Рішення

від 05.05.2021 по справі 175/3609/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/3609/20

Провадження № 2/175/1005/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М ЕН Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2021 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бойко О.М.,

при секретарі судового засідання Кучеренка О.Ю.,

за участю: представника позивача Литовченка Д.С. ,

представника відповідача Бродської А.В. ,

представника третьої особи Лихопьок Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товарної біржи Січеславська, Правова та комунального підприємства Реєстрація нерухомості , третя особа: ОСОБА_5 про встановлення нікчемності правочину, скасування державної реєстрації та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товарної біржи Січеславська, Правова та комунального підприємства Реєстрація нерухомості , третя особа: ОСОБА_5 про встановлення нікчемності правочину, скасування державної реєстрації та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В ході судового розгляду позивач уточнив свої позовні вимоги та доповнив прохальну частину позову вимогою про визнання недійним та скасування акту-приймання передачі майна від 28.09.2018 року, що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про передачу житлового будинку площею 168,6 кв.м. та земельної ділянки, загальною площею 0,15 га кадастровий номер № 1221486200:05:007:0319, що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Литовченко Д.С. у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, вважав за можливе здійснити розгляд справи за відсутності позивача, інтереси якого він представляє, просив суд ухвалити рішення яким, встановити нікчемність договору купівлі-продажу №6 від 28.09.2018 року, щодо житлового будинку 168,6 кв.м. та земельної ділянки 0,1500 га. кадастровий номер 1221486200:05:007:0319 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у простій письмовій формі, посвідченого Товарною біржею Січеславська, Правова та визнати не законним і скасувати: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 43254681 від 28 вересня 2018 року державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості Дем`янішина Андрія Володимировича про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу №6 від 28.09.2018 року, у простій письмовій формі, посвідченого Товарною біржею Січеславська, Правова акту приймання передачі нерухомого майна від 28.09.2018 року, посвідченого Товарною біржею Січеславська, Правова та Свідоцтва члена біржі Товарної біржі Січеславська, Правова від 28.09.2018 року (номер запису про право власності: 28147503 на житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 454116112214); рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 43253728 від 28 вересня 2018 року державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості Дем`янішина Андрія Володимировича про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу № 6 від 28 вересня 2018 року, у простій письмовій формі, посвідченого Товарною біржею Січеславська, Правова , акту приймання - передачі нерухомого майна від 28.09.2018 року, посвідченого Товарною біржею Січеславська, Правова та Свідоцтва члена біржі Товарної біржі Січеславська, Правова від 28.09.2018 року (номер запису про право власності: 28146712 на земельну ділянку реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 162922112214); визнати недійсним та скасувати акт приймання-передачі майна від 28.09.2018 року, що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про передачу житлового будинку 168,6 кв.м. та земельної ділянки 0,1500 га. кадастровий номер 1221486200:05:007:0319, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Бродська А.В. в судовому засіданні вважала за можливе здійснити розгляд справи за відсутності відповідача, інтереси якого вона представляє, просила суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі у зв`язку з його необґрунтованістю.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, надав суду письмові пояснення по суті позову (а.с. 170-172). Просив у задоволенні позову відмовити.

Представники Товарної біржі Січеславська, Правова та комунального підприємства Реєстрація нерухомості у судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином, причину неявки в судове засідання суду не повідомили.

Представник третьої особи ОСОБА_5 - адвокат Лихопьок Д.П. в судовому засіданні вважав за можливе здійснити розгляд справи за відсутності третьої особи, інтереси якої вона представляє, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі у зв`язку з його необґрунтованістю.

Суд, вислухавши в судовому засіданні думку сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України , дійшов до наступного.

Позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (частина 1 статті 30 ЦПК України).

Згідно роз`ясненнями, які містяться в п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ № 3 від 01 березня 2013 року виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно: про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки з цього майна ( статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном ( визначення порядку користування ним); про право яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Оскільки предметом оскарження у цій справі є встановлення нікчемності договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянка розташованих у с. Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області - справа підсудна Дніпропетровському районному суду Дніпропетровської області.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України ).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У абзаці 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Окрім того, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України ).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст. 82 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

02 жовтня 2018 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , було укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О., зареєстрований в реєстрі за номером 765. Копія договору міститься в матеріалах справи (а.с. 81)

Згідно п. 1.1 вказаного договору, на підставі раніше погоджених домовленостей Позикодавець ОСОБА_4 передав позичальнику - ОСОБА_3 позику в сумі 150 000,00 доларів США (сто п`ятдесят тисяч доларів США), а позичальник ОСОБА_3 за цим договором, зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк.

Згідно п. 2.3. вказаного договору, повернення зазначеної в даному договорі суми позики може відбуватись за бажанням позичальника, але не пізніше 03.10.2019 року.

Відповідно до п. 1.2 зазначеного нотаріально посвідченого договору, позикодавець ( ОСОБА_4 ) вже придбав житловий будинок 168,6 кв.м. та земельну ділянку 0,15 га кадастровий номер № 1221486200:05:007:031 за адресою : АДРЕСА_1 , який належав позичальнику, в якості виконання зобов`язань за цим договором Позичальником ( ОСОБА_3 ) про що свідчить оспарюваний ОСОБА_3 копія договору та акту передачі нерухомого майна (а.с. 13-15)

Пунктом 2.1. та 2.2 вказаного вище договору процентна ставка по сумі позики, за домовленістю сторін складає 2 % в місяць від суми позики. Позичальник зобов`язується виплачувати проценти до 0 3 числа, кожного наступного місяця.

В нотаріально посвідченому договорі від 02 жовтня 2018 року за № 765, а саме у п. 2.6. визначено, що в разі повернення позичальником достроково або у зазначений термін коштів, позикодавець зобов`язується повернути у власність, шляхом переоформлення житловий будинок 168,6 кв.м. та земельну ділянку 0,15 га кадастровий номер № 1221486200:05:007:031 за адресою : АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов п. 2.7 вказаного договору, за домовленістю сторін, в разі неповернення та /або тільки часткового погашення позики, позикодавець продає майно: житловий будинок 168,6 кв.м. та земельну ділянку 0,15 га кадастровий номер № 1221486200:05:007:031 за адресою : АДРЕСА_1 , будь-якій третій стороні, в якості зарахування грошових коштів, в рахунок компенсації за надану позику.

Згідно п. 2.8 нотаріально посвідченого договору № 765, усі розрахунки між сторонами фіксуються з датою та підписом в додатку № 1, який являється невід`ємною частиною цього договору.

20 лютого 2019 року, ОСОБА_4 надав ОСОБА_3 додатково окрім суми зазначеної у вищевказаному договорі позики, що 50000,00 доларів США (п`ятдесят тисяч доларів США) про що свідчить розписка від 20 лютого 2019 року, власноручно написана і підписана ОСОБА_3 в якій зазначено, що дана розписка складена до договору позики № 765 від 02.10.2018 року. Копія розписки міститься в матеріалах справи. (а.с. 83)

28.09.2018 року між Покупцем - ОСОБА_4 та Продавцем - ОСОБА_3 був укладений договір купівлі продажу майна №6 - житлового будинку, загальною площею 168,6 кв. м. та земельної ділянки 0,1500 га, кадастровий номер 1221486200:05:007:0319, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі продажу майна №6 було зареєстровано Товарною Біржею Січеславська, Правова .

На підтвердження укладеного договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було 28.09.2018 року підписано акт приймання передачі майна, відповідно якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 у власність майно: житловий будинок, загальною площею 168,6 кв. м. та земельну ділянку 0,1500 га, кадастровий номер 1221486200:05:007:0319, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 400 000,00 (один мільйон чотириста тисяч) гривень.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ст. 328, 331 ЦК України).

Своє право власності на вказані об`єкти нерухомості ОСОБА_4 зареєстрував належним чином, що підтверджується Витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номери запису про право власності від 28 вересня 2018 року - №28146712 та №28147503. Право власності зареєстровано державним реєстратором Дніпровської філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості Дем`янішиним Андрієм Володимировичем на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 28.09.2018 року, договору купівлі-продажу майна № 6 від 28.09.2018 року, посвідченого Товарною Біржею Січеславська, Правова та свідоцтва члена біржі ОСОБА_4 .

Як зауважив представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Литовченко Д.С. у судовому засіданні, Договір купівлі-продажу майна №6 від 28.09.2020 року не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а саме, без наміру сплатити гроші по Договору, передати та отримати в користування нерухоме майно по Договору, а був оформлений у простій письмовій формі з метою укладення іншого договору.

Проте, аналізуючи надані сторонами докази та зміст правовідносин, що склались між сторонами, а також приймаючи до уваги письмові пояснення відповідача ОСОБА_4 (а.с. 170-172), суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 отримав у борг від ОСОБА_4 150 000 доларів США, згодом 20.02.20219 року отримав ще 50000 доларів США, у свою чергу права на будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_3 були гарантом виконання зобов`язань боржника із повернення боргу. На підтвердження зазначених відносин сторонами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були укладені: договір купівлі-продажу майна № 6 від 28.09.2018 року, посвідчений Товарною Біржею Січеславська, Правова , акт приймання передачі нерухомого майна вартістю 1 400000 гривень від 28 вересня 2018 року, нотаріально посвідчений договір позики від 02.10.2018 року, а також розписка ОСОБА_3 від 20.02.2019 року про отримання додатково ще 50000 доларів США.

Згідно умов договору від 02 жовтня 2018 року укладеного між ОСОБА_4 , як позикодавцем та ОСОБА_3 як позичальником, ОСОБА_4 передав а ОСОБА_3 отримав позику в сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) доларів США. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О. та зареєстровано в реєстрі за №765. Факт передачі коштів підтверджується розпискою до Договору від 02 жовтня 2018 року. Крім того, в матеріалах справи наявна розписка ОСОБА_3 про те, що він додатково отримав від ОСОБА_4 відповідно до вказаного Договору позики від 02 жовтня 2018 року ще 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США.

Положеннями п.1.2 Договору від 02 жовтня 2018 року чітко встановлено, що у якості виконання ОСОБА_3 зобов`язань за цим договором, ОСОБА_4 вже придбав житловий будинок 168,6 кв. м. та земельної ділянки 0,1500 га, кадастровий номер 1221486200:05:007:0319, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 .

Також, положеннями п. 2.3 Договору від 02 жовтня 2018 року визначено строк повернення позики ОСОБА_3 - не пізніше 03.10.2019 року.

У разі повернення ОСОБА_3 достроково та у визначений строк суми позики, ОСОБА_4 зобов`язується повернути у власність ОСОБА_3 шляхом переоформлення зазначеного нерухомого майна (житловий будинок та земельну ділянку) (п. 2.6. 2.3 Договору від 02 жовтня 2018 року).

Отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_4 суми у загальному розмірі 200 000, 00 доларів США (двісті тисяч доларів США) та зобов`язання повернути зазначену суму в обумовлений встановлений сторонами строк із відсотками, підтверджується копіями договору та розписки, що наявні в матеріалах справи (а.с. 81,83) Доказів про не отримання зазначеної суми ОСОБА_3 від ОСОБА_4 , сторонами у судове засідання не надано. Як і не надано сторонами доказів, про те, що ОСОБА_3 не підписував зазначених договорів купівлі-продажу та договору позики.

Також і не підтверджено належними доказами, доводи позивача про те, що договір позики від 02.10.2018 року було вчинено ОСОБА_3 під тиском ОСОБА_4 , або будь-яким іншим незаконним впливом.

Доводи представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Литовченка Д.С., про те, що ОСОБА_3 не виконував договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки та не передавав і не звільняв житловий будинок та земельну ділянку та по цей час використовує для постійного проживання житловий будинок і земельну ділянку, регулярно оплачує всі комунальні платежі та утримує зазначене майно у належному санітарно-технічному стані, здійснює поточні ремонти і поліпшення цього нерухомого майна, несе відповідальність за його схоронність, не спростовувались відповідачем ОСОБА_4 , який зазначив, що ОСОБА_3 не звільнив будинок, а здав його в оренду третім особам. Разом із цим, зазначені обставини в певній мірі свідчать про виконання ОСОБА_4 певних умов договору позики із договором купівлі - продажу укладених сторонами 02.10.2018 року та його правомірні очікування на отримання останнім коштів які він позичив ОСОБА_3 у розмірі 200000 доларів США із відсотками.

Суд не може прийняти до уваги доводи ОСОБА_3 про його юридично необізнаність про можливість наслідків не дотримання загальних вимог законодавства, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: про наслідки відсутності у нього Свідоцтва члена біржі, що надає право на укладення угод, зокрема, договорів купівлі-продажу у термін дії даного Свідоцтва, чим порушено пункт б ст. 15 Закону України Про товарну біржу ;

Що стосується, доводів позивача ОСОБА_3 про відсутність письмової згоди на укладення Договору його дружини ОСОБА_5 , з якою на момент укладення оскаржуваного договору позивач знаходився у шлюбі, суд не може прийняти до уваги.

