Ухвала

від 03.12.2021 по справі 496/4925/21

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/4925/21

Провадження № 1-кс/496/2027/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року м.Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка скаргу адвоката ОСОБА_4 яка діє в інтересах ОСОБА_5 на повідомлення слідчого про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні № 12021162250000803 від 28 вересня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

До Біляївського районного суду Одеської області звернулася адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , зі скаргою, поданою в порядку статті 303 КПК України, у межах кримінального провадження №12021162250000803, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.09.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.191 КК України, на повідомлення про підозру. Обґрунтовуючи подану скаргу, захисник зазначив про необґрунтованість підозри ОСОБА_5 , оскільки всі базові докази вини ОСОБА_5 та їх похідні, були здобуті в результаті проведення слідчих (розшукових) дій в іншому кримінальному провадженні щодо можливих фактів розтрати бюджетних коштів службовими особами, в тому числі шляхом складання та внесення офіційних документів завідомо неправдивих відомостей щодо фактичних обсягів виконаних будівельно - монтажних робіт, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, з яким провадження №12021162250000803 від 28.09.2021 не об`єднувалось та законно не виділялось, що унеможливлює подальше використання цих доказів в кримінальному провадженні №12021162250000803 від 28.09.2021 та є безумовною підставою для визнання таких доказів недопустимими. Також прокурором грубо порушено норми кримінального процесуального законодавства, що виразилось у порушені ст. 217 КПК України, якою встановлено, що у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень. Однак прокурором вказано лише ймовірний факт вчинення невстановленими особами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, яким не було повідомлено про підозру. Тобто, до моменті виділення матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 статусу підозрюваного не набув. Крім того, днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше. Проте, з огляду на Витяг з ЄРДР, днем початку досудового розслідування по кримінальному провадженню №12021162250000803 від 28.09.2021 є день реєстрації нового кримінального провадження, а саме 28.09.2021 року. Таким чином, з огляду на вищезазначене адвокат ОСОБА_4 вважає, що постанова про виділення матеріалів кримінального провадження суперечить ч. З ст. 217 КПК України, а також не дотримано відповідного процесуального порядку її реалізації. Така постанова про виділення матеріалів кримінального провадження є недійсною, складеною з порушенням норм кримінального процесуального законодавства та Положенні про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення. Крім того, порушено законодавчо закріпленого порядку повідомлення про підозру ОСОБА_5 , оскільки з матеріалів кримінального провадження слідує, що за допомогою телефонних засобів зв`язку, слідчим ОСОБА_6 був викликаний для допиту в якості свідка ОСОБА_5 на дату - 20.09.2021. Так, 20.09.2021 року в рамках проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №42020161160000046, ОСОБА_5 прибув до слідчого відділу з метою його допиту в якості свідка. В ході допиту останнього було встановлено місце реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_5 , місце роботи та номер мобільного телефона, яким користується. Таким чином, ОСОБА_5 постійно перебував на зв`язку, від органу досудового розслідування не переховувався, за вимогою слідчого прибув до відділу. Тобто, умов для вручення повідомлення про підозру через пошту та засоби зв`язку на дату складання повідомлення про підозру у слідчого не було. Наразі останньому не обрано жодного запобіжного заходу, що є також ознакою того, що ОСОБА_7 не намагався та не має мети скриватись від органу досудового розслідування. У день погодження повідомлення про підозру, слідчі навіть не намагались визвати ОСОБА_5 до СВ з метою особистого вручення повідомлення про підозру впродовж дня. Таким чином, таке повідомлення від 30.09.2021 вх. 61/9883, 61/9884, 61/9885 є недійсним, тому що складне за приписами ст. 111 КПК України, тобто кореспондується щодо осіб, участь яких у здійсненні процесуальних дій є необов`язковою. Враховуюче наведене, адвокат ОСОБА_4 вважає, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст. ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, є протиправним, необґрунтованим та безпідставним, а тому має бути скасоване у повному обсязі.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 підтримала вимоги скарги, просила її задовольнити, посилаюсь на обставини викладені в скарзі.

ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав думку свого адвоката.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 проти вимог скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що КПК України не визначено алгоритм дій слідчого для виділення матеріалів кримінального провадження. Крім того, ОСОБА_5 повідомляв слідчого про те, що тривалий час буде знаходиться у м. Києві по роботі, а тому слідчим було вжито заходів щодо виклику його для отримання повідомлення про підозру у спосіб, передбачений ст. ст. 135, 136, 278 КПК України, для вручення повідомлень.

Дослідивши матеріали скарги, заслухавши учасників судового провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчим відділом Одеського районного управління поліції № 2 ГУ НП в Одеській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020161160000046 від 24.06.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 367 КК України.

Відповідно до постанови про виділення матеріалі кримінального провадження зазначається, що в рамках проведення досудового розслідування, внесене до ЄРДР за № 42020161160000046 від 24.06.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, встановлена причетність посадових осіб ТОВ «Регіонбуд -2005» до вчинення кримінального правопорушення, передбачена ч. 2 ст. 191 КК України, що виразилось у заволодінні службовими особами ТОВ «Регіонбуд- 2005» бюджетними коштами під час виконання умов Договору № 66-17 від 13.07.2017 року.

Адвокат ОСОБА_8 посилається на порушення процедури щодо виділених матеріалів, однак в даному випадку отримано відомості про кримінальні правопорушення, які, ймовірно, вчинені не підозрюваним у розслідуваному кримінальному провадженні, а іншою особою (чи групою осіб). У такій ситуації відповідні матеріали мають бути виділені в окреме кримінальне провадження, адже КПК України не визначено алгоритм дій слідчого у випадку встановлення ним особисто підстав для об`єднання або виділення матеріалів кримінального провадження. З одного боку, це не суперечить нормам кримінального процесуального закону, а з іншого - таку процедуру безпосередньо у КПК України не передбачено. Крім того, якщо такі обставини роблять важко досяжним своєчасне закінчення досудового розслідування, створюють загрозу реалізації прав учасників кримінального судочинства на доступ до правосуддя в розумний строк, то вони можуть розцінюватися як такі, що створюють підстави для виділення з цього провадження частини матеріалів в окреме провадження. У цьому разі матеріали провадження в частині доведеного обвинувачення направляються з обвинувальним актом до суду, а в частині нерозслідуваних кримінальних правопорушень чи епізодів злочинної діяльності виділяються в окреме провадження, і їх розслідування закінчується в загальному порядку.

Під час здійснення досудового розслідування, слідчим слідчого відділу Одеського районного управління поліції № 2 ГУ НП в Одеській області лейтенантом поліції ОСОБА_9 за погодженням прокурора Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_3 , повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Так, повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до п. 10 ч. 1ст. 303 КПК України.

Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.

Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.

Отже підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.

Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав.

Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст.278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст.279 КПК України).

У тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.

Частиною 1ст. 278 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до ст.111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов`язковою . Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Згідно ч.1,2 ст.135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою . У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У відповідності до ч.1 ст.136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

30.09.2021 року слідчим СВ ВП №2 Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12021162250000803 від 28.09.2021 року внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

В той же день, а саме 30.09.2021 року на вказані ОСОБА_5 три адреси ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ) та мобільний додаток WhatsApp 0677212868, було направлено лист з повідомленням про необхідність явки 04.10.2021 року о 10:00 годин до відділення поліції для отримання повідомлення про підозру.

З наведеного вбачається, що органом досудового розслідування вжито заходів для вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру від у спосіб, передбачений ст. ст. 135, 136, 278 КПК України, для вручення повідомлень.

Факт того що ОСОБА_5 тимчасово перебував у м. Києві, адвокатом не заперечувався.

Таким чином, посилання адвоката ОСОБА_4 на те, що повідомлення про підозру не було вручено особисто органом досудового розслідування у день його складення, не є підставою для скасування такого повідомлення про підозру, оскільки, як убачається з ч. 1 ст. 42 КПК України, у випадку неможливості вручення повідомлення про підозру особі, передбачено вжиття заходів для вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

При отриманні повідомлення про підозру, від ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 будь яких зауважень не надходило.

Отже, предмет оскарження - повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення за ч. 2 ст.190, ч.1 ст.366 КК України у кримінальному провадженні №12016110200002429 від 28.09.2021 року, на момент розгляду скарги відсутній, а тому правових підстав для задоволення скарги про скасування повідомлення про підозру немає.

Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ст. 303 ч. 1 п. 10 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.

Згідно з положеннями ст. 89 КПК України, визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.

На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття "обґрунтована підозра" як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України"), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.

Слідчий суддя звертає увагу, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Суд при постановлені ухвали, керується при цьому висновками ЄСПЛ у справі «Фокс, Кампбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», де зазначено, що «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення» та така кількість доказів на даний час у вказаних матеріалах наведена.

Також, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

З врахуванням наведеного, слідчий суддя вважає безпідставним доводи скарги про відсутність доказів вини ОСОБА_5 за повідомленою підозрою, оскільки слідчий суддя, здійснюючи судовий розгляд скарги на повідомлення про підозру не уповноважений досліджувати та оцінювати докази, що стали підставою для повідомлення ОСОБА_5 про його підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та надавати юридичну кваліфікацію діям підозрюваної особи. Тобто, на стадії досудового розслідування обґрунтованість підозри має перевірятися слідчим суддею не з точки розу доведеності вини, а з точки зору того, що після повідомлення особи про її підозру у вчиненні кримінального правопорушення органом досудового слідства дотримуються вимоги кримінального процесуального закону щодо розумних строків проведення досудового слідства та дотримання органом досудового слідства прав та свобод підозрюваної особи під час слідства.

Факт повідомлення особі про її підозру у вчиненні кримінального правопорушення не є актом обвинувачення цієї особи у вчиненні такого правопорушення, а тому мотиви скарги з приводу необґрунтованості підозри не впливають на висновок слідчого судді щодо обставин повідомлення ОСОБА_5 про його підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та обставин проведення досудового слідства.

Таким чином, доводи сторони захисту про відсутність доказів причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень не є предметом розгляду слідчого судді, оскільки повинні перевірятися при розгляді обвинувального акту в суді.

Слідчий суддя приходить до висновку, що повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, є законним, вмотивованим та відповідає вимогамст.277 КПК України, у зв`язку з чим у задоволені скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. ст. 276-278, 303, 306, 307 КПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 яка діє в інтересах ОСОБА_5 на повідомлення слідчого про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні № 12021162250000803 від 28 вересня 2021 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її проголошення або виготовлення повного тексту ухвали безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений 07.12.2021 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_1