Постанова

від 16.11.2021 по справі 560/1373/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1373/21

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

17 листопада 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Бень Я.О.,

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Говорецького А.Б.,

представника відповідачів Невесенко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області про визнання незаконним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області, в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення комісії, викладене у Акті спеціального розслідування нещасного випадку, складеного за формою НВС-2 та затвердженого 31 грудня 2020 року та Акт за №30 про нещасний випадок, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, складеного за формою НТВС та затвердженого 31 грудня 2020 року; визнати нещасний випадок, що стався із ОСОБА_1 05.05.2014 під час перебування на полігоні 55 АБр ЗС України «Близнюки» таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби; зобов`язати відповідачів провести повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався із ОСОБА_1 05.05.2014 під час перебування на полігоні 55 АБр ЗС України «Близнюки» з врахуванням встановлених судом обставин справи та скласти акти за формою НВС-2, НВС-1.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.07.2021 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів вказав на необґрунтованість її доводів та просив суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2021 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечила доводи апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Представником третьої особи заявлено клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України у Хмельницькій області з липня 2001 року.

Наказом СБ України від 24 грудня 2016 року №1554-ОС ОСОБА_1 звільнений з військової служби за пп."а" п.61, пп."б" п.63 (за станом здоров`я непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час) та п.88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України у запас СБУ та наказом т.в.о. начальника УСБУ у Хмельницькій області від 29.12.2016 року №238-ОС виключений зі списків особового складу Управління з 31 грудня 2016 року.

В період служби, на виконання розпорядження голови СБ України від 16 березня 2014 року №20233, наказом т.в.о. начальника УСБУ у Хмельницькій області від 24 квітня 2014 року №52-ос, в період з 28 квітня 2014 року по 07 травня 2014 року майор ОСОБА_1 направлений у службове відрядження до Управління СБ України в Запорізькій області.

Як стверджує позивач, під час відрядження позивач здійснював невідкладні оперативно - розшукові заходи з контррозвідувального забезпечення об`єкта 55 АБр ЗС України (полігон «Близнюки»), що територіально знаходиться на околицях міста Запоріжжя. При виконанні завдання ОСОБА_1 опинився в зоні проведення навчальних стрільб з РПГ та АГС, а саме : безпосередньо в секторі проведення практичних пострілів. Під час чергового пострілу опинився у зоні дії звукової хвилі від пострілу АГС, що в результаті призвело до звукової контузії, дезорієнтації, падіння та закритої черепно-мозкової травми.

Після повернення з відрядження, зазначає ОСОБА_1 , у зв`язку з поганим станом здоров`я він звернувся за медичною допомогою до відомчого лікувального закладу та в подальшому був ушпиталений Хмельницькою міською лікарнею, де проходив стаціонарне лікування з 08.05. по 19.05.2014 року.

Згідно епікризу, складеного ЛКК лікувальної установи, у ОСОБА_1 діагностовано двобічний гострий постконтузійний кохлеоневрит.

18 січня 2017 року ОСОБА_1 був обстежений комісією МСЕК і за результатом огляду йому було встановлено 3 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, довічно.

Вважаючи, що погіршення стану здоров`я та встановлення групи інвалідності мало місце внаслідок нещасного випадку, що стався під час службового відрядження 05.05.2014, позивач, 17.08.2017 звернувся до Служби безпеки України із заявою про проведення спеціального розслідування нещасного випадку .

На підставі звернення ОСОБА_1 , 14 вересня 2017 року начальником Управління СБ України в Запорізькій області виданий наказ №562 "Про розслідування нещасного випадку" за яким прийнято рішення про проведення розслідування щодо з`ясування обставин зазначеного випадку та створена комісія.

За результатами роботи комісії складено висновок розслідування від 13.02.2018 року, який затверджено начальником УСБУ в Запорізькій області. Згідно якого комісія дійшла висновку, що обставини, викладені у зверненні ОСОБА_1 від 17 серпня 2017 року підтвердження не знайшли. Наслідки ушкодження здоров`я ОСОБА_1 , зазначені у довідці №422 від 19 травня 2014 року, виданій Хмельницькою міською лікарнею, неможливо пов`язати з обставинами, викладеними у заяві ОСОБА_1 з огляду на відсутність даних, що підтверджують факт раптового погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 05.05.2014 р., а саме: травмкарт, лікарняних листів, рапортів, доповідей, пояснень свідків. Аналіз документальних даних свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між перебуванням ОСОБА_1 на полігоні "Близнюки" 05.05.2014 та погіршенням його стану здоров`я, встановленим 08.05.2014. Скласти акти за формами НВС-2, НВС-1 або НТВС є неможливим, оскільки даний випадок не підпадає під дію Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Служби безпеки України затвердженого наказом Служби безпеки України від 12 грудня 2002 року № 443.

Про результати роботи комісії позивачу повідомлено Управлінням Служби безпеки України у Запорізькій області № 59/26-754 н/т від 16.02.2018.

07 червня 2018 року позивач повторно звернувся із заявою до Служби безпеки України щодо проведення спеціального розслідування нещасного випадку, який мав місце 05.05.2014.

Листом №25/ж-3/51 від 05.07.2018 позивачу відмовлено в проведенні спеціального розслідування, при цьому відповідь обґрунтовано висновком комісії по розслідуванню обставин нещасного випадку від 13.02.2018, створеної наказом №562 від 14.09.207 начальника Управління Служби безпеки України в Запорізькій області.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що мав місце з ОСОБА_1 05 травня 2014 року. Зобов`язано Службу безпеки України провести спеціальне розслідування нещасного випадку, що мав місце з ОСОБА_1 05 травня 2014 року відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12 грудня 2002 року №443 ( з наступними змінами та доповненнями).

Комісія, призначена наказом Служби безпеки України від 30.11.2019 № 1854/ДСК Про призначення спеціального розслідування за фактом нещасного випадку, на виконання рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 у справі № 2240/2664/18, керуючись вимогами Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12 грудня 2002 року № 443, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08 січня 2003 року за № 11/7332 (далі - Порядок - 443), провела у період з 30 листопада 2019 року до 30 грудня 2020 року спеціальне розслідування нещасного випадку, що зі слів ОСОБА_1 , стався з ним у місті Запоріжжі 05.05.2014; потерпілий один, не смертельний.

За результатами проведеного розслідування, 30.12.2020 комісією складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався (зі слів потерпілого) 05.05.2014, приблизно у проміжок часу з 14 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин у Службі безпеки України, форми НВС-2, який затверджено 31.12.2020 начальником Управління СБ України в Запорізькій області.

Згідно висновків Акту встановлено наступне: докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини отримання ОСОБА_1 травми, зафіксованої 08.05.2014 у Хмельницькій міській лікарні, відсутні; обставини нещасного випадку, викладені ОСОБА_1 , не знайшли свого підтвердження; підстав для встановлення причинно-наслідкового зв`язку між виконанням обов`язків військової служби під час перебування ОСОБА_1 у відрядженні в УСБУ в Запорізькій області (на полігоні 05.05.2014) та погіршенням його стану здоров`я, встановленим 08.05.2014 у Хмельницькій міській лікарні, не вбачається; зі слів ОСОБА_1 травму, зафіксовану 08.05.2014 в Хмельницькій міській лікарні, він отримав 05.05.2014 на території полігону «Близнюки», приймаючи участь у стрільбах та здійснивши постріл з РПГ.

При цьому, комісія провівши розслідування, також врахувала наступне.

Згідно з отриманою інформацією, накази про проведення вогневої підготовки у період перебування ОСОБА_1 у відрядженні в УСБУ в Запорізькій області не видавалися, (лист РСВ УСБУ в Запорізькій області, реєстр. № 1/2250н/т від 18.06.2020). Отже, практичні стрільби особовим складом вказаного Управління, до яких міг залучатися ОСОБА_1 , не проводилися.

Встановлено, що ні у відрядженні, ні після повернення до постійного місця проходження військової служби, ні під час подальшого перебування на військовій службі ОСОБА_1 не повідомляв про нещасний випадок, який з його слів стався 05.05.2014. Про обставини отримання травми ОСОБА_1 вперше повідомив керівництво УСБУ в Хмельницькій області рапортом від 15.11.2016 перед звільненням з військової служби (24.12.2016).

Будь-які докази на підтвердження викладених ОСОБА_1 обставин нещасного випадку відсутні. Вони не знайшли свого підтвердження навіть у поясненнях військовослужбовців, яких сам потерпілий вказав в якості свідків.

Наслідки ушкодження здоров`я ОСОБА_1 , зазначені у довідці № 566 від 29.05.2020, виданій Хмельницькою міською лікарнею, також неможливо пов`язати з обставинами, викладеними ОСОБА_1 , з огляду на відсутність будь-яких даних (травмкарт, лікарняних листів, рапортів, доповідей, пояснень свідків тощо), що підтверджують факт ушкодження здоров`я (отримання ним травм) саме під час перебування на полігоні.

Скласти акт за формою НВС-1 про даний випадок не видається за можливе, оскільки комісією не встановлено факт настання нещасного випадку під час виконання обов`язків військової служби.

Також, 31.12.2020 начальником Управління СБ України в Запорізькій області затверджено Акт № 30 про нещасний випадок, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, форми НТВС.

Матеріали справи також встановлено, що у період з 14.09.2017 по 13.02.2018 співробітниками УСБУ в Запорізькій області із залученням представника УСБУ у Хмельницькій області вже проводилось розслідування нещасного випадку, що мав місце з ОСОБА_1 05.05.2014. Висновки розслідування щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між перебуванням ОСОБА_1 на полігоні 05.05.2014 та погіршенням його стану здоров`я, встановленим 08.05.2014 у Хмельницькій міській лікарні, були оскаржені потерпілим до суду (справа №2240/2664/18).

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 зобов`язано Службу безпеки України провести спеціальне розслідування нещасного випадку, що мав місце з ОСОБА_1 05.05.2014.

Наказом Служби безпеки України від 30.11.2019 року № 1854/ДСК Про призначення спеціального розслідування за фактом нещасного випадку призначено комісію, яка на виконання рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 у справі № 2240/2664/18, керуючись вимогами Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12 грудня 2002 року № 443, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08 січня 2003 року за № 11/7332 (далі - Порядок - 443), провела у період з 30 листопада 2019 року до 30 грудня 2020 року спеціальне розслідування нещасного випадку, що зі слів ОСОБА_1 , стався з ним у місті Запоріжжі 05.05.2014; потерпілий один, не смертельний.

За результатами проведеного розслідування, 30.12.2020 комісією складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався (зі слів потерпілого) 05.05.2014, приблизно у проміжок часу з 14 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин у Службі безпеки України, форми НВС-2, який затверджено 31.12.2020 начальником Управління СБ України в Запорізькій області.

Вказаним актом встановлені обставини при яких відбулася подія, а саме:

Потерпілий ОСОБА_1 , під час проходження служби в Управлінні СБ України у Хмельницькій області на посаді старшого оперуповноваженого Хмельницького МВ на виконання розпорядження Голови СБ України від 16 березня 2014 року № 20233е, наказом т.в.о. начальника Управління СБ України у Хмельницькій області від 24 квітня 2014 року № 52-ОС був направлений у службове відрядження до Управління СБ України в Запорізькій області з 28 квітня по 7 травня 2014 року (витяг з наказу від 24.04.2014 № 52-ОС, реєстр. № 72/22/202/2284 від 18.02.2020).

Зі слів потерпілого, а саме пояснення ОСОБА_1 від 21.02.2020 та протоколу опитування потерпілих, свідків та інших осіб, причетних до нещасного випадку, що, стався 05 травня 2014 року приблизно з 14 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин (зі слів потерпілого, Протокол від 21.02.2020) вбачається наступне: у відрядженні ОСОБА_1 перебував з 28 квітня по 08 травня 2014 року. До міста Запоріжжя прибув потягом 28.04.2014 близько 04 години 00 хвилин, де на вокзалі його зустрів співробітник УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_2 , який на власному автомобілі відвіз його до військової частини НОМЕР_1 , на територію 55 АРБ ЗС України. Того ж дня ОСОБА_1 був представлений начальнику ВВКР УСБУ в Запорізькій області Моісеєнку А.В., який визначив, що ОСОБА_1 поступає у розпорядження ОСОБА_2 та на період відрядження буде здійснювати контррозвідувальні заходи на полігоні "Близнюки" 55 АРБ ЗС України (далі - полігон «Близнюки»), що відповідає посадовим обов`язкам старшого оперуповноваженого. Місцем перебування (проживання) ОСОБА_1 було визначено в/ч НОМЕР_1 , тобто приміщення дислокації ВВКР УСБУ в Запорізькій області.

ОСОБА_1 зазначає, що 05 травня 2014 року він спільно з ОСОБА_2 прибули на полігон «Близнюки». Під час перебування на полігоні «Близнюки» ОСОБА_1 , за пропозицією ОСОБА_2 , безпосередньо брав участь у стрільбах з РПГ. Перебуваючи на учбовому місці проведення стрільб, ОСОБА_1 отримав боєприпаси у військовослужбовця ЗС України та поставив підпис у відомості, яку йому надали. Після цього, він разом з ОСОБА_2 попрямував до вогневої позиції (зі слів ОСОБА_1 , «вирушили до зазначеного пригорочка»), де невідомі військовослужбовці спорядили йому РПГ і показали куди стріляти. Після здійснення пострілу з РПГ, ОСОБА_1 «оглушило» і він на короткий час втратив слух, дезорієнтувався і, відійшовши вбік, упав, вдарившись головою. До нього відразу підбіг ОСОБА_2 та почав надавати допомогу, запропонувавши звернутись до медичного пункту, проте ОСОБА_1 відмовився. Як зазначає ОСОБА_1 , пізніше ОСОБА_2 відвів його до одного з приміщень на полігоні «Близнюки», де військовослужбовець на прізвище ОСОБА_3 дав йому знеболювальні таблетки. Більше до медичних закладів на території Запорізької області ОСОБА_1 не звертався. У ніч з 05 на 06 травня 2014 року ОСОБА_1 продовжував виконувати завдання, патрулював територію полігону разом з ОСОБА_2 . Приблизно о другій половині дня 06 травня 2014 року вони повернулися до в/ч НОМЕР_1 .

У подальшому, прибувши до м. Хмельницький, ОСОБА_1 звернувся до військово-медичної служби ВМУ СБ України в УСБУ у Хмельницькій області та 08 травня 2014 року був госпіталізований до Хмельницької міської лікарні.

У поясненні від 26.05.2020 ОСОБА_2 повідомив, що весною 2014 року у зв`язку зі складною оперативною обстановкою, на посилення підрозділу військової контррозвідки УСБУ в Запорізькій області були направлені співробітники, серед яких був старший оперуповноважений майор ОСОБА_1 . Прибувши до відділу військової контррозвідки, ОСОБА_1 , начальником відділу ОСОБА_4 , в усній формі було визначено місце його перебування на полігоні «Близнюки» 55 АРБ ЗС України, де він мав здійснювати контррозвідувальне забезпечення складів боєприпасів, що знаходились на території полігону. Під час всього перебування ОСОБА_1 у відрядженні в Запорізькій області в 2014 році, будь-яких надзвичайних подій, які б могли спричинити ушкодження здоров`я ОСОБА_1 не траплялось. Фактів звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою не було.

Такі самі пояснення ОСОБА_2 надавав у судовому засіданні Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.10.2018.

Начальник відділу військової контррозвідки ОСОБА_4 пояснив наступне: співробітник УСБУ у Хмельницькій області ОСОБА_1 , у період з 28 квітня по 07 травня 2014 року перебував у розпорядженні начальника УСБУ в Запорізькій області (службовому відрядженні). За усною вказівкою начальника Управління СБ України в Запорізькій області був направлений до відділу військової контррозвідки. У період відрядження ОСОБА_1 було визначено завдання - допомагати ОСОБА_2 у вирішенні завдань, передбачених його функціональними обов`язками, відповідно до оперативної обстановки в регіоні. Для проведення контррозвідувальних заходів, серед військовослужбовців ЗС України, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 було направлено на полігон 55 АРБ ЗС України. Співробітники мали здійснювати контррозвідувальні заходи щодо виявлення серед військовослужбовців ЗС України проросійсько-налаштованих елементів, виявлення фактів крадіжок ПММ, запасних частин військової техніки, зброї та боєприпасів, навмисного ушкодження військового майна та техніки. До будь-яких дій або занять з бойової підготовки зазначені співробітники не залучались. До функціональних обов`язків співробітників відділу та прикомандированих осіб ВВКР УСБУ в Запорізькій області участь у стрільбах не входила. У період з 28 квітня по 07 травня 2014 року вказівок або наказів від керівництва УСБУ в Запорізькій області, керівника ВВКР щодо проведення стрільб серед співробітників та прикомандированих до відділу співробітників не надходило. Також, ОСОБА_4 зазначив, що про погіршення стану здоров`я, фізичні ушкодження або отримання будь-яких травм в період відрядження, ОСОБА_1 йому не доповідав, на стан здоров`я не скаржився і за медичною допомогою на території Запоріжжя та Запорізької області не звертався (пояснювальна записка ОСОБА_4 від 31.07.2020, вх. № 595нт від 31.07.2020).

Відповідно до листа РСВ УСБУ в Запорізькій області реєстр. № 1/2250н/т від 18.06.2020, розпорядчі документи (накази, розпорядження) щодо проведення стрільб особовим складом Управління в період з 28.04.2014 по 07.05.2014 у режимно-секретному відділі Управління СБУ в Запорізькій області відсутні.

Згідно з наданою військовою частиною НОМЕР_1 інформацією, перебування співробітників СБ України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у період з 28.04.2014 по 07.05.2014 на території полігону « ІНФОРМАЦІЯ_1 », проживання в казармі на території полігону підтвердити або спростувати не видається за можливе (відсутня будь-яка інформація у наказах командира в/ч НОМЕР_1 ). Підтвердити проведення стрільб з РПГ на території полігону також не видається за можливе (у наказах командира в/ч НОМЕР_1 з гуманітарної та бойової підготовки, стрільби у зазначений ОСОБА_1 період, не планувалися), Інформацію щодо наявності або відсутності медичного пункту на полігоні підтвердити або спростувати не видається за можливе, оскільки військова НОМЕР_1 у 2016 році перейшла на інший штат (лист з в/ч НОМЕР_1 від 10.08.2020 №3737).

Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 03.05.2014 № 46 БЗ «Про організацію і проведення стрільб та забезпечення виконання вимог безпеки» 05 травня 2014 року проводились заняття з вогневої підготовки з особовим складом військової частини з практичним виконанням вправ із АКС.

Військовослужбовець ЗС України ОСОБА_5 пояснив наступне: на початку травня (конкретної дати не пам`ятає), близько дев`ятої години ранку, після здачі чергування на КІШ «Близнюки» прийшов до місця свого проживання (на той час - кімната відпочинку, розташована у приміщенні штабу полігону «Близнюки»). У кімнаті зустрівся з чоловіком, який представився майором СБ України ОСОБА_6 . Ознак поганого самопочуття у ОСОБА_1 . ОСОБА_5 не помітив, ніяких лікарських препаратів вказаному співробітнику СБ України не давав. Факти погіршення стану здоров`я співробітників СБ України, на території полігону «Близнюки», йому невідомі (пояснення ОСОБА_5 від 26.08.2020).

ОСОБА_7 співробітник Управління СБ України у Хмельницький області (у 2014 році обіймав посаду заступника начальника Хмельницького міського відділу УСБУ у Хмельницькій області) зазначив, що після прибуття з відрядження, ОСОБА_1 звернувся до нього зі скаргами на погіршення самопочуття без зазначення його можливої причини. У зв`язку з цим, ОСОБА_7 запропонував йому звернутись до ВМС ВМУ СБ України в УСБУ у Хмельницький області. Після огляду у лікаря, у зв`язку з виявленням у ОСОБА_1 проблем зі слухом, він був направлений на обстеження до Хмельницької міської лікарні. Рапортів щодо свого травмування та будь-яких пов`язаних з цим подій під час відрядження до Управління СБ України в Запорізькій області ОСОБА_1 йому не надавав (пояснення ОСОБА_7 від 29.07.2020).

Комунальне підприємство «Хмельницька міська лікарня» Хмельницької міської ради повідомила, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на стаціонарному лікуванні в ЛОР відділенні з 08.05.2014 по 19.05.2014 з діагнозом: Основний - Гострий постконтузійний двобічний кохлеоневрит. Супутній - Струс головного мозку (від 05.05.2014). Хронічний панкреатит, фаза помірного загострення. Діагноз «Струс головного мозку» виставлений на підставі огляду та клінічних даних лікарем неврологом, що підтверджує відповідний запис в медичній картці стаціонарного хворого № 03300. Згідно довідки ЖК, за ступенем тяжкості вказана травма відноситься до категорії «легких».

ОСОБА_1 перебував на лікуванні у Хмельницькій міській лікарні у 2016 році в ЛОР відділенні. Госпіталізований за направленням поліклініки медслужби УСБУ в. Хмельницькій області з діагнозом: основний - хронічна двобічна постконтузійна сенсоневральна приглухуватість, стадія загострення. Супутній - наслідки перенесеної ЧМТ (Струс головного мозку). Виражений астеноневротичний синдром, атактичний, синдром. Поперековий остеохондроз, ускладнений килою диску L5-S1. Хронічна люмбалгія (лист Комунального підприємства «Хмельницька міська лікарня» Хмельницької міської ради від 04.08.2020 № 844/1).

У ході розслідування комісією також досліджено питання причинно-наслідкового зв`язку інвалідності, встановленої ОСОБА_1 18 січня 2017 року, з травмою, зі слів потерпілого, отриманою ним 05.05.2014. Так, відповідно до наданої інформації Комунальним закладом охорони здоров`я «Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи» Хмельницької обласної ради (лист від 23.09.2020 №364) «гр. ОСОБА_1 рішенням Хмельницької обласної МСЕК визнаний особою з інвалідністю III групи по захворюванням, які пов`язані з проходженням військової служби, і не є наслідками акубаротравми 2014 та 2016 років».

За результатами проведеного розслідування, комісією встановлено наступне: докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини отримання ОСОБА_1 травми, зафіксованої 08.05.2014 у Хмельницькій міській лікарні, відсутні; обставини нещасного випадку, викладені ОСОБА_1 , не знайшли свого підтвердження; підстав для встановлення причинно-наслідкового зв`язку між виконанням обов`язків військової служби під час перебування ОСОБА_1 у відрядженні в УСБУ в Запорізькій області (на полігоні 05.05.2014) та погіршенням його стану здоров`я, встановленим 08.05.2014 у Хмельницькій міській лікарні, не вбачається; зі слів ОСОБА_1 травму, зафіксовану 08.05.2014 в Хмельницькій міській лікарні, він отримав 05.05.2014 на території полігону «Близнюки», приймаючи участь у стрільбах та здійснивши постріл з РПГ.

31.12.2020 начальником Управління СБ України в Запорізькій області затверджено Акт № 30 про нещасний випадок, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, форми НТВС.

Позивач, вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1.3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженим наказом Служби безпеки України від 12.12.2002 року №443 за результатами розслідування складається акт про нещасний випадок за формою НВС-1 (додаток 1).

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: а) на шляху прямування на службу або із служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; б) на території підрозділу, органу, закладу СБУ протягом робочого (учбового) часу, включаючи і перерви, установлені розпорядком (розкладом занять); в) за межами території підрозділу, органу, закладу СБУ, якщо перебування там відповідало обов`язкам військовослужбовця або він був направлений туди за наказом відповідного командира (начальника); г) при виконанні державних або громадських обов`язків, хоч ці обов`язки й не були пов`язані з військовою службою; ґ) при виконанні обов`язку з урятування людського життя, охорони державної, комунальної і приватної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Пунктом 1.7 Порядку №443 визначені випадки, за наявності яких не складається акт за формою НВС-1 про нещасні випадки, що сталися з військовослужбовцями: а) під час використання ними з особистою метою транспортних засобів підрозділу, органу, закладу СБУ без дозволу керівництва підрозділу, органу закладу СБУ, а також устаткування, механізмів, інструментів, крім випадків, що сталися внаслідок несправності цього устаткування, механізмів, інструментів; б) через отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано вживанням цих речовин за письмовою рекомендацією лікувального закладу або застосуванням цих речовин при виконанні службових завдань, дотриманні визначених нормативними документами технологічних процесів, розпоряджень начальників, або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був усунутий від служби до настання нещасного випадку, а також у разі підтвердженого відповідним медичним висновком алкогольного чи токсичного сп`яніння, не зумовленого виконанням службової діяльності, яке стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання; в) під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; г) у разі природної смерті, за винятком випадків, зазначених у п.1.5 цього Порядку, або самогубства, що підтверджені висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури.

Відповідно до п.1.8 Порядку №443, якщо за результатами роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою НВС-1, то про такий нещасний випадок складається акт про нещасний випадок за формою НТВС (додаток 2).

Колегія суддів зазначає, що в разі настання нещасного випадку з військовослужбовцем Служби безпеки України він підлягає обов`язковому й невідкладному розслідуванню відповідною комісією, яка зобов`язана максимально повно й ретельно з`ясувати обставини такого випадку та надати свої висновки (склавши відповідні акти).

Відповідно до підпункту ,,а" п.1.3 Порядку №443 акт за формою НВС-1 (про нещасний випадок, пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби) складається комісією, зокрема, у випадку настання такої події в часі службової поїздки військовослужбовця, за умов відсутності обставин, що визначені в п.1.7 Порядку №443.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не враховано, що подія сталась із позивачем під час службової поїздки до м.Запоріжжя. При цьому випадки, які передбачені п. 1.7 Порядку №443 комісією встановлені не були.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що під час вказаного вище відрядження позивач отримав травму та перебував на лікуванні в Хмельницькій міській лікарні у період часу з 08.05.2014 по 19.05.2014 з двобічним гострим постконтузійним кохлеоневритом.

Крім того, 12.05.2014 ОСОБА_1 встановлено діагноз - струс головного мозку.

В свою чергу, контузія - загальне ураження організму внаслідок механічного впливу (повітряної, водяної чи звукової хвилі, удару об землю чи воду тощо), що не обов`язково супроводжується механічними ушкодженнями органів і тканин.

Характерною ознакою контузії є непритомність (подекуди аж до коми). У легких випадках людина непритомніє на кілька хвилин, у тяжких на кілька днів і навіть місяців. Наслідки контузії головного мозку є різноманітними від тимчасової втрати слуху, зору, мовлення з подальшим частковим чи повним їхнім відновленням, до тяжких порушень психічної діяльності.

Після отримання відзначається сильний головний біль, нудота й блювання (незалежно від приймання їжі), запаморочення, особливо під час поворотів голови, амнезія, порушення слуху ймовлення.

Згідно з визначенням ГОСТу Р 22.0.08-96 «Безопасность в чрезвычайных ситуациях. Техногенные чрезвычайные ситуации. Взрывы. Термины и определения», вибух є процесом виділення енергії за дуже короткий проміжок часу, що зв`язане з раптовим фізико-хімічною зміною стану речовини, що приводить до раптової зміни тиску чи ударної хвилі, що в свою чергу супроводжується появою стиснених газів чи пару. Одразу за вибухом виникає вибухова хвиля. Організм людини в безпосередній близькості від місця вибуху спочатку потрапляє у зону дії стисненого повітря, а потім у зону розрідженого повітря, де тиск нижче атмосферного.

03.12.2014 позивачу встановлено діагноз - двобічна хронічна сенсоневрологічна постконтузційна приглухуватість.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував вказаних вище доказів в зв`язку з чим прийняв необґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимоги у повному обсязі.

В свою чергу, фактичні обставини справи свідчать про те, що травма позивача могла настати внаслідок контузії, а тому в зв`язку з виконанням ним обов`язків військової служби у відрядженні.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що спірний нещасний випадок слід вважати таким, що стався саме під час службової поїздки ОСОБА_1 , що відповідає пп.«а» п.1.3 Порядку №443 та обумовлює можливість складення відповідних актів.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання нещасного випадку, що стався із ним 05.05.2014 під час перебування на полігоні 55 АБр ЗС України «Близнюки» таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При цьому суд зазначає, що пункту 3 частини 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

За наведених вище обставин колегія суддів вважає, що встановлення факту нещасного випадку, що стався із позивачем 05.05.2014 під час перебування на полігоні 55 АБр ЗС України Близнюки таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби не належить до повноваження адміністративного суду, оскільки таке питання повинно вирішується в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів також звертає увагу, що в рішеннях у справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким; дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним; при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог; критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.07.2018 у справі №826/3520/15, встановлено, що зважаючи на природу та підстави даного спору та враховуючи Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.

Колегія суддів зазначає, що питання розслідування нещасного випадку по даній справі є дискреційними повноваженнями відповідачів, а тому суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для висновку про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для її вирішення, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.

Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення комісії, викладене у Акті спеціального розслідування нещасного випадку, складеного за формою НВС-2 та затвердженого 31 грудня 2020 року та Акт за №30 про нещасний випадок, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, складеного за формою НТВС та затвердженого 31 грудня 2020 року.

Зобов`язати Службу безпеки України та Управління Служби безпеки України в Запорізькій області провести повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався із ОСОБА_1 05 травня 2014 року.

В решті позовні вимоги залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 грудня 2021 року.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.