Постанова

від 11.10.2023 по справі 175/3609/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 175/3609/20

провадження № 61-1600св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товарна Біржа «Січеславська, Правова», Комунальне підприємство «Реєстрація нерухомості»,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2021 року під головуванням судді Бойко О. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товарної Біржі «Січеславська, Правова» та Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості», третя особа - ОСОБА_3 , про встановлення нікчемності правочину, скасування державної реєстрації, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, визнання недійсним та скасування акта приймання передачі майна,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:

- встановити нікчемність договору купівлі-продажу від 28 вересня 2018 року № 6, щодо житлового будинку 168,6 кв. м та земельної ділянки 0,1500 га кадастровий номер 1221486200:05:007:0319, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у простій письмовій формі, посвідченого Товарною Біржею «Січеславська, Правова».

Визнати незаконним і скасувати:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 43254681 від 28 вересня 2018 року державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Дем`янішина А. В. про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 2018 року № 6, у простій письмовій формі, посвідченого Товарною Біржею «Січеславська, Правова» акта приймання-передачі нерухомого майна від 28 вересня 2018 року, посвідченого Товарною біржею «Січеславська, Правова» та свідоцтва члена біржі Товарної біржі «Січеславська, Правова» від 28 вересня 2018 року (номер запису про право власності: 28147503 на житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 454116112214);

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 43253728 від 28 вересня 2018 року державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Дем`янішина А. В. про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 2018 року № 6, у простій письмовій формі, посвідченого Товарною Біржею «Січеславська, Правова», акта приймання - передачі нерухомого майна від 28 вересня 2018 року, посвідченого Товарною Біржею «Січеславська, Правова» та свідоцтва члена біржі Товарної Біржі «Січеславська, Правова» від 28 вересня 2018 року (номер запису про право власності: 28146712 на земельну ділянку реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 162922112214);

- визнати недійним та скасувати акт-приймання передачі майна від 28 вересня 2018 року, що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про передачу житлового будинку площею 168,6 кв. м та земельної ділянки, загальною площею 0,15 га кадастровий номер 1221486200:05:007:0319, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що договір купівлі-продажу від 28 вересня 2018 року укладений з недодержанням сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору та укладений без письмової згоди його дружини ОСОБА_3 , з якою на момент укладення оскарженого договору позивач перебував у шлюбі.

Крім того, вказує, що під час укладання договору купівлі-продажу від 28 вересня 2018 року у нього було відсутнє свідоцтво члена біржі, що надає право на укладення угод, зокрема, договорів купівлі-продажу у термін дії даного свідоцтва, чим порушено пункт б статті 15 Закону України «Про товарну біржу».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 05 травня 2021 року, яке було залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволення позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що законодавець на час виникнення спірних правовідносин не вимагав нотаріального посвідчення договору відчуження нерухомості у разі укладання такого договору на товарній біржі.

Аргументи позову про відсутність письмової згоди дружини на укладення договору суди відхилили, оскільки в матеріалах справи міститься копія нотаріально посвідченої згоди подружжя ОСОБА_3 на укладення договорів продажу придбаного під час шлюбу вищезазначеного нерухомого майна від 03 вересня 2018 року.

Також суди вважали, що договір купівлі-продажу від 28 вересня 2018 року № 6 був укладений у якості виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором позики грошей у розмірі 150 000 доларів США із винагородою у 2 % на місяць, зазначені зобов`язання сторони відобразили у нотаріально посвідченому договорі від 02 жовтня 2018 року, про що чітко зазначено у п.1.2 договору від 02 жовтня 2018 року, а договір купівлі-продажу від 28 вересня 2018 року № 6 є похідним договору позики грошей, що було укладено раніше та знайшло своє юридичне закріплення у нотаріально посвідченому договорі від 02 жовтня 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підставу, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

У поданій касаційній скарзі заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки фактичним обставинам справи адже, договір купівлі-продажу від 28 вересня 2018 року укладений з недодержання сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення, крім того укладений без згоди іншого з подружжя.

Аргументом касаційної скарги також є те, що суду не звернули належної уваги на ту обставину, що під час укладання договору купівлі-продажу від 28 вересня 2018 року у позивача було відсутнє свідоцтво члена біржі, що надає право на укладення угод, зокрема, договорів купівлі-продажу у термін дії цього свідоцтва, чим порушено пункт б статті 15 Закону України «Про товарну біржу».

Заявник також зазначає, що відсутній правовий висновок застосування норми права у спірних правовідносинах щодо застосування положень статті 15 Закону України «Про товарну біржу» та статей 204, 209, 215, 216, 220, частини четвертої статті 656 та статті 657 ЦК України.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2022 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу подану ОСОБА_1 , в якому відповідач у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

ОСОБА_2 вказує, що суди попередніх інстанцій правильно зауважували, що позовні вимоги не можуть розглядатись окремо від взятих на себе позивачем зобов`язань за договором позики від 02 жовтня 2018 року. Додатково зазначає, що суди зробили правильні висновки щодо форми договору купівлі-продажу нерухомості, адже статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» передбачено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 07 лютого 2022 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

11 квітня 2022 року цивільна справа № 175/3609/20 надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 15 травня 2023 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого в/РАГС Кіровського РУЮ міста Дніпропетровська 01 червня 2002 року актовий запис № 139, на час укладення оспорюваного договору (28 вересня 2018 року) ОСОБА_1 перебував у шлюбі із ОСОБА_3 . Шлюб між ними було розірвано 04 березня 2019 року, що підтверджується рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/2366/18.

03 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу засвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 1826 заяву ОСОБА_3 про згоду подружжя на укладення договорів, відповідно до якої ОСОБА_3 дає згоду чоловіку - ОСОБА_1 на укладання та підписання договорів про продаж придбаного ними у період перебування у зареєстрованому шлюбі майна - житлового будинку, загальною площею 168,6 кв. м та земельної ділянки 0,1500 га, кадастровий номер 1221486200:05:007:0319, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

28 вересня 2018 року між покупцем - ОСОБА_2 та продавцем - ОСОБА_1 був укладений договір купівлі продажу майна № 6 - житлового будинку, загальною площею 168,6 кв. м та земельної ділянки 0,1500 га, кадастровий номер 1221486200:05:007:0319, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу майна № 6 було зареєстровано Товарною Біржею «Січеславська, Правова».

На підтвердження укладеного договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 28 вересня 2018 року сторони підписали акт приймання-передачі майна, відповідно до якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у власність майно: житловий будинок, загальною площею 168,6 кв. м та земельну ділянку 0,1500 га, кадастровий номер 1221486200:05:007:0319, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 400 000 грн.

Право власності на вказані об`єкти нерухомості ОСОБА_2 зареєстрував 28 вересня 2018 року, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номери запису про право власності: 28146712 та 28147503. Право власності зареєстровано державним реєстратором Дніпровської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Дем`янішиним А. В. на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 28 вересня 2018 року, договору купівлі-продажу майна від 28 вересня 2018 року № 6, посвідченого Товарною Біржею «Січеславська, Правова» та свідоцтва члена біржі ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва члена біржі ОСОБА_2 отримав членство в Товарній Біржі «Січеславська, Правова» терміном на одну добу з 10 год 00 хв. до 12 год 00 хв. 28 вересня 2018 року.

02 жовтня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р. О., зареєстрований в реєстрі за номером 765 (а. с. 81 том 1)

Згідно п. 1.1 вказаного договору, на підставі раніше погоджених домовленостей позикодавець ОСОБА_2 передав позичальнику ОСОБА_1 позику в сумі 150 000 доларів США, а позичальник ОСОБА_1 за цим договором, зобов`язався повернути зазначену суму позики в обумовлений строк.

Згідно п. 2.3. вказаного договору, повернення зазначеної в даному договорі суми позики може відбуватись за бажанням позичальника, але не пізніше 03 жовтня 2019 року.

Відповідно до п. 1.2 договору позики, позикодавець ( ОСОБА_2 ) вже придбав житловий будинок 168,6 кв. м та земельну ділянку 0,15 га кадастровий номер 1221486200:05:007:031 за адресою: АДРЕСА_1 , який належав позичальнику, в якості виконання зобов`язань за цим договором позичальником ( ОСОБА_1 ) (а. с. 13-15).

Пунктом 2.1. та 2.2 вказаного вище договору процентна ставка по сумі позики, за домовленістю сторін складає 2 % в місяць від суми позики. Позичальник зобов`язується виплачувати проценти до 3 числа, кожного наступного місяця.

В нотаріально посвідченому договорі від 02 жовтня 2018 року за № 765 у п. 2.6. визначено, що в разі повернення позичальником достроково або у зазначений термін коштів, позикодавець зобов`язується повернути у власність, шляхом переоформлення житловий будинок 168,6 кв. м та земельну ділянку 0,15 га кадастровий номер 1221486200:05:007:031 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов п. 2.7 вказаного договору, за домовленістю сторін, в разі неповернення та/або тільки часткового погашення позики, позикодавець продає майно: житловий будинок 168,6 кв. м та земельну ділянку 0,15 га кадастровий номер 1221486200:05:007:031 за адресою: АДРЕСА_1 , будь-якій третій стороні, в якості зарахування грошових коштів, в рахунок компенсації за надану позику.

Згідно п. 2.8 договору № 765, усі розрахунки між сторонами фіксуються з датою та підписом в додатку № 1, який являється невід`ємною частиною цього договору.

20 лютого 2019 року, ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 додатково окрім суми зазначеної у вищевказаному договорі позики ще 50 000 доларів США, що підтверджується розпискою від 20 лютого 2019 року, в якій зазначено, що ця розписка складена до договору позики від 02 жовтня 2018 року № 765. Копія розписки міститься в матеріалах справи (а. с. 83 том 1).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У касаційній скарзі заявник зазначає, що в силу положень частини четвертої статті 656 та статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу від 28 вересня 2018 року підлягав нотаріальному посвідченню, проте оскільки такого посвідчення не здійснено, то вказаний договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна є нікчемним у силу закону.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з цими доводами касаційної скарги та зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про товарні біржі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Згідно з частиною четвертою статті 656 ЦК України (в редакції, станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 28 вересня 2018 року) до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно зі статтями 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини п`ятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен встановити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Встановлено, що оскаржуваний договір купівлі-продажу укладено у письмовій формі на біржі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 вказував, що між ним та ОСОБА_2 фактично був укладений договір позики, з метою забезпечення виконання зобов`язань за яким вони уклали «удаваний» договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки.

Вочевидь ОСОБА_1 , будучи повнолітньою, дієздатною особою, власником нерухомого майна, мав усвідомлювати відмінність між забезпеченням договору позики та договором купівлі-продажу нерухомого майна, а також наслідки своїх дій з укладення договору відчуження майна.

Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що воля сторін була спрямована саме на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, тобто на перехід права власності на відповідне нерухоме майно до ОСОБА_2 .

Вказівка в договорі позики на відповідний договір купівлі-продажу нерухомого майна теж вказує на те, що сторони усвідомлювали відмінність між забезпеченням договору позики та договором купівлі-продажу нерухомого майна.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 740/3905/20 (провадження № 61-6352св21) вказано, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Колегія суддів зауважує, що за обставинами цієї справи, подаючи позов про визнання відповідного договору купівлі-продажу нікчемним ОСОБА_1 прагне не захистити або відновити свої порушені права, а хоче уникнути відповідальності щодо сплати отриманої ним позики, яку він досі не повернув ОСОБА_2 .

Тобто, позов ОСОБА_1 пред`явлено не для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача, що суперечить завданням цивільного судочинства та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Так, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди).

Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що особа (особи) «використовувала/використовували право на зло», наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають).

Враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення, особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Крім того, на недобросовісність позивача вказує те, що за 20 днів до укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_2 він продав ті самі будинок та земельну ділянку своїй тещі ОСОБА_7 , а вона в свою чергу передала йому у власність Приватне підприємство «АЛМИРА ГРУПП».

Цей договір ОСОБА_1 теж оскаржував в судовому порядку на підставі статей 225, 233 ЦК України, посилаючись на те, що підписання ним оспорюваних договорів вчинено під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, а також в момент, коли він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Верховний Суд постановою від 01 червня 2022 року у справі № 175/4139/18 (провадження № 61-7879св21) залишив без змін постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки встановлено, що оспорювані ОСОБА_1 договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки були укладені ним свідомо та добровільно.

Крім того із змісту наведеної постанови Верховного Суду у справі № 175/4139/18 вбачається, що після переходу права власності до ОСОБА_7 на спірне нерухоме майно на підставі договорів купівлі-продажу від 07 вересня 2018 року вона в цей же день здійснила за собою реєстрацію права власності.

Проте, 27 вересня 2018 року державний реєстратор Дніпровської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Семенуха І. О. здійснив державну реєстрацію припинення права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер 1221486200:05:007:0319, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава припинення: договір про розірвання договору купівлі-продажу від 17 вересня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , який діяв від імені ОСОБА_7 , у простій письмовій формі.

27 вересня 2018 року державний реєстратор Дніпровської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Семенуха І. О. зареєстровав право власності за ОСОБА_1

27 вересня 2018 року державний реєстратор Дніпровської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Семенуха І. О. провів державну реєстрацію припинення права власності ОСОБА_7 на житловий будинок загальною площею 168,6 кв. м, житловою площею 58,6 кв. м, розташований за адресою:

АДРЕСА_1 . Підстава припинення: договір про розірвання договору купівлі-продажу

від 17 вересня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , який діяв від імені ОСОБА_7 , у простій письмовій формі.

27 вересня 2018 року державний реєстратор Дніпровської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Семенуха І. О. зареєстровано право власності за ОСОБА_1 .

Отже, підсумовуючи вищенаведене колегія суддів зазначає, що аналіз фактичних обставин справи свідчить про недобросовісність позивача та про використання ним приватно-правового інструментарію для уникнення сплати боргу.

Ураховуючи наявність законодавчої колізії щодо регулювання спірних правовідносин відносно оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного на біржі, наявність судової практики щодо визнання відповідних договорів дійсними, можна виснувати, що нотаріально не посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений на біржі, за обставинами цієї справи не може вважатися нікчемним (недійсним в силу закону).

Верховний Суд також звертає увагу, що місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно вказував, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Місцевий суд обґрунтовано зазначав, що, за обставинами цієї справи, заявлені позивачем вимоги про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування у зв`язку з цим недійсним (нікчемним) договором реєстрації права власності не можуть розглядатись окремо від взятих ним зобов`язань за нотаріально посвідченим договором позики грошей у розмірі

200 000 доларів США із відсотками, що підтверджується копією укладеного 02 жовтня 2018 року договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також і розпискою ОСОБА_1 від 20 лютого 2019 року.

За обставинами цієї справи - на момент її розгляду, договір від 02 жовтня 2018 року є дійсним, ніким не оскаржений, доказів виконання зобов`язань за цим договором позивачем не надано, та як зазначалось вище, договір купівлі-продажу від 28 вересня 2018 року № 6 є похідним від договору від 02 жовтня 2018 року, а також інших домовленостей, що були досягнуті між сторонами.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Пророк