Постанова

від 20.11.2024 по справі 460/1007/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа №460/1007/21

адміністративне провадження № К/990/2431/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Святецького В.В. (головуючий), суддів: Гудима Л.Я., Довгополов О.М. у справі за її позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (правонаступник управління Держпраці у Рівненській області ) про скасування припису та попередження,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила скасувати попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №РВ 8509/1122 від 22.12.2020 та припис про усунення виявлених порушень №РВ 8509/1122/АВ/П від 22.12.2020.

1.1. На обґрунтування позовних вимог зазначала, що інспекційне відвідування проведене з порушеннями встановленого порядку, а висновки перевірки не ґрунтуються на належних доказах. Зокрема, вказує, що відсутні підстави для висновку про не укладення трудового договору з ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що ОСОБА_2 в період з 02 по 10.12.2020, у тому числі і в день інспекційного відвідування - 10.12.2020, виконував роботи з виготовлення металопластикових вікон згідно договору про виконання роботи б/н від 02.12.2020, укладеного між ним та ФОП ОСОБА_1 .

2. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 22.07.2021 позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував припис Управління Держпраці у Рівненській області про усунення виявлених порушень від 22.12.2020 №РВ8509/1122/АВ/П. У задоволенні решти позовних вимог відмовив, вирішив питання розподілу судових витрат.

2.1. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не перебував в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , а надавав послуги за цивільно-правовим договором.

3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.12.2021 скасував рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 в частині задоволення позовних вимог. Ухвалив нове судове рішення в цій частині, яким у позові ФОП ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Рівненській області про скасування припису про усунення виявлених порушень №РВ 8509/1122/АВ/П від 22.12.2020 відмовив. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

3.1. Задовольняючи апеляційну скаргу та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що цим судом встановлено порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України ФОП ОСОБА_1 , яка допустила до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відтак відповідач правомірно склав та вручив позивачу припис щодо усунення вказаних порушень та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

19.11.2024 Верховний Суд ухвалою замінив відповідача у справі його правонаступником, а саме: Управління Держпраці у Рівненській області на Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

4. Суди попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановили, що:

4.1. ФОП ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності за КВЕД 22.23 є «Виробництво будівельних виробів із пластмас», є платником єдиного податку ІІ групи.

4.2. Відповідно до наказу Управління Держпраці у Рівненській області №1179 від 09.12.2020 та направлення на проведення інспекційного відвідування №964-11/09-27 від 09.12.2020, 10.12.2020 проведено інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 . У направленні на інспекційне відвідування зазначений термін дії направлення: з 10 по 23.12.2020. Підставою для його проведення є підпункт 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (зі змінами), окреме доручення Голови Держпраці від 25.08.2020 № Д-330/1/3.1-20.

4.3. За результатами інспекційного відвідування складено акт №РВ 8509/1122/АВ від 22.12.2020 з якого слідує, що інспекційне відвідування було розпочате о 08:50 год. 10.12.2020 та завершене о 16:45 год. 22.12.2020.

За результатами проведення інспекційного відвідування відповідачем встановлені наступні порушення:

у порушення вимог частини першої статті 21 КЗпП України, ФОП ОСОБА_1 не укладено трудовий договір з ОСОБА_2 , який 10.12.2020 виконував роботу столяра в «Цеху виробництва металопластикових вікон»;

в порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, 10.12.2020 ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4.4. Позивач не погодилась із висновками акта інспекційного відвідування та подала до Управління Держпраці в Рівненській області заперечення, які залишені без задоволення.

4.5. 22.12.2020 відповідач ухвалив оскаржуваний припис про усунення виявлених порушень №РВ/8509/1122/АВ/П відповідно до якого позивача зобов`язано в строк до 11.01.2021 усунути та в подальшому не допускати порушення вимог частини першої статті 21 КЗпП України та частини третьої статті 24 КЗпП України, а також попередження №РВ 8509/1122 від 22.12.2020, яким констатовано відповідальність за порушення законодавства про працю.

4.6. Також суд першої інстанції встановив, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір б/н від 02.12.2020 про виконання роботи. Відповідно до пункту 7.2 Договору він діє з моменту його укладення до 12.12.2020. У цей період згідно умов договору ОСОБА_2 виконував визначений ФОП ОСОБА_1 обсяг робіт щодо виготовлення металопластикових вікон на власний ризик, а замовник приймав згідно акту прийому-передачі та оплачував виконану підрядником роботу.

4.7. На підтвердження виконання робіт за цивільно-правовим договором позивач надала до суду акт прийому-передачі виконаної роботи № 1 до Договору про виконання роботи б/н від 02.12.202, датований 10.12.2020, у якому зазначено, що замовник за виконану роботу сплатила підряднику 1800 грн. Також суду надані докази оплати виконаних робіт, а саме: відомість на виплату готівки №12, видану на ім`я ОСОБА_2 у сумі 1449 грн та копії квитанцій від 10.12.2020 № 0.0.1936681376.1, № 0.0.1936681481.1, № 0.0.1936682885.1 щодо сплати на користь ГУ ДПС у Рівненській області таких бюджетних платежів як податок на доходи фізичних осіб, військового збору, ЄСВ на загальну суму 755 грн.

4.8. Суд апеляційної інстанції критично оцінив надані ФОП ОСОБА_1 докази, які суд першої інстанції визнав належними та допустимими, оскільки усі перераховані документи були складені позивачем після інспекційного відвідування.

Крім того, з матеріалів справи апеляційний суд убачає, що 10.12.2020 ФОП ОСОБА_1 була присутня під час інспекційного відвідування, однак, жодних пояснень щодо перебування ОСОБА_2 на робочому місці та цивільно-правового договору з останнім не надала.

Окрім цього, на а.с. 53 наявна копія письмового пояснення від 10.12.2020, у якому ОСОБА_2 вказав, що працює у ФОП ОСОБА_1 столяром в цеху по виробництву вікон.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивачка подала касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021, у якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних відносин норми статей 21 та 24 КЗпП України і при цьому не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.06.2021 у справі № 420/2174/19 щодо їх застосування. На переконання позивача у спірних відносинах ОСОБА_2 працював за цивільно-правовим, а не трудовим договором, відтак стверджуваних відповідачем порушень вимог законодавства про працю не допущено.

5.2. Також вказує, що суд апеляційної інстанції не застосував під час розгляду цієї справи висновки Верховного Суду щодо застосування норм Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 у подібних правовідносинах, які викладені у постанові від 09.02.2021 у справі № 822/620/17 щодо дотримання порядку проведення перевірки. Крім того зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив позивача про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

6. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав, про відкриття касаційного провадження повідомлений належним чином 18.02.2022.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідності до яких Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Перевірку правильності застосування судами норм матеріального права суд касаційної інстанції здійснює у редакції, чинній на час виникнення правовідносин, щодо яких виник спір.

9. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Повноваження відповідача у спірних відносинах регулювались Законом України» від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон України №877-V), Кодексом законів про працю України, Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (далі - Порядок №823).

11. Згідно абзацу другого та третього статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

12. Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) визначено статтею 4 Закону №877-V, відповідно до частини 1 якої державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

13. Частиною четвертою статті 2 цього Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються, серед іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

14. Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

15. Пунктом 2 Порядку № 823 передбачено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту.

16. Пунктом 5 Порядку № 823 визначено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема: рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин; інформація: ДПС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків; фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

17. Отже відповідач у спірних відносинах мав право здійснювати державний контроль за додержанням законодавства про працю, зокрема і в частині оформлення трудових відносин, шляхом проведення інспекційних відвідувань.

18. Пунктом 16 Порядку № 823 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

19. За пунктами 20, 21 та 22 Порядку № 823 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Припис складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

Стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання. Якщо об`єкт відвідування не надав відповіді або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту виконання припису, проводиться інспекційне відвідування з підстави, наведеної у підпункті 11 пункту 5 цього Порядку.

20. Відтак припис є актом індивідуальної дії, оскільки є рішенням суб`єкта владних повноважень, виданим на виконання його повноважень і стосується прав визначеної у приписі особи, а тому може бути оскарженим до суду.

21. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

22. Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

23. Згідно з приписами частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

24. Частиною третьою статті 24 КЗпП України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

25. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

26. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). За вказаною нормо договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 839 ЦК України визначено, що підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

27. Вирішуючи питання відмінності трудового договору від цивільно-правового договору Верховний Суд у постановах від 16.06.2020 у справі № 815/5427/17, від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18, у справі №1840/2507/18, у справі № 824/896/18-а та від 03.03.2020 у справі № 1540/3913/18 вказав, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

28. Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327 (далі також Класифікатор професій); обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 09.07.2020 (справа №821/851/17), від 02.02.2021 (справа №0540/5987/18-а) та інших постановах Верховного Суду.

29. У залежності від характеру трудових функцій, обсягу роботи, її систематичності та постійності (сезонності) тощо, трудові договори можуть укладатись на невизначений строк (безстроковий договір), на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (строковий договір) або ж на час виконання певної роботи. Таке правове регулювання трудових відносин щодо видів договорів наведено у статті 23 КЗпП України.

30. Водночас, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

31. Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

32. Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 06.03.2019 у справі № 802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18, від 02.02.2021 у справі № 0540/5987/18-а.

33. Верховний Суд ураховує, що особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.

34. Зазначені підходи є застосовними і до справи, що розглядається. При цьому визначальним для вирішення спору у цій справі є правильне встановлення змісту та сутності правовідносин, які виникли між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме за правилами КЗпП України або ЦК України.

35. Досліджуючи обставини, що відображені в акті перевірки від 22.12.2020, у тому числі письмові пояснення ОСОБА_2 від 10.12.2020, суд апеляційної інстанції встановив, що останній працював у ФОП ОСОБА_1 столяром у цеху з виробництва вікон, тобто виконував трудові функції згідно з видом діяльності позивача.

36. У матеріалах справи міститься наданий позивачем цивільно-правовий договір від 02.12.2020, укладений між ФОП ОСОБА_1 (замовник) і ОСОБА_2 (виконавець), згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати в строк з 02.12.2020 по 10.12.2020 з виготовлення металопластикових вікон у кількості 40 шт.

Також позивач надав акт прийому-передачі виконаної роботи від 10.12.2020, за яким ОСОБА_3 виконав для ФОП ОСОБА_1 , а остання прийняла зазначені у договорі роботи, вартість яких становила 1800,00 гривень.

37. При цьому суд першої інстанції, прийшовши до висновку про наявність між позивачкою та ОСОБА_2 зобов`язань за цивільно-правовим договором, який за своїм змістом є договором підряду, не встановив наявності у ОСОБА_2 будь якого матеріалу чи засобів виробництва для виконання робіт з виготовлення 40 штук металопластикових вікон.

38. Суд апеляційної інстанції встановив, що усні пояснення ОСОБА_2 про те, що він працює у ФОП ОСОБА_1 столяром в цеху по виробництву вікон, надані 10.12.2020, не узгоджуються із поданими позивачкою документами, а саме, в частині укладення цивільно-правової угоди від 02.12.2020 та виконання її умов у подальшому.

При цьому цим судом враховано, що договір про виконання робіт від 02.12.2020 під час проведення інспекційного відвідування надано не було і позивачка не заявляла про його наявність, хоч і була присутня під час інспекційного відвідування, а інші документи складені після проведення інспекційного відвідування.

39. Відтак суд апеляційної інстанції слушно зауважив, що вказані обставини свідчать про обґрунтований сумнів укладення між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на 10.12.2020 (на момент інспекційного відвідування) цивільно-правового договору про виконання робіт.

40. За такого правого регулювання та встановлених обставин, колегія суддів касаційного суду погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що ФОП ОСОБА_1 зобов`язана була укласти трудовий договір на строк, встановлений за погодженням сторін, відповідно до якого прийняти ОСОБА_2 на роботу та повідомити органи ДПС про прийняття його на роботу.

41. Проте, такі дії ФОП ОСОБА_1 вчинені не були, що свідчить про порушення нею законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками, а саме вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 КЗпП України.

42. Щодо доводів касаційної скарги про не врахування судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи висновків Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.06.2021 у справі № 420/2174/19, колегія суддів касаційного суду зазначає, що частина п`ята статті 242 КАС України приписує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду. При цьому вказану норму ватро розуміти так, що висновки Верховного Суду про застосування норм підлягають врахуванню під час розгляду справ з подібними правовідносинами.

43. Проте висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.06.2021 у справі № 420/2174/19 щодо застосування норм статей 21 та 24 КЗпП викладені за інших фактичних обставин ніж у справі, яка розглядається. Зокрема, у справі № 460/1007/21 судом апеляційної інстанції було встановлено надання договору, що за змістом є договором підряду на виконання робіт з виготовлення металопластикових вікон, тоді як у справі № 420/2174/19 фактично укладались договори про надання послуг.

Також у справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено надання договору про виконання робіт та складання і надання інших документів після проведення інспекційного відвідування, у той час як у справі № 420/2174/19 такі документи надані під час проведення інспекційного відвідування.

Крім того, у справі, яка розглядається, не були спростовані пояснення ОСОБА_2 про фактичне виконання ним у позивача посадових обов`язків столяра цеху з виготовлення вікон.

44. Суд касаційної інстанції також відхиляє доводи позивачки, викладені у касаційній скарзі, про розгляд судом апеляційної скарги за її відсутності у зв`язку з не повідомленням належним чином про дату, час і місце судового засідання.

45. Зазначені доводи спростовані наявною у матеріалах справи (а.с. 130-130) заявою ФОП ОСОБА_1 від 13.12.2021, у якій вона не заперечує проти розгляду справи за її відсутності та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

46. Не заслуговують на увагу та відхиляються судом також доводи касаційної скарги про порушення під час проведення перевірки відповідачем Порядку № 823.

47. З цього приводу колегія суддів касаційного суду зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції з приводу таких наведених у касаційній скарзі доводів будь які обставини не встановлювали і не перевіряли. Тому перевірка судом касаційної інстанції зазначених доводів знаходиться поза межами повноважень, визначених частиною першою статті 341 КАС України.

48. За таких обставин постанова Восьмого апеляційного суду від 14.12.2021 є законною та обґрунтованою. Спір цим судом вирішено у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують, що є підставою, передбаченою статтею 350 КАС України, для залишення без змін судового рішення суду апеляційної інстанції, а касаційної скарги - без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

СуддіВ.М. Шарапа А.А. Єзеров С.М. Чиркін