Рішення

від 22.07.2021 по справі 460/1007/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2021 року м. Рівне №460/1007/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Харитонюк В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 , представник Больбіна С.С.,

відповідача: представник Кукіль І. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доУправління Держпраці у Рівненській області про скасування припису та попередження, - В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ФОП ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Управління Держпраці у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №РВ 8509/1122 від 22 грудня 2020 року та припис про усунення виявлених порушень №РВ 8509/1122/АВ/П від 22 грудня 2020

Позовна заява обґрунтована тим, що інспекційне відвідування було проведене з порушеннями встановленого порядку, а висновки перевірки не ґрунтуються на належних доказах. Зокрема, вказує, що на відсутність законних підстав для винесення оскаржуваних рішень за неукладення трудового договору з ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що ОСОБА_2 в період з 02.12.2020 по 10.12.2020, в тому числі і в день інспекційного відвідування -10.12.2020 року виконував роботи з виготовлення металопластикових вікон згідно договору про виконання роботи б/н від 02.12.2020 року, укладеного між ним ФОП ОСОБА_1 .

За наведеного в сукупності просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 22.02.2021 позовну заяву ФОП ОСОБА_1 прийнято до розгляду. Відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.03.2021.

24.03.2021 року, у встановлені судом строки відповідачем було подано відзив, відповідно до якого щодо задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що в ході проведення інспекційного відвідування було виявлено працівника, які виконував роботи на території, де позивач здійснює підприємницьку діяльність, відповідно до пояснень якого, він перебуває з позивачем в трудових відносинах. Зазначає, що на виконання вимоги про надання документів, ФОП ОСОБА_1 було надано трудовий договір про прийняття працівника на роботу з 11.12.2020 року . Однак, в день інспекційного відвідування 10.12.2020 року визначений в приписі працівник був допущений до роботи, що свідчить про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21 та ч.3 ст. 24 КЗпП України, а відповідно про правомірність оскаржуваного рішення відповідача.

Відповідач вказує, що на момент проведення інспекційного відвідування позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували факт виконання разових робіт ОСОБА_2 на підставі договору б/н від 02.12.2020 року.

За наведених обставин та з огляду на безпідставність аргументів позивача просить відмовити у задоволенні позову.

31.03.2021 позивачем було подано відповідь на відзив, у якому зазначала про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача, наведених ним у відзиві на позовну заяву.

13.04.2021 року ухвалою, постановленою без виходу судді до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 29.04.2021 року о 10:00 год.

В судовому засіданні позивач та її представник надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просили суд позов задовольнити повністю.

Натомість, представник відповідача проти позову заперечила.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності за КВЕД 22.23 є Виробництво будівельних виробів із пластмас , є платником єдиного податку ІІ групи, що підтверджується копією витягу Реєстру платників єдиного податку.

Відповідно до наказу Управління Держпраці у Рівненській області №1179 від 09.12.2020 та направлення на проведення інспекційного відвідування №964-11/09-27 від 09.12.2020 року 10.12.2020 року проведено інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 .

В направленні на інспекційне відвідування зазначений термін дії направлення: з 10 грудня по 23 грудня 2020 року.

Підставою для його проведення є підпункт 3, пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823 (зі змінами), окреме доручення Голови Держпраці від 25.08.2020 року № Д-330/1/3.1-20.

За результатами інспекційного відвідування складено акт №РВ 8509/1122/АВ від 22.12.2020 року з якого слідує, що інспекційне відвідування було розпочате о 08:50 год. 10 грудня 2020 року та завершене о 16:45 год. 22.12.2020 року.

За результатами проведення інспекційного відвідування відповідачем встановлені наступні порушення:

- в порушення вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ФОП ОСОБА_1 не укладено трудовий договір з ОСОБА_2 , який 10.12.2020 року виконував роботу столяра в Цеху виробництва металопластикових вікон ;

- в порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ФОП ОСОБА_1 10.12.2020 року допущено до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач не погодилась із висновками акту інспекційного відвідування та подала до Управління Держпраці в Рівненській області заперечення, проте вказані заперечення залишені без задоволення.

Не зважаючи на подані позивачем заперечення, 22.12.2020 відповідачем прийнятий оскаржуваний припис про усунення виявлених порушень №РВ/8509/1122/АВ/П відповідно до якого позивача зобов`язано в строк до 11.01.2021 усунути та в подальшому не допускати порушення вимог ч.1 ст.21 КЗпП України та ч.3 ст.24 КЗпП України відносно ОСОБА_2 , а також попередження №РВ 8509/1122 від 22.12.2020 року, яким констатовано відповідальність за порушення законодавства про працю.

Не погоджуючись з діями Управління Держпраці у Рівненській області при здійсненні та оформленні результатів інспекційного відвідування, попередженням про відповідальність за порушення законодавства про працю №РВ 8509/1122 від 22.12.2020 року та приписом про усунення виявлених порушень №РВ/8509/1122/АВ/П від 22.12.2020 року, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові про накладення штрафу, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 3, ст. 4, 21, 23, 24, ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що за трудовим договором працівник приймається на роботу та включається до штату підприємства для виконання трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, посадою, професією та такому працівнику гарантується заробітна плата, гарантії, пільги, після завершення роботи трудова діяльність не припиняється та такий працівник підкоряється внутрішньому трудовому розпорядку підприємства.

На відміну від трудового договору, між особою та підприємством може бути укладений цивільно-правовий договір, який передбачає виконання певного визначеного обсягу робіт, виконання якого підлягає оплаті за умовами договору.

Так відповідно до положень ст. 626, 901, 903 Цивільного кодексу України договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, цивільно-правовий договір передбачає надання певного результату праці, але з цього договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Основною відмінністю договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що вони регламентуються різними нормативними актами, зокрема, Цивільним кодексом України або Кодексом законів про працю України.

Правова основа цивільно-правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають. Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець.

При цьому, за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір б/н від 02.12.2020 року про виконання роботи. Відповідно до п. 7.2 Договору, договір набирає діє з моменту його укладення і діє до 12.12.2020 року

Так, згідно вищезазначеного договору, в період з 02.12.2020 року по 10.12.2020 року ОСОБА_2 виконував визначений ФОП ОСОБА_1 обсяг робіт щодо виготовлення металопластикових вікон.

Відповідно до п.п. 1.1. зазначеного договору виконавець, в даному випадку ОСОБА_2 зобов`язувався на власний ризик виконувати замовником роботу, а замовник зобов`язувалась прийняти згідно акту прийому-передачі та оплатити виконану підрядником роботу

З наведеного слідує, що умовами договору передбачено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування та зобов`язується надати послуги особисто.

На підтвердження виконання робіт за цивільно-правовим договором позивачем надані до суду акт прийому-передачі виконаної роботи № 1 до Договору про виконання роботи б/н від 02.12.2020 року, датований 10.12.2020 року.

Крім того, як визначено в акті, замовник за виконану роботу сплатила виборцеві 1800 грн., також суду надані докази оплати виконаних робіт, а саме: відомість на виплату готівки №12, видану на ім`я ОСОБА_2 у сумі 1449 грн. А також, позивачем було надано копії квитанцій від 10.12.2020 року №0.0.1936681376.1, №0.0.1936681481.1, №0.0.1936682885.1 щодо сплати на користь ГУ ДПС у Рівненській області таких бюджетних платежів як податок на доходи фізичних осіб, військового збору, ЄСВ на загальну суму 755 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 не перебував в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , а надавав послуги за цивільно-правовим договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 в запереченні на акт інспекційного відвідування наводила аргументи, аналогічні доводам позивача в судовому засіданні. Натомість, відповідач без належного обґрунтування відхилив заперечення суб`єкта господарювання.

Оцінка досліджених судом доказів дає підстави для висновку, що під час інспекційного відвідування уповноваженими особами відповідача не було об`єктивно встановлено всіх обставин в частині оформлення трудових відносин, як і не встановлено, що працівник ОСОБА_2 був допущений позивачем до роботи з порушенням встановленого порядку.

Враховуючи викладені обставини, суд критично оцінює висновки відповідача щодо порушення позивачем законодавства про працю, які зазначені в акті інспекційного відвідування та оспорюваному приписі про усунення виявлених порушень №РВ 8450/2027/АВ/П від 24 листопада 2020 року, оскільки такі висновки не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах, наданих позивачем в ході інспектування, а є припущеннями управління Держпраці та приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем норм Кодексу законів про працю України та про протиправність оспорюваного припису від 22.12.2020 року №РВ8509/1122/АВ/П.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №РВ 8509/1122 від 22.12.2020 року, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права слідує, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Разом з тим, ці рішення дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

За змістом оскаржуваного попередження №РВ 8509/1122 від 22.12.2020 року останнє лише констатує та повідомляє про відповідальність за виявлені порушення під час проведення інспекційного відвідування. Водночас, будь-яких правових наслідків (санкцій) для позивача вказане попередження не несе, а відтак не породжує, не змінює або не припиняє права та обов`язків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, суд зауважує, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень від 22.12.2020 року №РВ8509/1122/АВ/П.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №РВ 8509/1122 від 22.12.2020 року належить відмовити.

З урахуванням вищевикладеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на положення ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області 2270 грн. в рахунок відшкодування судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Рівненській області (вул. Лермонтова, 7,м. Рівне,33028, код ЄДРПОУ 39780243) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Рівненській області про усунення виявлених порушень від 22.12.2020 №РВ8509/1122/АВ/П.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області (вул. Лермонтова, 7,м. Рівне,33028, код ЄДРПОУ 39780243) судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 06 серпня 2021 року

Суддя В.В. Щербаков