Постанова

від 23.12.2021 по справі 521/13724/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/10915/21

Номер справи місцевого суду: 521/13724/18

Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сегеди С.М., Гірняк Л.А.,

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2021 року про залишення без задоволення заяви про відстрочення виконання рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Жилсервіс ЛТД до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення ,-

В С Т А Н О В И В:

У вересня 2021 року до Малиновського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Жилсервіс ЛТД до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Жилсервіс ЛТД до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення - залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою надати відстрочення виконання рішенняМалиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 до зупинення Верховним судом у зв`язку із розглядом його касаційної скарги, яка там перебуває у судді Тітова М.Ю.

У відзиві на апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю Жилсервіс ЛТД , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

В судове засідання, призначене на 23.12.2021 року, з`явилися апелянт - ОСОБА_1 , його представник - ОСОБА_2 та представник ТОВ Жилсервіс ЛТД . - Странська В.Й.

Заслухавши пояснення осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходилася справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Жилсервіс ЛТД до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, в якому просило усунути йому перешкоди у користуванні власністю у вигляді койко-місце в кімнаті АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача із вказаної кімнати без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року усунуто Товариству з обмеженою відповідальністю Жилсервіс ЛТД перешкоди у користуванні власністю у вигляді койко-місця в кімнаті АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року без змін.

Згідно ст. 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Таким чином рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року набрало законної сили 19 грудня 2019 року та підлягає виконанню.

27 грудня 2019 року відповідач звернувся до Одеського апеляційного суду із заявою про перегляд рішення Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року за нововиявленими обставинами залишена без задоволення.

Згідно повідомлення Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13 вересня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що 22 вересня 2021 року о 10.00 будуть проведені виконавчі дії по виконанню виконавчого листа № 521/13724/18, виданого 29.07.2021р. Малиновським районним судом м. Одеси щодо виселення ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_1 .

Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року у вказаній справі, районний суд виходив з того, що причини, зазначені заявником в якості підстав для відстрочення виконання рішення, не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, в зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення заяви та відстрочення виконання рішення згідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України та ч. 1 ст. 33 Закону України Про виконавче провадження .

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставитнам справи, виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справах Бурдов проти Росії , Горнсбі проти Греції .

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 цієї статті визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 зазначеної статті, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 33 Закону України Про виконавче провадження .

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Так, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року, справа № 2-55/10, провадження № 61-46129св18.

Судовим розглядом справи встановлено, що звертаючись 20.09.2021 року до суду із заявою про відстрочку виконання рішення, ОСОБА_1 посилався на те, що статтею 125 Житлового кодексу України категорично заборонено виселяти з гуртожитків інвалідів 1 і 2 груп без надання іншого житлового приміщення. Однак група шахраїв, ввівши в оману Малиновський районний суд м. Одеси, Одеський апеляційний суд та органи ДВС, здійснила низку різноманітних маніпуляцій, захопивши гуртожитки, що призвело до постановлення помилкового рішення суду, яким його було виселено з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення. Посилаючись на вищевикладене та недопустимість виселення його, як інваліда другої групи на вулицю, просив відстрочити його виселення з гуртожитку за адресою його проживання по АДРЕСА_2 до вирішення касаційною інстанцією Верховного Суду його касаційної скарги, яка понад півтора місяці перебуває там на розгляді.

Проте, зазначені обставини не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки як вірно встановлено судом, посилання заявника ОСОБА_1 на те, що він як інвалід другої групи, не може бути виселений з гуртожитку - не є предметом розгляду заяви про відстрочення рішення суду першої інстанції і тому підстав давати цьому оцінку на стадії виконання судового рішення у суду немає, а подання касаційної скарги не може бути підставою для відстрочення виконання рішення суду.

При цьому, заявнику також роз`яснено, що у відповідності до абз. 2 ч. 8 ст. 394 ЦПК України , він має право звернутися до Верховного Суду з мотивованим клопотанням про зупинення виконання рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновоком районного суду про те, що заява ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду до розгляду справи у Верховному Суді задоволенню не підлягає.

У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що протягом серпня-жовтня 2021 року Верховний суд всіляко зволікає відкриттям касаційного провадження за його апеляційною скаргою та постановлення ухвали про зупинення виконання зпавідомо злочинного рішення суддів, у звязку із чим він був змушений 20.09.2021 року звернутися до Малиновського районного суду м.Одсеи із вищевказаною заявою про відстрочку виконання рішення суду.

На вказані доводи апелянта слід зазначити наступне.

Так, згідно Єдиного державного реєстру судових рішень ,який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України відповідно до Закону України Про доступ до судових рішень від 22.12.2005 року № 3262-IV вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 18.08.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року, постанову Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року залишено без руху та встановлено для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Однак ухвалою Верховного суду від 11.01.2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року в частині оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року відмовлено та ухвалою цього ж суду від 11.10.2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року - відмовлено.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначив, що дійсно на сьгоднійшій день вже відпали підстави для відстрочення виконання рішення суду, однак доводи апеляційної скарги він все одно підтримує в частині незаконності ухвали та просить її задовольнити.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Жодного обґрунтованого доводу щодо необхідності відстрочення виконання судового рішення, ОСОБА_1 , у апеляційній скарзі не зазначив. Натомість значна частина його апеляційної скарги містить посилання на порушення судами норм матеріального та процесуального права по справі, висловлення, які не стосується розгляду даної справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що заявником не доведено існування виняткових обставин, що виникли в ході виконання рішення суду по вказаній цивільній справі, що мають особливий характер і ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з наявністю яких ст.435 ЦПК України пов`язує можливість здійснити розстрочення або відстрочення виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2021 року про залишення без задоволення заяви про відстрочення виконання рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Жилсервіс ЛТД до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового

приміщення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29.12.2021 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: С.М. Сегеда

Л.А.Гірняк