Постанова

від 23.12.2021 по справі 671/1433/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 671/1433/19

провадження № 61-1024ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Волочиська міська об`єднана територіальна громада в особі Волочиської міської ради Хмельницької області,

третя особа - комунальне підприємство Волочиське районне бюро технічної інвентаризації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бєлякової Анни Володимирівни на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 10 серпня 2020 року

у складі судді Бабій О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 грудня 2020 року , прийняту у складі колегії суддів:

Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Волочиської міської об`єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради Хмельницької області, третя особа - комунальне підприємство Волочиське районне бюро технічної інвентаризації (далі - КП Волочиське РБТІ) про визнання нежитлового приміщення житловим та надання дозволу на приватизацію.

Позовна заява мотивована тим, що з 20 березня 1985 року він з дозволу сільського голови проживає та веде домашнє господарство у вбудованій квартирі АДРЕСА_1 . Нежитлове приміщення площею 75,1 кв. м, до складу якого включено вбудовану квартиру АДРЕСА_2 площею 35,4 кв. м, належить Волочиській міській раді Хмельницької області на праві власності. 28 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Волочиської міської ради Хмельницької області з заявою про надання дозволу на приватизацію квартири, однак йому було відмовлено. ОСОБА_1 вселився у квартиру на законних підставах і користується нею тривалий час як єдиним житлом, вносить орендну плату та плату за комунальні послуги, іншого житла у нього немає.

У зв`язку з вищевикладеним ОСОБА_1 просив суд визнати нежитлове приміщення на АДРЕСА_2 , загальною площею 35,4 кв. м житловим і зобов`язати Волочиську міську об`єднану територіальну громаду в особі Волочиської міської ради Хмельницької області надати йому дозвіл на приватизацію цього приміщення.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 10 серпня

2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 грудня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Волочиської міської об`єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради Хмельницької області, третя особа - комунальне підприємство Волочиське районне бюро технічної інвентаризації, про визнання нежитлового приміщення житловим та надання дозволу на приватизацію відмовлено .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки приміщення на АДРЕСА_2 , не є житловим, то це приміщення не може бути приватизоване ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

15 січня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бєлякова А. В. засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області

від 10 серпня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 15 грудня 2020 року (надійшла до суду 20 січня 2021 року), в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не дотримано норми законодавства, неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, складено висновки, які не відповідають матеріалам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, та не враховано визнання позову відповідачем.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бєлякової А. В. залишено без руху.

12 лютого 2021 року представник заявника надала до суду матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 січня 2021 року.

15 лютого 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Волочиського районного суду Хмельницької області.

03 березня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Нежитлова будівля на АДРЕСА_2 , загальною площею 75,1 кв. м перебуває

у комунальній власності та належить Волочиській міській раді Хмельницької області.

Ця будівля складається з: коридору 2-1 площею 8,6 кв. м, основного приміщення 2-2 площею 13,9 кв. м, основного приміщення 2-3 площею

17,2 кв. м (приміщення 2 загальною площею 39,7 кв. м), коридору 3-1 площею 4,9 кв. м; основного приміщення 3-2 площею 17,9 кв. м; комори 2-3 площею 2,9 кв. м, допоміжного приміщення 3-4 площею 9,7 кв. м (приміщення 3 загальною площею 35,4 кв. м), - та знаходиться на балансі Волочиської міської об`єднаної територіальної громади.

З 20 березня 1985 року за вказаною адресою зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 , до складу сім`ї якого входить його дружина - ОСОБА_2 .

Протягом 2003-2016 років ОСОБА_1 проживав у приміщенні на

АДРЕСА_2 , та сплачував комунальні послуги за користування ним. На теперішній час у цьому приміщенні ніхто не проживає, будівля використовується як складське приміщення та потребує ремонту.

Згідно з листом Волочиської міської ОТГ № 55 від 14 травня 2019 року, приміщення фельдшерського пункту, яке знаходиться у с. Лозова на

вул. Першотравневій, 59, знаходилося на балансі колишньої Копачівської сільської ради. З приєднанням Копачівської сільської ради до Волочиської об`єднаної територіальної громади дане приміщення передано на баланс

у Волочиську об`єднану територіальну громаду.

Рішення про надання вбудованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , статусу службового житла не приймалося (лист Волочиської міської об`єднаної територіальної громади

№ 1279 від 21 червня 2019 року).

Волочиській міській раді 22 червня 2016 року було видано технічний паспорт на нежилу будівлю в АДРЕСА_2 .

28 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Волочиської міської ради Хмельницької області з заявою про надання дозволу на приватизацію будинку на АДРЕСА_2 , однак йому було відмовлено з посиланням на те, що вказаний об`єкт є нежитловою будівлею з вбудованою квартирою та не включений до переліку об`єктів приватизації, планується використовувати його як фельдшерсько-акушерський пункт і надати службову квартиру працівнику медичної служби.

Згідно довідки Волочиській міській раді Хмельницької області від 21 червня 2019 року № 1279, рішення про надання вбудованій квартирі на

АДРЕСА_2 , статусу службової не приймалося.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі -

в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм матеріального права та без порушень процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини першої, другої статті 4 Житлового Кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

Стаття 6 ЖК Української РСР передбачає, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Згідно з частиною третьою статті 9 ЖК Української РСР громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до статті 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Згідно з частиною першою статті 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного

у ньому проживання.

Відповідно до частини першої статті 50 ЖК Української РСР жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.

Такі вимоги та правила встановлені державними будівельними нормами - ДБН В.2.2-15:2019 Житлові будинки. Основні положення , затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 березня 2019 року № 87 (далі - ДБН В.2.2-15:2019).

У пунктах 3.12, 3.15 ДБН В.2.2-15:2019 визначено, що житлове приміщення (житлова кімната) - це опалювальне приміщення, розташоване у наземному поверсі, призначене для цілорічного проживання; квартира - це комплекс взаємопов`язаних приміщень, що використовуються для проживання однієї сім`ї різного чисельного складу, який включає: основні приміщення - житлову (житлові) кімнату та допоміжні приміщення - кухню, ванну кімнату (душову), туалет (або суміщений санвузол), а також передпокій, комору чи вбудовану шафу.

Частиною першою статті 8 ЖК Української РСР передбачено, що переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 7 ЖК Української РСР передбачено, що непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Правові основи приватизації державного житлового фонду визначені Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ Про приватизацію державного житлового фонду (далі - Закон № 2482-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2482-ХІІ до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно з частинами першою, третьою статті 8 Закону № 2482-ХІІ приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що чинне законодавство України не визначає порядок переведення нежитлового приміщення у житлове. Однак, аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що таке переведення можливе за сукупності наступних умов: наявність волевиявлення власника приміщення на зміну його правового статусу, благоустроєність приміщення та його придатність для постійного або тимчасового проживання громадян, відповідність приміщення встановленим санітарним і технічних вимогам.

Крім того, переведення нежитлового приміщення у житлове має здійснюватися за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування.

Верховний Суд погоджується з висновком Хмельницького апеляційного суду, що вирішення питання про переведення нежитлового приміщення

у житлове знаходиться поза межами компетенції суду.

Також суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до Закону

№ 2482-ХІІ громадяни можуть набути право власності лише на житлові приміщення, в яких вони постійно проживають на умовах найму.

Таким чином, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки приміщення на АДРЕСА_2 , не є житловим, то це приміщення не може бути приватизоване ОСОБА_1 .

Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що відповідачем по справі було визнано позовні вимоги виходячи з наступного.

У матеріалах справи відсутні будь-які заяви Волочиської міської об`єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради Хмельницької області про визнання позовних вимог.

В матеріалах справи наявні заяви Волочиської міської об`єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради Хмельницької області про те, що при розгляді справи відповідач покладається на розсуд суду та просить проводити розгляд справи за їх відсутності (а. с. 67, 145).

Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про те, що рішення про приватизацію вказаного об`єкта комунальної власності не приймалось, що підтверджується матеріалами справи.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені

у мотивувальній частині рішення суду апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законне й обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бєлякової Анни Володимирівни, залишити без задоволення.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 10 серпня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 грудня

2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник