Ухвала

від 01.12.2021 по справі 522/21541/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1737/21

Номер справи місцевого суду: 522/21541/21 1-кс/522/11690/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

01.12.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.11.2021 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави у кримінальному провадженні №12021162510001445 від 02.11.2021 року, щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Одеса, громадянина України, одруженого, працюючого на посаді директора ТОВ «Ленель» (ЄДРПОУ 43396189),проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, -

встановив:

В провадженні слідчого відділення ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №12021162510001445 від 02.11.2021 року за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, за фактом вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

03.11.2021 року до ВП №2 ОРУП №1 надійшло звернення голови ОК ЖБК «Пространство» щодо шахрайських дій засновника ТОВ «Ленель» ОСОБА_9 та директора підприємства ОСОБА_8 .

ОСОБА_9 є засновником ТОВ «Ленель» та інших юридичних осіб, а ОСОБА_8 є директором ТОВ «Ленель».

У ОСОБА_9 на початку червня 2021 року виник злочинний намір направлений на заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами асоційованих членів обслуговуючого кооперативу «житлово-будівельний кооператив «ІТ Пространство».

ОСОБА_9 , переслідуючи корисливі мотиви та маючи на меті заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, вступила в попередню злочинну змову з підлеглим - директором ТОВ «Ленель» ОСОБА_8 .

Сутність злочинногоплану ОСОБА_9 з директоромТОВ «Ленель» ОСОБА_8 полягала утому,що вонимали наміротримувати грошовікошти заначебто продажнерухомогомайна, яке будується, маскуючи свої дії укладанням угод з обслуговуючим кооперативом «житлово-будівельний кооператив «ІТ Пространство» на пайову участь у будівництві нерухомого майна, укладаючи без відома пайщиків від їх імені додаткові угоди про розстрочку виплат та угоди про поруку.

З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами асоційованих членів вказаного кооперативу, ОСОБА_9 повідомила осіб, які займаються пошуком клієнтів на купівлю нерухомості у м. Одеса, що вона реалізує нерухоме майно зі значними знижками.

Так, у ОСОБА_10 у червні місяці 2021 року виникло бажання інвестувати кошти у нерухоме майно у м. Одесі.

Шляхом пошуку у мережі «Інтернет» нерухомості, яка будується, останній натрапив на громадянина, який зазначив, що він займається ріелторськими послугами та в нього є знайома ОСОБА_9 , яка здійснює продаж нерухомості від обслуговуючого кооперативу «житлово- будівельний кооператив «ІТ Пространство» зі значними знижками та запропонував зустрітися з нею.

15.06.2021 року у ресторані «Апшерон», який розташований за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 20/3а, відбулась зустріч між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . При розмові остання повідомила, що великій проміжок часу співпрацює з забудовником «Пространство», надає останньому різного виду послуги зі супроводження реалізації нерухомого майна та за надання такого виду послуг має значну знижку на нерухоме майно у вказаного забудовника, у зв`язку з чим запропонувала ОСОБА_10 придбати два об`єкти нерухомості, які будуються та розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

За домовленістю, ОСОБА_10 повинен був передати ОСОБА_9 грошові кошти за об`єкти нерухомості за вказаною адресою, а остання повинна була передати відповідні підтверджуючі документи на власність обраного нерухомого майна.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_9 визначила дату укладання угоди -18.06.2021 року, при цьому визначивши час та місце зустрічі.

Так, 18.06.2021 року ОСОБА_10 прибув до офісу за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 22, а саме до відділу продаж обслуговуючого кооперативу «житлово-будівельний кооператив «ІТ Пространство», де його чекала ОСОБА_9 .

Надалі ОСОБА_10 уклав угоду про членство у кооперативі №ІТ/Н-Е.2.1.14. Відповідно до п.2 вказаної угоди останній вступає у кооператив при будівництві окремого нежитлового приміщення №ІТ/Н-Е.2.1.14 загальною площею 169,48 кв.м., розташованого на 1 поверсі в секції 2/2 будинку «Е» та за законодавством України набуде право власності після здачі об`єкта нерухомості в експлуатацію.

У той же час, одразу ж після підписання вищевказаної угоди, ОСОБА_10 уклав угоду №ІТ/ Н-Е.2.1.15-1. Відповідно до п.2 вказаної угоди останній вступає у кооператив при будівництві окремого нежитлового приміщення №ІТ/Н-Е.2.1.15-1 загальною площею 157,94 кв.м., розташованої на 1 поверсі в секції 2/2 будинку «Е» та згідно з цивільним законодавством України набуде право власності після здачі об`єкта нерухомості в експлуатацію.