Так, відповідно до свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 , виданого в/РАГС Кіровського РУЮ міста Дніпропетровська від 01 червня 2002 року актовий запис № 139, на час укладення оспорюваного договору (28.09.2018) ОСОБА_3 перебував у шлюбі із ОСОБА_5 . Шлюб між ними було розірвано лише 04.03.2019 р., що підтверджується рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №203/2366/18;

Проте, в матеріалах справи міститься копія нотаріально посвідчена згоди подружжя ОСОБА_5 на укладення договорів продажу придбаного під час шлюбу вищезазначеного нерухомого майна від 03 вересня 2018 року. (а.с. 134)

Так, 03 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу засвідчено та зареєстровано в реєстрі за №1826, заяву ОСОБА_5 про згоду подружжя на укладення Договорів, відповідно до якої ОСОБА_5 дає згоду чоловіку - ОСОБА_3 на укладання та підписання договорів про продаж придбаного ними у період перебування у зареєстрованому шлюбі майна - житлового будинку, загальною площею 168,6 кв. м. та земельної ділянки 0,1500 га, кадастровий номер 1221486200:05:007:0319, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В згоді ОСОБА_5 не зазначено із ким саме повинен бути укладений договір купівлі - продажу нерухомого майна.

Що стосується доводів позивача ОСОБА_3 та його представника адвоката Литовченка Д.С. про недотримання форми договору купівлі-продажу, суд не бере їх до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про товарну біржу від 10 грудня 1991 року N1956-XII, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі.

Відповідно до Свідоцтва ОСОБА_4 отримав членство в Товарній Біржі Січеславська, Правова терміном на одну добу - 28 вересня 2018 року.

Також, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню (ст. 15 Закону України Про товарну біржу від 10 грудня 1991 року N1956-XII).

Згідно ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Частиною 2 ст. 234 Цивільного кодексу України, встановлено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу №6 від 28.09.2018 року був укладений у якості виконання ОСОБА_3 зобов`язань за договором позики грошей у розмірі 150000 доларів США із винагородою у 2% на місяць, зазначені зобов`язання сторони відобразили у нотаріально посвідченому Договорі від 02 жовтня 2018 року, про що чітко зазначено у п.1.2 Договору від 02 жовтня 2018 року, та договір купівлі-продажу №6 від 28.09.2018 року є похідним договору позики грошей, що було укладено раніше та знайшло своє юридичне закріплення у нотаріально посвідченому Договорі від 02 жовтня 2018 року.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно вимог 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно вимог ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 219 ЦК України, У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Відповідно до ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. ч. ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Разом із цим, відповідно до ч 3. ст. 16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч.ч. 2 - 4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже, з огляду на вищезазначені вимоги закону, та викладені у прохальній частині уточненої позовної заяви вимоги позивача, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_3 у позові не вірно обрав спосіб захисту свого порушеного права про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу № 6 від 28.09.2018 року житлового будинку та земельної ділянки, та скасування державної реєстрації, а також визнання недійсним акту та скасування акту.

Заявлені позивачем вимоги про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування у зв`язку з цим недійсним (нікчемним) договором реєстрації права власності у відповідності до ст. 216 ЦК України, не можуть розглядатись окремо від взятих ним зобов`язань за нотаріально посвідченим договором позики грошей у розмірі 200000 доларів США із відсотками, що підтверджується копією укладеного 02.10.2018 року договору між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також і розпискою ОСОБА_3 від 20.02.2019 року.

На момент розгляду справи Договір від 02 жовтня 2018 року є дійсним, ніким не оскаржений, доказів виконання зобов`язань за цим договором позивачем не надано, та як зазначалось вище, договір купівлі-продажу №6 від 28.09.2018 року є похідним від Договору від 02 жовтня 2018 року, а також інших домовленостей, що були досягнуті між сторонами.

Позивач не позбавлений можливості звернутись до суду із ефективним способом захисту у даному випадку із віндикаційним позовом у відповідності до вимог ст. 387 - 390 ЦК України, з урахуванням взятих на себе зобов`язань за договором позики від 02.10.2018 року.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні уточненого позову у повному обсязі, судові витрати суд вважає за необхідне залишити за рахунок позивача ОСОБА_3 .

Керуючись ст. ст. 13,15, 16, 215-220, 387-390 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 18, 19, 23, 28, 44, 48, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 89, 121, 128, 133, 141, 142, 177, 209, 223, 229, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 284, 289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволені уточненого позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товарної біржи Січеславська, Правова та комунального підприємства Реєстрація нерухомості , третя особа: ОСОБА_5 про встановлення нікчемності правочину, скасування державної реєстрації та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, визнання недійсним та скасування акту приймання передачі майна - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати залишити за рахунок позивача ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .

Суддя О.М. Бойко

Повний текст рішення виготовлено 14 травня 2021 року.