Окрема думка

від 21.12.2021 по справі 910/10351/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

21 грудня 2021 року, м. Київ

судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Міщенка І.С.

у касаційному провадженні за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі № 910/10351/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс"

до: (1) Київської міської ради; (2) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

За результатами розгляду справи № 910/10351/20 постановою від 21.12.2021 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (1) закрив касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; (2) касаційну скаргу Київської міської ради в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, залишив без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 залишив без змін.

При цьому, закриваючи касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив із того, що правовідносини у справах, на які посилався скаржник та у даній справі є неподібними.

З наведеними висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо необхідності закриття касаційного провадження у справі не погоджуюсь, а тому відповідно до частини 3 статті 34 ГПК України викладаю окрему думку.

Так, закриваючи касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив, зокрема, з того, що запроваджена законодавцем категорія "подібність правовідносин" означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, застосовуючи саме таке тлумачення вказаної категорії, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду спирався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що були викладені у постановах від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16, а також правові висновки Верховного Суду України, які було викладено у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

В той же час, 14.12.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень було оприлюднено постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, якою, запроваджене раніше тлумачення категорії "подібності правовідносин" було кардинально змінено.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Більше того, вказаною постановою Велика Палата Верховного Суду конкретизувала як власні висновки, зокрема, і ті, що надавалися у постановах від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16, так і висновки Верховного Суду України, що викладено у постановах від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16, які були застосовані Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у касаційному провадження у справі № 910/10351/20.

Вважаю, що здійснене Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 21.12.2021 у справі № 910/10351/20 часткове ототожнення понять "подібність правовідносин" та "тотожність таких відносин" призвело до неврахування наведених висновків Великої Палати Верховного Суду, застосування вже неактуальних правових позицій та ухилення суду від виявлення саме спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях.

Не можу не відмітити також і те, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.06.2021, провадження у даній справі було зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/1030/19.

При цьому, підставами для зупинення провадження судом касаційної інстанції було визначено приписи пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України, згідно яких суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Тобто, зупинивши провадження у справі № 910/10351/20, суд касаційної інстанції в ухвалі від 23.06.2021 вже визнав подібність правовідносин, що склалися між сторонами цієї справи та справи № 903/1030/19, а також і подібність правовідносин у справах № 910/10351/20 та № 159/5756/18, позаяк саме відступ від позиції Великої Палати Верховного Суду із постанови від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 і був підставою для передачі справи № 903/1030/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

В той же час, в подальшому у постанові від 21.12.2021 у справі № 910/10351/20 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов протилежних висновків і вказав, що правовідносини у даній справі та справі № 159/5756/18 подібними не є, що на мою думку свідчить про непослідовність дій суду касаційної інстанції та є неприпустимим.

Крім цього, у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (до якої зупинялося провадження у справі № 910/10351/20) Велика Палата Верховного Суду надала універсальні висновки щодо правильності застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", і на мою думку, такі висновки повинні були бути враховані при здійсненні касаційного провадження у справі № 910/10351/20, позаяк спірні у справі № 910/10351/20 правовідносини сформувалися саме навколо питань, пов`язаних із поновленням строку дії договору оренди землі, які в свою чергу врегульовані приписами статті 33 Закону України "Про оренду землі".

За таких обставин, вважаю, що у даному випадку застосуванню підлягали також приписи частини 4 статті 300 ГПК України, якими передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

За викладеного, (1) оскільки висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 щодо застосування приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" з`явився вже після подання касаційної скарги у справі № 910/10351/20 і врахування такого висновку в силу статті 236 ГПК України є обов`язковим, (2) провадження у справі № 910/10351/20 зупинялося до розгляду Великою Палатою Верховного Суду саме справи № 903/1030/19, (3) зупинення провадження у справі № 910/351/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/1030/19 свідчить про подібність правовідносин у них, вважаю, що у касаційному провадженні за касаційною скаргою Київської міської ради суд касаційної інстанції взагалі не був обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, а тому і підстав для закриття такого провадження з посиланням на приписи пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України не було.

Суддя Міщенко І.С.