Постанова

від 14.12.2021 по справі 906/707/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року Справа № 906/707/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства Костопільської міської ради "Костопількомунсервіс" на рішення господарського суду Житомирської області від 09.03.2021 р. у справі №906/707/18 (суддя Машевська О.П., повний текст рішення складено 19.03.2021 р.)

за позовом комунального підприємства Костопільської міської ради "Костопількомунсервіс"

до M.V.T.Slovakia s.r.o.

про стягнення 491109,42 грн.

за участю представників:

позивача - Євгеюка О.Є.,

відповідача - Шпонарського Є.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.03.2021 р. у справі №906/707/18 у задоволенні позову комунального підприємства Костопільської міської ради "Костопількомунсервіс" до M.V.T.Slovakia s.r.o. про стягнення 491109,42 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) - відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що недоведеність складу цивільного правопорушення позбавляє права позивача на відшкодування збитків у розмірі 491109,42 грн.

Зокрема, суд зазначає, що копія звіту №414 про оцінку автомобіля "ВЛІВ МІНІ 9-10" н.з. НОМЕР_1 від 24.10.2015 р. з додатками не засвідчений належним чином відповідно до вимог ч. 4, 5 ст. 91 ГПК України.

Оскільки суд та відповідач поставили під сумнів подану позивачем копію звіту №414 про оцінку автомобіля від 24.10.2015 року, а позивач на виконанням вимог ухвали від 05.09.2018 р. оригінал вказаного звіту до суду не надав, зазначений доказ в силу положень ч.6 ст. 91 ГПК України судом до уваги прийнятий не був.

На думку суду розбіжності між датами складання звіту та датами в додатках до нього є додатковим аргументом порушення позивачем принципу належності та допустимості засобів доказування у деліктних правовідносинах.

У висновку експерта №3689 судовим експертом зроблено висновок про те, що встановити дійсну вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля не вбачається можливим, оскільки при огляді автомобіля 21.02.2020 року експертом було виявлено його розкомплектування, ознаки проведених ремонтно-відновлювальних робіт, замінені складові, що вказував на змінений (не такий, який був на момент після його пошкодження) стан. Разом з тим, вартість матеріального збитку, заподіяного вантажному автомобілю внаслідок його пошкодження у ДТП судовим експертом здійснено на підставі рахунку-фактури №ОР4-00783 від 05.11.2015 року, який є начебто додатком до звіту №414 про оцінку автомобіля від 24.10.2015 р., який як уже встановлено судом є неналежним та недопустимим доказом.

Крім того, господарський суд Житомирської області звертає увагу на недоведення факту переміщення пошкодженого автомобіля з місця вчинення ДТП на штрафмайданчик, а також в якому технічному стані його було доставлено на місце стоянки, чи застосовувався евакуатор та чи охоронявся він до дати його огляду оцінювачем.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Стягнути з M.V.T.Slovakia s.r.o. на користь комунального підприємства "Костопількомунсервіс" майнову шкоду завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 491109,42 грн., що за офіційним курсом НБУ становить 16987,35 євро та 29709,18 грн. судових витрат. Стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 11050,50 грн. та витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що місцевий господарський суд необґрунтовано не взяв до уваги копію звіту про оцінку №414 від 24.10.2015 р., оскільки в ході розгляду справи представником позивача вказувалося, що його оригінал знаходиться в Моторному (транспортному) страховому бюро України, у зв`язку із подачею його разом з пакетом документів для відшкодування шкоди за страховим договором типу Зелена картка . Таким чином позивач не міг подати до суду оригінал вказаного звіту до суду для огляду, тоді як суд першої інстанції, який поставив під сумнів цей доказ, мав право з власної ініціативи витребувати оригінал такого доказу у Моторного (транспортного) страхового бюро України, однак цього не зробив.

Щодо розбіжностей у датах, що зазначені у звіті про оцінку та у додатках до нього, позивач зазначає, що вони носять технічний характер.

Скаржник вказує, що огляд вантажного автомобіля, який був поміщений на штрафмайданчик поліцією, проводився оцінювачем 23.09.2015 р., що підтверджується протоколом огляду транспортного засобу, тобто через 4 дні після ДТП, а тому висновок суду про те, що фіксацію заподіяння шкоди автомобілю позивачем не забезпечено належними та допустимими засобами доказування є необґрунтованими.

Позивач вважає, що він не повинен доводити, хто і в який спосіб доставляв пошкоджений автомобіль на штрафмайданчик, в якому технічному стані його було доставлено на місце стоянки, чи застосовувався евакуатор, чи охоронявся пошкоджений сміттєвоз до дати його огляду оцінювачем, оскільки це не входить до предмету доказування у даній справі.

Апелянт вважає, що ним у повному обсязі доведено склад цивільного правопорушення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Комунальне підприємство Костопількомунсервіс вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведення ним складу цивільного правопорушення фактично ґрунтується на припущенні того, що пошкодження автомобіля, зафіксовані оцінювачем при огляді автомобіля 23.09.2015р. та відображені у звіті №414, виникли не в момент ДТП, а отже не перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з протиправними діяти винуватця ДТП.

Відповідач своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Частиною 3 ст. 263 ГПК України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково витребуваними доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

19.09.2015 року на 164 км автодороги Київ-Чоп поблизу с. Болярка Житомирського району Житомирської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вантажного автомобіля ВЛІВ МІНІ 9-10, н.з. НОМЕР_1 , який є власністю КП "Костопількомунсервіс" та вантажного автомобіля VOLVO 420 н.з. НОМЕР_2 з напівпричіпом KRONE ZZW18 н.з. НОМЕР_3 , власником яких є M.V.T.Slovakia s.r.o.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль МАЗ ВЛІВ МІНІ 9-10 зазнав механічних пошкоджень, що підтверджується оригіналом довідки виданої ВДАІ Житомирського РВ УМВС в Житомирській області (т.3, а.с.71).

Факт дорожньо-транспортної пригоди та належність M.V.T.Slovakia s.r.o. транспортного засобу з вини водія якого сталась ДТП відповідачем не заперечується, про що заявляв представник останнього у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції.

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 15.04.2016 року у справі №278/198/16-к встановлено, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталася із вини гр. ОСОБА_1 , водія автомобіля VOLVO 420 р.н. НОМЕР_2 з напівпричіпом KRONE ZZW18р.н. НОМЕР_3 , працівника M.V.T.SLovakia.

Вантажний автомобіль VOLVO 420 н.з. НОМЕР_2 з напівпричіпом KRONE ZZW18 н.з. НОМЕР_3 мав страховий поліс типу "Зелена картка", укладений із страховиком Union Poistovna, що підтверджується відповіддю останньої на запит відповідача (т.2, а.с.20-24).

Позивач на підставі п.п. "в" п. 41.2 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України за страховим відшкодуванням та як вбачається з банківської виписки ПАТ Укргазбанк 13.10.2016 р. ним було отримано від МТСБУ страхове відшкодування у розмірі 50000,00 грн. (т.1, а.с.12).

Відповідно до звіту №414 від 24.10.2015 р. про оцінку автомобіля ВЛІВ МІНІ 9-10 державний номер НОМЕР_1 , оригінал якого було надано МТСБУ суду апеляційної інстанції, матеріальний збиток завданий власникові транспортного засобу в результаті його пошкодження при ДТП складає 853812,08 грн. (з урахуванням 20% ПДВ).

Оскільки позивач отримав від МТСБУ страхове відшкодування у сумі 50000,00 грн., останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 803812,08 грн. (853812,08 грн. - 50000 грн.) збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що за офіційним курсом НБУ становить 25512,98 євро.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України).

До істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у спорі про відшкодування заподіяної шкоди, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до частин першої-третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

Згідно ч.3 ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

Таким чином на особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що особа в момент заподіяння шкоди володіла джерелом підвищеної небезпеки без відповідних правових підстав, у тому числі, не виконуючи своїх трудових обов`язків.

У ході апеляційного розгляду, судом безспірно встановлено, що водій ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з M.V.T.Slovakia, що підтверджується у своїй сукупності дозволом на працевлаштування на період з 01.12.2013 р. по 30.11.2015 р. та характеристикою ОСОБА_1 виданою директором M.V.T.Slovakia, а також не заперечувалось представником відповідача в суді апеляційної інстанції (т.2, а.с.37-39).

Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача про те, що водій ОСОБА_1 не виконував свої трудові обов`язки в момент скоєння ДТП, оскільки під час здійснення перевезення не дотримався встановленого маршруту у зв`язку з тим, що така обставина не спростовує заподіяння ОСОБА_1 шкоди саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових обов`язків, що підтверджується, зокрема, інформацією про пропуск вантажу з Сумської митниці ДФС, що була отримана судом з матеріалів кримінального провадження (т.2, а.с.45).

Так з вказаного документу, вбачається, що 18.09.2015 р. транспортні засоби з номерними знаками TV438CN та TV041YG перевізної організації M.V.T.Slovakia під керуванням особи-перевізника ОСОБА_1 було пропущено через Сумську митницю ДФС. Отримувач вантажу - 3923 YAZAKI WIRING TECHNOLOGIES SLOVAAKIA SRO (м. Міхаловце, вул. Ужгородська, 6080/35А, Словаччина), дата доставки вантажу - 28.09.2015 року . У вказаному документі також міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 зобов`язується доставити задекларований товар на митницю призначення у строк до 28.09.2015 року.

Таким чином, з огляду на дату пропуску вантажу та дату його доставки, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП 19.09.2015 р. виконував свої трудові (службові) обов`язки.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України)

У відповідності до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, відповідачем не було доведено, що ДТП відбулась у момент, коли ОСОБА_1 не виконував свої трудові (службові) обов`язки, як і не доведено, що останній заволодів транспортним засобом неправомірно та використовував його в особистих цілях, а тому судом встановлено відсутність правових підстав для звільнення відповідача від відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП.

Відповідно ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 15.04.2016 року у справі №278/198/16-к встановлено вину гр. ОСОБА_1 у вчиненні ДТП та відповідно визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а тому, на підставі ч.6 ст.75 ГПК України, він є обов`язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій (бездіяльності) працівника M.V.T.Slovakia.

Судом встановлено, що фактично спір між сторонами полягає у недосягненні згоди щодо розміру збитків заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки, у своїй позовній заяві позивач повідомляв суду першої інстанції про те, що оригінал звіту про оцінку автомобіля "ВЛІВ МІНІ 9-10" держномер НОМЕР_1 від 24.10.2015 р. наявний у нього, а в апеляційній скарзі зазначив, що оригінал цього звіту знаходиться у Моторному (транспортному) страховому бюро України у колегії суддів виникли сумніви у добросовісному здійсненні позивачем своїх процесуальних прав та виконанні обов`язків щодо доказування у даному спорі розміру заподіяної шкоди.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

З метою повної, об`єктивної, всесторонньої перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, керуючись ч. 4 ст. 74 ГПК України, апеляційним судом було витребувано оригінал звіту №414 від 24.10.2015 р. у Моторного (транспортного) страхового бюро України та товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт Авто", яким безпосередньо було виконано оцінку пошкодженого транспортного засобу.

На виконання вимог ухвали від 23.11.2021 р. Моторним (транспортним) страховим бюро України було надано до суду оригінал звіту №414 від 24.10.2015 р. про оцінку автомобіля "ВЛІВ МІНІ 9-10" н.з. НОМЕР_1 на 19 аркушах (т.4, а.с.29-47).

Дослідивши оригінал вказаного звіту, судом встановлено, що долучені до позовної заяви копії відповідають витребуваному оригіналу.

Щодо розбіжностей в датах, що вказані в звіті та додатках до нього, зокрема, фототаблицях та ремонтних калькуляціях, колегія суддів вважає, що такі розбіжності носять суто технічний характер, оскільки інші документи, що додані до звіту та використовувались суб`єктом оціночної діяльності, в тому числі рахунок-фактура №ОР4-00783 від 05.11.2015 р., датовані після 24.10.2015 року. Таким чином, суд дійшов висновку, що дійсною датою складання звіту про оцінку є 24.11.2015 р., а доводи апелянта про технічну описку в даті звіту є обґрунтованими.

Заперечення відповідача щодо проведення дослідження оцінювачем з визначення розміру збитків, що завдано автомобілю, без виклику M.V.T.Slovakia не беруться судом до уваги, оскільки самі по собі не свідчать про неправильність або необґрунтованість такого звіту. При цьому відповідно до пункту 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. №142/5/2092, виклик зацікавлених осіб на технічний огляд здійснюється у разі такої потреби . Таким чином присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою.

На підставі вищевикладеного, колегією суддів встановлено, що звіт про оцінку автомобіля ВЛІВ МІНІ 9-10 державний номер НОМЕР_1 від 24.10.2015 р. є належним та допустимим доказом в розумінні ст.76,77 ГПК України.

В ході розгляду справи судом першої інстанції було призначено судову автотоварознавчу експертизу за результатами якої було надано висновок №3689 від 04.05.2020 року.

Згідно пункту 1.1. заключної частини висновку експерта, відповідно до п. 8.5. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановити дійсну вартість відновлювального ремонту, і відповідно вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля сміттєвоза "ВЛІВ МІНІ 9-10", реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП - 19.09.2015 року, не представляється можливим, з причин вказаних у дослідницькій частині. Зокрема, у зв`язку тим, що під час огляду 21.02.2020 р. автомобіля сміттєвоза "ВЛІВ МІНІ 9-10" реєстраційний номер НОМЕР_1 експертом виявлено розукомплектування, ознаки проведених ремонтно-відновлювальних робіт, замінені складові, що вказує на змінений (не такий, який був на момент після його пошкодження 15.09.2015 року) стан КТЗ.

Однак, відповідно до пункту 1.2. заключної частини висновку експерта вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля сміттєвоза "ВЛІВ МІНІ 9-10", реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП - 19.09.2015 року, виходячи з даних, які можливо встановити з представлених судом матеріалів, в цінах на дату цієї ДТП, становила 491109,42 грн.

Судом встановлено, що висновок експерта не суперечить звіту про оцінку від 24.10.2015 р., оригінал якого досліджено судом апеляційної інстнції, а розмір збитку встановлений експертом не перевищує розміру збитку визначеного в звіті про оцінку.

Вартість матеріального збитку визначено на підставі матеріалів справи, в тому числі, фотографій з фототаблиць та рахунку-фактури №ОР4-00783, які є додатками до звіту, оцінку якому вже було надано судом апеляційної інстанції як належному та допустимому доказу. Крім того під час визначення суми збитку експертом було враховано вартість ремонтних робіт, які на момент проведення експертизи були виконані позивачем.

З урахуванням висновку судової автотоварознавчої експертизи №3689 від 04.05.2020р., апеляційним господарським судом встановлено, що завданий внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збиток становить 491109,42 грн.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо необґрунтованості розміру завданих збитків, зважаючи на те, що скаржником не було подано до суду будь-яких доказів чи контррозрахунків на спростування розміру збитків завданих в результаті ДТП, а також оскільки останній не скористався своїм процесуальним правом клопотати перед судом про призначення повторної судової експертизи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування власної правової позиції у справі не може полягати лише у спростуванні протилежною стороною доводів іншої сторони, а насамперед полягає у доведенні стороною власної правової позиції.

Доводи відповідача ґрунтується виключно на запереченнях щодо суми завданих збитків, однак останній не вжив жодних заходів з метою визначення суми збитків з якою останній був би згоден та яка б спростовувала суму збитків заявлену позивачем. У свою чергу саме за клопотанням позивача було призначено судову автотоварознавчу експертизу для встановлення розміру завданих збитків та в подальшому зменшено розмір позовних вимог до суми збитків визначеної експертом.

Щодо неприйняття до уваги на підставі ч.6 ст.91 ГПК України судом першої інстанції звіту №414 від 24.10.2015 р. про оцінку у зв`язку з неподанням позивачем його оригіналу, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Місцевий господарський суд під час розгляду справи не був позбавлений можливості з`ясувати причини неподання позивачем оригіналу звіту про оцінку, а також у випадку виникнення у нього сумнівів у добросовісності здійсненні позивачем свого процесуального права або виконанні обов`язків щодо доказів, суд, керуючись ч.4 ст.74 ГПК України, за власною ініціативою міг витребувати оригінал вказаного доказу у осіб в розпорядженні яких він знаходився.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що неприйняття судом до уваги звіту про оцінку та невжиття заходів для отримання його оригіналу є проявом надмірного формалізму та як наслідок прийняття рішення про відмову в позові у зв`язку із недоведенням розміру завданих збитків, яким фактично було порушено право позивача на справедливий судовий захист.

Крім того обґрунтованими є доводи апелянта про те, що він не повинен доводити, хто і в який спосіб доставляв пошкоджений автомобіль на штрафмайданчик, в якому технічному стані його було доставлено на місце стоянки, чи застосовувався евакуатор, чи охоронявся пошкоджений сміттєвоз до дати його огляду оцінювачем, оскільки це не входить до предмету доказування в деліктних правовідносинах.

Відповідно до ч.1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки судом встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, з урахуванням 50000 грн. страхового відшкодування отриманого позивачем від МТСБУ, позов підлягає частковому задоволенню у сумі 441109,42 грн.

Разом з тим, апеляційний господарський суд вважає необґрунтованим конвертування позивачем суми позовних вимог в іноземну валюту та визначення еквіваленту у сумі 16987,35 євро, оскільки вартість матеріального збитку відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження визначено у національній валюті, а нормами ЦК України не передбачено перерахунок матеріальної шкоди в іноземну валюту.

Пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстнції встановленим обставинам справи.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 4 статті 127 ГПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно ч.3 ст.128 ГПК України у випадках, коли сума витрат пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В суді першої інстанції позивачем було подано до суду довідку про понесені судові витрати, відповідно до якої останнім було понесено наступні витрати: 1) судовий збір - 12057,18 грн.; оплата послуг перекладача - 10360 грн.; оплата послуг експерта - 6908 грн.; оплата поштових послуг - 384 грн. До заяви додані копії відповідних платіжних документів (т.3, а.с.58-65).

Згідно з ч. 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Дослідивши подані позивачем копії виписок по особовому рахунку КП КМР "Костопількомунсервіс" та фіскальних чеків, апеляційним судом встановлено, що вказані копії мітять лише відмітку "Копія вірна. Згідно з оригіналом" та відсутня назва посади, особистий підпис особи, яка засвідчує копії, її ініціали та прізвище, а також дата засвідчення копії, а тому такі докази є недопустимими та не приймаються судом.

У зв`язку із відсутністю інших доказів, що підтверджували б понесення позивачем в суді першої інстанції витрат на оплату послуг перекладача у сумі 10360 грн., колегія суддів вважає, що у їх відшкодуванні слід відмовити.

Щодо відшкодування витрат на оплату поштових послуг понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції у сумі 384 грн., доведеною належними та допустимими доказами є лише витрати у сумі 116,22 грн., що підтверджується оригіналом фіскального чека від 17.08.2018 року (т.1, а.с.9).

З вказаного фіскального чека доданого до позовної заяви вбачається, що ним було оплачено поштові послуги з надсилання поштового відправлення RA350061371UA, яким відповідачу було направлено позовну заяви з додатками, що підтверджується копією поштового конверту та митної декларації (т.1, а.с.39-40).

Відповідно до висновків, які викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2019 р. у справі №910/10126/18 поштові витрати, понесені стороною при направленні іншим учасникам справи кореспонденції, відносяться до судових витрат.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, відшкодуванню підлягають поштові витрати у сумі 104,39 грн., а у відшкодуванні 279,61 грн. поштових витрат слід відмовити у зв`язку із недопустимістю поданих позивачем доказів.

Факт понесення позивачем 6908 грн. витрат пов`язаних із проведенням судової експертизи у справі підтверджується у своїй сукупності: ухвалою господарського суду Житомирської області від 05.07.2019 р., якою саме на позивача покладено оплату послуг експерта; рахунком за проведення експертизи №3689 від 23.07.2019 р. (т.2, а.с.186); платіжним дорученням №3153 від 21.01.2020 р. про оплату КП КМР Костопількомунмервіс на користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз 6908 грн. (т.2, а.с.193), а також актом попереднього розрахунку вартості висновку експерта №3689 від 23.07.2019 р. та актом №2 здачі-приймання висновку експерта №3689 від 04.05.2020 року (т.3, а.с.33).

На підставі досліджених судом доказів, керуючись п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, на відповідача покладаються витрати пов`язані із проведенням судової експертизи пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 6204,77 грн..

Оскільки відповідач є нерезидентом України, апеляційний господарський суд, в порядку ст.367 ГПК України, звертався із судовим дорученням про вручення виклику до суду та інших документів до компетентного органу Словацької Республіки. З метою належного оформлення судового доручення ухвалою суду 27.04.2021 р. позивача було зобов`язано здійснити нотаріально посвідчений переклад на словацьку або англійську мову: апеляційної скарги від 07.04.2021 р. з додатками, ухвали від 27.04.2021 про відкриття апеляційного провадження у справі №906/707/18 та прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів. У зв`язку із чим позивачем було понесено в суді апеляційної інстанції 6011,60 грн. витрат на оплату послуг перекладача та 750 грн. витрат на оплату послуг нотаріуса.

Розмір понесених позивачем витрат понесених у зв`язку із залученням перекладача у сумі 6011,60 грн. підтверджується: рахунком №162 від 06.05.2021 р., актом виконаних робіт від 17.05.2021 р. та платіжним дорученням №297 від 07.05.2021 р. відповідно до якого КП КМР Костопількомунсервіс було перераховано ТОВ Агенство з міжнародного туризму Інтурист 6011,60 грн. за оплату послуг з перекладу згідно рахунку №162 від 06.05.2021 р. (т.3, а.с.222-224).

З поданих позивачем рахунку-фактури №14 від 07.05.2021 р., акту виконаних робіт від 14.05.2021 р. та платіжного доручення №304 від 12.05.2021 р. вбачається, що за вчинення нотаріальних дій (посвідчення справжності підписів перекладачів) позивачем було сплачено 750 грн. приватному нотаріусу Онофрейчук С.Й. (т.3, а.с.225-227).

З огляду на те, що розмір понесених позивачем витрат в суді апеляційної інстанції підтверджений належними та допустимими доказами, керуючись п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, на відповідача слід покласти 5399,62 грн. витрат на оплату послуг перекладача та 673,65 грн. витрат на оплату послуг нотаріуса понесених під час розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, колегією суддів, з підстав скасування судового рішення та часткового задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства Костопільської міської ради "Костопількомунсервіс" на рішення господарського суду Житомирської області від 09.03.2021 р. у справі №906/707/18 - задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 09.03.2021 р. у справі №906/707/18 - скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов комунального підприємства Костопільської міської ради "Костопількомунсервіс" - задоволити частково.

4. Стягнути з M.V.T.Slovakia s.r.o. (ul. Stanicna 435, 076 51, Pribenik, Slovakia (вул. Станічна 435, 076 51, Прібенік, Словацька республіка, ідентифікаційний номер компанії 36584347) на користь комунального підприємства Костопільської міської ради "Костопількомунсервіс" (35000, Рівненська обл., Костопільський р-н, м. Костопіль, вул. Сарненська, буд. 30, код ЄДРПОУ 03352024) 441109,42 грн. (чотириста сорок одна тисяча сто дев`ять гривень сорок дві копійки) майнової шкоди.

5. У задоволенні позову в частині стягнення 50000 грн. (п`ятдесяти тисяч гривень) майнової шкоди - відмовити.

6. Стягнути з M.V.T.Slovakia s.r.o. (ul. Stanicna 435, 076 51, Pribenik, Slovakia (вул. Станічна 435, 076 51, Прібенік, Словацька республіка, ідентифікаційний номер компанії 36584347) на користь комунального підприємства Костопільської міської ради "Костопількомунсервіс" (35000, Рівненська обл., Костопільський р-н, м. Костопіль, вул. Сарненська, буд. 30, код ЄДРПОУ 03352024):

- 6616,64 грн. (шість тисяч шістсот шістнадцять гривень шістдесят чотири копійки) судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції;

- 9924,96 грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири гривні дев`яносто шість копійок) судового збору за розгляд апеляційної скарги;

- 6204,77 грн. (шість тисяч двісті чотири гривні сімдесят сім копійок) понесених витрат пов`язаних із проведенням судової експертизи у справі №906/707/18;

- 104,39 грн. (сто чотири гривні тридцять дев`ять копійок) витрат на оплату поштових послуг понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції;

- 5399,62 грн. (п`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять гривень шістдесят дві копійки) витрат на оплату послуг перекладача та 673,65 грн. (шістсот сімдесят три гривні шістдесят п`ять копійок) витрат на оплату послуг нотаріуса понесених під час розгляду апеляційної скарги.

7. У відшкодуванні витрат позивача на оплату послуг перекладача у сумі 10360 грн. та 279,61 грн. поштових послуг понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції - відмовити.

8. Господарському суду Житомирської області видати судовий наказ.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "21" грудня 2021 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.