Ухвала

від 08.12.2021 по справі 488/466/20

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/466/20

Провадження №4-с/488/41/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2021 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі - судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі - Глубоченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанови та дії державного виконавця Заводського відділу ДВС у м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Черткової О.В., -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із даною скаргою на дії та постанови державного виконавця Заводського ВДВС у м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Черткової О.В., в обґрунтування якої вказала наступне.

Постановою старшого державного виконавця Заводського ВДВС Черткової О.В. від 22.09.2021 р. було відкрито виконавче провадження № 66899642 з примусового виконання виконавчого документу - ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва № 488/466/20, виданої 22.06.2021 р. про заборону ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою площею 1 000 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:05:090:0035, розташованою по АДРЕСА_1 , дії, спрямовані на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, присвоєння нової адреси, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведенням на них будь-яких будівельних робіт.

В межах даного виконавчого провадження, постановою цього ж державного виконавця від 22.09.2021 р. було визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця від 06.10.2021 р. був накладений арешт на грошові кошти, які належать боржнику.

Заявник, що є боржником у вказаному виконавчому провадженні, вважає вищевказані постанови державного виконавця, а також дії державного виконавця щодо винесення цих постанов, неправомірними і такими, що порушують її права та інтереси, і мотивує це тим, що їй нічого не було відомо про наявність ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22.06.2021 р., і це позбавило її можливості добровільно виконати ухвалу та уникнути відповідних витрат.

Посилаючись на викладене, заявник у своїй скарзі просила суд:

-Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Заводського ВДВС у м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Черткової О.В. щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2021 р., про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 22.09.2021 р., та постанови про арешт коштів боржника від 06.10.2021 р.;

-Визнати протиправними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження № 66899642 від 22.09.2021 р., про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 22.09.2021 р., та постанову про арешт коштів боржника від 06.10.2021 р.

В судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися.

Представник скаржника була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, причини неявки суду невідомі.

Представник стягувача - Окружної прокуратури м. Миколаєва подала заяву, в якій просила відмовити у задоволенні скарги через її безпідставність та необґрунтованість.

Представник Заводського ВДВС м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - головний державний виконавець Т.Г. Шевченко подала відзив, у якому заперечувала проти задоволення скарги та пояснила, що оскаржувані заявником постанови та дії державного виконавця є цілком правомірними та здійснені відповідно до Закону України Про виконавче провадження та вимог діючого законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Дослідивши скаргу та зібрані по справі письмові докази, суд прийшов до висновку, що вона є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

За змістом статей 1, 5 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до ст. З Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1)виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

1') судових наказів;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Стаття 18 цього ж Закону визначає права та обов`язки державних виконавців, зокрема, зазначає, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно до ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

Із матеріалів справи вбачається, що 20.09.2021 р. до Заводського ВДВС у м. Миколаїв надійшла заява від першого заступника керівника Окружної прокуратури м. Миколаєва про відкриття виконавчого провадження по виконанню ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22.06.2021 р., винесеної по цивільній справі № 488/466/20.

Старшим державним виконавцем вказаного відділу ДВС Чертковою О.В. 22.09.2021 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66899642, копія якої була направлена боржнику - ОСОБА_1 рекомендованим листом за вих. № 65001/107-36/22. Дане підтверджується копією вказаного листа та інформацією Укрпошти, які наявні у матеріалах даної справи.

Це узгоджується із вимогами ст.ст. З, 4, 24, 25-28 Закону України «Про виконавче провадження» . Так, згідно ч. 1 ст. 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Крім цього, із наявного у матеріалах справи акту державного виконавця від 30.09.2021 р. вбачається, що цього дня вона телефонувала боржнику ОСОБА_1 та повідомила про відкриття вказаного виконавчого провадження та направлення відповідної постанови рекомендованою кореспонденцією.

За такого, суд знаходить безпідставними доводи скаржника про порушення її законних прав та інтересів державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 42 Закону України Про виконавче провадження кошти виконавчого провадження складаються з:

1)виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Пунктами 1 та 2 розділу УІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції № 512/5 від 02.04.2012 р. (далі - Інструкція), визначено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554.

Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про:

-відкриття виконавчого провадження;

-стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);

-стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);

-стягнення витрат виконавчого провадження;

-закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Судовим розглядом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Заводського ВДВС Чертковою О.В. від 22.09.2021 р. було визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі - 269 грн. Із копії даної постанови вбачається, що ці витрати включають в себе витрати з виготовлення постанов та супровідних листів до них, канцтовари, послуги поштового зв`язку тощо, що узгоджується з вимогами п. 2 розділу УІ Інструкції.

Таким чином постанову державного виконавця про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження від 22.09.2021 р. та дії державного виконавця щодо винесення цієї постанови суд знаходить правомірними і вчиненими відповідно до закону.

Крім цього, судом встановлено, що в межах даного виконавчого провадженя, старшим державним виконавцем Заводського ВДВС Чертковою О.В. 06.10.2021 р. була винесена постанова про арешт коштів боржника, які знаходяться на усіх її рахунках в банківських установах.

Слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Відповідно до розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення.

Таким чином, у випадку несплати боржником витрат виконавчого провадження, державний виконавець має право винести постанову про арешт коштів боржника.

Із матеріалів справи вбачається, що після надходження 25.11.2021 р. коштів у розмірі 269 грн. з арештованого рахунку боржника, в рахунок погашення витрат виконавчого провадження, постановою головного державного виконавця Заводського ВДВС Шевченко Т.Г. від 26.11.2021 р. було винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника. Дане підтверджується наявними у матеріалах справи копіями розпорядження № 66899642 та постанови від 26.11.21 р. про зняття арешту з коштів.

Статтею 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що оскаржувані заявником постанови та дії державного виконавця були вчинені правомірно та згідно закону, скарга заявника є необґрунтованою та недоведеною, тому суд не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд -

Ухвалив:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанови та дії державного виконавця Заводського відділу ДВС у м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Черткової О.В. - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

повний текст ухвали суду був складений 15.12.21 р.

Суддя Л.І. Селіщева