Рішення

від 02.12.2021 по справі 465/1285/21

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 465/1285/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого - судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря судового засідання Борисюк В.О.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-фінансова компанія до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-фінансова компанія (далі - ТОВ ІФК ) 23.02.2021 року звернулося до Залізничного районного суду м. Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 кошти у розмірі 3705,15 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.01.2017 року між ТОВ ІФК та ОСОБА_2 укладено договір ЖБ-04 №71-20/01/2017 про участь у фонді фінансування будівництва, згідно якого за ОСОБА_2 , як довірителем, закріплено об`єкт інвестування - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до п.25 даного договору довіритель сплачує винагороду управителю за надання послуг із: 1) здійснення управління коштами у розмірі, вказаному нижче, але не більше як 1 відсоток (у т.ч.ПДВ) від суми таких коштів у наступному порядку: при закріпленні об`єкта інвестування за довірителем згідно абзацу 3 пункту 15 цього договору довіритель сплачує управителю винагороду у розмірі 0,5 відсотки (у т.ч. ПДВ) від вартості об`єкта інвестування на момент укладення цього договору, що зазначена у абзаці 2 пункту 15 цього договору; при підписання акта прийняття-передачі закріпленого за довірителем об`єкта інвестування довіритель сплачує управителю винагороду у розмірі 0,5 відсотки (у т.ч. ПДВ) від вартості об`єкта інвестування на момент укладення цього договору, що зазначена у абзаці 2 пункту 15 цього договору. Згідно абзацу 2 пункту 15 цього договору вартість об`єкта інвестування на момент укладення цього договору становить 587683,80 грн. 06.03.2018 року між відповідачем та ТОВ ЖБК Ваш дім , що виступає забудовником підписано акт прийняття-передачі об`єкта інвестування до договору ЖБ-04 №71-20/01/2017 про участь у фонді фінансування будівництва. Відтак, 06.03.2018 року ОСОБА_2 зобов`язалася сплатити ТОВ ІФК винагороду у розмірі 2938,42 грн., проте зазначені кошти відповідачем сплачені не були. З огляду на зазначене, просить стягнути з відповідача вказану суму боргу. Крім цього, позивач, посилаючись на положення ст.625 ЦК України, просить стягнути з відповідача на користь ТОВ ІФК 505, 41 грн. інфляційних втрат і три відсотки річних від суми боргу, що складає 261,32 грн.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 28.05.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У вказаний строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 01.07.2021 року, в якому вона зазначає, що не могла підписати акт прийняття-передачі об`єкта інвестування від 06.03.2021 року, оскільки в цей час була за межами України, що підтверджується ксерокопією сторінок її закордонного паспорта. Крім того вказала, що 20.02.2018 року вона продала квартиру АДРЕСА_2 , тобто на пів місяця швидше, ніж дата, вказану у наданому позивачем акті прийняття-передачі об`єкта інвестування. У зв`язку з наведеним просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив, отриманої судом 06.07.2021 року, позивач зазначає, що дата, вказана в акті прийняття-передачі об`єкта інвестування від 06.03.2018 року є датою складення такого документа, а не датою його підписання сторонами. Дата складення документа та дата його підписання не є тотожними поняттями.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, посилаючись на мотиви такого, який просить задовольнити. При цьому зазначила, що акт прийняття-передачі об`єкта інвестування від 06.03.2021 року, долучений позивачем до позовної заяви, та акт прийняття-передачі об`єкта інвестування від 12.02.2021 року, який був наданий на вимогу суду приватним нотаріусом ЛМНО Якимів Н.Б., є ідентичними. Дані акти відрізняються лише датою підписання, але форма та зміст актів є однаковий. Різниця у даті підписання акта прийняття-передачі об`єкта інвестування ніяк не спростовує обов`язку ОСОБА_2 сплатити кошти за договором ЖБ-04 №71-20/01/2017. Доводи сторони відповідача про застосування строку позовної давності вважає безпідставними, оскільки строк позовної давності за вимогою ТОВ ІФК про стягнення із відповідача коштів за договором ЖБ-04 №71-20/01/2017 продовжується на строк дії карантину в силу положень Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину .

Відповідач та її представник у судовому засіданні просили в задоволенні позову відмовити, застосувати до вимоги позивача строк позовної давності. Зазначають, що перебіг строку позовної давності, відповідно до договірних зобов`язань між позивачем та відповідачем, мав розпочатися зі спливом трьох робочих днів з дати підписання акта прийняття-передачі об`єкта інвестування, тобто з 16.02.2018 року. Таким чином, строк позовної давності сплив 17.02.2021 року, проте позовна заява позивачем подана 22.02.2021 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Водночас, згідно положень Закону України №731-ІХ від 04.08.2020 року скасовано зміни у прикінцеві положення ЦПК України у частині автоматичного продовження процесуальних строків через введення карантину.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані у справі докази та з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 20.01.2017 року між ТОВ ІФК та ОСОБА_2 укладено договір ЖБ-04 №71-20/01/2017 про участь у фонді фінансування будівництва (а.с.3-14).

Відповідно до п.1, 2 договору ЖБ-04 №71-20/01/2017 про участь у Фонді фінансування будівництва довіритель на підставі повного визнання ним Правил Фонду фінансування будівництва виду А Комплекс багатоквартирних житлових будинків (на ділянці №3 за генпланом) на АДРЕСА_3 , що затверджені рішенням Загальних зборів учасників управителя 06.05.2015 р., Протокол (рішення) №05-1/15 (далі - правила фонду), надає свою згоду на участь у Фонді фінансування будівництва виду А Комплекс багатоквартирних житлових будинків (на ділянці №3 за генпланом) на АДРЕСА_3 (далі-фонд). За цим договором довіритель приймає на себе зобов`язання виконувати правила фонду та передати управителю в обсягах та на умовах цього договору кошти в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування, визначеного в п.6 цього договору.

Згідно з п.п.1 п.25 даного договору довіритель сплачує винагороду управителю за надання послуг із: здійснення управління коштами у розмірі, вказаному нижче, але не більше як 1 відсоток (у т.ч. ПДВ) від суми таких коштів у наступному порядку: при закріпленні об`єкта інвестування за довірителем згідно абзацу 3 пункту 15 цього договору довіритель сплачує управителю винагороду у розмірі 0,5 відсотки (у т.ч. ПДВ) від вартості об`єкта інвестування на момент укладення цього договору, що зазначена у абзаці 2 пункту 15 цього договору; при підписання акта прийняття-передачі закріпленого за довірителем об`єкта інвестування довіритель сплачує управителю винагороду у розмірі 0,5 відсотки (у т.ч. ПДВ) від вартості об`єкта інвестування на момент укладення цього договору, що зазначена у абзаці 2 пункту 15 цього договору

Відповідно до абз.2 п.15 договору ЖБ-04 №71-20/01/2017 про участь у фонді фінансування будівництва вартість об`єкта інвестування на момент укладення цього договору становить 587683,80 грн.

Судом також встановлено, що відповідачем 20.02.2018 року на підставі договору купівлі-продажу відчужено квартиру на АДРЕСА_4 , яка була об`єктом інвестування за договором ЖБ-04 №71-20/01/2017 про участь у фонді фінансування будівництва, проте нею не сплачено позивачу, як управителю за договором ЖБ-04 №71-20/01/2017, винагороду у розмірі 0,5 відсотки (у т.ч. ПДВ) від вартості об`єкта інвестування на момент укладення договору.

До позовної заяви позивачем долучено акт приймання-передачі об`єкта інвестування до договору ЖБ-04 №71-20/01/2017 про участь у фонді фінансування будівництва від 06.03.2018 року (а.с.23).

Поряд з цим, на виконання ухвали суду від 30.09.2021 року про витребування доказів приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Якимів Н.Б. надано акт приймання-передачі об`єкта інвестування до договору ЖБ-04 №71-20/01/2017 про участь у фонді фінансування будівництва, який слугував підставою для державної реєстрації 12.02.2018 року цим приватним нотаріусом права власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . Такий акт датований 12.02.2018 року. (а.с.130)

Таким чином, вказані акти відрізняються датою їх підписання.

В судовому засіданні 02.12.2021 року відповідачем ОСОБА_2 не заперечувався той факт, що акт приймання-передачі об`єкта інвестування до договору ЖБ-04 №71-20/01/2017 про участь у фонді фінансування будівництва від 06.03.2018 року міг бути нею підписаний.

З огляду на наведене, судом достовірно встановлено, що ТОВ ЖБК Ваш дім та ОСОБА_2 підписано акт приймання-передачі об`єкта інвестування до договору ЖБ-04 №71-20/01/2017 про участь у фонді фінансування будівництва, що є підставою для виникнення обов`язку ОСОБА_2 сплатити винагороду управителю ТОВ ІФК в розмірі 0,5 % від вартості об`єкта інвестування на момент укладення договору, що складає 2938,42 (587683,80 х 0.5 %) грн.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, а згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи встановлені обставини у справі і їх правове регулювання, суд вважає, що ОСОБА_2 не виконала свого зобов`язання за договором щодо сплати винагороди у розмірі 0,5 % від вартості об`єкта інвестування, а тому ТОВ ІФК вправі вимагати виконання такого зобов`язання і сплати боргу в розмірі 2938,42 грн.

Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.43 договору ЖБ-04 №71-20/01/2017 про участь у фонді фінансування будівництва цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних, від суми боргу 2938,42 грн. за період з 07.03.2018 року по 22.02.2021 року (дата подачі позовної заяви), що складає 261,32 грн., та інфляційних втрат в розмірі 505,41 грн., представивши відповідні розрахунки (а.с. 26-27).

З огляду на наведені положення ч.2 ст.625 ЦК України, суд погоджується з такими розрахунками, оскільки вони є коректним.

Щодо доводів відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду, то суд вважає такі безпідставними та такими що не можуть прийматись судом до уваги, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 року до 31.12.2021 року на всій території України карантин.

Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину .

Таким чином, з огляду на приписи ст.256, 257, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України, та встановлені судом обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду - 23.02.2021 року, та початок перебігу строку позовної давності, який відповідно до договірних відносин сторін, в тому числі п.п. 25, 28 договору, розпочався зі спливом трьох робочих днів з дати підписання 12.02.2018 року акта приймання-передачі, тобто з 16.02.2018 року, трирічна позовна давність у справі позивачем не пропущена, оскільки строк такої позовної давності продовжений на строк дії карантину.

Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.05.2021 року в справі № 903/323/20 та від 25.08.2021 року в справі №914/1560/20.

Доводи представника відповідача про припинення продовження строків у зв`язку з карантином згідно з положеннями Закону України №731-IX суд відхиляє з огляду та те, що цим законом внесено зміни у процесуальні кодекси, в тому числі у ЦПК України, в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), і такі зміни не стосуються продовження на строк дії карантину строку, визначеного, зокрема, ст.257 ЦК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до ч.1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір в розмірі 2270 грн., сплачений позивачем (а.с.31), підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а витрати на правничу допомогу, понесені ОСОБА_2 , покладаються на відповідача і відшкодуванню з позивача не підлягають.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-фінансова компанія (ЄДРПОУ 34462360, місцезнаходження - м.Львів, вул.Героїв УПА, 72) 2938,42 грн. боргу за договором ЖБ-04 № 71-20/01/2017, 261,32 грн. - 3 % річних, 505,41 грн. інфляційних втрат, а всього 3705,15 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-фінансова компанія 2270 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з п.3 Розділу XII Прикінцеві положення ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.12.2021 року.

Суддя /підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний