Постанова

від 16.12.2021 по справі 761/7299/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2021 р. Справа №761/7299/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Нікітенко А.В.

представники сторін згідно з протоколом судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 (повний текст складено 19.07.2021)

у справі №761/7299/17 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом ОСОБА_1

до Української іноземної юридичної колегії

третя особа - ОСОБА_2

про визнання рішення недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Української іноземної юридичної колегії (далі - Укрінюрколегія) про визнання рішення недійсним.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що з 1991 року вона є членом Укрінюрколегії, яка утворена як добровільне професійне об`єднання адвокатів, а 27.07.2016 загальні збори членів Укрінюрколегії прийняли рішення про передачу члену колегії ОСОБА_3 в дар нерухоме майно, а саме приміщення АДРЕСА_1. Однак, при прийнятті оскаржуваного рішення загальними зборами Укрінюрколегії, був відсутній кворум, необхідний для його прийняття. З загальної кількості членів Укрінюрколегії - восьми осіб, на зазначених зборах 27.07.2016 були присутні лише п`ятеро.

У березні 2017 року Укрінюрколегія звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Якименко В.О., про визнання договору недійсним.

Позовна заява обґрунтована тим, що 20.09.2016 між Укрінюрколегією та ОСОБА_3 укладено договір дарування нежитлового приміщення АДРЕСА_1 . Від імені Укрінюрколегії спірний договір підписала її віце-президент ОСОБА_4 , яка не мала належної цивільної дієздатності для укладення цього правочину оскільки самостійно прийняти рішення про розпорядження майном колегії віце-президент не мала повноважень, а вищий орган управління колегією не був наділений правомочністю приймати рішення про дарування нерухомого майна і уповноваження ОСОБА_4 на укладення відповідного правочину, в силу відсутності кворуму на загальних зборах.

З урахуванням викладеного та поданих доповнень, посилаючись на те, що спірний договір дарування укладено від імені Укрінюрколегії особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, на підставі частини 2 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просив суд визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення (групи приміщень АДРЕСА_1 , укладений 20.09.2016 між Укрінюрколегією і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В. О. та зареєстрований в реєстрі за №1265.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.04.2017 справу №761/7299/17 за позовом ОСОБА_1 до Укрінюрколегії про визнання рішення недійсним та справу №761/9762/17 за позовом Укрінюрколегії до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору - об`єднано в одне провадження під номером №761/7299/17 (провадження №2/761/4062/2017).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.03.2019 до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06.12.2019 позови ОСОБА_7 та Укрінюрколегії задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду від 03.06.2020 апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_6 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06.12.2019 скасовано та прийнято нове судове рішення.

Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Укрінюрколегії , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 , про визнання рішення недійсним.

У задоволенні позову Укрінюрколегії до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Якименко В.О., ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання договору недійсним відмовлено.

Закриваючи, на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України провадження у справі, в частині позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявлені нею вимоги пов`язані зі здійсненням ОСОБА_1 корпоративних прав і оцінкою діяльності органів управління адвокатського об`єднання, зокрема, в частині передачі частини нерухомого майна Укрінюрколегії одному з її членів, та вирішення спору за такими вимогами належить до юрисдикції господарського суду, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2021 постанову Київського апеляційного суду від 03.06.2020 залишено без змін, а скарги без задоволення.

З огляду на наведені обставини на розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги ОСОБА_1 до Укрінюрколегії, за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення загальних зборів членів Укрінюрколегії, прийнятого 27.07.2016 і оформленого протоколом №3 загальних зборів членів Укрінюрколегії, а саме: "на виконання рішення загальних зборів членів Укрінюрколегії від 19.04.2016 подарувати ОСОБА_3 приміщення Укрінюрколегії , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Доручити віце-президенту Укрінюрколегії Клименко Т.П. від імені Укрінюрколегії (як дарувальника) підписати з ОСОБА_3 (як обдарованим) нотаріально посвідчений договір дарування об`єкту нерухомості, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з реєстрацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Після підписання договору дарування та його державної реєстрації, доручити бухгалтерії Укрінюрколегії списати це приміщення з балансу Укрінюрколегії.".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 у справі №761/7299/17 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено порушення вимог статуту при прийнятті оскаржуваного рішення та прийняття рішення загальними зборами за відсутності кворуму, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржуване рішення, прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Остапенко О.М.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2021, у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Остапенка О.М., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10.08.2021 по справі №761/7299/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №761/7299/17.

30 серпня 2021 року до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №761/7299/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 залишено без руху, на підставі частини 2 статті 260 ГПК України.

7 вересня 2021 року, через відділ канцелярії Північного апеляційного господарського суду, на виконання вимог ухвали суду, заявником усунуто недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідної заяви.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021, у зв`язку із перебуванням суддів Пашкіної С.А. та Мартюк А.І., у відпустках, які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2021, справу №761/7299/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021. Відкрито апеляційне провадження у справі №761/7299/17. Справу призначено до розгляду 11.11.2021.

25 жовтня 2021 року та 26 жовтня 2021 року, через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду, від третьої особи надійшли відзиви на апеляційну скаргу, відповідно до яких остання просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін.

11 листопада 2021 року до суду надійшло клопотання третьої особи про стягнення судових витрат.

У судовому засіданні 11.11.2021 оголошено перерву до 02.12.2021.

30 листопада 2021 року на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення відповідача проти клопотання третьої особи про стягнення судових витрат.

2 грудня 2021 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про повернення без розгляду клопотання третьої особи про стягнення судових витрат.

Також, 02.12.2021 представником третьої особи подано до суду заяву, в якій останній просить вирішити питання про стягнення судових витрат після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, та врахувати акт виконаних робіт, який буде складено за наслідком ухвалення постанови Північним апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 02.12.2021 оголошено перерву до 16.12.2021.

В судовому засіданні 16.12.2021 представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржуване рішення. Представник третьої особи заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, заслухавши пояснення представників сторін та третю особу, Північний апеляційний господарський суд, в межах доводів апеляційної скарги, дійшов наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є членом Укрінюрколегії та володіє правами, передбаченими статутом відповідача, що діяв станом на 27.07.2016.

Згідно з пунктом 5.1 статуту, член Укрінюрколегії має право брати участь в діяльності Укрінюрколегії та управління її справами, користуватися майном Укрінюрколегії.

Відповідно до протоколу загальних зборів членів Укрінюрколегії від 19.04.2016 №1 за присутності 100% членів Укрінюрколегії на загальних зборах вирішено, на підставі статей 5.1, 9.1, 9.3, 9.4 статуту та відповідно до заяви ОСОБА_3 від 23.03.2016 передати останньому у власність частку в майні Укрінюрколегії, а саме - нежитлове приміщення, загальною площею 213,6 кв.м в АДРЕСА_1 .

27 липня 2016 року загальними зборами членів Укрінюрколегії, на виконання рішення Укрінюрколегії від 19.04.2016 про передачу ОСОБА_3 приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно до чинного статуту Укрінюрколегії вирішено:

- подарувати ОСОБА_3 приміщення Укрінюрколегії, що знаходиться за вказаною адресою;

- доручити віце-президенту Укрінюрколегії ОСОБА_4 , від імені Укрінюрколегії, підписати з ОСОБА_3 нотаріально посвідчений договір дарування об`єкту нерухомості, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з реєстрацією у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вищезазначене рішення оформлено протоколом загальних зборів членів Укрінюрколегії від 27.07.2016 №3. У наведеному протоколі зазначено, що на загальних зборах присутні п`ять з восьми членів Укрінюрколегії.

20 вересня 2016 року між Укрінюрколегією, в особі віце-президента ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О., за умовами якого Укрінюрколегія подарувала ОСОБА_3 нежитлове приміщення (група приміщень АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. від 24.05.2017 №72/02-14 за заявою ОСОБА_2 відкрито спадкову справу №25/2016 після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3 .

На думку позивача, спір у справі виник у зв`язку з тим, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач зобов`язаний був керуватися своїм статутом в редакції від 19.04.2016, згідно з пунктом 7.3 якого "Загальні збори вважаються правомочними, якщо в них беруть участь не менше двох третин членів Укрінюрколегії". Станом на 27.04.2016, членами Укрінюрколегії були 8 адвокатів. Умова правомочності загальних зборів членів відповідача "не менше двох третин" означає, що для проведення загальних зборів членів Укрінюрколегії необхідно 6, а не 5 членів, а тому оскаржуване рішення прийняте неправомочним органом управління.

Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги позивач зауважує, що їй не було відомо про скликання загальних зборів, що мало наслідком її відсутність на відповідних зборах, а рішення про відчуження нерухомого майна, в якому розташовані робочі приміщення Укрінюрколегії, позбавляє позивача права, як члена Укрінюрколегії, користуватися таким майном.

Відповідач, у свою чергу, стверджував, нібито, ОСОБА_1 не повідомлялась про скликання Загальних зборів членів Укрінюрколегії 27.07.2016 та про порядок денний таких зборів.

Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному/капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів, у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Частина 3 даної статті передбачає, що під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до частини 1 статті 55 ГК України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 55 ГК України суб`єктами господарювання, зокрема, є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Частиною 1 статті 3 ГК України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) (частина 2 статті 3 ГК України).

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 ГК України).

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами, у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину, за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 статуту Укрінюрколегії, затвердженого рішенням загальних зборів членів колегії, оформлених протоколом від 19.04.2016 №1, Укрінюрколегія - це добровільне професійне об`єднання адвокатів, створене на основі єдності спільних інтересів її членів і покликане, згідно з Конституцією України, сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу. Укрінюрколегія є юридичною особою, має відокремлене майно та самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням українською та англійською мовами, кутовий штамп та інші реквізити, необхідні для її діяльності.

Пунктом 5.1 Статуту передбачено, що члени Укрінюрколегії мають право, серед іншого:

- брати участь в діяльності Укрінюрколегії та управлінні її справами, обирати і бути обраними в органи управління і контролю, вносити пропозиції щодо покращення діяльності Укрінюрколегії, усунення недоліків в її роботі;

- одержувати частку доходу (прибутку), який підлягає розподілу між членами Укрінюрколегії, з урахуванням особистого внеску і кількості її членів, станом на день розгляду питання щодо розподілу часток доходу (прибутку), відповідно до рішення загальних зборів членів Укрінюрколегії;

- одержувати від Укрінюрколегії у власність частку майна Укрінюрколегії, з урахуванням особистого внеску і кількості її членів, станом на день розгляду питання щодо передачі у власність частки майна, відповідно до рішення загальних зборів членів Укрінюрколегії.

За умовами пункту 7.4.1.2. статуту, загальні збори членів Укрінюрколегії розглядають питання щодо виділення членам Укрінюрколегії частки доходу (прибутку) та розглядають заяви членів щодо передачі їм у власність частки майна - відповідно до Статуту.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, Укріюрколегія не має статутного капіталу, поділеного на частки між її членами, проте пунктом 5.1 статуту, передбачено, що члени здійснюють свої внески та в залежності від його розміру отримують дохід від діяльності Укрінюрколегії .

У той же час, заперечуючи проти заявленого позову, третя особа наголошує, що підставою для прийняття рішення 27.07.2016, яке стосується ОСОБА_3 , стало рішення загальних зборів від 19.07.2016. Згідно з протоколом від 19.04.2016 загальні збори вважалися повноважними, оскільки на них були присутні 100% членів Укрінюрколегії. Рішенням загальних зборів від 27.07.2016 визначено спосіб передачі нерухомого майна ОСОБА_3 , тобто, спосіб виконання рішення загальних зборів від 19.07.2016 року.

Судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги заяву третьої особи про наявність обставин, які встановлені судовими рішеннями та не підлягають доказуванню, згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України та зроблено наступні висновки.

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Київського апеляційного суду від 03.06.2020 та постановою Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №761/7299/17, які набрали законної сили, зокрема, встановлено, що:

- підставою для прийняття рішення 27.07.2016, яке стосується ОСОБА_2 , стало рішення загальних зборів від 19.04.2016. Згідно з протоколом від 19.04.2016, загальні збори вважалися повноважними, оскільки на них присутні 100% членів Укрінюрколегії. Рішенням Загальних зборів від 27.07.2016 визначено спосіб передачі нерухомого майна ОСОБА_3 , тобто, спосіб виконання рішення загальних зборів від 19.04.2016;

- договір дарування укладено між Укрінюрколегією, в особі віце-президента ОСОБА_4 , яка діяла на підставі статуту, затвердженого загальними зборами членів колегії 19.04.2016 (протокол №1), протоколів від 19.04.2016 №1 та від 27.07.2016 №3 загальних зборів членів Укрінюрколегії, та ОСОБА_3 ;

- під час розгляду справи Укрінюрколегія не виконала встановленого процесуальним законом обов`язку доведення обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, зокрема не довела, що віце-президент колегії ОСОБА_4 підписуючи оспорюваний договір дарування, не мала жодних повноважень діяти від імені Укрінюрколегії;

- після укладення договору дарування Укрінюрколегія вчиняла дії на схвалення договору, а саме: на договорі дарування була проставлена офіційна печатка; залишено приміщення, яке є предметом дарування, працівниками та членами Укрінюрколегії; прийнято зборами засновників від 26.01.2017 рішення про зміну юридичної адреси; списано з балансу Укрінюрколегії нежитлове приміщення, яке є предметом договору дарування; сплачено податки та інші обов`язкові платежі у зв`язку з передачею в дар нежитлового приміщення, яке є предметом дарування; Укрінюрколегія відмовилася від фінансового утримання спірного нежитлового приміщення, в зв`язку з його відчуженням ОСОБА_3 та від сплати відповідних послуг, у тому числі, комунальних та охоронних.

З аналізу викладених фактичних даних справи та норм законодавства логічно стверджувати, що рішення загальних зборів членів Укрінюрколегії від 27.07.2016, оформлене протоколом №3, є додатковим, процедурним та похідним від рішення загальних зборів від 19.04.2016, що оформлене протоколом №1, яким загальні збори, в тому числі позивач та діючий президент Укрінюрколегії ОСОБА_8 , одноголосно вирішили передати у власність ОСОБА_3 спірне приміщення. Відсутність кворуму на загальних зборах від 27.07.2016 не є підставою для визнання рішення щодо передачі майна ОСОБА_3 недійсним, оскільки це питання вирішено 19.04.2016.

Відповідно до зазначеного рішення загальних зборів усі члени Укрінюрколегії висловили свою волю про передачу спірного приміщення у власність ОСОБА_3 , а 27.07.2016 збори Укрінюрколегії п`ятьма голосами уповноважили віце-президента колегії підписати оспорюваний договір, в якому в якості підстави його укладення зазначено рішення загальних зборів від 19.07.2016.

Отже, загальні збори позивача 27.07.2016 виконували своє ж рішення, яке є чинним і наявність кворуму при ухваленні якого сторонами не заперечується.

Судом першої інстанції, також враховані доводи третьої особи про те, що наявність кворуму при присутності 5 з 8 членів Укрінюрколегії передбачена власною ж практикою останньої, що підтверджуються рішеннями загальних зборів членів, зокрема, 01.10.2016 між Укрінюрколегією та ОСОБА_1 укладено договір дарування, якому також як і в оскаржуваному рішенні передувало рішення 5 з 8 членів загальних зборів, за яким Укрінюрколегія подарувала ОСОБА_1 1/3 частки нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане рішення не оскаржувалося позивачем та наявність кворуму не заперечувалося.

У матеріалах справи також наявна копія протоколу загальних зборів членів Укрінюрколегії від 23.03.2017 №2 на яких прийнято рішення скасувати рішення загальних зборів членів оформлене пунктом 6.1 протоколу загальних зборів членів від 19.07.2016 №1 про передачу ОСОБА_3 відповідного об`єкта нерухомості. Вказаним протоколом від 23.03.2017 засвідчено, що на зборах присутні (5 членів із 8), в тому числі і позивач - ОСОБА_1 , збори засновників вважаються правомочними. Зазначене рішення, не зважаючи на присутність всього 5 із 8 членів (аналогічно спірному рішенню від 27.07.2016 року) не оскаржувалося.

Оскільки статутом Укрінюрколегії не встановлена конкретна кількість членів, які мають бути присутніми на загальних зборах, щоб останні вважалися повноважними, застосовуючи аналогію права, логічно стверджувати, що усталеною практикою Укрінюрколегії встановлено, що саме присутності 5 з 8 членів достатньо для того, щоб загальні збори вважалися повноважними, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Вирішуючи питання про недійсність рішень загальних зборів суд, у тому числі, оцінює, наскільки як ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення, а також встановлює факт порушення цим рішенням прав і законних інтересів учасника товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №916/3566/14.

Щодо наявності у ОСОБА_4 повноважень підписати договір дарування від імені Укрінюрколегії з ОСОБА_3 місцевий господарський суд обґрунтовано зауважив, що станом на 20.09.2016 віце-президент ОСОБА_9 мала право першого підпису документів (у тому числі фінансових та податкових) від імені Укрінюрколегії, а також мала повноваження діяти від імені Укрінюрколегії та виконувала обов`язки президента, на підставі пункту 7.11 статуту Укрінюрколегії від 19.04.2016, в зв`язку з хворобою президента ОСОБА_3 , перебуванням віце-президента ОСОБА_8 у службовому відрядженні та перебуванням віце-президента ОСОБА_10 на лікарняному.

При підписанні 20.09.2016 договору дарування, від імені Укрінюрколегії, віце-президент ОСОБА_4 діяла в порядку реалізації повноважень президента, визначених пунктом 7.10.4 статуту від 19.04.2016, відповідно до рішення загальних зборів членів від 19.04.2016, яке оформлено протоколом №1 (рішення про передачу у власність ОСОБА_3 нежитлового приміщення, що є предметом договору дарування), прийняте відповідно до пункту 7.4.1.1 статуту від 19.04.2016 на загальних зборах членів (на яких були присутні 100% (вісім) членів Укрінюрколегії), є правомірним та не оскаржується в судовому порядку.

Крім того, факт здійснення віце-президентом ОСОБА_4 повноважень президента Укрінюрколегії, станом на 20.09.2016, та наявності у неї необхідних повноважень на підписання договору дарування від імені Укрінюрколегії підтверджується також скріпленням її підпису на договорі дарування офіційною печаткою та здійсненням нотаріального посвідчення договору дарування та здійсненням державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на відповідне нежитлове приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також поданими нотаріально посвідченими заявами членів Укрінюрколегії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено грубого порушення вимог статуту при прийнятті оскаржуваного рішення та прийняття рішення загальними зборами за відсутності кворуму, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Інші доводи, на які посилався апелянт під час розгляду даної справи, залишені Північним апеляційним господарським судом без задоволення, як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.

Відповідно до статей 73, 74, 77 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 у справі №761/7299/17 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.

У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 у справі №761/7299/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 у справі №761/7299/17 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №761/7299/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.12.2021.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран