Рішення

від 10.06.2010 по справі 40/96

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/96 10.06.10

За позовом Товарист ва з обмеженою відповідальні стю «ЕНТІ»

до Київсь кої міської ради

про усунен ня перешкод в користуванні с порудою та встановлення стро кового оплатного сервітуту

Суд дя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Тат аринський В.В. - представни к за довіреністю б/н від 13.11.2009 р;

від відповідача: Фрідман О.О.- представник за довіреністю № 225-КР-269 від 17.03.2010р .

В судовому засіданні 10 .06.2010, на підставі ч.2 ст. 85 ГПК Укра їни, за згодою представників сторін було оголошено вступ ну та резолютивну частини рі шення.

обставини справи :

На розгляд Господарсь кого суду м. Києва передані по зовні вимоги Товариства з об меженою відповідальністю «Е НТІ»до Київської міської рад и про усунення перешкод в кор истуванні спорудою та встано влення строкового оплатного сервітуту: на право встановл ення тимчасової споруди, пра во користування цією спорудо ю з правом проходу до тимчасо вої споруди по земельній діл янці розміром 929,30 кв.м., що розмі щена за адресою: 04210 м. Київ, вул. Мате Залки, 5 зі сплатою земель ного податку встановленого р озміру.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазн ачає, що Товариство з обмежен ою відповідальністю «ЕНТІ»з вернулось до Комунального пі дприємства «Київське інвест иційне агентство»для виріше ння питання впорядкування ро зміщення тимчасової споруди . Тобто, позивач скористався п равом на отримання дозволу д ля розміщення тимчасової спо руди, що визначений як другий спосіб в п.3.2 Положення про пор ядок розміщення тимчасових с поруд у м. Києві. Після розгляд у заяви Київською міською де ржавною адміністрацією (Голо вним управлінням містобудув ання, архітектури та дизайну міського середовища) був вид аний дозвіл на розміщення ти мчасової споруди № 05-0566 від 27.10.09, а саме: на тимчасове розміщенн я всесезонного майданчику з накриттям до 120 кв.м. в м. Києві п о вул. Мате Залки, 5. Головним уп равлінням контролю за благо устроєм м. Києва був наданий д озвіл (ордер) № 09050046 від 30.11.09 на тим часове порушення благоустро ю та його відновлення в зв' я зку з встановленням тимчасов ої споруди (розміщення всесе зонного майданчику з накритт ям до 120 кв.м.). На підставі надан ої дозвільної документації п озивачем було споруджено тим часову споруду за адресою: м. К иїв, вул. Мате Залки, 5. Позивач с тверджує, що звертався до Киї вської міської ради з заявою про укладення договору особ истого строкового сервітуту . Але, ні на першу, ні на другу за яву позивачу не було надано в ідповідь. Фактично у місячни й термін між сторонами не був укладений договір особистог о строкового сервітуту, що, на думку позивача, свідчить про порушення його права.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 03.02.2010р. поруш ено провадження у справі № 40/96 з а вказаною позовною заявою, п ризначено справу до розгляду на 02.03.2010р.

01.03.10 представник позивача че рез службу діловодства подав суду клопотання про відклад ення розгляду справи у зв' я зку з його хворобою.

У судове засідання 02.03.10 предс тавник відповідача з' явивс я, подав відзив на позовну зая ву, в якому проти позову запе речує. У своїх запереченнях в ідповідач посилається на ч.1 с т. 98 Земельного кодексу Україн и, зазначаючи, що вимоги особи , яка не є власником або корист увачем земельної ділянки, пр о встановлення сервітуту для проходу (проїзду) задоволенн ю не підлягають. Крім того поз ивач зазначає, що нормами чин ного законодавства не визнач ено типової форми договору с ервітуту, не визначені істот ні умови даного договору, а та кож не встановлено органу, як ий відповідно до закону реєс трує даний вид договору.

Відповідно до ст. 77, 86 ГПК Укра їни суд відклав розгляд спра ви на 27.04.2010 року у зв' язку з нея вкою представника позивача в судове засідання.

У судове засідання 27.04.2010 року представники сторін з' явил ись, представник позивача на дав документи на виконання в имог ухвали суду від 03.02.2010 року, представники сторін подали заяву про продовження строкі в розгляду спору у порядку ст . 69 ГПК України.

Суд задовольнив клопотанн я представників сторін про п родовження строків розгляду спору.

В судовому засіданні 27.04.2010р. в ідповідно до ст. 77 Господарськ ого процесуального кодексу У країни було оголошено перерв у до 10.06.2010р.

09.06.10 представник позивача че рез службу діловодства подав суду правове обґрунтування позовних вимог та додаткові пояснення по справі.

У судове засідання 10.06.2010р. пре дставники сторін з' явились , представник позивача підтр имав позовні вимоги, просив п озов задовольнити, представн ик відповідача проти задовол ення позову заперечував.

Судом заслухані пояснення представників сторін, дослі джені надані суду докази та м атеріали. В результаті дослі дження наданих суду доказів та матеріалів, суд встанов ив:

11.09.2009 року Товариство з обмеж еною відповідальністю «ЕНТІ »звернулось до Комунального підприємства «Київське інве стиційне агентство»для отри мання дозволу на розміщення тимчасової споруди. 27.10.2009 року К иївською міською державною а дміністрацією (Головним упра влінням містобудування, архі тектури та дизайну міського середовища) був виданий дозв іл на розміщення тимчасової споруди № 05-0566, а саме: на тимчасо ве розміщення всесезонного м айданчику з накриттям до 120 кв .м. в м. Києві по вул. Мате Залки, 5, термін дії дозволу з 27.10.09 по 26.04. 10.

30.11.2009 року Головним управлінн ям контролю за благоустроєм м. Києва був наданий дозвіл (о рдер) № 09050046 на тимчасове поруше ння благоустрою та його відн овлення в зв' язку з встанов ленням тимчасової споруди (р озміщення всесезонного майд анчику з накриттям до 120 кв.м.). Н а підставі наданої дозвільно ї документації позивачем бул о встановлено тимчасову спор уду за адресою: м. Київ, вул. Мат е Залки, 5.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім п ереконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об' єктивному розгляді в судовом у засіданні всіх обставин сп рави в їх сукупності, та врахо вуючи, що кожна сторона повин на довести ті обставини, на як і вона посилається як на підс таву своїх вимог і заперечен ь, суд вважає, що вимоги позива ча задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самовр ядування в Україні»територі альним громадам сіл, селищ, мі ст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, до ходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурс и, підприємства, установи та о рганізації, в тому числі банк и, страхові товариства, а тако ж пенсійні фонди, частку в май ні підприємств, житловий фон д, нежитлові приміщення, закл ади культури, освіти, спорту, о хорони здоров' я, науки, соці ального обслуговування та ін ше майно і майнові права, рухо мі та нерухомі об' єкти, визн ачені відповідно до закону я к об'єкти права комунальної в ласності, а також кошти, отрим ані від їх відчуження.

Згідно п. 5 статті 60 Закону Ук раїни «Про місцеве самовряду вання в Україні»органи місце вого самоврядування від імен і та в інтересах територіаль них громад відповідно до зак ону здійснюють правомочност і щодо володіння, користуван ня та розпорядження об' єкта ми права комунальної власнос ті.

За приписами статті 401 Цивіл ьного кодексу України право користування чужим майном (с ервітут) може бути встановле не щодо земельної ділянки, ін ших природних ресурсів (земе льний сервітут) або іншого не рухомого майна для задоволен ня потреб інших осіб, які не мо жуть бути задоволені іншим с пособом. Сервітут може належ ати власникові (володільцеві ) сусідньої земельної ділянк и, а також іншій особі, конкрет но визначеній особі (особист ий сервітут).

Таким чином, сервітут - це пр аво обмеженого користування чужим майном.

Потреба встановлення серв ітуту виникає у тих випадках , коли власник майна не може за довольнити свої потреби будь - яким іншим способом.

Отже, підставою встановлен ня сервітуту є відсутність у будь - якої особи, у тому числі і у власника майна, можливост і задовольнити свої потреби іншим способом, як встановле ння права користування чужим майном - сервітуту.

Статтею 404 Цивільного кодек су України, зокрема, визначен о правові підстави права кор истування чужою земельною ді лянкою, а саме, право користув ання чужою земельною ділянко ю або іншим нерухомим майном полягає у можливості проход у, проїзду через чужу земельн у ділянку, прокладання та екс плуатації ліній електропере дачі, зв'язку і трубопроводів , забезпечення водопостачанн я, меліорації тощо. Особа має п раво вимагати від власника (в олодільця) сусідньої земельн ої ділянки, а в разі необхідно сті - від власника (володільця ) іншої земельної ділянки над ання земельного сервітуту.

Спеціальні норми стосовно об'єкта сервітуту, такого як з емельна ділянка, викладені у Земельному кодексі України.

Згідно із статтею 98 Земельн ого кодексу України, зміст пр ава земельного сервітуту пол ягає в тому, що власник (корист увач) однієї земельної ділян ки має право на обмежене кори стування суміжною земельною ділянкою з метою усунення не доліків своєї ділянки.

Статтею 99 вказаного Кодексу передбачено види права земе льного сервітуту, зокрема, як право проходу, право проїзду на транспортному засобі по н аявному шляху та інші земель ні сервітути.

Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бу ти власник або користувач зе мельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусі дньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї діля нки, обумовлені місцем розта шування або природним станом .

Він повинен звернутися до в ласника (користувача) суміжн ої ділянки за дозволом на обм ежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельн ого сервітуту.

Крім того, згідно пункту 3.5.2. р екомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 № 04-06/15 «Про практику зас тосування господарськими су дами земельного законодавст ва» за змістом частини 1 статт і 98 ЗК України земельний серві тут (крім особистого) може бут и встановлений для власника або землекористувача сусідн ьої земельної ділянки. Відпо відно, вимоги особи, яка не є т аким власником або користува чем, про встановлення сервіт уту для проходу (проїзду) задо воленню не підлягають.

Види права земельного серв ітуту визначає стаття 99 ЗК Укр аїни, положення якої є такими , що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звер нення з вимогою про встановл ення сервітуту. Вказана стат тя визначає конкретних суб'є ктів, між якими виникають від носини щодо сервітуту. Вимаг ати встановлення земельних с ервітутів можуть власники аб о землекористувачі земельни х ділянок. Ініціатором встан овлення земельного сервітут у може бути власник або корис тувач земельної ділянки, яки й потребує використання сумі жної (сусідньої) земельної ді лянки, щоб усунути недоліки с воєї ділянки, обумовлені її м ісцем розташування або приро дним станом.

З матеріалів справи вбачає ться, що станом на момент розг ляду спору позивач не є ані вл асником, ані користувачем зе мельної ділянки за адресою: м . Київ по вул. Мате Залки, 5. Крім того, позивачем заявлено вим огу про встановлення особист ого строкового сервітуту на термін дії дозволу на розміщ ення тимчасової споруди за а дресою: м. Київ по вул. Мате Зал ки, 5, в той час як термін дії доз волу закінчився 26.04.10. Таким чин ом, станом на момент розгляду справи у позивача відсутні п равові підстави для розміщен ня тимчасової споруди (всесе зонного майданчику з накритт ям до 120 кв.м.) на земельній діля нці за адресою: м. Київ по вул. М ате Залки, 5.

Крім того, суд зазначає, що в имога позивача про встановле ння особистого строкового се рвітуту на право встановленн я тимчасової споруди на земе льній ділянці за адресою: м. Ки їв по вул. Мате Залки, 5, задовол енню не підлягає, оскільки пр аво забудови чужої земельної ділянки передбачає встановл ення іншого виду речового пр ава на чуже майно - суперфіція .

Відповідно до статті 402 Циві льного кодексу України серві тут може бути встановлений д оговором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановл ений договором між особою, як а вимагає його встановлення, та власником (володільцем) зе мельної ділянки. Договір про встановлення земельного сер вітуту підлягає державній ре єстрації в порядку, встановл еному для державної реєстрац ії прав на нерухоме майно. У ра зі недосягнення домовленост і про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішу ється судом за позовом особи , яка вимагає встановлення се рвітуту.

Статтею 181 Господарського к одексу України визначений за гальний порядок укладання го сподарських договорів, відпо відно до якого господарський договір за загальним правил ом викладається у формі єдин ого документа, підписаного с торонами та скріпленого печа тками. Проект договору може б ути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект д оговору викладено як єдиний документ, він надається друг ій стороні у двох примірника х.

Частиною третьою статті 181 Г осподарського кодексу Украї ни передбачено, що сторона, як а одержала проект договору, у разі згоди з його умовами офо рмляє договір відповідно до вимог частини першої цієї ст атті і повертає один примірн ик договору другій стороні.

Судом досліджено, що заява п озивача про укладення догово ру особистого строкового сер вітуту, що була направлена на адресу відповідача 27.01.2010, не ві дповідає вимогам статті 181 Гос подарського кодексу України .

Відповідно до ст. 1 Господар ського процесуального кодек су України, підприємства, уст анови, організації, інші юрид ичні особи (у тому числі інозе мні), громадяни, які здійснюют ь підприємницьку діяльність без створення юридичної осо би і в установленому порядку набули статусу суб' єкта пі дприємницької діяльності, ма ють право звертатись до госп одарського суду згідно з вст ановленою підвідомчістю гос подарських справ за захистом своїх порушених або оспорюв аних прав і охоронюваних зак оном інтересів, а також для вж иття передбачених цим кодекс ом заходів, спрямованих на за побігання правопорушення.

З врахуванням наведеного, п риймаючи до уваги положення статті 1 Господарського проц есуального кодексу України, позивачем не було надано суд у належного обґрунтування та підтвердження того, в чому са ме полягає порушення прав та законних інтересів останньо го, з боку відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господар ського процесуального кодек су України кожна сторона пов инна довести ті обставини, на які вона посилається як на пі дставу своїх вимог і запереч ень.

Позивачем не були надані су ду належні докази на підтвер дження викладеного в позові.

На підставі ст. 49 Господарсь кого процесуального кодексу України витрати по сплаті де ржмита та витрати на інформа ційно-технічне забезпечення судового процесу покладають ся на позивача.

Враховуючи наведене, керую чись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повніс тю.

Рішення набирає законної с или після закінчення десятид енного строку з дня його підп исання, оформленого у відпов ідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя Пукшин Л.Г .

Дата підписання рішенн я 24.06.2010р.