Постанова

від 14.12.2021 по справі 460/1007/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/1007/21 пров. № А/857/21039/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Кардаш В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі № 460/1007/21 (головуючий суддя Щербаков В.В., час ухвалення 10 год. 48 хв., м. Рівне, повний текст рішення складений 06 серпня 2021 року) за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Рівненській області про скасування припису і попередження, -

В С Т А Н О В И В :

16 лютого 2021 року Фізична особа-підприємець (ФОП) ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Рівненській області, в якому просила скасувати попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №РВ 8509/1122 від 22 грудня 2020 року та припис про усунення виявлених порушень №РВ 8509/1122/АВ/П від 22 грудня 2020 року.

Рішенням від 22 липня 2021 року Рівненський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував припис Управління Держпраці у Рівненській області про усунення виявлених порушень від 22.12.2020 №РВ8509/1122/АВ/П.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Також суд стягнув на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління Держпраці у Рівненській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України. При цьому суд не в повному в повному обсязі з`ясував всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до невірного застосування судом норм як матеріального так і процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що при проведенні інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці дотримувався вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Інспекційне відвідування проводилось в межах компетенції Управління Держпраці у Рівненській області та відповідно до наданих ФОП ОСОБА_1 документів. Під час інспекційного відвідування 10.12.2020 о 08.год. 55 хв. встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , ,,Цех з виробництва металопластикових вікон» на робочому місці знаходився ОСОБА_2 , який пояснив, що він є працівником ФОП ОСОБА_1 та перебуває на посаді столяра в цеху по виробництву вікон.

На виконання вимоги про надання документів ФОП ОСОБА_1 надала витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повідомлення про прийняття на роботу працівника від 10.12.2020 ОСОБА_2 та трудовий договір від 11.12.2020, укладений з ОСОБА_2 ..

Відповідач доводить, що Управління Держпраці у Рівненській області в даних спірних правовідносинах діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ФОП ОСОБА_1 подала заяву, в якій підтримує рішення суду першої інстанції та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

У зв`язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності за КВЕД 22.23 є ,,Виробництво будівельних виробів із пластмас» , є платником єдиного податку ІІ групи, що підтверджується копією витягу Реєстру платників єдиного податку.

Відповідно до наказу Управління Держпраці у Рівненській області №1179 від 09.12.2020 та направлення на проведення інспекційного відвідування №964-11/09-27 від 09.12.2020 року 10.12.2020 року проведено інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 .. В направленні на інспекційне відвідування зазначений термін дії направлення: з 10 грудня по 23 грудня 2020 року.

Підставою для його проведення є підпункт 3, пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (зі змінами), окреме доручення Голови Держпраці від 25.08.2020 року № Д-330/1/3.1-20.

За результатами інспекційного відвідування складений акт №РВ 8509/1122/АВ від 22.12.2020 року, в якому зафіксовано, що інспекційне відвідування було розпочате о 08:50 год. 10 грудня 2020 року та завершене о 16:45 год. 22.12.2020 року.

За результатами проведення інспекційного відвідування відповідачем встановлені наступні порушення:

- в порушення вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України ФОП ОСОБА_1 не укладений трудовий договір з ОСОБА_2 , який 10.12.2020 року виконував роботу столяра в ,,Цеху з виробництва металопластикових вікон» ;

- в порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України ФОП ОСОБА_1 10.12.2020 року допущений до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач не погодилась із висновками акту інспекційного відвідування та подала до Управління Держпраці в Рівненській області заперечення, проте вказані заперечення залишені без задоволення.

Не зважаючи на подані позивачем заперечення, 22.12.2020 відповідач видав оскаржуваний припис про усунення виявлених порушень №РВ/8509/1122/АВ/П, відповідно до якого позивача зобов`язано в строк до 11.01.2021 усунути та в подальшому не допускати порушення вимог ч.1 ст. 21 КЗпП України та ч.3 ст. 24 КЗпП України відносно ОСОБА_2 , а також попередження №РВ 8509/1122 від 22.12.2020 року, яким констатована відповідальність за порушення законодавства про працю.

Вважаючи зазначені припис про усунення виявлених порушень та попередження про відповідальність протиправними, позивач звернулася до суду з означеним позовом.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині скасування попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №РВ 8509/1122 від 22 грудня 2020 року.

Рішення суду в цій частині позовних вимог сторони не оскаржили, а тому враховуючи приписи ч.1 ст. 308 КАС України, якими визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в зазначеній частині вирішення позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування припису, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не перебував в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , а надавав послуги за цивільно-правовим договором.

