Постанова

від 15.12.2020 по справі 671/1433/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 671/1433/19

Провадження № 22-ц/4820/1849/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представниці позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Волочиської міської об`єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради Хмельницької області, третя особа - Комунальне підприємство Волочиське районне бюро технічної інвентаризації, про визнання нежитлового приміщення житловим та надання дозволу на приватизацію квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 10 серпня 2020 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Волочиської міської об`єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради Хмельницької області (далі - Рада), третя особа - Комунальне підприємство Волочиське районне бюро технічної інвентаризації (далі - Волочиське БТІ), про визнання нежитлового приміщення житловим та надання дозволу на приватизацію квартири.

ОСОБА_1 зазначив, що з 20 березня 1985 року він з дозволу сільського голови проживає та веде домашнє господарство у вбудованій квартирі АДРЕСА_1 . Нежитлове приміщення площею 75,1 кв.м, до складу якого включено вбудовану квартиру АДРЕСА_2 на праві власності. 28 березня 2019 року позивач звернувся до Ради з заявою про надання дозволу на приватизацію квартири, однак йому було відмовлено. Позивач вселився у квартиру на законних підставах і користується нею тривалий час як єдиним житлом, вносить орендну плату та плату за комунальні послуги, іншого житла у нього немає.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визнати нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 , загальною площею 35,4 кв.м житловим і зобов`язати Раду надати йому дозвіл на приватизацію цього приміщення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 10 серпня 2020 року в позові відмовлено.

Суд виходив з того, що протягом певного періоду часу ОСОБА_1 проживав у нежитловому приміщенні колишнього фельдшерського пункту та сплачував комунальні послуги за користування ним, однак, рішення про надання вбудованій квартирі статусу службового житла не приймалося. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів щодо технічного стану спірного приміщення, а підстави для переведення приміщення у житлове та його приватизації відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 тривалий час використовує для проживання нежитлове приміщення, яке за своїм призначенням і технічним станом може бути визнане житловим. Оскільки позивач вселився у вбудовану квартиру на законних підставах і не має іншого житла, то ця квартира може бути передана йому у власність у порядку приватизації державного житлового фонду. Суд не врахував усіх обставин справи, не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Рада та Волочиське БТІ не подали відзив на апеляційну скаргу. Рада звернулася до суду апеляційної інстанції з заявою про розгляд справи без участі її представника, при цьому Рада зазначила, що у вирішенні спору вона покладається на думку суду.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Нежитлова будівля по АДРЕСА_3 , загальною площею 75,1 кв.м перебуває у комунальній власності та належить Раді.

Ця будівля складається з: коридору 2-1 площею 8,6 кв.м, основного приміщення 2-2 площею 13,9 кв.м, основного приміщення 2-3 площею 17,2 кв.м (приміщення 2 загальною площею 39,7 кв.м), коридору 3-1 площею 4,9 кв.м; основного приміщення 3-2 площею 17,9 кв.м; комори 2-3 площею 2,9 кв.м, допоміжного приміщення 3-4 площею 9,7 кв.м (приміщення 3 загальною площею 35,4 кв.м), - та знаходиться на балансі Волочиської міської об`єднаної територіальної громади.

З 20 березня 1985 року за вказаною адресою зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 . До складу сім`ї ОСОБА_1 входить його дружина - ОСОБА_3 .

Протягом 2003-2016 років ОСОБА_1 проживав у приміщенні по АДРЕСА_3 , та сплачував комунальні послуги за користування ним. На теперішній час у цьому приміщенні ніхто не проживає, будівля використовується як складське приміщення та потребує ремонту.

28 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Ради з заявою про надання дозволу на приватизацію будинку по АДРЕСА_3 , однак йому було відмовлено з посиланням на те, що вказаний об`єкт є нежитловою будівлею з вбудованою квартирою та не включений до переліку об`єктів приватизації, планується використовувати його як фельдшерсько-акушерський пункт і надати службову квартиру працівнику медичної служби.

Згідно довідки Ради від 21 червня 2019 року №1279 рішення про надання вбудованій квартирі по АДРЕСА_3 , статусу службової не приймалося.

а) щодо вимоги про визнання нежитлового приміщення житловим

Застосовані норми права

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЖУ Української РСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

За змістом ст. 6 ЖК Української РСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

В силу ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання (ч. 1 ст. 382 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 50 ЖК Української РСР жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.

Такі вимоги та правила встановлені державними будівельними нормами - ДБН В.2.2-15:2019 Житлові будинки. Основні положення , затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 березня 2019 року №87 (далі - ДБН В.2.2-15:2019) .

У п.п. 3.12, 3.15 ДБН В.2.2-15:2019 визначено, що житлове приміщення (житлова кімната) - це опалювальне приміщення, розташоване у наземному поверсі, призначене для цілорічного проживання; квартира - це комплекс взаємопов`язаних приміщень, що використовуються для проживання однієї сім`ї різного чисельного складу, який включає: основні приміщення - житлову (житлові) кімнату та допоміжні приміщення - кухню, ванну кімнату (душову), туалет (або суміщений санвузол), а також передпокій, комору чи вбудовану шафу.

Як передбачено ч. 1 ст. 8 ЖК Української РСР переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 7 ЖК Української РСР передбачено, що непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів мають відповідати вимогам ст. 16 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України слідує, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Чинне законодавство України не визначає порядок переведення нежитлового приміщення у житлове.

Водночас, аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що таке переведення можливе за сукупності наступних умов: наявність волевиявлення власника приміщення на зміну його правового статусу, благоустроєність приміщення та його придатність для постійного або тимчасового проживання громадян, відповідність приміщення встановленим санітарним і технічних вимогам.

Крім того, переведення нежитлового приміщення у житлове має здійснюватися за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування.

Вирішення цього питання знаходиться поза межами компетенції суду.

Право на судовий захист гарантується законом і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Порушене право має бути захищене у спосіб, який установлений законом, при цьому судовий захист має бути ефективним, у зв`язку з чим, при вирішенні спору суд повинен застосувати дієвий спосіб захисту, який призведе до реального відновлення порушених прав та інтересів позивача.

ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами те, що Рада як власник нежитлового приміщення надала згоду на його переведення у житлове, а приміщення придатне для проживання громадян і відповідає будівельно-технічним нормам.

Крім того, ОСОБА_1 не звертався до Ради з заявою про надання спірному приміщенню статусу житлового, внаслідок чого Рада не приймала відповідного рішення з цього питання. Наразі, пред`явивши до суду позов про визнання приміщення житловим, ОСОБА_1 обрав неправильний і неефективний спосіб захисту порушеного права.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в цій частині вимог позов ОСОБА_1 є необґрунтований.

Посилання ОСОБА_1 на доведеність своїх вимог і неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не дотримався норм матеріального права, є помилковими.

б) щодо вимоги про надання дозволу на приватизацію квартири

Застосовані норми права

Частиною 2 статті 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК Української РСР громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду визначені Законом України від 19 червня 1992 року №2482-ХІІ Про приватизацію державного житлового фонду (далі - Закон №2482-ХІІ), згідно якого метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону №2482-ХІІ приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ (ч. 2 ст. 1 Закону №2482-ХІІ).

В силу ч. 1 ст. 2 Закону №2482-ХІІ до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Із положень ч.ч. 1, 3 ст. 8 Закону №2482-ХІІ слідує, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

За змістом указаних норм права відповідно до Закону №2482-ХІІ громадяни можуть набути право власності лише на житлові приміщення, в яких вони постійно проживають на умовах найму.

Оскільки приміщення по АДРЕСА_3 , не є житловим, то суд першої інстанції правомірно керувався тим, що це приміщення не може бути приватизоване ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 10 серпня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 грудня 2020 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

А.В. Купельський

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції - Бабій О.М.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 43