Ухвала

від 23.12.2021 по справі 638/18217/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 638/18217/16-ц

провадження № 61-19757ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кундіус Ілля В`ячеславович, на постанову Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Постачагросервіс , Приватного підприємства Агроземстрой-Рос , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення суми коштів за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Постачагросервіс (далі - ТОВ Постачагросервіс ), Приватного підприємства Агроземстрой-Рос (далі - ПП Агроземстрой-Рос ), третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення суми коштів за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 05 січня 2016 року між

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір займу грошових коштів, відповідно до умов якого сума позики складає 500 000 грн, що підтверджується розпискою про отримання грошових коштів.

З метою забезпечення виконання умов договору позики, 28 жовтня

2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Постачагросервіс

і ПП Агроземстрой-Рос укладені договори поруки.

Посилаючись на те, що відповідачі прийняті на себе зобов`язання за умовами договору не виконали, ОСОБА_1 просив суд солідарно стягнути на його користь з ОСОБА_2 , ТОВ Постачагросервіс ,

ПП Агроземстрой-Рос грошові кошти в сумі 500 000 грн.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова

від 28 лютого 2017 року (у складі судді Грищенко І. О.) позов

ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ТОВ Постачагросервіс ,

ПП Агроземстрой-Рос на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 500 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 666,66 грн.

Стягнуто з ТОВ Постачагросервіс на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 666,66 грн.

Стягнуто з ПП Агроземстрой-Рос на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 666,66 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що неналежне виконання ОСОБА_2 умов договору позики в частині несвоєчасного його виконання тягне цивільно-правову відповідальність, яка передбачена статтями 543, 553, 554 ЦК України, крім того, ПП Агроземстрой-Рос

є солідарним боржником, тому наявні підстави для задоволення позову.

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року

(у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Котелевець А. В., Хорошевського О. М.) заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова

від 28 лютого 2017 року в частині стягнення з ПП Агроземстрой-Рос заборгованості за договором позики та судового збору скасовано

та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частинівідмовлено.

В іншій частині заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП Агроземстрой-Рос судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 7 500 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що договір поруки

від 28 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_1

та ПП Агроземстрой-Рос в особі ОСОБА_3 , останній не підписував, підпис та печатка ПП Агроземстрой-Рос є підробленими та не відповідають дійсності. Отже, вимоги в частині стягнення

з ПП Агроземстрой-Рос суми коштів за договором поруки та судових витрат є доведеними, обґрунтованими та мотивованими, а тому підлягають задоволенню в цій частині.

02 грудня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Кундіус І. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою

на постанову Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року,

в якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог до ПП Агроземстрой -Рос і залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року

у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,

що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права

на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень

resjudicata , фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення суми коштів за договором позики, тобто ціна позову становить 500 000 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 250 = 567 500 грн).

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі Зубац проти Хорватії , заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга, відноситься до категорії малозначних в силу вимог процесуального закону, які відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.

Разом з тим, касаційна скарга містить посилання на те, що дана справа потребує перегляду Верховним Судом на підставі підпункту в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки справа має виняткове значення для ОСОБА_1 .

Стосовно виняткового значення справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Аналіз наведених заявником у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що дана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки незгода із оскаржуваним судовим рішенням не свідчить про винятковість справи для заявника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для заявника внаслідок прийняття такого судового рішення.

Підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонструвала наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі Азюковська проти України , від 09 жовтня 2018 року , заява № 47921/08).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а , б , в , г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб,

так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню,

у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Харківського апеляційного суду від 20 жовтня

2021 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір , відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кундіус Ілля В`ячеславович, на постанову Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Постачагросервіс , Приватного підприємства Агроземстрой-Рос , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення суми коштів за договором позики, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк