Ухвала

від 10.04.2022 по справі 560/1373/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 560/1373/21

адміністративне провадження № К/990/3505/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України в Запорізькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі №560/1373/21 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області про визнання незаконним, скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, у якому просив суд:

1) визнати незаконним і скасувати рішення комісії, викладене у Акті спеціальн;ого розслідування нещасного випадку, складеного за формою НВС-2 та затвердженого 31 грудня 2020 року та Акт за №30 про нещасний випадок, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, складеного за формою НТВС та затвердженого 31 грудня 2020 року;

2) визнати нещасний випадок, що стався із ОСОБА_1 5 травня 2014 рокупід час перебування на полігоні 55 АБр ЗС України «Близнюки» таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби;

3) зобов`язати відповідачів провести повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався із ОСОБА_1 5 травня 2014 року під час перебування на полігоні 55 АБр ЗС України «Близнюки» з врахуванням встановлених судом обставин справи та скласти акти за формою НВС-2, НВС-1.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року і прийнято постанову про часткове задоволення позову:

1) визнано незаконним та скасовано рішення комісії, викладене у Акті спеціального розслідування нещасного випадку, складеного за формою НВС-2 та затвердженого 31 грудня 2020 року та Акт за №30 про нещасний випадок, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, складеного за формою НТВС та затвердженого 31 грудня 2020 року;

2) зобов`язано Службу безпеки України та Управління Служби безпеки України в Запорізькій області провести повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався із ОСОБА_1 5 травня 2014 року. В решті позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись із указаною постановою апеляційного суду, Служба безпеки України та Управління Служби безпеки України в Запорізькій області звернулися із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 21 січня 2022 року за допомогою засобів поштового зв`язку.

Скаржники просять скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року і залишити без змін рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути з таких підстав.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.

Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Як на підставу звернення до Верховного Суду скаржники посилаються на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, скаржники зазначили, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновку щодо їхнього застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2021 року у справі №580/2280/20.

Однак скаржники не вказали, які саме норми права суд апеляційної інстанції застосував без урахування висновку Верховного Суду. Одночасно з цим, у скарзі взагалі відсутнє мотивування подібності правовідносин у цій справі та справі, на яку покликаються скаржники.

Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У цьому контексті Суд наголошує на тому, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Водночас подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Оскільки скаржники, посилаючись на постанову Верховного Суду, не обґрунтували, що ця постанова ухвалена у справі з подібними правовідносинами із цією справою, а також не зазначили норми матеріального права, які суд апеляційної інстанції застосував без урахування висновку Верховного Суду, то суд констатує, що у касаційній скарзі не викладені підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Варто зазначити, що суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі №560/1373/21.

На підставі наведеного і керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України в Запорізькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі №560/1373/21 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області про визнання незаконним, скасування рішення і зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

………………………….

Н.М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду