Постанова

від 29.12.2021 по справі 175/3609/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7023/21 Справа № 175/3609/20 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Пищиди М.М.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Бондаренка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товарної біржи Січеславська, Правова та комунального підприємства Реєстрація нерухомості , третя особа: ОСОБА_3 про встановлення нікчемності правочину, скасування державної реєстрації та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, визнання недійсним та скасування акту приймання передачі майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товарної біржи Січеславська, Правова та комунального підприємства Реєстрація нерухомості , третя особа: ОСОБА_3 про встановлення нікчемності правочину, скасування державної реєстрації та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, визнання недійсним та скасування акту приймання передачі майна та з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд :

1. Встановити нікчемність договору купівлі-продажу №6 від 28.09.2018 року, щодо житлового будинку 168,6 кв.м. та земельної ділянки 0,1500 га. кадастровий номер 1221486200:05:007:0319 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у простій письмовій формі, посвідченого Товарною біржею Січеславська, Правова та визнати не законним і скасувати:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 43254681 від 28 вересня 2018 року державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості Дем`янішина Андрія Володимировича про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу №6 від 28.09.2018 року, у простій письмовій формі, посвідченого Товарною біржею Січеславська, Правова акту приймання передачі нерухомого майна від 28.09.2018 року, посвідченого Товарною біржею Січеславська, Правова та Свідоцтва члена біржі Товарної біржі Січеславська, Правова від 28.09.2018 року (номер запису про право власності: 28147503 на житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 454116112214);

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 43253728 від 28 вересня 2018 року державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості Дем`янішина Андрія Володимировича про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу № 6 від 28 вересня 2018 року, у простій письмовій формі, посвідченого Товарною біржею Січеславська, Правова , акту приймання - передачі нерухомого майна від 28.09.2018 року, посвідченого Товарною біржею Січеславська, Правова та Свідоцтва члена біржі Товарної біржі Січеславська, Правова від 28.09.2018 року (номер запису про право власності: 28146712 на земельну ділянку реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 162922112214);

2. Визнати недійним та скасувати акт-приймання передачі майна від 28.09.2018 року, що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про передачу житлового будинку площею 168,6 кв.м. та земельної ділянки, загальною площею 0,15 га кадастровий номер № 1221486200:05:007:0319, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.1-7, 41-47).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2021 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товарної біржи Січеславська, Правова та комунального підприємства Реєстрація нерухомості , третя особа: ОСОБА_3 про встановлення нікчемності правочину, скасування державної реєстрації та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, визнання недійсним та скасування акту приймання передачі майна - відмовлено у повному обсязі (а.с.208-211).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування апеляційної скарги, посилаючись на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зазначає, що договір купівлі-продажу від 28 вересня 2018 року укладений з недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору.

Також, зазначає, що договір купівлі-продажу від 28 вересня 2018 року укладений без письмової згоди його дружини ОСОБА_4 , з якою на момент укладення оскаржуваного договору позивач знаходився у шлюбі.

Крім того, вказує, що під час укладання договору купівлі-продажу від 28 вересня 2018 року у нього було відсутнє Свідоцтво члена біржі, що надає право на укладення угод, зокрема, договорів купівлі-продажу у термін дії даного Свідоцтва, чим порушено пункт б ст. 15 Закону України Про товарну біржу .

ОСОБА_1 , також зазначає, що договір купівлі-продажу від 28 вересня 2018 року є фіктивним (а.с.217-223).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 жовтня 2018 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , було укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О., зареєстрований в реєстрі за номером 765. Копія договору міститься в матеріалах справи (а.с. 81)

Згідно п. 1.1 вказаного договору, на підставі раніше погоджених домовленостей Позикодавець ОСОБА_2 передав позичальнику - ОСОБА_1 позику в сумі 150 000,00 доларів США (сто п`ятдесят тисяч доларів США), а позичальник ОСОБА_1 за цим договором, зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк.

Згідно п. 2.3. вказаного договору, повернення зазначеної в даному договорі суми позики може відбуватись за бажанням позичальника, але не пізніше 03.10.2019 року.

Відповідно до п. 1.2 зазначеного нотаріально посвідченого договору, позикодавець ( ОСОБА_2 ) вже придбав житловий будинок 168,6 кв.м. та земельну ділянку 0,15 га кадастровий номер № 1221486200:05:007:031 за адресою : АДРЕСА_1 , який належав позичальнику, в якості виконання зобов`язань за цим договором Позичальником ( ОСОБА_1 ) про що свідчить оспарюваний ОСОБА_1 копія договору та акту передачі нерухомого майна (а.с. 13-15)

Пунктом 2.1. та 2.2 вказаного вище договору процентна ставка по сумі позики, за домовленістю сторін складає 2 % в місяць від суми позики. Позичальник зобов`язується виплачувати проценти до 0 3 числа, кожного наступного місяця.

В нотаріально посвідченому договорі від 02 жовтня 2018 року за № 765, а саме у п. 2.6. визначено, що в разі повернення позичальником достроково або у зазначений термін коштів, позикодавець зобов`язується повернути у власність, шляхом переоформлення житловий будинок 168,6 кв.м. та земельну ділянку 0,15 га кадастровий номер № 1221486200:05:007:031 за адресою : АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов п. 2.7 вказаного договору, за домовленістю сторін, в разі неповернення та /або тільки часткового погашення позики, позикодавець продає майно: житловий будинок 168,6 кв.м. та земельну ділянку 0,15 га кадастровий номер № 1221486200:05:007:031 за адресою : АДРЕСА_1 , будь-якій третій стороні, в якості зарахування грошових коштів, в рахунок компенсації за надану позику.

Згідно п. 2.8 нотаріально посвідченого договору № 765, усі розрахунки між сторонами фіксуються з датою та підписом в додатку № 1, який являється невід`ємною частиною цього договору.

20 лютого 2019 року, ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 додатково окрім суми зазначеної у вищевказаному договорі позики, що 50000,00 доларів США (п`ятдесят тисяч доларів США) про що свідчить розписка від 20 лютого 2019 року, власноручно написана і підписана ОСОБА_1 в якій зазначено, що дана розписка складена до договору позики № 765 від 02.10.2018 року. Копія розписки міститься в матеріалах справи (а.с. 83).

28.09.2018 року між Покупцем - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі продажу майна №6 - житлового будинку, загальною площею 168,6 кв. м. та земельної ділянки 0,1500 га, кадастровий номер 1221486200:05:007:0319, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі продажу майна №6 було зареєстровано Товарною Біржею Січеславська, Правова .

На підтвердження укладеного договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було 28.09.2018 року підписано акт приймання передачі майна, відповідно якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у власність майно: житловий будинок, загальною площею 168,6 кв. м. та земельну ділянку 0,1500 га, кадастровий номер 1221486200:05:007:0319, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 400 000,00 (один мільйон чотириста тисяч) гривень.

Право власності на вказані об`єкти нерухомості ОСОБА_2 зареєстрував 28 вересня 2018 року, що підтверджується Витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номери запису про право власності від №28146712 та №28147503. Право власності зареєстровано державним реєстратором Дніпровської філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості Дем`янішиним Андрієм Володимировичем на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 28.09.2018 року, договору купівлі-продажу майна № 6 від 28.09.2018 року, посвідченого Товарною Біржею Січеславська, Правова та свідоцтва члена біржі ОСОБА_2 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За нормою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Так, відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦПК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

В силу ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За нормою ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Положеннями ч. 3 ст. 640 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Встановлено, що 28.09.2018 року між Покупцем - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі продажу майна №6 - житлового будинку, загальною площею 168,6 кв. м. та земельної ділянки 0,1500 га, кадастровий номер 1221486200:05:007:0319, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі продажу майна №6 було зареєстровано Товарною Біржею Січеславська, Правова .

На підтвердження укладеного договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було 28.09.2018 року підписано акт приймання передачі майна, відповідно якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у власність майно: житловий будинок, загальною площею 168,6 кв. м. та земельну ділянку 0,1500 га, кадастровий номер 1221486200:05:007:0319, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 400 000,00 (один мільйон чотириста тисяч) гривень.

Право власності на вказані об`єкти нерухомості ОСОБА_2 зареєстрував 28 вересня 2018 року, що підтверджується Витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номери запису про право власності від №28146712 та №28147503. Право власності зареєстровано державним реєстратором Дніпровської філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості Дем`янішиним Андрієм Володимировичем на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 28.09.2018 року, договору купівлі-продажу майна № 6 від 28.09.2018 року, посвідченого Товарною Біржею Січеславська, Правова та свідоцтва члена біржі ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно вимог 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно вимог ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 219 ЦК України, У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Відповідно до ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про товарну біржу від 10 грудня 1991 року N1956-XII, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі.

Відповідно до Свідоцтва ОСОБА_2 отримав членство в Товарній Біржі Січеславська, Правова терміном на одну добу - 28 вересня 2018 року.

Також, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню (ст. 15 Закону України Про товарну біржу від 10 грудня 1991 року N1956-XII).

Отже, законодавець на час виникнення спірних правовідносин не вимагав нотаріального посвідчення договору відчуження нерухомості у разі укладання такого договору на товарній біржі.

Враховуючи зазначене, доводи апелянта щодо недотримання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу від 28 вересня 2018 року, який був укладений на товарній біржі, колегія суддів відхиляє.

Тому в цьому контексті не має підстав для визнання нікчемним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Що стосується, доводів апелянта про відсутність письмової згоди на укладення Договору його дружини ОСОБА_4 , з якою на момент укладення оскаржуваного договору позивач знаходився у шлюбі, колегія суддів відхиляє, з наступних підстав.

Так, відповідно до свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 , виданого в/РАГС Кіровського РУЮ міста Дніпропетровська від 01 червня 2002 року актовий запис № 139, на час укладення оспорюваного договору (28.09.2018) ОСОБА_1 перебував у шлюбі із ОСОБА_6 . Шлюб між ними було розірвано лише 04.03.2019 р., що підтверджується рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №203/2366/18;

Проте, в матеріалах справи міститься копія нотаріально посвідчена згоди подружжя ОСОБА_7 на укладення договорів продажу придбаного під час шлюбу вищезазначеного нерухомого майна від 03 вересня 2018 року. (а.с. 134)

Так, 03 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу засвідчено та зареєстровано в реєстрі за №1826, заяву ОСОБА_7 про згоду подружжя на укладення Договорів, відповідно до якої ОСОБА_7 дає згоду чоловіку - ОСОБА_1 на укладання та підписання договорів про продаж придбаного ними у період перебування у зареєстрованому шлюбі майна - житлового будинку, загальною площею 168,6 кв. м. та земельної ділянки 0,1500 га, кадастровий номер 1221486200:05:007:0319, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 , також зазначає, що договір купівлі-продажу майна № 6 від 28.09.2020 року не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а саме, без наміру сплатити гроші по Договору, передати та отримати в користування нерухоме майно по Договору, а був оформлений у простій письмовій формі з метою укладення іншого договору.

Згідно ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Частиною 2 ст. 234 Цивільного кодексу України, встановлено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Встановлено, що договір купівлі-продажу №6 від 28.09.2018 року був укладений у якості виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором позики грошей у розмірі 150000 доларів США із винагородою у 2% на місяць, зазначені зобов`язання сторони відобразили у нотаріально посвідченому Договорі від 02 жовтня 2018 року, про що чітко зазначено у п.1.2 Договору від 02 жовтня 2018 року, та договір купівлі-продажу №6 від 28.09.2018 року є похідним договору позики грошей, що було укладено раніше та знайшло своє юридичне закріплення у нотаріально посвідченому Договорі від 02 жовтня 2018 року.

Також, не підтверджено належними доказами, доводи апелянта про те, що договір позики від 02.10.2018 року було вчинено ОСОБА_1 під тиском ОСОБА_2 , або будь-яким іншим незаконним впливом.

Що стосується, доводів апелянта про відсутність письмової згоди на укладення Договору його дружини ОСОБА_4 , з якою на момент укладення оскаржуваного договору позивач знаходився у шлюбі, колегія суддів відхиляє, з наступних підстав.

Так, відповідно до свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 , виданого в/РАГС Кіровського РУЮ міста Дніпропетровська від 01 червня 2002 року актовий запис № 139, на час укладення оспорюваного договору (28.09.2018) ОСОБА_1 перебував у шлюбі із ОСОБА_6 . Шлюб між ними було розірвано лише 04.03.2019 р., що підтверджується рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №203/2366/18;

Проте, в матеріалах справи міститься копія нотаріально посвідчена згоди подружжя ОСОБА_7 на укладення договорів продажу придбаного під час шлюбу вищезазначеного нерухомого майна від 03 вересня 2018 року. (а.с. 134)

Так, 03 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу засвідчено та зареєстровано в реєстрі за №1826, заяву ОСОБА_7 про згоду подружжя на укладення Договорів, відповідно до якої ОСОБА_7 дає згоду чоловіку - ОСОБА_1 на укладання та підписання договорів про продаж придбаного ними у період перебування у зареєстрованому шлюбі майна - житлового будинку, загальною площею 168,6 кв. м. та земельної ділянки 0,1500 га, кадастровий номер 1221486200:05:007:0319, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апелянта про його юридично необізнаність про можливість наслідків не дотримання загальних вимог законодавства, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: про наслідки відсутності у нього Свідоцтва члена біржі, що надає право на укладення угод, зокрема, договорів купівлі-продажу у термін дії даного Свідоцтва, чим порушено пункт б ст. 15 Закону України Про товарну біржу . Водночас зазначений договір купівлі-продажу у встановленому порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України "Про товарну біржу", не визнавався.

Крім того, договір купівлі-продажу №6 від 28.09.2018 року є похідним від Договору від 02 жовтня 2018 року, який на момент розгляду справи є дійсним, ніким не оскаржений.

Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: