Постанова

від 03.08.2022 по справі 465/1285/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/1285/21 Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С.Ю.

Провадження № 22-ц/811/27/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.

Суддів: Приколота Т.І.,Савуляк Р.В.

Секретар Іванова О.О.

розглянувши у м.Львові в порядку спрощеного провадження без участі учасників цивільну справу № 465/1285/21 за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 02 грудня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення коштів-

в с т а н о в и в :

23 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія» (далі ТОВ «ІФК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 3705,15 грн. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 20.01.2017 року між ТОВ «ІФК» та ОСОБА_1 укладено договір ЖБ-04 №71-20/01/2017 про участь у фонді фінансування будівництва, згідно якого за ОСОБА_1 , як довірителем, закріплено об`єкт інвестування - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до п.25 даного договору довіритель сплачує винагороду управителю за надання послуг із: 1) здійснення управління коштами у розмірі, вказаному нижче, але не більше як 1 відсоток (у т.ч.ПДВ) від суми таких коштів у наступному порядку: при закріпленні об`єкта інвестування за довірителем згідно абзацу 3 пункту 15 цього договору довіритель сплачує управителю винагороду у розмірі 0,5 відсотки (у т.ч. ПДВ) від вартості об`єкта інвестування на момент укладення цього договору, що зазначена у абзаці 2 пункту 15 цього договору; при підписанні акта прийняття-передачі закріпленого за довірителем об`єкта інвестування довіритель сплачує управителю винагороду у розмірі 0,5 відсотки (у т.ч. ПДВ) від вартості об`єкта інвестування на момент укладення цього договору, що зазначена у абзаці 2 пункту 15 цього договору. Згідно абзацу 2 пункту 15 цього договору вартість об`єкта інвестування на момент укладення цього договору становить 587 683,80 грн.

06.03.2018 року між відповідачем та ТОВ «ЖБК «Ваш дім», що виступає забудовником підписано акт прийняття-передачі об`єкта інвестування до договору ЖБ-04 №71-20/01/2017 про участь у фонді фінансування будівництва. Відтак, 06.03.2018 року ОСОБА_1 зобов`язалася сплатити ТОВ «ІФК» винагороду у розмірі 2 938,42 грн., проте зазначені кошти відповідачем сплачені не були. З огляду на зазначене, просить стягнути з відповідача вказану суму боргу. Крім цього, позивач, посилаючись на положення ст.625 ЦК України, просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ІФК» 505, 41 грн. інфляційних втрат і три відсотки річних від суми боргу, що складає 261,32 грн.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 02.12.2021 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія» (ЄДРПОУ 34462360, місцезнаходження м.Львів, вул.Героїв УПА, 72) 2938,42 грн. боргу за договором ЖБ-04 № 71-20/01/2017, 261,32 грн. 3 % річних, 505,41 грн. інфляційних втрат, а всього 3705,15 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія» 2270 грн. судового збору.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Судом безпідставно не було враховано поданого нею клопотання про застосування строків позовної давності до вимог позивача, які були пропущені без поважних причин. Позивачем не зазначено обставин та не надано доказів, які б доводили, що запровадження карантинних заходів не дозволило позивачу скористатися судовим захистом.

Судом безпідставно взято до уваги, як доказ Акт приймання-передавання квартири з огляду на неможливість його підписання нею, що свідчить про його підроблення. Судом безпідставно вказувалось на те, що вона визнала факт підписання акта приймання-передачі квартири, який слугував підставою позовних вимог.

На виконання вимог ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) на апеляційну скаргу позивачем ТзОВ «ІФК» надано відзив.

У відзиві представник позивача А.Килівник зазначає, що вважає рішення суду законним, обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом частини першої ст.367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 20.01.2017 року між ТОВ «ІФК» та ОСОБА_1 укладено Договір ЖБ-04 №71-20/01/2017 про участь у фонді фінансування будівництва (далі по тексту Договір) ( а.с. 3-14).

Відповідно до п.1,2 Договору довіритель на підставі повного визнання ним Правил Фонду фінансування будівництва виду А «Комплекс багатоквартирних житлових будинків ( на ділянці АДРЕСА_3 », що затверджені рішенням Загальних зборів учасників управителя 06.05.2015р., протокол (рішення) №05-1/15 ( далі- правила фонду) надає згоду на участь у Фонді фінансування будівництва виду А «Комплекс багатоквартирних житлових будинків ( на ділянці №3 за генпланом) на АДРЕСА_4 » ( далі по тексту фонд). За цим договором довіритель приймає на себе зобов`язання виконувати правила фонду та передати управителю в обсягах та на умовах цього договору кошти в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування, визначеного у п.6 договору.

За змістом п.п.1п.25 Договору довіритель сплачує винагороду управителю за надання послуг із: здійснення управління коштами у розмірі, вказаному нижче, але не більше як 1 відсоток ( у т.ч. ПДВ) від суми таких коштів у наступному порядку: при закріпленні об`єкта інвестування за довірителем згідно абз.3 пункт 15 цього договору довіритель сплачує управителю винагороду розмірі 0,5 відсотків ( у т.ч. ПДВ) від вартості об`єкта інвестування на момент укладення цього договору, що зазначено у абз.2 пункт 15 цього договору; при підписанні акта прийняття-передачі закріпленого за довірителем об`єкта інвестування довіритель сплачує управителю винагороду у розмірі 0,5 відсотка (у т.ч. ПДВ) від вартості об`єкта інвестування на момент укладення цього договору, що зазначена у абз.2 пункт 15 цього договору.

Відповідно до абз.2 п.15 договору ЖБ-04 № 71-20/01/2017 про участь у фонді фінансування будівництва вартість об`єкта інвестування на момент укладення цього договору становить 587683,80 грн.

Відповідач ОСОБА_1 не сплатила позивачу, як управителю за договором ЖБ-04 №71-20/01/2017 винагороду у розмірі 0,5 % (у т.ч. ПДВ) від вартості об`єкта інвестування та момент укладення договору.

20.02.2018 року відповідач відчужила квартиру АДРЕСА_5 , не провівши оплати по умовах Договору.

Задовольняючи позовні вимоги позивача ТзОВ «ІФК», суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам та правильно встановив, що між ТОВ «ЖБК «Ваш дім» та ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі об`єкта інвестування по договору ЖБ-04 № 71-20/01/2017 про участь у фонді фінансування будівництва, що є підставою для виникнення обов`язку ОСОБА_1 сплатити винагороду управителю ТОВ «ІФК» в розмірі 0,5% від вартості об`єкта інвестування на момент укладення договору, що складає 2938,42 грн.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, а згідно ст.525 ЦК одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строку позовної давності , суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ст.257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність-це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Із матеріалів справи вбачається, що Договір підписаний між сторонами 20 січня 2017 року.

Відповідно до умов Договору п.п.1п.25 довіритель сплачує винагороду управителю за надання послуг із здійснення управління коштами при підписанні акта приймання-передачі закріпленого довірителем об`єкта інвестування у розмірі 0,5% ( у т.ч.ПДВ) від вартості об`єкта інвестування на момент укладення цього договору, що зазначено у абз.2 пункту 15 цього договору.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідач підписала два акти приймання-передачі: 12.02.2018 року та 06.03.2018 року, на спростування своїх заперечень доказів не надала, клопотання про призначення експертизи не ставила.

Судом також взято до уваги зміни внесені Законом України від 30.03.2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби ( COVID-19). Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, який встановлює, що під час дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362,559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

Відтак, зазначений вище Закон вказує на продовження строків позовної давності на період дії карантину.

Позивач звернувся до суду 23 лютого 2021 року. Згідно ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Кабінетом Міністрів України карантин на території України, який був введений з 12 березня 2020 року, був продовжений з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року.

Тому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині позовних вимог.

Доводи відповідача ОСОБА_1 щодо недостовірності доказу акту приймання-передачі об`єкта інвестування від 06.03.2018 року не спростовують висновків суду. Судом першої інстанції дано цьому доказу належну правову оцінку та суд прийшов до вірного висновку, що Акти, підписані відповідачем 12.02 2018 року та 06.03.2018 року є належним, достовірним доказом та мають певні правові наслідки відповідно до Договору.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК).

Враховуючи те, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, дано їм правову оцінку, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування законного і справедливого рішення суду.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.6 ст.268 ЦПК).

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 02 грудня 2021 року залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 02 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк