Постанова

від 26.06.2022 по справі 906/707/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 906/707/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу M.V.T.Slovakia s.r.o.

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - О.В. Мельник, судді: А.В. Гудак, М.Г. Петухов) від 14.12.2021

за позовом комунального підприємства Костопільської міської ради "Костопількомунсервіс"

до M.V.T.Slovakia s.r.o.

про стягнення 491 109 грн 42 коп.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 17.08.2018 комунальне підприємство Костопільської міської ради "Костопількомунсервіс" (далі - Позивач) подало позов про стягнення з M.V.T.Slovakia s.r.o. 803 812 грн 08 коп. грн (що за офіційним курсом Національного банку України становить 25 512,98 Євро) майнової шкоди, завданої M.V.T.Slovakia s.r.o. (далі - Відповідач) в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

1.2. Позов обґрунтований завданням Відповідачем шкоди майну (транспортному засобу) Позивача в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), що сталася на території України з вини водія, який на дату ДТП перебував у трудових відносинах з Відповідачем, та керував транспортним засобом (далі - ТЗ) Відповідача, про що, у зв`язку із завданням тілесних ушкоджень водію та пасажиру в ТЗ Позивача, щодо водія ТЗ Відповідача ухвалений обвинувальний вирок у кримінальній справі. При цьому Позивач вказав, що завдані Відповідачем збитки перевищують визначену звітом автотоварознавчої експертизи суму отриманого Позивачем від МТСБУ страхового відшкодування.

1.3. 03.08.2020 Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та стягнення з Відповідача 491 109 грн 42 коп. майнової шкоди, завданої в результаті ДТП, обґрунтувавши вимоги відомостями у висновку експерта судової автотоварознавчої експертизи щодо розміру матеріальних збитків, завданих Позивачу у спірних правовідносинах.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. 09.03.2021 Господарський суд Житомирської області вирішив у позові відмовити.

2.2. Судове рішення мотивоване недоведенням доказами у справі складу цивільного правопорушення, а саме вартості відновлювальних робіт ТЗ Позивача, оскільки наданий Позивачем висновок не є належним доказом, так як його копія містить недоліки, а висновок судового експерта містить інформацію про розукомплектування ТЗ Позивача, що позбавляє Позивача права вимагати стягнення збитків на спірну суму.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

2.3. 14.12.2021 Північно-західний апеляційний господарський суд постановив: частково задовольнити апеляційну скаргу Позивача на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.03.2021, скасувати це рішення і прийняти нове - про часткове задоволення позову, стягнення з Відповідача на користь Позивача 441 109 грн 42 коп. майнової шкоди та відмову у стягненні 50 000 грн 00 коп., з покладенням на Відповідача судових витрат Позивача у справі, окрім витрат на оплату послуг перекладача в сумі 10 360 грн 00 коп.

2.4. Судове рішення мотивоване доведенням доказами у справі складу цивільного правопорушення з огляду на факт винесення обвинувального вироку у кримінальній справі щодо водія ТЗ Відповідача за результатами ДТП за участі ТЗ сторін та з огляду на обставини, встановлені цим вироком, а також враховуючи докази щодо вартості відновлювальних робіт ТЗ Позивача, оскільки витребуваному судом у справі оригіналу звіту автотоварознавчої експертизи відповідає надана Позивачем копія цього звіту, окремі недоліки якого мають технічний характер, однак не спростовують відомості у ньому; а згідно з висновком судової експертизи сума відновлюючих робіт не перевищує суму цих робіт у висновку, наданому Позивачем. Рішення щодо зменшення судом заявленої до стягнення суми збитків мотивоване урахуванням судом виплаченої Позивачу суми страхового відшкодування, отриманого Позивачем від МТСБУ.

4. Встановлені судами обставини

4.1. 19.09.2015 року на 164 км автодороги Київ-Чоп поблизу села Болярка Житомирського району Житомирської області сталася ДТП за участю вантажного автомобіля ВЛІВ МІНІ 9-10, н.з. НОМЕР_1 , який є власністю Позивача, та вантажного автомобіля VOLVO 420 н.з. НОМЕР_2 з напівпричіпом KRONE ZZW18 н.з. НОМЕР_3 , власником яких є Відповідач.

Згідно з оригіналом довідки, виданої ВДАІ Житомирського РВ УМВС в Житомирській області, внаслідок ДТП автомобіль МАЗ ВЛІВ МІНІ 9-10 зазнав механічних пошкоджень.

Факт ДТП та належність Відповідачу транспортного засобу, з вини водія якого сталась ДТП, Відповідачем не заперечується, про що заявляв його представник у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції.

4.2. Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 15.04.2016 у справі № 278/198/16-к встановлено, що вказана ДТП сталася із вини громадянина ОСОБА_1 , водія автомобіля VOLVO 420 р.н. НОМЕР_2 з напівпричіпом KRONE ZZW18 н.з. НОМЕР_3 , який є працівником Відповідача.

4.3. Згідно з дозволом на працевлаштування на період з 01.12.2013 по 30.11.2015 та характеристикою ОСОБА_1 виданою директором Відповідача водій ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Відповідачем, що також не заперечувалось представником Відповідача в суді апеляційної інстанції.

Водій ОСОБА_1 не виконував свої трудові обов`язки в момент скоєння ДТП, оскільки під час здійснення перевезення не дотримався встановленого маршруту, однак згідно з інформацією про пропуск вантажу з Сумської митниці ДФС, що була отримана судом з матеріалів кримінального провадження, заподіяння ОСОБА_1 шкоди за наслідками ДТП відбулось у зв`язку та під час виконання своїх трудових обов`язків: 18.09.2015 транспортні засоби з номерними знаками НОМЕР_2 та НОМЕР_3 перевізної організації Відповідача під керуванням особи-перевізника ОСОБА_1 було пропущено через Сумську митницю ДФС, отримувач вантажу - 3923 "YAZAKI WIRING TECHNOLOGIES SLOVAAKIA" SRO (місто Міхаловце, вул. Ужгородська, 6080/35А, Словаччина), дата доставки вантажу 28.09.2015. У вказаному документі також міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 зобов`язується доставити задекларований товар на митницю призначення у строк до 28.09.2015.

4.4. Вантажний автомобіль VOLVO 420 н.з. НОМЕР_2 з напівпричіпом KRONE ZZW18 н.з. НОМЕР_3 мав страховий поліс типу "Зелена картка", укладений із страховиком Union Poistovna.

Позивач на підставі підпункту "в" пункту 41.2 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) за страховим відшкодуванням та згідно з банківською випискою ПАТ "Укргазбанк" 13.10.2016 ним було отримано від МТСБУ страхове відшкодування в сумі 50000 грн 00 коп..

4.5. Відповідно до звіту № 414 від 24.10.2015 про оцінку автомобіля "ВЛІВ МІНІ 9-10", державний номер НОМЕР_1 , оригінал якого було надано МТСБУ суду апеляційної інстанції, матеріальний збиток, завданий власникові транспортного засобу в результаті його пошкодження при ДТП, складає 853 812 грн 08 коп. (з урахуванням 20% ПДВ).

4.6. На виконання вимог ухвали від 23.11.2021 Моторним (транспортним) страховим бюро України було надано до суду оригінал звіту № 414 від 24.10.2015 про оцінку автомобіля "ВЛІВ МІНІ 9-10" н.з. НОМЕР_1 на 19 аркушах.

Дослідивши оригінал вказаного звіту, апеляційний суд встановив, що долучені до позовної заяви копії відповідають витребуваному оригіналу.

Розбіжності в датах, що вказані в звіті та додатках до нього, зокрема, фототаблицях та ремонтних калькуляціях мають суто технічний характер; інші документи, що додані до звіту та використовувались суб`єктом оціночної діяльності, в тому числі рахунок-фактура № ОР4-00783 від 05.11.2015, датовані після 24.10.2015.

4.7. За результатами призначеної судом першої інстанції судової автотоварознавчої експертизи надано висновок № 3689 від 04.05.2020.

Згідно з пунктом 1.1. заключної частини висновку експерта, відповідно до пункту 8.5. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановити дійсну вартість відновлювального ремонту, і відповідно вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля сміттєвоза "ВЛІВ МІНІ 9-10", реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП - 19.09.2015, не представляється можливим, з причин вказаних у дослідницькій частині. Зокрема, у зв`язку тим, що під час огляду 21.02.2020 автомобіля сміттєвоза "ВЛІВ МІНІ 9-10", реєстраційний номер НОМЕР_1 , експертом виявлено розукомплектування, ознаки проведених ремонтно-відновлювальних робіт, замінені складові, що вказує на змінений (не такий, який був на момент після його пошкодження 15.09.2015 року) стан КТЗ.

Однак, відповідно до пункту 1.2. заключної частини висновку експерта вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля сміттєвоза "ВЛІВ МІНІ 9-10", реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП - 19.09.2015, виходячи з даних, які можливо встановити з представлених судом матеріалів, в цінах на дату цієї ДТП, становила 491 109 грн 42 коп.

Висновок експерта не суперечить звіту про оцінку від 24.10.2015, оригінал якого досліджено судом апеляційної інстанції, а розмір збитку встановлений експертом не перевищує розміру збитку визначеного в звіті про оцінку.

Вартість матеріального збитку визначено на підставі матеріалів справи, в тому числі, фотографій з фототаблиць та рахунку-фактури № ОР4-00783, які є додатками до звіту.

4.8. В суд першої інстанції Позивач подав довідку про понесені судові витрати, відповідно до якої останнім було понесено наступні витрати: 1) судовий збір 12 057 грн 18 коп.; оплата послуг перекладача 10 360 грн.; оплата послуг експерта 6 908 грн.; оплата поштових послуг 384 грн. До заяви додані копії відповідних платіжних документів.

Копії виписок по особовому рахунку Позивача та фіскальних чеків, містять лише відмітку "Копія вірна. Згідно з оригіналом" та відсутня назва посади, особистий підпис особи, яка засвідчує копії, її ініціали та прізвище, а також дата засвідчення копії, а тому такі докази є недопустимими та не приймаються судом.

Інші докази, що підтверджували б понесення Позивачем в суді першої інстанції витрат на оплату послуг перекладача у сумі 10 360 грн., відсутні.

Витрати на оплату поштових послуг, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції, підтверджуються у сумі 116 грн 22 коп. оригіналом фіскального чека від 17.08.2018 року.

Згідно з цим фіскальним чеком, копією поштового конверту та митної декларації, доданим до позовної заяви Позивач оплатив поштові послуги з надсилання поштового відправлення RA350061371UA, яким Відповідачу було направлено позовну заяви з додатками.

За актом попереднього розрахунку вартості висновку експерта № 3689 від 23.07.2019, актом № 2 здачі-приймання висновку експерта №3689 від 04.05.2020 та згідно з платіжним дорученням № 3153 від 21.01.2020 Позивач оплатив на користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз 6908 грн.

Відповідач, як нерезидент України, звертався із судовим дорученням про вручення виклику до суду та інших документів до компетентного органу Словацької Республіки.

З метою належного оформлення судового доручення ухвалою суду 27.04.2021 Позивача було зобов`язано здійснити нотаріально посвідчений переклад на словацьку або англійську мову: апеляційної скарги від 07.04.2021 з додатками, ухвали від 27.04.2021 про відкриття апеляційного провадження у справі та прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів.

Згідно з рахунком № 162 від 06.05.2021, актом виконаних робіт від 17.05.2021 та платіжним дорученням № 297 від 07.05.2021 Позивач перерахував ТОВ "Агенство з міжнародного туризму "Інтурист" 6 011 грн 60 коп. за оплату послуг з перекладу згідно рахунку № 162 від 06.05.2021 р.

Згідно з поданими Позивачем рахунку-фактурою № 14 від 07.05.2021, акту виконаних робіт від 14.05.2021 та платіжного доручення № 304 від 12.05.2021 за вчинення нотаріальних дій (посвідчення справжності підписів перекладачів) Позивачем сплатив 750 грн. приватному нотаріусу Онофрейчук С.Й. (т.3, а.с.225-227).

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. 10.01.2022 Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2021, а рішення Господарського суду Житомирської області від 09.03.2021 -залишити без змін.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд неправильно застосував норму частини другої статті 1192, статті 1194 Цивільного кодексу України - без урахування висновку щодо застосування цієї норми права, викладеного в постановах Верховного Суду від 02.09.2018 у справі № 545/425/17, від 11.03.2020 у справі № 754/5129/15-ц та від 19.07.2021 у справі № 206/3219/15-ц, згідно з яким розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

6.2. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі також є положення пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд (на відміну від суду першої інстанції, що встановив неможливість встановити розмір реального збитку як на підставі звіту від 24.10.2015 № 414 про оцінку ТЗ Позивача, так і на підставі висновку судової експертизи у справі) безпідставно послався на ці докази як на підтвердження суми збитків, стягненої у цій справі з Відповідача, оскільки обидва докази є недопустими:

- звіт від 24.10.2015 № 414 не містить попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, містить помилки, які апеляційний суд помилково визнав технічними описками;

- у висновку № 3689 від 04.05.2020 судовий експерт вказав на неможливість встановити суму дійсного збитку за об`єктивних причин - через змінений стан ТЗ Позивача (окремих його частин та деталей).

Також апеляційний суд проігнорував докази у справі (акт № 90 виконаних робіт від 08.11.2016, накладну від 08.11.2016), згідно з якими Позивач провів капітальний ремонт власного ТЗ на суму 35 000 грн 00 коп., які були витрачені зі страхового відшкодування, отриманого від МТСБУ, а вимога Позивача у цій справі є вимогою на повторний відновлювальний ремонт ТЗ.

6.3. Також скаржник вказує, що стягнення спірної суми з Відповідача, а не з водія, що скоїв ДТП, не узгоджується із висновком в постанові Верховного Суду від 25.07.2018, згідно з яким юридична особа відповідає за шкоду, заподіяну її працівником у разі перебування працівника у трудових відносинах за умови заподіяння шкоди у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків, тоді як єдиний доказ з цього приводу - копія інформації про пропуск 18.09.2015 транспортного засобу з номерними знаками НОМЕР_2 та НОМЕР_3 перевізної організації Відповідача під керуванням особи-перевізника ОСОБА_1 та вантажу через Сумську митницю ДФС, не був засвідчений жодним чином.

7. Касаційне провадження

7.1. Суд не бере до уваги аргументи Відповідача в поданих 04.02.2022 додаткових обґрунтуваннях до касаційної скарги, що по суті є доповненням до касаційної скарги у розумінні статті 298 ГПК України (доповненням доводів та підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справ), з огляду на подання цих додаткових обґрунтувань 04.02.2022, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження (стаття 288 та частина 1 статті 298 ГПК України), що сплив 10.01.2022, без клопотання про поновлення строку для вчинення цієї процесуальної дії.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо правил визначення реальної вартості втраченого майна у правовідносинах з відшкодування збитків

8.1. Суди встановили, що спір виник щодо розміру майнової шкоди, завданої Позивачу пошкодженням його ТЗ в результаті ДТП за участі ТЗ сторін, що сталась 19.09.2015 з вини водія Відповідача.

8.2. Правовідносини щодо відшкодування збитків врегульовані, зокрема положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України (далі - ГК України) та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частинами першою-четвертою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Свої правила має відшкодування шкоди у разі її завдання внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (стаття 1188 цього Кодексу), відповідно до яких: шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. При цьому, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина друга статті 1188 ЦК України).

8.3. В питанні розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілому винною у ДТП особою, Суд звертається до положень статті 1192 ЦК України, відповідно до частини другої якої розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У разі страхування особою своєї цивільної відповідальності, відшкодування цією особою шкоди, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди потерпілому здійснюється на суму різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

8.4. За змістом наведених положень загальне правило передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна або робіт, необхідних для відновлення речі (стаття 1192 ЦК України).

Це узгоджується також із приписами частини другої статті 22 ЦК України, відповідно до якої збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18.

8.5. Враховуючи ті встановлені судами обставини (пункт 4.7), що висновок проведеної у справі судової автотоварознавчої експертизи в пункті 1.1 не містить висновку щодо реальної вартості відновлювального ремонту ТЗ Позивача, якому завдано шкоду в результаті ДТП за участі ТЗ Відповідача, через визначені в цьому висновку обставини зміни стану ТЗ Позивача (розукомплектування, змінені складові тощо), а висновок в пункті 1.2 цього експертного висновку щодо матеріального збитку, завданого ТЗ Позивача, в сумі 491 109 грн 42 коп., сформульований не на підставі проведеної оцінки ТЗ Позивача, а на підставі наданих судом судовому експерту документів, у тому числі тих, які використовувались при здійсненні оцінки автомобіля Позивача зі складенням звіту № 414 від 24.10.2015, Суд доходить висновку, що відомості в пункті 1.2 щодо розміру матеріального збитку, завданого ТЗ Позивача, в сумі 491 109 грн 42 коп., не є визначенням реальної вартості відновлювального ремонту ТЗ Позивача, якому завдано шкоду в результаті ДТП за участі ТЗ Відповідача та з вини його водія, як цього вимагають положення частини другої статті 1192 ЦК України, однак є відповідним припущенням.

У зв`язку з цим, апеляційний суд безпідставно, всупереч положенням частини другої статті 1192 ЦК України, та без врахування статті 104 ГПК України (щодо правил оцінки судом висновку експерта, що не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу) взяв висновок проведеної у справі судової автотоварознавчої експертизи як підставу для визначення розміру реальної вартості втраченого Позивачем майна у спірних правовідносинах та для задоволення позовних вимог у цій справі.

8.6. Щодо висновку у звіті № 414 від 24.10.2015 про оцінку автомобіля Позивача Суд зазначає, що копія цього звіту була відхилена судом першої інстанції як доказ у справі у розумінні статті 73 ГПК України, а витребуваний цим судом оригінал звіту не був наданий Позивачем на вимогу суду, зокрема в ухвалі від 05.09.2018.

8.7. Натомість апеляційний суд:

- незважаючи на наведений факт ненадання Позивачем на вимогу місцевого суду оригіналу вказаного звіту, копія якого як доказ у справі була піддана сумніву Відповідачем в суді першої інстанції, чим і було обумовлено призначення судової автотоварознавчої експертизи у справі (ухвала від 05.07.2019);

- та попри ствердження Позивача в суді першої інстанції (в позовній заяві) про наявність оригіналу цього доказу у Позивача;

- керуючись наданими ним лише апеляційному суду відомостями щодо місця перебування оригіналу вказаного висновку - у Моторно (транспортного) страхового бюро України;

витребував у цієї особи оригінал цього доказу ухвалою від 23.11.2021 та надав йому відповідну оцінку за правилами статті 86 ГПК України (пункти 4.5, 4.6), визнавши його доказом у справі на підтвердження розміру реальної вартості відновлювального ремонту ТЗ Позивача, якому завдано шкоду в результаті ДТП за участі ТЗ Відповідача.

8.8. Отже, здійснюючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд керувався, зокрема витребуваними на стадії апеляційного провадження доказами для встановлення реальної вартості відновлювального ремонту ТЗ Позивача, а відповідно і для визнання доведеною заявленої Позивачем до стягнення суми збитків у спірних правовідносинах.

8.9. Саме до заперечення цієї процесуальної поведінки апеляційного суду зводяться аргументи скаржника щодо неправильного застосування апеляційним судом частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України при визначенні реальної вартості втраченого майна Позивача та, відповідно, розміру збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому у спірних правовідносинах (пункти 6.1, 6.2).

8.10. У зв`язку із цим Суд зазначає про таке.

Касаційний суд, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, діє в межах повноважень, які визначені статтею 300 ГПК України.

Разом з цим, суд касаційної інстанції наділений достатнім обсягом повноважень щодо перевірки та надання оцінки доказам, наданим на підтвердження вчинення або невчинення учасниками справи процесуальних дій, що є складовою перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права і впливає на відповідні висновки Суду.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.02.2020 у справі № 925/782/18 (пункт 7.15).

8.11. За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Приписами частини другої статті 42 ГПК України унормовано, що учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

8.12. За частиною другою статті 80 ГПК України, зокрема, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 вказаної статті).

Отже, за змістом вказаних норм всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

8.13. За змістом наведених положень ГПК України докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

У цих висновках Суд звертається до сталої правої позиції Верховного Суду в питанні розподілу тягаря доказування та добросовісності поведінки сторони/учасника при вчиненні процесуальної дії з надання доказів у господарському процесі, що викладена, зокрема в постановах від 03.04.2019 у справі № 913/317/18, від 22.05.2019 у справі № 5011-15/10488-2012 та від 16.07.2020 у справі № 908/2828/19, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19 та від 12.01.2021 у справі № 924/1103/19.

8.14. В свою чергу, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц.

Навпаки, допущення прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів (нових) матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Близький за змістом висновок Верховного Суду викладений, зокрема у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17 та від 16.07.2020 у справі №908/2828/19.

8.15. Крім цього, відповідно до частин сьомої, восьмої, дев`ятої, десятої статті 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

8.16. За змістом наведених норм щодо установленого процесуальним Законом на засадах змагальності порядку розподілу між сторонами обов`язків щодо доказування у межах здійснення судочинства у господарських судах, щодо меж прав суду та правил збирання доказів та враховуючи встановлені як судом першої інстанції, так і апеляційним судом обставини:

- заперечення Відповідачем того розміру реальної вартості відновлювального ремонту, що потребує ТЗ Позивача, який був вказаний в наданій Позивачем копії звіту № 414 від 24.10.2015 про оцінку автомобіля, та піддання сумніву цього доказу як Відповідачем, так і судами першої і апеляційної інстанції;

- ненадання Позивачем оригіналу цього доказу на вимогу місцевого суду про його витребування (ухвалою від 05.09.2018);

- повідомлення Позивачем суду першої інстанції в позовній заяві про перебування цього доказу у Позивача, а апеляційному суду - про перебування цього доказу у Моторному (транспортному) страховому бюро України;

- витребування у зв`язку з цим цього доказу у Моторного (транспортного) страхового бюро України апеляційним судом за власною ініціативою (ухвалою від 23.11.2021), однак не за клопотанням Позивача/Відповідача, поданим в порядку частини третьої статті 269 ГПК України;

- дослідження, прийняття та визнання апеляційним судом оригіналу звіту № 414 від 24.10.2015 про оцінку автомобіля доказом у справі лише на стадії апеляційного провадження у справі, однак без наведення апеляційним судом відповідних мотивів за правилами частини третьої статті 269 ГПК України;

Суд доходить висновку про перевищення апеляційним судом своїх повноважень, обмежених, зокрема положеннями частини третьої статті 269 ГПК України, безпідставне прийняття ним оригіналу вказаного звіту як доказу у справі за правилами цієї норми ГПК України; за відсутності якого Суд доходить висновку про недоведення Позивачем стверджуваної ним обставини, а саме того розміру вартості відновлювальних робіт (що потребував ТЗ Позивача після ДТП за участі та з вини водія Відповідача), про який стверджував Позивач у своїх вимогах до Відповідача та який потребує доведенню для визначення та стягнення відповідної суми збитків у спірних правовідносинах за правилами частини другої статті 1192, 1194 ЦК України (пункт 8.4).

У цих висновках Суд звертається до близької за змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 17.07.2018 у справі №915/1145/17, від 18.06.2019 у справі № 920/330/18 та від 07.08.2019 у справі № 925/2151/14.

У цьому наведеному висновку Суд також виходить з правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19, відповідно до якої незаявлення скаржником в апеляційній скарзі на виконання вимог частини четвертої статті 80, пункту 6 частини другої статті 258, частини третьої статті 269 ГПК України про долучення додаткових доказів, нездійснення обґрунтовування наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, як і недоводення неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача (недотримання чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції з використанням стороною відповідного процесуального права), виключає вчинення судом апеляційної інстанції будь-яких процесуальних дій з цього приводу, оскільки.

Дійшовши цих висновків, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункти 6.1, 6.2).

8.17. Поряд з викладеним Суд додає, що апеляційний суд, витребувавши за власною ініціативою на стадії апеляційного провадження додатковий доказ у справі (оригіналу звіту № 414 від 24.10.2015 про оцінку автомобіля), тим самим проігнорував зміст основного принципу господарського судочинства - змагальність сторін (стаття 2, 13 ГПК України), що полягає, зокрема у відповідальності Позивача за невчинення ним процесуальної дії щодо надання вказаного доказу на вимогу суду першої інстанції. Тоді як апеляційний суд позбавлений повноважень виправляти за власною ініціативою під час апеляційного провадження у справі цю процесуальну ситуацію, оскільки при такому підході щодо збирання доказів апеляційний суд надає Позивачу пріоритет у здійсненні захисту його прав, та всупереч правилам здійснення правосуддя (статті 6-9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") не діє безсторонньо та об`єктивно, нівелюючи тим самим як наведені правила здійснення правосуддя, так і основні засади господарського процесу, а саме змагальність сторін.

8.18. Водночас, Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.3) про недоведення факту виконання трудових (службових) обов`язків водієм ТЗ Відповідача в момент ДТП з пошкодженням з його вини ТЗ Позивача, оскільки стверджуване Відповідачем відхилення водієм Відповідача від маршруту, між тим не спростовує встановлені судами обставини перебування та виконання цим водієм трудових правовідносин з Відповідачем під час відповідної ДТП (пункт 4.3), а аргументи скаржника (пункт 6.3) про недоведення цього факту належними доказами у справі є апелюванням до необхідності здійснення касаційним судом додаткової перевірки доказів у справі, що суперечить положенням частини другої статті 300 ГПК України щодо меж повноважень при розгляді справи судом касаційної інстанції.

8.19. Таким чином висновки в постанові апеляційного суду про доведення та наявність підстав для стягнення заявленої Позивачем суми збитків з Відповідача зроблені з порушенням норм процесуального права - перевищенням повноважень апеляційного суду, що визначені частиною третьою статті 269 ГПК України, а відповідно з неправильним застосуванням апеляційним судом, зокрема норм частини другої статті 1192, 1194 ЦК України, тому висновки в скасованому апеляційним судом рішенні суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог щодо стягнення спірної суми збитків зроблені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених обставин справи.

8.20. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 4 частини першої статті 308 та статті 312 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а скасоване нею рішення суду першої інстанції - про відмову в задоволенні позову у справі - залишенню в силі.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу M.V.T.Slovakia s.r.o. задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі № 906/707/18 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Житомирської області від 09.03.2021 у справі № 906/707/18 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

С.В. Жуков