Ухвала

від 22.09.2021 по справі 521/13724/18

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/13724/18

Провадження № 6/521/614/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2021 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Коваль Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Жилсервіс ЛТД до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Жилсервіс ЛТД до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, в якому просило усунути йому перешкоди у користуванні власністю у вигляді койко-місце в кімнаті АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача із вказаної кімнати без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, усунуто Товариству з обмеженою відповідальністю Жилсервіс ЛТД перешкоди у користуванні власністю у вигляді койко-місця в кімнаті АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

27 грудня 2019 року відповідач звернувся до Одеського апеляційного суду із заявою про перегляд рішення Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року за нововиявленими обставинами залишена без задоволення.

20 вересня 2021 року до Малиновського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року, в якій він вказував на те, що ст. 125 Житлового кодексу України передбачено випадки, коли особу не може бути виселено з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення і тому він, як інвалід 2-ї групи з безстроковим діагнозом трудове каліцтво , однак група шахраїв, ввівши в оману Малиновський районний суд м. Одеси, Одеський апеляційний суд та органи ДВС, здійснила низку різноманітних маніпуляцій, захопивши гуртожитки, що призвело до постановлення помилкового рішення суду, яким його було виселено з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення. Посилаючись на вищевикладене та недопустимість виселення його, як інваліда другої групи на вулицю, просив відстрочити його виселення з гуртожитку за адресою його проживання по АДРЕСА_2 до вирішення касаційною інстанцією Верховного Суду його касаційної скарги, яка понад півтора місяці перебуває там на розгляді.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Розовайкін М.Л. підтримали заяву та просили її задовольнити, зазначаючи при цьому, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи по трудовому каліцтву і тому відповідно до діючого законодавства не може бути виселений з гуртожитку. Представник заявника ОСОБА_2 також просив постановити окрему ухвалу відносно неправомірних дій працівників Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) оскільки вони своєчасно не направили ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа щодо виселення ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_1 . Зазначену постанову ОСОБА_1 отримав лише 21 вересня 2021 року.

Директор ТОВ Жилсервіс ЛТР - Странська В.Й. заперечувала проти задоволення заяви, оскільки вважає її безпідставною. Крім того зазначала, що ОСОБА_1 ніколи з підприємством ТОВ Жилсервіс ЛТД у трудових відносинах не перебував, був поселений у гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору оренди, який закінчився і продовжувати його дію позивач не мав наміру, трудове каліцтво отримав при виконанні трудових обов`язків в Одеському морському порту.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Жилсервіс ЛТД до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, в якому просило усунути йому перешкоди у користуванні власністю у вигляді койко-місце в кімнаті АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача із вказаної кімнати без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року усунуто Товариству з обмеженою відповідальністю Жилсервіс ЛТД перешкоди у користуванні власністю у вигляді койко-місця в кімнаті АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року без змін.

Згідно ст. 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Таким чином рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року набрало законної сили 19 грудня 2019 року та підлягає виконанню.

27 грудня 2019 року відповідач звернувся до Одеського апеляційного суду із заявою про перегляд рішення Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року за нововиявленими обставинами залишена без задоволення.

Згідно повідомлення Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13 вересня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що 22 вересня 2021 року о 10.00 будуть проведені виконавчі дії по виконанню виконавчого листа № 521/13724/18, виданого 29.07.2021р. Малиновським районним судом м. Одеси щодо виселення ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_1 .

Частиною 1 статті 435 ЦПК України регламентовано, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 цієї статті визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 зазначеної статті, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 33 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справах Бурдов проти Росії , Горнсбі проти Греції .

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Так, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

У своїй заяві про відстрочення виконання рішення суду заявник посилається на те, що вже майже півтора місяці на розгляді у Верховному Суді перебуває його касаційна скарга, однак ні копії касаційної скарги, ні копії ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження до заяви не додано.

Також з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року, постанову Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року залишена без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Посилання заявника та його представника ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_1 , як інвалід другої групи, не може бути виселений з гуртожитку не є предметом розгляду заяви про відстрочення рішення суду першої інстанції і тому підстав давати цьому оцінку на стадії виконання судового рішення у суду немає.

Крім того, клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про постановлення окремої ухвали відносно неправомірних дій виконавчої служби також задоволенню не підлягає, оскільки для оскарження дій або бездіяльності державної виконавчої служби передбачений зовсім інший порядок.

З матеріалів справи вбачається, що причини, зазначені заявником в якості підстав для відстрочення виконання рішення, не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, в зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення заяви та відстрочення виконання рішення згідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України та ч. 1 ст. 33 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно абз. 2 ч. 8 ст. 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Суд роз`яснює, що заявник має право звернутися до Верховного Суду з мотивованим клопотанням про зупинення виконання рішення суду.

Таким чином, суд зазначає, що само по собі подання касаційної скарги не може бути підставою для зупинення виконання рішення суду, а відтак заява ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду до розгляду справи у Верховному Суді задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 258-261, 353, 435 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Жилсервіс ЛТД до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.А. Мазун