що  Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" є одним з підприємств –монополістів в м. Севастополі надання послуг з теплопостачання, в першу чергу, населенню. Несплата цих послуг негативно позначається на роботі підприємства по обслуговуванню споживачів, якість послуг, що надаються населенню і нормальній діяльності всіх обслуговуючих підприємств, організацій, установ міста, чим порушуються економічні і соціальні інтереси держави.

Крім того, Севастопольський транспортний прокурор у позовній заяві посилався на те, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функцій в спірних правовідносинах є Севастопольська міська державна адміністрація.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" Севастопольська міська державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Статтями 2, 17, 20 зазначеного вище закону передбачено, що одним з основних завдань місцевих адміністрацій є виконання державних і регіональних програм соціально-економічного розвитку, в тому числі організація обслуговування населення підприємствами, установами, організаціями житлово-комунального господарства.

На вказані нормативно-правові акти як правову підставу позову, посилався прокурор у позовній заяві. Проте, господарськими судами першої та апеляційної інстанції не надано оцінки даним обставинам, доводи прокурора не розглянуті та залишились поза увагою судів, що призвело до безпідставного залишення позову без розгляду.

Згідно частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, ухвала господарського суду міста Севастополя та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а справа –передачі на розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання Заступника прокурора міста Севастополя задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.06.2007 року у справі № 20-2/130 господарського суду міста Севастополя та ухвалу господарського суду міста Севастополя від 24.04.2007 року скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Головуючий                                                                              О. Муравйов

Судді                                                                                          Д. Кривда

                                                                                                   Г. Фролова