Такі висновки суду першої інстанції базуються на тому, що під час інспекційного відвідування уповноваженими особами відповідача не було об`єктивно встановлено всіх обставин в частині оформлення трудових відносин, як і не встановлено, що працівник ОСОБА_2 був допущений позивачем до роботи з порушенням встановленого порядку.

За таких обставин суд першої інстанції критично оцінив висновки відповідача щодо порушення позивачем законодавства про працю, які зазначені в акті інспекційного відвідування та оспорюваному приписі про усунення виявлених порушень №РВ 8450/2027/АВ/П від 24 листопада 2020 року, оскільки такі висновки не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах, наданих позивачем в ході інспектування, а є припущеннями управління Держпраці та дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем норм Кодексу законів про працю України та про протиправність оспорюваного припису від 22.12.2020 року №РВ8509/1122/АВ/П.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю (КЗпП) України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення №96) державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 цього Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1132 від 04.12.2019 ( далі -Порядок № 823), заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 16 Порядку № 823 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Таким чином, припис щодо усунення порушень вимог законодавства про працю та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю складаються лише у випадку виявлення вказаних порушень.

Згідно акту інспекційного відвідування інспектор виявив порушення вимог ч.1 ст. 21 та ч.3 ст. 24 КЗпП України.

Згідно з приписами частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю (КЗпП) України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір б/н від 02.12.2020 року про виконання роботи. Відповідно до п. 7.2 Договору, договір набирає діє з моменту його укладення і діє до 12.12.2020 року.

Згідно зазначеного договору, в період з 02.12.2020 року по 10.12.2020 року ОСОБА_2 виконував визначений ФОП ОСОБА_1 обсяг робіт щодо виготовлення металопластикових вікон.

Відповідно до п.п. 1.1. зазначеного договору виконавець, в даному випадку ОСОБА_2 зобов`язувався на власний ризик виконувати замовником роботу, а замовник зобов`язувалась прийняти згідно акту прийому-передачі та оплатити виконану підрядником роботу

З наведеного слідує, що умовами договору передбачено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування та зобов`язується надати послуги особисто.

На підтвердження виконання робіт за цивільно-правовим договором позивачем надані до суду акт прийому-передачі виконаної роботи № 1 до Договору про виконання роботи б/н від 02.12.2020 року, датований 10.12.2020 року.

Крім того, як визначено в акті, замовник за виконану роботу сплатила виконавцю 1800 грн., також суду надані докази оплати виконаних робіт, а саме: відомість на виплату готівки №12, видану на ім`я ОСОБА_2 у сумі 1449 грн. А також, позивач надала копії квитанцій від 10.12.2020 року №0.0.1936681376.1, №0.0.1936681481.1, №0.0.1936682885.1 щодо сплати на користь ГУ ДПС у Рівненській області таких бюджетних платежів як податок на доходи фізичних осіб, військового збору, ЄСВ на загальну суму 755 грн.

Колегія суддів критично оцінює надані ФОП ОСОБА_1 докази, які суд першої інстанції визнав належними та допустимими, оскільки усі перераховані документи були складені позивачем після інспекційного відвідування.

Крім того, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що ФОП ОСОБА_1 буда присутня під час інспекційного відвідування 10.12.2020, однак, жодних пояснень щодо перебування ОСОБА_2 на робочому місці та цивільно-правового договору з останнім не надала.

Окрім цього, на а.с. 53 наявна копія письмового пояснення від 10 грудня 2020 року, в якому ОСОБА_2 вказав, що працює у ФОП ОСОБА_1 столярем в цеху по виробництву вікон.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що на порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України ФОП ОСОБА_1 допустила до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 допустила порушення вимог законодавства про працю, а тому відповідач правомірно склав та вручив позивачу припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Суд першої інстанції на вказані обставини не звернув належної уваги, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо протиправності припису припис про усунення виявлених порушень №РВ 8509/1122/АВ/П від 22 грудня 2020 року.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, а тому вважає правильним скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог.

В решті рішення суду першої інстанції, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог, залишити без змін.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст.315, ст. ст. 317, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області - задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі № 460/1007/21 в частині задоволених позовних вимог - скасувати та ухвалити в цій частині постанову.

В позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Рівненській області в частині скасування припису про усунення виявлених порушень №РВ 8509/1122/АВ/П від 22 грудня 2020 року - відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 24.12.2021.