Ухвала

від 08.11.2021 по справі 2-917/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-917/12

пр. 4-с-252/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Остапчук Т.В. за участю секретаря судових засідань Медведєвій М.Г розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність заступника начальника відділу Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ткача Петра Володимирович, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана скарга. Відповідно до вимог скарги заявник по суті судового розгляду просить: визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника відділу Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ткача Петра Володимировича щодо не зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 , накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.10.2015 року у виконавчому провадженні № 48900495; зобов`язати заступника начальника відділу Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ткача Петра Володимировича або іншу посадову особу зняти арешт з майна боржника та оголошеної заборони на його відчуження, яке (звернення стягнення на все майно боржника) було накладене на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції від 07.10.2015 року в межах виконавчого провадження № 48900495. Скаргу мотивовано тим, що на підставі виконавчого листа № 2-917/12, виданого 11.10.2012 року Печерським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ Брокбізнесбанк суми заборгованості в розмірі 263 360,85 грн, державним виконавцем Роменського МРВ ДВС ГТУЮ 05.10.2015 р. відкрито виконавче провадження № 48900495, про яке заявник дізнався випадково, після того як представники скаржника під час роботи у Єдиному державному реєстрі судових рішень виявили ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2016 року у справі № 2-917/12, у якій було посилання на виконавче провадження № 48900495 відносно ОСОБА_1 . Також скаржник посилається на лист від 22.04.2021 року № 20769, у якому міститься інформація про постанову Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції від 07.10.2015 року в межах виконавчого провадження № 48900495, та наводить доводи про те, що на даний час, в рамках виконавчого провадження № 48900495 виконавчий лист було повернуто стягувачу, матеріали виконавчого провадження вже знищено у встановленому законом порядку у зв`язку зі спливом строку їх зберігання, юридична особа, що була стягувачем, припинена, що в сукупності свідчить про те, що чинність арешту, що був накладений на майно ОСОБА_1 не має під собою законних підстав, порушує майнові права скаржниці та жодним чином не забезпечує виконання рішення суду та не відповідає меті виконавчого провадження як такого. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу". Частиною першою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Згідно з положеннями статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виходячи зі змісту статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Положеннями статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Відповідно до частин третьої, четвертої і п`ятої статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону України "Про виконавче провадження"). Частиною другою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Згідно з пунктом 10 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. Відповідно до пунктів 2, 5 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника). Судом встановлено, що 06 липня 2012 року Печерським районним судом м. Києва постановлено рішення, яким стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк суму заборгованості у розмірі 263 360,85 грн. На підставі зазначеного рішення Печерським районним судом м. Києва 11 жовтня 2012 року видано виконавчий лист для примусового виконання рішення суду із строком його пред`явлення до виконання до 24 серпня 2013 року 05 жовтня 2015 року на підставі виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року у справі № 2-917/12, старшим державним виконавцем Горгуц О.В. Роменського МРВ ДВС ГТУЮ було відкрите виконавче провадження № 48900495. 07 жовтня 2015 року старшим державним виконавцем Горгуц О.В. Роменського МРВ ДВС ГТУЮ була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 25 травня 2016 року виконавче провадження № 48900495 з примусового виконання виконавчого листа № 2-917/12 виданого 11.10.2012 року Печерським районним судом м. Києва було завершене 25.05.2016 року на підставі п. 2 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження . Також суд встановив, що у листі Роменського МВ ДВС від 22.04.2021 року № 20769 зазначено наступне: Підстав для скасування процесуальних документів, а саме: постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна боржника, постанови про арешт коштів боржника не має. Більш детальну інформацію Роменський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) надати не має можливості, так як згідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби № 2274/5 від 25.12.2008 року строк зберігання завершених виконавчих проваджень переданих на зберігання становить 3 роки. При цьому державною виконавчою службою не враховано, що відповідно до статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону. Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 11 Закону України Про виконавче провадження щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій. Зокрема, арешт майна боржника, право на застосування якого надано державним виконавцем, є заходом, який забезпечує збереження майна боржника з метою реального виконання рішення, що відповідно до Закону України Про виконавче провадження підлягає примусовому виконанню. Суд також зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності. Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції. Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей. Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У даній правовій ситуації не зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 48900495, унеможливлює в подальшому здійснення належного захисту майнових прав ОСОБА_1 в частині зняття арешту з його майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку, якщо кредитор - юридична особа припинена і не має правонаступників. Поза увагою державної виконавчої служби залишились наявні у вільному доступі офіційні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що Стягувач - АТ БРОКБІЗНЕСБАНК є припиненим з 15.10.2019 року Отже, будь-яка можливість відновити виконавче провадження № 48900495 відсутня, адже Стягувач припинений, правонаступники у нього відсутні, строк на пред`явлення наказу сплинув, і відсутні особи, які мають право на поновлення такого строку. Державна виконавча служба залишила вищевказане поза увагою, не дослідила питання необхідності та доцільності на даний час чинного арешту майна, не звернула увагу на наявність порушення майнових прав скаржника накладеним арештом. Враховуючи викладені вище обставини, підстави для продовження накладеного арешту на все майно боржника на сьогодні відсутні. З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи, суд вважає, що доводи скаржника є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються зібраними по справі доказами і відповідають вимогам закону, а тому необхідно зняти арешт з майна боржника та оголошеної заборони на його відчуження, яке було накладене на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції від 07.10.2015 року в межах виконавчого провадження № 48900495. В судове засідання сторони, які беруть участь у справі, не з`явились, повідомлялись вчасно та належним чином, заперечень, пояснень чи інших заяв процесуального характеру на адресу суду не надходило. Представник скаржника подав через канцелярію суду заяву, у якій просив розглядати справу у відсутність скаржника та його представника, а вимоги скарги задовольнити в повному обсязі. Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Зважаючи на строки розгляду скарги передбачені ст. 450 Цивільним процесуальним кодексом України та на належність повідомлення заінтересованої особи про дату та час розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу за наявними доказами в матеріалах справи. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи відповідно до ст. 447 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Враховуючи наведене вище, на підставі ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 77-78, 81, 432, 447, 451 ЦПК України, ст. ст. 1, 2 Закону України Про виконавче провадження , суд, -

У Х В А Л И В:

Задовольнити скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 48900495 від 17.05.2021 року. Визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника відділу Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ткача Петра Володимировича щодо не зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 , накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.10.2015 року у виконавчому провадженні № 48900495. Зобов`язати заступника начальника відділу Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ткача Петра Володимировича або іншу посадову особу зняти арешт з майна боржника та оголошеної заборони на його відчуження, яке (звернення стягнення на все майно боржника) було накладене на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції від 07.10.2015 року в межах виконавчого провадження № 48900495. Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Остапчук Т.В