Рішення

від 09.12.2021 по справі 908/1392/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/92/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2021 Справа № 908/1392/21

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Ініній І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Фізичної особи-підприємця Пітченко Тетяни Степанівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача-1 : Виконавчого комітету Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, буд. 2, ідентифікаційний код 02140805)

до відповідача-2: Управління економічного розвитку Виконавчого комітету Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, буд. 2, ідентифікаційний код 41254957)

про стягнення 61638,43 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Харченко І.І., адвокат посвідчення №ЗП001863 від 05.11.2018;

від відповідача-1 - Божков А.І., посвідчення №29 від 15.07.2021;

від відповідача-2 - Орлова Ю.В., на підставі рішення №79 від 21.12.2019;

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/1392/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Пітченко Тетяни Степанівни до відповідача-1: Виконавчого комітету Бердянської міської ради та відповідача-2: Управління економічного розвитку Виконавчого комітету Бердянської міської ради про стягнення 61638,43 грн., які складаються: з 47.952,00 грн збитків, 9382,57 грн інфляційних втрат та 4303,86 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Бердянська міська рада рішенням від 28.04.2016 №34 анулювала паспорти прив`язки ТС, на підставі яких позивач здійснювала господарську діяльність. Дане рішення було скасовано 18.09.2017 судовим рішенням в адміністративній справі №310/6300/16-а, після чого дія паспортів прив`язки була відновлена. У зв`язку з цим в період з 28.04.2016 по 18.09.2017 (17 місяців) позивач була незаконно позбавлена права здійснювати підприємницьку діяльність. В цей період відповідач-1 прийняв рішення про проведення ярмарку, організатором якого визначив відповідача-2. Місце розміщення тимчасових споруд позивача частково співпало з місцем розташуванням ярмаркових об`єктів, що встановлено судовим рішенням в адміністративній справі №280/4598/18. Відповідач-2 14.05.2018 уклав договір на здійснення діяльності у ярмарковому об`єкті з переможцем аукціону ФОП Манько Є.В. та отримав до спеціального фонду місцевого бюджету Бердянської міської ради кошти від проведення аукціону в сумі 47952,00 грн. за право на здійснення підприємницької діяльності на ярмарковому об`єкті в період з 14.05.2018 по 30.09.2018. Позивач визначає дану суму як упущену вигоду, що є збитками позивача через неможливість здійснювати законну підприємницьку діяльність в період з 14.05.2018 по 30.09.2018. Також позивач нарахував на дану суму на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати в сумі 9382,57 грн. та 3% річних в сумі 4303,86 грн. за період з 14.05.2018 по 10.05.2021, які просить стягнути з відповідача-1 разом із сумою 47952,00 грн. як збитки в загальному розмірі 61638,43 грн.

Позов заявлено на підставі ст. 56 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 22, 393, 625, 1166, 1173 Цивільного кодексу України.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Матеріали справи містять відзив на позов, який надано відповідачем-2 20.07.2021 (Т.2, арк.с 6-8). Відповідно до змісту відзиву Управління економічного розвитку Виконавчого комітету Бердянської міської ради заперечило проти заявлених позовних вимог, просило в позові відмовити. В обґрунтування своїх доводів відповідач-2 зазначав, що рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради від 23.04.2018 №150 Про проведення ярмарку Курортний сезон - 2018 затверджено Схему проведення ярмарку та розміщення (дислокації) ярмаркових об`єктів на ярмарках Курортний сезон - 2018 . На виконання зазначеного рішення відповідачем-2 забезпечено відбір учасників ярмарку Курортний сезон - 2018 шляхом проведення аукціонів, за результатами яких з переможцями аукціонів укладено договори на здійснення діяльності у ярмарковому об`єкті під час проведення ярмарку. Звертав увагу суду, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.07.2021 Управління економічного розвитку виконавчого комітету Бердянської міської ради перебуває у стані припинення. Також повідомив, що відповідач-2 не був розпорядником коштів цільового фонду міського бюджету.

22.07.2021 на адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позову (Т. 2, арк. с. 32-41). В обґрунтування своєї правової позиції посилався на те, що позивачем в порушення вимог ст. 74 ГПК України не доведена в обов`язковому порядку обставина (нормативно не обґрунтовано) того, що рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 23.04.2018 №150 Про проведення ярмарку Курортний сезон - 2018 є незаконним та таким, що порушило його право на здійснення підприємницької діяльності за паспортом прив`язки ТС, оскільки вказане рішення не було оскаржено до адміністративного суду протягом всього строку його чинності, а втрата його чинності позбавляє суд права визнати такий акт нечинним. Зауважував, що на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів у їх сукупності, з огляду на наведені у відзиві норми чинного законодавства, позивачем не доведено наявність підстав для покладення на відповідачів відповідності у вигляді відшкодування шкоди (неодержаних доходів), завданої органом місцевого самоврядування. Вважає підхід позивача при розрахунку шкоди, виходячи із розміру суми 47.952,00 грн, отриманої до спеціального фонду бюджету за продаж ярмаркового об`єкту СИ-2 єл , безпідставним, оскільки позивач отримував дохід від здійснення підприємницької діяльності за адресою розташування належного йому паспорту прив`язки ТС, проте позивач не мав права продажу торгівельного місця відповідно до паспорту прив`язки ТС. Разом із тим, позивач не довів реального розміру можливого розміру прибутку у період часу з 14.05.2018 по 30.09.2019 (період на який укладено договір з ФОП Манько Є.В.) від здійснення господарської діяльності за вищевказаною адресою розміщення паспорту прив`язки ТС, а, отже, відповідно і наявності шкоди у вигляді упущеної вигоди. До того ж, на думку відповідача-1, позивач не навів жодного обґрунтування причинного зв`язку між протиправною поведінкою Виконавчого комітету Бердянської міської ради (прийняття рішення №150 від 23.04.2018) та отриманням доходу і розміром цього доходу від проведення ярмарку на території міста Бердянська у 2018 році, який проводився в рамках повноважень територіальної громади міста Бердянська і правомірність проведення якого позивачем у позові не ставиться під сумнів.

У відповіді на відзив, яка отримана судом 30.07.2021, позивач спростував твердження та доводи відповідачів (Т. 2, арк.с. 69-74).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 постановлено здійснювати розгляд справи №908/1392/20 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, замінено засідання з розгляду справи по суті підготовчим засіданням, підготовче засідання призначено на 16.09.2021 о/об 11 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 16.09.2021 підготовче засідання відкладалося на 19.10.2021.

Підготовче засідання, призначене на 19.10.2021 о 12 год. 00 хв., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Федорової О.В. на лікарняному з 11.10.2021 по 22.10.2021 (включно).

Ухвалою суду від 23.10.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 02.11.2021 о/об 11 год.00 хв.

Ухвалою суду від 02.11.2021 закрито підготовче провадження, справу №908/1392/21 призначено до судового розгляду по суті на 17.11.2021. Розгляд справи № 908/1392/21 ухвалено здійснювати з використанням системи відеоконференцзв`язку Еasycon .

В судовому засіданні 17.11.2021 оголошувалась перерва до 09.12.2021.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу та з використанням системи відеоконференцзв`язку Еasycon . Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв`язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав, що викладені у позові та відповіді на відзив.

Представники відповідачів підтримали свої заперечення, що викладені в заявах з процесуальних питань. Просили в позові відмовити. Факт знаходження ярмаркового об`єкту, право на здійснення діяльності в якому надано Манько Є.В., на місці, яке виділене для розташування ТС ФОП Пітченко Т.С., не спростували. Вважають, що дана ситуація не тягне за собою спричинення збитків позивачу, розмір яких до того ж не доведений та не може визначатися на підставі ч. 3 ст. 22 ЦК України. Також зазначили про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та завданими позивачу збитками.

В судовому засіданні 09.12.2021 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

Заслухавши представників позивача та відповідачів-1, 2, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Пітченко Тетяна Степанівна (позивач у справі) з 2012 року відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців №141033 від 01.03.2012 має статус фізичної особи-підприємця.

Відповідно до паспорту прив`язки (реєстраційний номер 164-05/13) позивачу надано право розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на території міста Бердянськ за адресою: АДРЕСА_2 . Строк дії паспорту прив`язки було продовжено до 01 жовтня 2018 року.

28.04.2016 Бердянська міська рада прийняла рішення №34 Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бердянська .

Відповідно до преамбули цього рішення, акт приймається згідно зі статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Земельним кодексом України, статтею 14 Закону України Про основи містобудування , Законами України Про регулювання містобудівної діяльності , Про архітектурну діяльність , Про благоустрій населених пунктів , наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності , розділом V постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони , наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 08.07.1996 № 369 Про затвердження Правил роботи дрібно роздрібної торговельної мережі , постановою Кабінету Міністрів України 15.06.2006 № 833 Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів , наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.11.2013 №537 Про затвердження Типового договору щодо пайової участі в утримання об`єкта благоустрою ДБН В.2.2-23:2009 Будинки і споруди. Підприємства торгівлі , статтею 25 Статуту територіальної громади міста Бердянська, рішення від 12.09.2013 № 9 Про затвердження Концепції виставково-ярмаркової діяльності в м. Бердянськ .

Пунктом 1 рішення № 34 від 08.04.2016 затверджено Положення про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бердянська (Положення викладено окремим документом та є додатком до рішення).

Згідно з пунктом 2 рішення № 34 від 08.04.2016 визнано таким, що втратив чинність пункт 9.2.6 Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку та додержання тиші в громадських місцях міста Бердянська (в новій редакції) , затверджених рішенням від 30.05.2012 № 5 із змінами, внесеними рішенням від 31.05.2013 № 17.

Відповідно до пункту 3 рішення № 34 від 08.04.2016 встановлено, що розділ 9 Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку та додержання тиші в громадських місцях міста Бердянська (в новій редакції), затверджених рішенням від 30.05.2012 із змінами, внесеними рішенням від 31.05.2013 № 17, застосовується в частині, що не суперечить Положенню про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Бердянська , затвердженому цим рішенням.

Пунктом 4 рішення № 34 від 08.04.2016 визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 12.05.2015 № 85 Про затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Бердянська у новій редакції та архітектурних типів тимчасових споруд .

Згідно з пунктом 5 рішення № 34 від 08.04.2016 паспорти прив`язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, що оформлено до набрання чинності Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Бердянська , затвердженого цим рішенням, втрачають чинність.

У відповідності до пунктів 6-8 рішення № 34 від 08.04.2016 визначено відповідальних осіб за виконання цього рішення, встановлені порядок та строки оприлюднення рішення в засобах масової інформації, а також визначено, що контроль за виконанням рішення покладено на постійні комісії міської ради з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин та екології, а також з питань реалізації державної регуляторної політики, підприємницької діяльності та управління комунальної власності.

На підставі зазначеного рішення міським головою та заступником голови було надано відповіді (Т. 1, арк.с 36-38) ФОП Пітченко Т.С. про заборону здійснювати підприємницьку діяльність на підставі паспорту прив`язки, який оформлено до набрання чинності Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бердянська .

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 у справі №310/6300/16-а визнано незаконним та нечинним рішення Бердянської міської ради від 28 квітня 2016 №34 Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бердянська .

Таким чином, на думку позивача, в період з 28 квітня 2016 по 18 вересня 2017 (17 місяців) ФОП Пітченко Т.С. незаконно була позбавлена права здійснювати підприємницьку діяльність згідно паспортів прив`язок ТС, зокрема, реєстраційний номер 164-05/13.

Як свідчать матеріали справи, 04.04.2018 рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради № 104 Про проведення ярмарків та сприяння розвитку всіх форм торгівлі у м. Бердянськ затверджено Порядок проведення ярмарків на території м. Бердянськ.

23 квітня 2018 виконавчий комітет Бердянської міської ради прийняв рішення №150 Про проведення ярмарку Курортний сезон - 2018 . Пунктом 1 даного рішення затверджено Схему проведення ярмарку та розміщення (дислокації) ярмаркових об`єктів на ярмарку Курортний сезон - 2018 . Пунктом 2 даного рішення Організатору ярмарку Курортний сезон - 2018 (далі за текстом - Ярмарок) - Управлінню економічного розвитку виконавчого комітету Бердянської міської ради (Орлова Ю.В.) доручалось організувати та провести аукціони та за результатами проведених аукціонів укласти з Переможцями договори на здійснення діяльності у ярмарковому об`єкті під час проведення Ярмарку. Пунктом 4 рішення накладався обов`язок для осіб, з якими укладено договори на здійснення діяльності у ярмарковому об`єкті під час проведення Ярмарку, розміщувати ярмаркові об`єкти на території Ярмарку з врахуванням обмежень відповідно до Схеми проведення ярмарку та розміщення (дислокації) ярмаркових об`єктів. Пункт 5 визначав стартову ціну Об`єкта аукціону (право укладення договору на здійснення діяльності у ярмарковому об`єкті під час проведення Ярмарку) у розмірі 2997,00 грн 1кв.м.

29 квітня 2018 Управлінням економічного розвитку виконавчого комітету Бердянської міської ради проведено аукціонні торги № 22, на яких приймало участь два суб`єкти господарювання: ФОП Манько Є.В. та ТОВ ДОК (код ЄДРПОУ 13437193). Переможцем в торгах за лот № 24 стало ТОВ ДОК (код ЄДРПОУ 13437193), у зв`язку з заявленням самої нижчої вартості за ярмарковий об`єкт № СИ-2єл в сумі 52747,20 грн, про що було складено Протокол проведення аукціонних торгів №22.

04.05.2018 було складено Додаток №1 до Протоколу проведення аукціонних торгів №22 від 29.04.2018, яким визнано переможцем аукціону по лоту №24 (ярмарковий об`єкт № СИ-2єл) ФОП Манько Є.В.

Відповідно до матеріалів справи ФОП Манько Є.В. 26.04.2021 сплатила гарантійний внесок для участі в аукціоні 4795,20 грн, про що свідчить дублікат квитанції №0.01023206840.1 (Т.1, арк.с. 105), а 05.05.21 нею було здійснено остаточний розрахунок за придбання на аукціоні від 29.04.2018 лоту №24, ярмарковий об`єкт № СИ-2єл у розмірі 43156,80 грн, про що свідчить дублікат квитанції №0.1028618260.1 (Т.1, арк.с. 106). Зазначені грошові кошти в загальному розмірі 47952,00 грн. зараховані до спеціального фонду бюджету.

14.05.2018 відповідач-2 уклав з ФОП Манько Є.В. договір на здійснення діяльності у ярмарковому об`єкті.

Як зазначає позивач, загальна сума, що була отримана організатором ярмарку від продажу на аукціоні лоту №24 ярмарковий об`єкт № СИ-2єл складає 52747,20 грн.

У зв`язку з продажем на аукціоні ярмаркового об`єкту СИ-2єл , укладанням договору на здійснення діяльності на ярмарковому об`єкті СИ-2єл , розміщення якого співпадає з паспортом прив`язки ТС за адресою пр. Леніна (Азовський) в районі житлового будинку №22/22, та фактичною діяльністю ФОП Манько Є.В., позивач вважає, що їй завдані збитки через неможливість здійснення підприємницької діяльності у період з 14.05.2018 по 30.09.2018 в розмірі 47.952,00 грн.

З урахуванням наведених вище обставин, позивач з посиланням на ч. 3 ст. ст. 22, 1173 ЦК України, просить суд стягнути збитки у розмірі 47.952,00 грн., а також нараховані інфляційні втрати та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункти 8, 9 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 56 Конституції України гарантує кожному право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Беручи до уваги те, що у справі № 908/1392/21 предметом спору за визначенням позивача є збитки, спричинені протиправними діями органу місцевого самоврядування, то відповідно до частини 3 статті 22 та статті 1173 Цивільного кодексу України такі збитки відшкодовуються на загальних підставах.

Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади, передбачені статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 Цивільного кодексу України).

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, зазначеними правовими нормами визначено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Водночас не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 та від 14 квітня 2020 року у справі №925/1196/18.

Частиною першою, пунктом п`ятим частини другої статті 162 ГПК України визначено, у позовній заяві позивач викладає свої позовні вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Позивач, звертаючись з позовом до суду, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки алгоритму розгляду спорів викладено у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №924/831/17 та від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18).

У справі, що розглядається, позовні вимоги обґрунтовані незаконним скасуванням (анулюванням) Бердянською міською радою паспортів прив`язки ТС та заборона позивачу здійснювати підприємницьку діяльність.

Тобто фактично підставою заявлених вимог визначено обставини неправомірності дій органу самоврядування щодо прийняття незаконного рішення, яке постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 у справі №310/6300/16-а визнано незаконним та нечинним, та заборони суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність.

Оскільки притягнення особи до відповідальності у вигляді деліктної шкоди неможливо без встановлення змісту такого правопорушення, для вирішення спору у цій справі необхідним є урахування суті делікту та поведінки, яка його зумовлює, в залежності від чого з`ясувати чи є наведені позивачем обставини підставою для стягнення шкоди з органів державної влади.

Під деліктом (з лат. "delictum" - провина, правопорушення") у праві розуміють правопорушення, тобто вчинення дії (дій), що суперечить(ать) закону і завдає(ють) шкоди особі, тоді як протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Тобто умовою для відшкодування шкоди (стягнення збитків) є протиправна поведінки особи (протиправне діяння), що зумовила (результатом якої є) порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинення їй шкоди (завдання збитків).

Як зазначає позивач, наявність необхідної підстави для застосування положень ч. 3 ст. 22, ст. 1173 ЦК України слідує із встановлених в рішенні Запорізького окружного адміністративного суду фактів у справі 280/4598/18 від 25.03.2019 за позовом фізичної особи-підприємця Пітченко Т.С. до виконавчого комітету Бердянської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ФОП Харченко О.О. та ФОП Білого О.В. про визнання незаконним та нечинним рішення відповідача №150 від 23.04.2018 Про проведення ярмарку Курортний сезон-2018 .

Так, під час розгляду адміністративної справи судом були дослідженні докази надані сторонами, в тому числі:

- Рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради № 104 Про проведення ярмарків та сприяння розвитку всіх форм торгівлі у м. Бердянськ від 04 квітня 2018р.;

- Рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 23.04.2018р. №150 Про проведення ярмарку Курортний сезон-2018р ;

- Лист державної регуляторної служби України від 01.08.2018р. №7636/0/20-18, яким зазначалося, що Рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 23.04.2018р. №150 Про проведення ярмарку Курортний сезон-2018р має ознаки регуляторного акту, та його прийняття потребувало регуляторної процедури;

- Досліджено Схему проведення ярмарку та розміщення (дислокації) ярмаркових об`єктів на ярмарку Курортний сезон - 2018 як в паперовому так і в електронному варіанті на офіційному сайті Бердянської міської ради та паспорти прив`язки ТС ФОП Пітченко Т.С.

В судовому засіданні в якості свідка допитано ФОП Манько Євгенію Валеріївну.

В рішенні Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/4598/18 встановлені наступні факти:

1) співпадіння місця розташування ярмаркових об`єктів згідно Схеми проведення ярмарку та розміщення (дислокації) ярмаркових об`єктів на ярмарку Курортний сезон - 2018 з діючими паспортами прив`язки ТС ФОП Пітченко Т.С., ФОП Харченко О.О., ФОП Білого О.В. в тому числі й за паспортом прив`язки ТС за адресою пр. Леніна (Азовський), в районі житлового будинку № 22/22, реєстраційний номер 164-05/13, зі строком дії до 01.10.2018р.;

2) згідно паспортів прив`язки 164-05/13, 163-05/13 та 162-05/13, які були чинні до 01.10.2018, позивачу було дозволено розміщення на території міста Бердянськ тимчасових споруд по пр. Леніна в районі житлового будинку №22/22, по пр. Леніна в районі скверу ім. Пушкіна та по вул. Горького в районі кафе Океан . Місце розміщення зазначених тимчасових споруд позивача частково співпадає із місцем розташування ярмаркових об`єктів (різні площі), зазначених на Схемі проведення ярмарку та розміщення (дислокації) ярмаркових об`єктів на ярмарку Курортний сезон 2018 , затвердженій оскаржуваним рішенням ;

3) оскаржуване рішення, в частині Схеми проведення ярмарку та розміщення (дислокації) ярмаркових об`єктів на ярмарку Курортний сезон 2018 , розраховане на широке коло осіб та застосовується протягом періоду його дії, тобто не вичерпує свою дію в момент його прийняття. Саме Схема проведення ярмарку та розміщення (дислокації) ярмаркових об`єктів на ярмарку Курортний сезон 2018 зачіпає права позивача, оскільки дислокація певних ярмаркових об`єктів співпадає (частково співпадає) із місцями, на які позивачу були видані паспорти прив`язки для розміщення тимчасових споруд.

Суд не приймає посилання відповідачів на те, що оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2019 у справі №280/4598/18 у задоволенні позовної заяви ФОП Пітченко Т.С. до Виконавчого комітету Бердянської міської ради, за участю третіх осіб про визнання незаконним та нечинним рішення відмовлено, тому дане рішення не підтверджує доводів позивача про порушення її прав та законних інтересів. Суд зауважує, що вказаним рішенням позивачу відмовлено, внаслідок спливу терміну дії оскаржуваного рішення, а не у зв`язку з недоведеністю позивачем протиправності дії відповідача. Протиправність дій відповідача-1 встановлена в мотивувальній частині данного судового рішення.

Крім того, Запорізьким окружним адміністративним судом встановлений факт часткового співпадіння місця розташування ТС із місцем розташування ярмаркових об`єктів (різні площі), та, як наслідок, відсутності у позивача можливості здійснювати підприємницьку діяльність.

Факт часткового співпадіння не заперечувався відповідачами під час розгляду і цієї справи.

З огляду на вищевикладене, факти встановлені Запорізьким окружним адміністративним судом в рішенні від 25.03.2019 по справі №280/4598/18. в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України, мають преюдиційне значення та не потребують додаткового доказування в даній справі.

При розрахунку суми шкоди, яка є предметом стягнення у даній справі, позивач посилається на норми частини 3 статті 22 ЦК України.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 ГК України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 3 статті 22 ЦК України якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, серед іншого, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Тобто упущена вигода, в розумінні положень цивільного та господарського законодавства, також входить до складу збитків.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до частини 1 статті 142 ГК України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (постанова Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15).

Таким чином, позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, з огляду на вище наведені норми чинного законодавства, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для покладення на виконавчий комітет Бердянської міської ради відповідальності у вигляді стягнення збитків, завданих органом місцевого самоврядування.

Запорізький окружний адміністративний суд у справі № 280/4598/18 звернув увагу, що позивач не змогла реалізувати своє законне право на здійснення підприємницької діяльності за паспортом прив`язки ТС. Ярмарковий об`єкт СИ-2єл було продано на аукціоні ФОП Манько Є.В., а дохід (кошти аукціону) перераховано до спеціального фонду місцевого бюджету.

Як зазначалось вище, судовим рішенням у справі № 280/4598/18 встановлено неправомірність дій відповідача-1, що перебувають у прямому причино-наслідковому зв`язку із понесенням позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 47.952,00 грн, які підлягають відшкодуванню відповідачем-1.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 47.952,00 грн збитків є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідачів 3% річних за період з 14.05.2018 по 10.05.2021 у розмірі 4303,86 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9382,57 грн. за період прострочення з травня 2018 по березень 2021 включно, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

З огляду на викладене слідує, що положеннями статті 625 ЦК України регулюються зобов`язальні правовідносини з приводу порушення грошового зобов`язання (несвоєчасного виконання або невиконання), яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

Втім, стягнення збитків з винної сторони не є грошовим зобов`язанням в розумінні Цивільного кодексу України, оскільки лише під час вирішення спору в суді позивач доводить порушення його прав діями або бездіяльністю відповідача, настання негативних наслідків у зв`язку з вчиненням таких дій, розмір завданих збитків.

В даному випадку між сторонами виникли деліктні зобов`язання, відновлення прав потерпілої особи виражається грошовим еквівалентом, втім за своєю правовою природою ці зобов`язання не є грошовими.

Лише після оцінки судом всіх доводів та наявних доказів, встановлення судом розміру завданих заявнику збитків та набрання судовим рішенням законної сили у відповідача виникає грошове зобов`язання щодо заявника.

Суд звертає увагу, що заявлення до відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, за своєю правовою суттю не є доходами, які особа могла отримати.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні вказаної позовної вимоги, у зв`язку з її передчасністю.

Також суд вважає безпідставними вимоги про стягнення збитків, які заявлені позивачем до Управління економічного розвитку Виконавчого комітету Бердянської міської ради, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. ст. 15 та 16 ЦК України, ст. 20 ГК України спосіб захисту прав повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Отже, законодавець зазначає, що кожна особа чиї права або законні інтереси порушенні має право на судовий захист. В той же час, позивач повинен надати належні та допустимі докази порушення його прав та законних інтересів діями або бездіяльністю особою до якої ставлять певні матеріалі вимоги.

Судом було встановлено, що Управління економічного розвитку виконавчого комітету Бердянської міської ради на підставі рішення виконкому Бердянської міської ради №104 від 04.04.2018 було визначено організатором ярмарку Курортний сезон - 2018 .

Рішенням виконкому Бердянської міської ради від 23.04.2018 №150 Про проведення ярмарку Курортний сезон - 2018 затверджено Схему проведення ярмарку та розміщення (дислокації) ярмаркових об`єктів на ярмарку Курортний сезон - 2018 та доручено відповідачу-2 укласти договори на здійснення діяльності у ярмарковому об`єкті під час проведення Ярмарку з власниками об`єктів нерухомості та провести відбір учасників шляхом проведення аукціону.

Також судом було встановлено, що Управління економічного розвитку виконавчого комітету Бердянської міської ради не було розпорядником коштів цільового фонду міського бюджету.

Таким чином, доказів на підтвердження протиправної поведінки Управління економічного розвитку Виконавчого комітету Бердянської міської ради, внаслідок чого позивачу завдані збитки, суду не надано. Також під час розгляду адміністративної справи № 280/4598/18 Запорізьким окружним адміністративним судом не встановлений факт порушення прав діями відповідача-2, внаслідок чого позивач зазнав певних збитків.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що збитки, спричинені позивачу належить компенсувати саме за рахунок відповідача-1.

Приймаючи до уваги наведене, суд відмовляє у задоволенні вимог, які заявляються до Управління економічного розвитку Виконавчого комітету Бердянської міської ради.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Заперечення відповідачів, які викладені у відзивах спростовані наведеними вище обставинами справи та нормами чинного законодавства.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог, а саме: з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1765,96 грн. Решта судових витрат у розмірі 504,04 грн. залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця Пітченко Тетяни Степанівни до відповідачів Виконавчого комітету Бердянської міської ради та Управління економічного розвитку Виконавчого комітету Бердянської міської ради про стягнення збитків у розмірі 61638,43 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, буд. 2, ідентифікаційний код 02140805) на користь фізичної особи-підприємця Пітченко Тетяни Степанівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 47.952,00 грн. (сорок сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві грн. 00 коп.) збитків, 1765,96 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят п`ять грн. 96 коп.) судового збору.

3. Відмовити в частині стягнення 9382,57 грн. інфляційних втрат та 4303,86 грн. 3% річних, заявлених до Виконавчого комітету Бердянської міської ради.

4. В задоволенні позовних вимог, заявлених до Управління економічного розвитку Виконавчого комітету Бердянської міської ради, відмовити в повному обсязі.

5. Судовий збір у розмірі 504,04 грн. покласти на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 грудня 2021 року.

Суддя О.В. Федорова