У подальшому,після укладаннявищевказаних угод,реалізовуючи свійзлочинний умисел. ОСОБА_9 зазначила,що розрахуватисьза вказаніоб`єкти нерухомості,так які домовлялисьз нею напередодні, необхідно у її офісі за адресою: м. Одеса, вул. Гоголя, буд. 9.

На виконання усних домовленостей з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 проїхав до зазначеної адреси, де передав ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 310 тис. доларів США, після отримання зазначених грошових коштів остання наказала виконавцю злочинного наміру на заволодіння грошовими коштами, директору ТОВ «Ленель» ОСОБА_8 надати ОСОБА_10 відповідну розписку про отримання грошових коштів за вищевказані об`єкти нерухомості саме ОСОБА_8 .

У подальшому ОСОБА_9 , з метою маскування своїх шахрайських дій, надала довідку, видану від обслуговуючого кооперативу «житлово-будівельний кооператив «ІТ Пространство» на ім`я ОСОБА_10 про те, що останній не має ніяких заборгованостей перед обслуговуючим кооперативом «житлово-будівельний кооператив «IT Пространство».

Того ж дня, ОСОБА_9 з метою маскування злочинного діяння уклала два трьох сторонніх договори поруки до угод №ІТ/Н-Е.2.1.14 №ІТ/Н-Е.2.1.15-1 про членство в кооперативі, відповідно до яких вона як уповноважена особа ТОВ «Ленель» виступає поручителем громадянина ОСОБА_10 у разі не виконання умов договорів про членство в кооперативі, без відома останнього.

Окрім того, ОСОБА_9 , уклала від імені ОСОБА_10 , без відома останнього, додаткові угоди до угод про членство в кооперативі, згідно з якими останній зобов`язаний сплачувати членські внески до пайових договорів щомісячно до 30.04.2022 року.

У подальшому, ОСОБА_9 з метою створення обстановки, яка б змогла впевнити ОСОБА_10 щодо дійсності вчиненого правочину та з метою уникнення передчасного повідомлення про розірвання вказаних угод з боку обслуговуючого кооперативу «житлово- будівельний кооператив «ІТ Пространство», з метою не бути викритою у вчинені вказаного злочину, зробила первісні внески за угодами №ІТ/Н-Е.2.1.14 №ІТ/Н-Е.2.1.15-1 68 тис. 357 доларів США та 65 тис. 282 доларів США відповідно.

Таким чином, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з єдиним умислом, за попередньою змовою з ОСОБА_9 , тобто групою осіб, з корисливих мотивів та з метою протиправного збагачення за рахунок ОСОБА_10 , 18.06.2021 року заволодів шахрайським шляхом, зловживаючи довірою, залишком грошових коштів у сумі 176 тис. 361 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 18.06.2021 року становить 4 млн. 761 тис. 747 грн. та згідно з Приміткою 4 до ст.185 КК України в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, тобто в особливо великому розмірі, розпорядившись ним на власний розсуд спільно з ОСОБА_9 .

Окрім того, у ОСОБА_11 у червні місяці 2021 року виникло бажання інвестувати кошти у нерухоме майно у м. Одесі.

Шляхом пошуку у мережі «Інтернет» нерухомості, яка будується, останній натрапив на громадянина, який зазначив, що він займається ріелторськими послугами та в нього є знайома ОСОБА_9 , яка здійснює продаж нерухомості від обслуговуючого кооперативу «житлово-будівельний кооператив «ІТ Пространство» зі значними знижками, та запропонував зустрітися з нею.

ОСОБА_9 , продовжуючи реалізовувати свою злочинну діяльність, 15.06.2021 року у ресторані «Апшерон», який розташований за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога 20/3а, зустрілась з ОСОБА_11 з метою продажу нерухомого майна, яке будується у м.Одесі.

Під час розмови остання повідомила, що великій проміжок часу співпрацює із забудовником «Пространство», надає різного види послуги зі супроводження реалізації нерухомого майна та за надання такого виду послуг має значну знижку на нерухоме майно у вказаного забудовника, у зв`язку з чим запропонувала ОСОБА_11 придбати два об`єкти нерухомості, які будуються за адресою: АДРЕСА_2 .

