Ухвала

від 01.12.2021 по справі 925/1068/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 925/1068/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - не з`явився,

Колективного сільськогосподарського

підприємства Родниківка - Дем`янчук Г.В., Войченка С.М.,

Паланської сільської ради Уманського району

Черкаської області - Леська І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 (у складі колегії суддів: Скрипка І.М. (головуючий), Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2020 (суддя Дорошенко М.В.)

у справі № 925/1068/19

за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства Родниківка

до Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області

про визнання права постійного користування земельними ділянками,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Колективне сільськогосподарське підприємство Родниківка (далі - КСП Родниківка ) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання права постійного користування земельними ділянками згідно з переліком, наведеним у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до КСП Родниківка як до правонаступника Державного підприємства Родниківка перейшло право постійного користування земельними ділянками, яке не визнається ГУ Держгеокадастру.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.01.2020 позов задоволено в повному обсязі.

Це рішення суду першої інстанції було оскаржене ГУ Держгеокадастру в апеляційному порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 замінено відповідача ГУ Держгеокадастру на його правонаступника Паланську сільську раду Уманського району Черкаської області.

У березні 2021 року Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури подав заяву про вступ у справу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2020 залишено без змін.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2021 року Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021, рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2020 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 925/1068/19 за касаційною скаргою Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.12.2021.

КСП Родниківка у відзиві на касаційну скаргу зазначило про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

Офіс Генерального прокурора в судове засідання свого представника не направив, хоча був повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявою до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки його представника в судове засідання не звертався.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі В`ячеслав Корчагін проти Росії , те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами першої та апеляційної інстанцій з огляду на обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі № 823/1984/16, що набрало законної сили, з урахуванням положень частини 4 статті 75 ГПК установлено, що на виконання постанови Черкаського обласного комітету Комуністичної партії УРСР і виконавчого комітету Черкаської обласної Ради депутатів трудящих від 14.02.1961 № 131 колгосп ім. Шевченка Уманського району Черкаської області реорганізовано у радгосп Родниківка , якому передано 2312 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2224 га ріллі.

Правонаступником радгоспу Родниківка стало Державне підприємство Родниківка , яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 127 Про затвердження переліку підприємств, які підлягають приватизації відповідно до Закону України Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі та операції з безоплатної передачі частки державного майна (акцій) яких працівникам і прирівняним до них особам звільняються від оподаткування включено до переліку підприємств, які підлягають приватизації.

Відповідно до наказів регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 16.07.2012 № 14-АПК, 02.09.2014 № 15-АПК, 04.09.2014 №17-АПК прийнято рішення про приватизацію Державного підприємства Родниківка , затверджено план приватизації цього підприємства, а також з урахуванням рішення загальних зборів членів трудового колективу (протокол від 29.08.2014) Державне підприємство Родниківка перетворено у КСП Родниківка (ідентифікаційний код 00487195), яке визнано правонаступником зазначеного державного підприємства.

За змістом статуту КСП Родниківка це підприємство є добровільним об`єднанням громадян та частини їх майна і коштів для спільного виробництва сільськогосподарської та іншої продукції, діє на засадах підприємництва і самоврядування, створене за рішенням загальних зборів членів трудового колективу, є правонаступником усіх прав та обов`язків реорганізованого шляхом перетворення Державного підприємства Родниківка (код ЄДРПОУ 00487195).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КСП Родниківка є правонаступником Державного підприємства Родниківка .

Відповідно до умов договору від 24.11.2014, укладеним між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області та КСП Родниківка , на підставі плану приватизації останньому передано безоплатно у власність єдиний майновий комплекс Державного підприємства Родниківка та земельну ділянку площею 2396,1199 га в адміністративних межах сільської ради.

За змістом довідки Управління Держземагентства в Уманському районі Черкаської області про кількісні та якісні характеристики земельної ділянки (згідно з формою 6-зем) від 22.06.2015 № 0-28-06-5516/2-15 Державне підприємство Родниківка було землекористувачем 2398,1 га земель в адміністративних межах сільської ради, включаючи 2024,7 га сільськогосподарських угідь.

Загальними зборами працівників КСП Родниківка , пенсіонерів і прирівняних до них осіб відповідно до протоколу від 05.03.2015 № 4, зокрема, затверджено Положення про розпаювання землі КСП Родниківка , Положення про комісію з розпаювання землі КСП Родниківка , відповідно до яких право на земельну частку (пай) мають члени КСП, які станом на 14.11.2014 є працівниками, в тому числі пенсіонерами, які раніше працювали в ньому і залишаються членами цього підприємства, а також прирівняні до них особи; загальний список осіб, які мають право на земельну частку (пай), складається Комісією й затверджується загальними зборами пайовиків; основним завданням Комісії є безпосередня організація проведення процедури розпаювання земель КСП, насамперед шляхом розрахунку вартості та розміру в умовних кадастрових гектарах земельної частки (паю) та складання списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) у КСП.

Рішенням загальних зборів працівників, пенсіонерів та прирівняних до них осіб КСП Родниківка від 27.05.2015 затверджено перелік осіб, які мають право на земельну частку (пай) цього КСП.

29.08.2016 особи, визначені зазначеним рішенням загальних зборів, а 27.10.2016 працівники та пенсіонери КСП Родниківка звернулися до ГУ Держгеокадастру з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земель Державного підприємства Родниківка , правонаступником якого є КСП Родниківка . Проте ГУ Держгеокадастру у листах від 29.09.2016 № 13801/2-16, від 25.11.2016 № 16186/2-16 повідомило про неможливість вирішення питання приватизації земельних ділянок, оскільки ані КСП Родниківка , ані Державне підприємство Родниківка землі сільськогосподарського призначення в користування офіційно не надавалися, Державне підприємство Родниківка як юридична особа ліквідоване 14.11.2014, а КСП Родниківка не належить до переліку підприємств, визначених у статті 25 Земельного кодексу України (далі - ЗК).

Також судом установлено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.03.2017 у справі № 823/1984/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 та постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019, задоволено частково позов фізичних осіб до ГУ Держгеокадастру про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру в наданні працівникам КСП Родниківка дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельних ділянок у КСП Родниківка і зобов`язано ГУ Держгеокадастру вирішити питання про надання КСП Родниківка дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки КСП Родниківка , розташованої на території Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога КСП Родниківка , заявлена до ГУ Держгеокадастру (яке в процесі розгляду справи було замінено на правонаступника - Паланську сільську раду) про визнання права постійного користування земельними ділянками згідно з переліком, наведеним у позовній заяві, на території Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області, обґрунтована тим, що до КСП Родниківка як до правонаступника Державного підприємства Родниківка перейшло право постійного користування земельними ділянками, яке не визнається ГУ Держгеокадастру.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, виходив із того, що позивачем належними і допустимими доказами доведено обставини переходу до КСП Родниківка права постійного користування спірними земельними ділянками у порядку правонаступництва, тому невизнання відповідачем за позивачем як за правонаступником Державного підприємства Родниківка права постійного користування спірними земельні ділянки не ґрунтується на фактичних обставинах справи, вимогах чинного законодавства і порушує право позивача, яке підлягає захисту в обраний ним спосіб.

У поданій касаційній скарзі Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури послався, зокрема, на положення статей 104, 108 Цивільного кодексу України, статей 92, 141 ЗК, а також на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи не взято до уваги, що право постійного користування земельною ділянкою під час приватизації державного майна не входить до об`єкта передачі, тому процедура перетворення юридичної особи не тягне за собою автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою до новоствореної юридичної особи. При обґрунтуванні підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, прокурор послався на те, що судами при вирішенні справи в оскаржених судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 916/1776/17, Вищого господарського суду України від 14.12.2-16 у справі № 911/109/16, Верховного Суду України від 21.01.2002 у справі № 6/24-1/87.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду . При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Проте постанови Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 916/1776/17, Верховного Суду України від 21.01.2002 у справі № 6/24-1/87, висновками у яких прокурором обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, прийнято у справах, правовідносини у яких не є подібними до правовідносин у справі, яка розглядається.

Так, у постанові від 31.10.2018 у справі № 916/1776/17 Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог прокурора про припинення відповідно до пункту в частини 1 статті 141 ЗК права постійного користування спірною земельною ділянкою, яке здійснюється відповідачем (ТОВ) на підставі державного акта на право постійного користування землею, виданого ЗАТ, та похідних вимог щодо скасування цього державного акта та записів про реєстрацію, з огляду на встановлені фактичні обставини припинення ЗАТ у зв`язку з ліквідацією, користування відповідачем як новоствореною юридичною особою спірною земельною ділянкою без відповідних правових підстав і за відсутності звернення останнього до уповноважених органів з заявами про оформлення права на землю відповідно до чинного земельного законодавства.

У постанові від 21.01.2002 у справі № 6/24-1/87 Верховний Суд України залишив без змін рішення суду попередньої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним пункту рішення міської ради про надання та вилучення земельної ділянки, з огляду на встановлені обставини того, що позивач (товариство) використовував спірну земельну ділянку не за призначенням, за відсутності прав землекористувача, оскільки після реорганізації заводу, якому спірну земельну ділянку було надано у користування, товариство (позивач) не набуло у встановленому законом порядку права користування спірною земельною ділянкою, тому міська рада відповідно до чинного законодавства розпорядилася цією землею та на підставі оспорюваного рішення правомірно надала цю земельну ділянку у користування третій особі.

Натомість у справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій з урахуванням положень частини 4 статті 75 ГПК та висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16, стосовно того, що право постійного користування землею, яке виникло в суб`єкта господарювання до набрання чинності ЗК - 01.01.2002, продовжує зберігатися у подальшому, а отже, може переходити від підприємства до його правонаступника, достеменно встановлено, що КСП Родниківка є правонаступником усіх прав та обов`язків Державного підприємства Родниківка , у тому числі щодо права постійного користування земельними ділянками, які перебували у постійному користуванні підприємства-попередника. При цьому такі висновки судів попередніх інстанцій повністю узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16, за змістом яких оскільки у користуванні реорганізованого шляхом перетворення Державного підприємства Родниківка перебували землі сільськогосподарського призначення загальною площею 2398,1 га, то в подальшому право користування цими землями перейшло до правонаступника всіх його прав і обов`язків - КСП Родниківка .

Отже, аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях у справі № 925/1068/19, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Разом із тим суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що постанова Вищого господарського суду України, на яку здійснено посилання у касаційній скарзі прокурором, не є тим судовим рішеннями, невідповідність висновкам якого щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 та рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2020 у справі № 925/1068/19.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко