Постанова

від 22.02.2022 по справі 761/7299/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 761/7299/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Бондаренко Марії Юріївни - не з`явились,

Української іноземної юридичної колегії - Осінчук В.Б. (адвокат),

ОСОБА_2 Коваленко Д.Л. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 (суддя Підченко Ю.О.),

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 (колегія суддів: Сітайло Л.Г., Буравльов С.І., Шапрана В.В.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Української іноземної юридичної колегії (далі - Укрінюрколегія)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

про визнання рішення недійсним.

СУТЬ СПОРУ

1. Укрінюрколегія є професійним об`єднанням адвокатів, створеним на основі єдності спільних інтересів її членів і покликаним сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси клієнтів, надавати їм юридичну допомогу. Укрінюрколегія є юридичною особою.

2. 19.04.2016 загальні збори Укрінюрколегії ухвалили рішення передати її члену ОСОБА_3 у власність нежитлове приміщення. На загальних зборах були присутні усі члени колегії.

3. 27.07.2016 на виконання рішення від 19.04.2016 загальні збори Укрінюрколегії вирішили подарувати ОСОБА_3 нежитлове приміщення та уповноважили віце-президента колегії укласти відповідний договір. На загальних зборах були присутні 5 з 8 членів колегії, при цьому статутом передбачений кворум в обсязі 2/3 членів.

4. Укрінюрколегія (дарувальник) в особі віце-президента та її член ОСОБА_3 (обдаровуваний) уклали нотаріально посвідчений договір дарування нерухомого майна.

5. ОСОБА_3 помер, а його єдиним спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_2 .

6. Укрінюрколегія зверталася до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування. Рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позову. Вказане рішення набрало законної сили.

7. Член колегії Бондаренко М.Ю. звернулася до суду з позовом до Укрінюрколегії про визнання недійсним рішення від 27.07.2016.

8. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

9. Перед Верховним Судом постало питання: чи є ефективним способом захисту оскарження рішення загальних зборів юридичної особи, на підставі якого укладено договір.

10. Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. ОСОБА_1 є членом Укрінюрколегії та володіє правами, передбаченими статутом відповідача, що діяв станом на 27.07.2016

12. Відповідно до положень статуту Укрінюрколегії, затвердженого рішенням загальних зборів членів колегії, оформлених протоколом від 19.04.2016 №1:

- Укрінюрколегія - це добровільне професійне об`єднання адвокатів, створене на основі єдності спільних інтересів її членів і покликане, згідно з Конституцією України, сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу. Укрінюрколегія є юридичною особою, має відокремлене майно та самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням українською та англійською мовами, кутовий штамп та інші реквізити, необхідні для її діяльності (пункти 1.1, 1.3);

- члени Укрінюрколегії мають право, зокрема (п.5.1):

(і) брати участь в діяльності Укрінюрколегії та управлінні її справами, обирати і бути обраними в органи управління і контролю, вносити пропозиції щодо покращення діяльності Укрінюрколегії, усунення недоліків в її роботі;

(іі) одержувати частку доходу (прибутку), який підлягає розподілу між членами Укрінюрколегії, з урахуванням особистого внеску і кількості її членів, станом на день розгляду питання щодо розподілу часток доходу (прибутку), відповідно до рішення загальних зборів членів Укрінюрколегії;

(ііі) одержувати від Укрінюрколегії у власність частку майна Укрінюрколегії, з урахуванням особистого внеску і кількості її членів, станом на день розгляду питання щодо передачі у власність частки майна, відповідно до рішення загальних зборів членів Укрінюрколегії;

- загальні збори членів Укрінюрколегії розглядають питання щодо виділення членам Укрінюрколегії частки доходу (прибутку) та розглядають заяви членів щодо передачі їм у власність частки майна - відповідно до статуту (п.7.4.1.2);

13. Укріюрколегія не має статутного капіталу.

14. 19.04.2016 загальні збори членів Укрінюрколегії (протокол №1, присутні 100% членів) вирішили на підставі статей 5.1, 9.1, 9.3, 9.4 статуту та відповідно до заяви ОСОБА_3 від 23.03.2016 передати останньому у власність частку в майні Укрінюрколегії, а саме - нежитлове приміщення, загальною площею 213,6 кв. м в АДРЕСА_1 .

15. 27.07.2016 загальні збори членів Укрінюрколегії (протокол №3, присутні 5 з 8 членів), на виконання рішення від 19.04.2016 про передачу ОСОБА_3 приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та, відповідно до чинного статуту Укрінюрколегії, вирішили:

- подарувати ОСОБА_3 приміщення Укрінюрколегії, що знаходиться за вказаною адресою;

- доручити віце-президенту Укрінюрколегії ОСОБА_4 від імені Укрінюрколегії підписати з ОСОБА_3 нотаріально посвідчений договір дарування об`єкту нерухомості, який знаходиться за вказаною адресою, з його реєстрацією у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

16. 20.09.2016 Укрінюрколегія, в особі віце-президента ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 уклали договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О., за умовами якого Укрінюрколегія подарувала ОСОБА_3 нежитлове приміщення (група приміщень №81 (в літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

17. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

18. 01.10.2016 Укрінюрколегія та ОСОБА_1 уклали договір дарування, якому передувало рішення загальних зборів колегії (присутні 5 з 8 членів), за яким Укрінюрколегія подарувала ОСОБА_1 1/3 частки нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

19. 23.03.2017 загальні збори членів Укрінюрколегії (протокол №2, присутні 5 з 8 членів) скасували рішення загальних зборів членів, що оформлене пунктом 6.1 протоколу загальних зборів членів від 19.04.2016 №1 про передачу ОСОБА_3 відповідного об`єкта нерухомості.

20. 24.05.2017 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. сформував лист №72/02-14, у якому зазначено, що за заявою ОСОБА_2 відкрито спадкову справу №25/2016 після смерті ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3 .

21. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Укрінюрколегії про визнання рішення недійсним.

22. У березні 2017 року Укрінюрколегія звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним.

23. Постановою Київського апеляційного суду від 03.06.2020 у справі №761/7299/17 (залишене без змін відповідно до постанови Верховного Суду від 24.02.2021) встановлено, що:

- підставою для прийняття рішення 27.07.2016, яке стосується ОСОБА_2 , стало рішення загальних зборів від 19.04.2016; згідно з протоколом від 19.04.2016 загальні збори вважалися повноважними, оскільки на них присутні 100% членів Укрінюрколегії; рішенням Загальних зборів від 27.07.2016 визначено спосіб передачі нерухомого майна ОСОБА_3 , тобто спосіб виконання рішення загальних зборів від 19.04.2016;

- договір дарування укладено між Укрінюрколегією в особі віце-президента ОСОБА_4 , яка діяла на підставі статуту, затвердженого загальними зборами членів колегії від 19.04.2016 (протокол №1), протоколів від 19.04.2016 №1 та від 27.07.2016 №3 загальних зборів членів Укрінюрколегії, та ОСОБА_3 ;

- під час розгляду справи Укрінюрколегія не виконала встановленого процесуальним законом обов`язку доведення обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, зокрема не довела, що віце-президент колегії ОСОБА_4 , підписуючи оспорюваний договір дарування, не мала жодних повноважень діяти від імені Укрінюрколегії;

- після укладення договору дарування Укрінюрколегія вчиняла дії на схвалення договору, а саме: на договорі дарування була проставлена офіційна печатка; залишено приміщення, яке є предметом дарування, працівниками та членами Укрінюрколегії; зборами засновників від 26.01.2017 прийнято рішення про зміну юридичної адреси; списано з балансу Укрінюрколегії нежитлове приміщення, яке є предметом договору дарування; сплачено податки та інші обов`язкові платежі у зв`язку з передачею в дар нежитлового приміщення, яке є предметом дарування; Укрінюрколегія відмовилася від фінансового утримання спірного нежитлового приміщення, в зв`язку з його відчуженням ОСОБА_3 та від сплати відповідних послуг, у тому числі, комунальних та з охорони.

24. Позовна заява обґрунтована, зокрема, тим, що вищий орган управління колегією не був наділений правомочністю приймати рішення про дарування нерухомого майна і уповноваження ОСОБА_4 на укладення відповідного правочину в силу відсутності кворуму на загальних зборах.

25. Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 10.04.2017 справу №761/7299/17 за позовом ОСОБА_1 до Укрінюрколегії про визнання рішення недійсним та справу №761/9762/17 за позовом колегії до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору об`єднав в одне провадження №761/7299/17.

26. Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 06.12.2019 позови ОСОБА_1 та Укрінюрколегії задовольнив.

27. Київський апеляційний суд постановою від 03.06.2020 апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_5 задовольнив. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06.12.2019 скасував та ухвалив нове рішення, яким закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Укрінюрколегії про визнання рішення недійсним; у задоволенні позову Укрінюрколегії до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним відмовив.

28. Закриваючи провадження у справі в частині позову ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.255 Цивільного процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявлені нею вимоги пов`язані зі здійсненням ОСОБА_1 корпоративних прав і оцінкою діяльності органів управління адвокатського об`єднання, зокрема, в частині передачі частини нерухомого майна Укрінюрколегії одному з її членів. Тому вирішення спору за такими вимогами належить до юрисдикції господарського суду, згідно з п.4 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) (в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду).

29. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 24.02.2021 постанову Київського апеляційного суду від 03.06.2020 залишив без змін, а скарги без задоволення.

Короткий зміст позовних вимог

30. На розгляд Господарського суду міста Києва було передано позов ОСОБА_1 до Укрінюрколегії про визнання недійсним рішення загальних зборів її членів, ухваленого 27.07.2016 і оформленого протоколом №3, а саме: "на виконання рішення загальних зборів членів Укрінюрколегії від 19.04.2016 подарувати ОСОБА_3 приміщення Укрінюрколегії, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Доручити віце-президенту Укрінюрколегії ОСОБА_4 від імені колегії (як дарувальника) підписати з ОСОБА_3 (як обдарованим) нотаріально посвідчений договір дарування об`єкту нерухомості, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з реєстрацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Після підписання договору дарування та його державної реєстрації, доручити бухгалтерії Укрінюрколегії списати це приміщення з балансу колегії".

31. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1991 року позивачка є членом Укрінюрколегії; при ухваленні оскаржуваного рішення загальних зборів був відсутній кворум, необхідний для його прийняття; із загальної кількості членів колегії (8 осіб) на зазначених зборах 27.07.2016 були присутні лише 5 осіб.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

32. Господарський суд міста Києва рішенням від 09.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021, у задоволенні позову відмовив.

33. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що:

- позивачка не довела фактів порушення вимог статуту при ухваленні оскаржуваного рішення та ухвалення рішення загальними зборами за відсутності кворуму, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог;

- береться до уваги заява третьої особи про наявність обставин, які встановлені судовими рішеннями та не підлягають доказуванню згідно з ч.4 ст.75 ГПК, а саме, постановою Київського апеляційного суду від 03.06.2020, залишеною в силі постановою Верховного Суду від 24.02.2021, у справі №761/7299/17;

- рішення загальних зборів членів Укрінюрколегії від 27.07.2016, оформлене протоколом №3, є додатковим, процедурним та похідним від рішення загальних зборів від 19.04.2016, що оформлене протоколом №1; відсутність кворуму на загальних зборах 27.07.2016 не є підставою для визнання рішення щодо передачі майна ОСОБА_3 недійсним, оскільки це питання вирішено 19.04.2016;

- 27.07.2016 збори Укрінюрколегії п`ятьма голосами уповноважили віце-президента колегії підписати оспорюваний договір, в якому у якості підстави його укладення зазначено рішення загальних зборів від 19.07.2016;

- загальні збори відповідача 27.07.2016 виконували своє ж рішення, яке є чинним і наявність кворуму при ухваленні якого сторонами не заперечується;

- наявність кворуму за присутності 5 з 8 членів відповідача передбачена власною практикою останнього (01.10.2016 між Укрінюрколегією та ОСОБА_1 укладено договір дарування, якому також передувало рішення 5 з 8 членів загальних зборів; 23.03.2017 загальні збори членів Укрінюрколегії за присутності 5 з 8 членів скасували одне із попередніх рішень загальних зборів; зазначені рішення оскаржені не були);

- статутом відповідача не встановлена конкретна кількість членів, які мають бути присутніми на загальних зборах, щоб останні вважалися повноважними; застосовуючи аналогію права, логічно стверджувати, що усталеною практикою Укрінюрколегії встановлено, що присутності 5 з 8 членів достатньо для того, щоб загальні збори вважалися повноважними;

- не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень (постанова Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №916/3566/14);

- станом на 20.09.2016 віце-президент ОСОБА_4 мала право першого підпису документів (у тому числі фінансових та податкових) від імені колегії, а також мала повноваження діяти від імені колегії та виконувала обов`язки президента.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

34. 28.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

35. Скаржниця у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на п.1 ч.2 ст.287 ГПК та стверджує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів"; пунктах 38 і 39 постанови Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №910/4201/20, постановах від 03.03.2020 у справі №922/756/19, від 21.04.2020 у справі №927/411/19, від 05.05.2020 у справі №916/1996/19 щодо того, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів.

36. Скаржниця зазначає, що спори з приводу управління адвокатським об`єднанням є корпоративними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №750/3192/14); за відсутності норми права, яка прямо регулює питання кворуму в органі управління адвокатським об`єднанням і правові наслідки відсутності такого кворуму, необхідно керуватись аналогією закону, як це передбачено п.10 ст.11 ГПК; Законом, що регулює подібні правовідносини є Закон "Про господарські товариства", зокрема пункти 2 і З ст.60; не застосувавши ці норми, суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень порушили норми матеріального права.

37. В обґрунтування касаційної скарги скаржниця також зазначила, що:

- суди попередніх інстанцій проігнорували однозначну вимогу закону про те, що відсутність кворуму є безумовною підставою для визнання недійсним рішення органу управління юридичною особою;

- для наявності кворуму на загальних зборах, необхідна мінімально допустима присутність 6-ти членів Укрінюрколегії.

38. На адресу Верховного Суду надійшло заперечення ОСОБА_2 проти відкриття касаційного провадження, яке, із посиланням на п.5 ч.1 ст.293 ГПК, мотивоване тим, що Верховний Суд уже викладав у своїй постанові від 24.02.2021 у цій справі висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

39. Станом на 23.02.2022 до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

40. Верховний Суд ухвалою від 31.01.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , розгляд касаційної скарги призначив на 23.02.2022.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

41. Верховний Суд погоджується із доводами скаржниці, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду про те, що прийняття рішень за відсутності кворуму є безумовною підставою для визнання його недійсним, натомість зазначивши, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

42. Тим не менш, Верховний Суд погоджується із рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у позові із наступних мотивів.

43. Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

44. Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

45. У ч.1 ст.16 ЦК визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

46. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 (п.5.5). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц (п.14).

47. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.

48. Верховний Суд вважає, що, оскільки оспорюване рішення загальних було реалізовано у формі укладення договору дарування, то позивачка обрала неналежний спосіб захисту у вигляді вимоги про визнання недійним саме такого рішення, а не договору, який був укладений на виконання такого рішення.

49. Верховний Суд доходить висновку, що дійсними мотивами звернення ОСОБА_1 з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів від 27.07.2016 є незгода із укладеним договором дарування нерухомого майна.

50. Відповідно до ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК.

51. Звертаючись з позовом про визнання недійсними правочинів, позивач повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення.

52. У той же час, із аналізу ст.167 Господарського кодексу України, частин 1, 3 статті 92, ст.98, ст.116, ч.2 ст.207 ЦК вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуваються самим товариством як стороною договору. При цьому сукупність прав та обов`язків безпосередньо учасників цього товариства укладенням товариством договору ніяк не змінюється.

53. Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (ст.239 ЦК). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

54. Підписання виконавчим органом (директором) товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди учасників цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор діяв саме від імені товариства, а не його учасника. Відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, від 15.10.2019 у справі №905/2559/17, від 03.12.2019 у справі №904/10956/16, Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №910/789/21.

55. Позивач не позбавлений права ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт укладення оспорюваних правочинів та розгляду питання щодо порушення прав і законних інтересів товариства (його учасників); за наслідком встановлення порушення інтересів товариства, останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

56. Вимога про визнання недійсним договору дарування була розглянута судами у межах цієї ж справи №761/7299/17 за позовом Укрінюрколегії до ОСОБА_2 (в порядку цивільного судочинства), за наслідками чого у позові було відмовлено, а зазначений договір не було визнано недійсним.

57. Задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів від 27.07.2016 призведе до фактичного перегляду Касаційним господарським судом остаточного рішення Касаційного цивільного суду у цій же справі.

58. Це спричинить порушення принципів правової визначеності res judicata. В основі принципу правової визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися (параграф 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "BRUMARESCU v. ROMANIA" (заява №28342/95). Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях ЄСПЛ у справах "RYABYKH v. RUSSIA" (заява №52854/99), "Науменко проти України" (заява №41984/98), "PRAVEDNAYA v. RUSSIA" (заява №69529/01), "Христов проти України" (заява №24465/04), "Понамарьов проти України" (заява №3236/03), в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.

59. Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

60. Враховуючи викладене, беручи до уваги, що за результатом розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій по суті правильно вирішили спір, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін, як таких, що є правильними по суті (з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

61. Відповідно до частин 1 та 2 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

62. Згідно з ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

63. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Судові витрати

64. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі №761/7299/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

Л. Стратієнко