Рішення

від 20.09.2007 по справі 37/389

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/389

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  

За позовомДо

ПроТовариства з обмеженою відповідальністю "Веком" Товариства з обмеженою відповідальністю  "Інфініті Центр Україна"стягнення 27583,37 грн.

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

від позивача    Цогоєва О.А. - представник за довіреністю № 23 від 26.06.07 року;

від відповідача  Філіпов О.В. - представник за довіреністю № б/н від 30.08.07 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Веком»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті Центр Україна»про стягнення 27583,37 грн. (24310,00 грн. - основний борг, 2035,38 грн. - пені, 1237,99 грн. інфляційні витрати) заборгованості згідно договору підряду на виконання робіт № 39/2 від 25.04.2006 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2007 р. порушено провадження у справі № 37/389, розгляд справи було призначено на 05.09.2007 року о 11-15.

Представник позивача в судове засідання 05.09.2007 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі не виконав, але через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неотриманням копії ухвали про порушення провадження у справі.

Представник відповідача через канцелярію Господарського суду міста Києва 05.09.2007 року надав суду відзив на позовні вимоги, відповідно до якого зазначає, що позовні вимоги позивача вважає юридично необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Як на підставу своїх заперечень відповідач посилається на те, що фактично замовником вказані ним додаткові роботи не проводились та матеріали не витрачались, а шляхом збільшення вартості договору він намагався компенсувати підвищення ціни на будівельні матеріали, що відбувалось після закінчення обумовленого договором строку виконання підрядних робіт, порушеного замовником. Відповідач вважає, що вимога замовника щодо збільшення розрахунку договірної ціни через необхідність проведення додаткових робіт та відповідного збільшення витрат суперечила вимогам цивільного законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2007 року розгляд справи було відкладено на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 20.09.2007 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених до нього позовних вимог з підстав, які викладені письмово у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні за згодою представників сторін було оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Веком" (підрядник) та  Товариством з обмеженою відповідальністю  "Інфініті Центр Україна"  (замовник) був укладений договір  на виконання робіт по будівництву бетонної підлоги у приміщені автосалону загальною площею 400 кв.м. № 39/2 (договір), відповідно до умов якого Підрядник, по завданню Замовника,  приймає на себе обов'язки щодо організації та виконання вищенаведених робіт, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити таку роботу (п. 1.1 договору).

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором підряду.

У відповідності до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно розділу 3 договору сторони погодили наступні умови розрахунку : замовник проводить оплату шляхом перерахування передплати у розмірі 55466 грн. на розрахунковий рахунок підрядника, а залишкову суму у розмірі 14390 грн. зобов'язується перерахувати не пізніше трьох банківських днів з дати  підписання акту форми № 2.

Розділом 5 договору передбачено, що у разі перевищення кошторисної вартості виконаних робіт, підрядчик надає замовнику додатковий кошторис, який узгоджується та підписується сторонами.

17 жовтня 2006 року позивачем на адресу відповідача був направлений лист за вих. №74 від 27.09.2006р., у якому підрядник повідомляє  про збільшення розрахунку договірної ціни на підставі необхідності проведення додаткових робіт, та просить підтвердити узгоджувальну суму. Сторони підписали додаткову угоду №1 до договору підряду на виконання робіт №39/2 від 24.04.2006р. відповідно до якої сума договору складає 97270,00 грн.

На виконання вимог Договору позивач протягом квітня –жовтня 2006 року  виконав робіт на суму 92240,00 грн., що підтверджується належним чином оформленими, підписаним та скріпленим печатками сторін, Актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2006р. (форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2006р. (форма № КБ-3), проте відповідач в порушення вимог договору розрахувався частково, сплативши суму в розмірі 72930,00 грн.,  в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем  в розмірі 24310,00 грн. на момент звернення позивача до суду з позовною заявою.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають  задоволенню з наступних підстав

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Веком" доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.

Відповідач заперечує проти основного боргу мотивуючи тим, що кошторис є твердим і вимога замовника щодо збільшення розрахунку договірної ціни через необхідність проведення додаткових робіт та відповідного збільшення витрат суперечить вимогам цивільного законодавства. Проте, судом не приймається дане заперечення з підстав недоведеності та необґрунтованості, а також суд керуючись статтею 844 Цивільного кодексу України наголошує, що кошторис є обов'язковим документом договору та за загальним правилом ціна, визначена в кошторисі, є твердою і зміні не підлягає, якщо інше не передбачено договором. Якщо в договорі передбачена можливість зміни кошторису, то він вважається приблизним. Саме розділ 5 Договору і передбачає  таку можливість.

Крім того, підрядник своєчасно попередив у письмовій формі замовника про збільшення кошторису, а замовник прийняв та підписав належним чином даний документ. Суд також зазначає, що додаткова угода № 1 до договору від 17.10.2006 року відповідачем не оскаржувалася, не скасована, не визнана судом недійсною, є чинною та обов'язковою для позивача та відповідача.  

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

  Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

30.10.2006 року сторони підписали акт виконаних підрядних робіт, а отже у відповідності до умов договору відповідач повинен був перерахувати позивачу протягом трьох банківських днів з дня підписання даного акту грошові кошти в розмірі 24310,00 грн.

Статтею 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується виконати певні будівельні роботи, а замовник зобов'язується прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Частиною 4 статті 879 Цивільного кодексу України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Оскільки відповідач борг за виконані підрядні роботи не сплатив,  позов  Товариства з обмеженою відповідальністю "Веком" щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 24310,00 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Інфініті Центр Україна" обґрунтований та підлягає задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач на підставі п. 6.1 договору просить стягнути з відповідача пеню, яка нарахована за період з   10.01.2007 р. по 01.06.2007 р. в розмірі 2035,38 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за порушення строків оплати винна сторона повинна сплатити неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 2035,38 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь  інфляційні витрати в розмірі 1237,99 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 1237,99 грн. інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до статті  49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 275,83 грн. та 118,00 –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.           

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551,  614, 625, 629, 837, 844, 875, 879 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32,  33, 34, 44, 49,  82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,—

В И Р І Ш И В:                           

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Веком"  задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Інфініті Центр Україна"  (03194, м. Харків, бульв. Кольцова, 12 корп. 1 , код ЄДРПОУ 33789497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веком" (61064, м. Київ, вул. Наріманова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 33479090) 24310 (двадцять чотири тисячі триста десять) грн. 00 коп. –основний борг, 2035 (дві тисячі тридцять п'ять ) грн. 38 коп. – пені, 1237 (одна тисяча двісті тридцять сім ) грн. 99 коп. –інфляційних витрат, 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 83 коп. - державного мита та  118 (сто вісімнадцять) грн.  00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 02.10.2007 р.