За домовленістю ОСОБА_11 повинен був передати ОСОБА_9 грошові кошти за об`єкти нерухомості, які будуються за вищевказаною адресою, а остання повинна була передати відповідні підтверджуючі документи на власність обраного нерухомого майна.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_9 визначила дату укладання угоди на 02.07.2021 року, визначивши час та місце зустрічі.

Так, у визначений день, тобто 02.07.2021 року, ОСОБА_11 прибув до офісу, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , до відділу продаж обслуговуючого кооперативу «житлово-будівельний кооператив «ІТ Пространство», де його чекала ОСОБА_9 .

Надалі ОСОБА_11 уклав угоду про членство у кооперативі ІТ/Н-Е.3.102. Відповідно до п. 2 вказаної угоди останній вступає у кооператив при будівництві окремого нежитлового приміщення №ІТ/Н-Е.3.102 загальною площею 578 кв.м., розташованого на 1-му поверсі в секції 3 будинку «Е» та за законодавством України набуде право власності після здачі об`єкта нерухомості в експлуатацію.

У той же час, одразу ж після підписання вищевказаної угоди ОСОБА_11 уклав угоду №ІТ/Н-Е.3.2.1. Відповідно до п. 2 вказаної угоди останній вступає у кооператив при будівництві окремого нежитлового приміщення №ІТ/Н-Е.3.2.1 загальною площею 559,67 кв.м., розташованого на 2 поверсі в секції 3 будинку «Е» та згідно з цивільним законодавством України набуде право власності після здачі об`єкта нерухомості в експлуатацію.

У подальшому, після укладання вищевказаних угод, реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9 зазначила, що розрахуватись за вказані об`єкти нерухомості, так як і домовлялись з нею напередодні, необхідно у її офісі за адресою: м. Одеса, вул. Гоголя, буд. 9.

На виконання усних домовленостей з ОСОБА_9 , ОСОБА_12 проїхав до зазначеної адреси, де передав ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 750 тис. доларів США після отримання зазначених грошових коштів остання наказала директору ТОВ «Ленель» ОСОБА_8 надати ОСОБА_12 відповідну розписку про отримання грошових коштів за вищевказані об`єкти нерухомості саме ОСОБА_8 .

У подальшому ОСОБА_9 , з метою маскування своїх шахрайських дій, надала довідку, видану від обслуговуючого кооперативу «житлово-будівельний кооператив «ІТ Пространство» на ім`я ОСОБА_11 про те, що останній не має ніяких заборгованостей перед обслуговуючим кооперативом «житлово-будівельний кооператив «ІТ Пространство».

Того ж дня, ОСОБА_9 з метою маскування злочинного діяння, уклала два трьохсторонніх договори поруки до угод №ІТ/Н-Е.3.102, №ІТ/Н-Е.3.2.1 про членство в кооперативі, згідно з якими вона як уповноважена особа ТОВ «Ленель» виступає поручителем ОСОБА_12 у разі не виконання умов договорів про членство в кооперативі, без відома останнього.

Окрім того, ОСОБА_9 , уклала від імені ОСОБА_11 додаткові угоди до угод про членство в кооперативі, згідно з якими останній зобов`язаний сплачувати членські внески до пайових договорів щомісячно до 15.05.2022 року, при цьому вказані дії вчинила без відома ОСОБА_11 .

Надалі, ОСОБА_9 з метою створення обстановки, яка б змогла навіяти остаточну впевненість у ОСОБА_12 щодо дійсності вчиненого правочину та з метою уникнення передчасного повідомлення останнього про розірвання вказаних угод з боку обслуговуючого кооперативу «житлово-будівельний кооператив «ІТ Пространство», з метою не бути викритою у вчинені вказаного злочину, зробила первісні внески за угодами №ІТ/Н-Е.3.102, №ІТ/Н-Е.3.2.1 - 210 тис. 101 доларів США та 203 тис. 347 доларів США відповідно.

Таким чином, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з єдиним умислом, за попередньою змовою з ОСОБА_9 , тобто групою осіб, з корисливих мотивів та з метою протиправного збагачення за рахунок ОСОБА_11 , повторно 02.07.2021 року заволодів шахрайським шляхом, зловживаючи довірою, рештою грошових коштів у сумі 336 тис. 552 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 02.07.2021 року становить 9 млн. 86 тис. 904 грн.), відповідно до Примітки 4 до ст. 185 КК України в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, тобто в особливо великому розмірі, розпорядившись ним на власний розсуд спільно з ОСОБА_9 .

11.11.2021 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном зловживаючи довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

11.11.2021 року старший слідчий СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_13 звернувся до слідчого судді з погодженим прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_14 клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави.

Клопотання мотивоване тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено наявність ризиків, які обґрунтовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду; знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення; здійснення підозрюваним незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні. Крім того, слідчим в клопотанні зазначено, що на даний час досудовим розслідуванням встановлюється місцезнаходження грошових коштів здобутих шахрайським шляхом та встановлюються інші потерпілі та свідки.

Оскарженою ухвалою слідчого судді клопотання про застосування запобіжного заходу задоволено тапідозрюваному ОСОБА_8 обраний запобіжнийзахід увиді триманняпід вартою,строком до 10.01.2022року,із визначенням застави в розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 681000 (шістсот вісімдесят одна тисяча) гривень, з покладанням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого та обрати підозрюваному запобіжний захід у виді домашнього арешту. Захисник вказує, що підозра є не обґрунтованою, а ризики у кримінальному провадженні слідчим тапрокуроромне доведені.

Апеляційний розгляд проведено за відсутності підозрюваного ОСОБА_8 , оскільки клопотання про розгляд апеляційної скарги в його присутності не заявлялось.

Заслухавши суддю-доповідача;пояснення захисника,який підтримавапеляційну скаргута просивїї задовольнити;думку прокурора,який заперечувавпроти задоволенняапеляційної скарги; дослідивши матеріали судового та кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; апеляційний суд дійшов до висновку про таке.

Частина першаст.404КПК України (далі КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим єрішення,ухвалене судомна підставіоб`єктивно з`ясованихобставин,які підтвердженідоказами,дослідженими підчас судовогорозгляду таоціненими судомвідповідно дост.94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, врахував суспільно-небезпечний характер, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; вчинити незаконний вплив на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Також слідчий суддя врахував дані про особупідозрюваного, який є раніше не судимим.

З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, в зв`язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим і прокурором.

Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення апеляційним судом встановлено таке.

У відповідності до ч.5ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена усправі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Усправі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, у відповідності до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_8 у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, щовідповіднодо положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема копії: протоколу допиту свідка ОСОБА_15 ; протоколів допитів потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , та інші документи, здобуті у ході досудового розслідування кримінальн6ого провадження; вказують на те,що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому злочину.

Дослідивши долучені до клопотання слідчого докази, апеляційний суд дійшов висновку, що підставпередбачених ст.87 КПК для визнання цих доказів недопустимими,не встановлено та стороною захисту щодо існування таких підстав відомостей не надано.

Долучені до клопотання слідчого докази, на які міститься посилання в оскарженій ухвалі слідчого судді, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний ОСОБА_8 можливо вчинив інкримінований йому злочин: заволодіння чужим майном зловживаючи довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

З огляду на викладене, на даній стадії досудового розслідування, апеляційний суд визнає непереконливими доводи захисника про необґрунтованість підозри.

Апеляційний суд також визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» -слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування ОСОБА_8 апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки ОСОБА_8 на даний час підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, а санкція вказаної норми кримінального закону передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років, з конфіскацією майна.

Таким чином, обставини даного кримінального провадження, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 , розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на потерпілого та свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.

Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_8 на потерпілих та свідків, оскільки покази потерпілих та свідків, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на потерпілих та свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя з достатньою повнотою мотивував своє рішення та на законних підставах визначив розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.

Частиною 5 статті 182 КПК визначено межі розмірів застави в залежності від тяжкості вчинених злочинів, а також передбачено щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину розмір застави у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий суддя правильно врахував обставини та тяжкість інкримінованого злочину, особу підозрюваного, та у відповідності до ст.182 КПК України вірно вирішив визначити підозрюваному як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки такий розмір застави достатньою мірою може гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків.

На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та висунутої підозри у скоєнні особливо тяжкого злочину, вчиненого в особливо великих розмірах, а також особи підозрюваного, визначений слідчим суддею розмір застави є достатнім і прийнятним також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Колегія суддів приймає до уваги посилання захисника на те, що підозрюваний є раніше не судимим, однак вказану обставину не можливо визнати такою, що може гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначеним розміром застави.

Апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування обґрунтованості підозри оголошеної ОСОБА_8 .

Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою за станом здоров`я. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні особливо тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.

За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про неспроможність доводів захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.11.2021 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12021162510001445 від 02.11.2021 року застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4