Рішення

від 14.12.2021 по справі 520/11557/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 грудня 2021 року № 520/11557/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ткаченка Д.М.,

представника позивача - Швець Р.П.,

представника відповідача - Озацької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Люботинський завод "Продтовари" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення №00047070101, №00048070101, №00049070101, №00050070101 від 30.03.2021 року, прийняті Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

В обґрунтування позову позивачем вказано, що податкові повідомлення-рішення №00047070101, №00048070101, №00049070101, №00050070101 від 30.03.2021 року є протиправними та такими, що порушують права позивача.

Ухвалою суду від 30.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у підготовчому провадженні.

Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2021 року:

-№ 00047070101, яким до Приватного акціонерного товариства Люботинський завод Продтовари (код ЄДРПОУ 24486154) застосовано штраф 50% за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних у сумі 16642213,92 грн.;

-№ 00048070101, яким Приватному акціонерному товариству Люботинський завод Продтовари (код ЄДРПОУ 24486154) збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 280656,25 грн.;

-№ 00049070101, яким Приватному акціонерному товариству Люботинський завод Продтовари (код ЄДРПОУ 24486154) збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 7373790,00 грн.;

-№ 00050070101, яким Приватному акціонерному товариству Люботинський завод Продтовари (код ЄДРПОУ 24486154) збільшено суму гpoшового зобов`язання з орендної плати за землю юридичних осіб на суму 43842,90 грн.

Судом встановлено, що зазначені податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту перевірки від 24.02.2021 №61/35-00-07-01/24486154 Про результати документальної планової виїзної перевірки ПрАТ Люботинський завод Продтовари (код ЄДРПОУ 24486154) , яким було встановлено порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, з урахуванням пп. 14.1.13, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V1 із змінами та доповненнями, П(С)БО № 15 Дохід , П(С)БО 9 Запаси , П(С)БО 11 Зобов`язання занижено податку на прибуток на загальну суму 224525 грн., в тому числі за 1 квартал 2017 року на суму 2450 грн., за півріччя 2017 року на суму 4901 грн., за три квартали 2017 року на суму 202051 грн., за 2017 рік на суму 204501 грн., за 1 квартал 2018 року на суму 4568 грн., за півріччя 2018 року на суму 8507 грн., за три квартали 2018 року на суму 11185 грн., за 2018 рік на суму 13864 грн., за 1 квартал 2019 року на суму 3080 грн., за півріччя 2019 року на суму 6160 грн., за три квартали 2019 року на суму 6160 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.4, п. 201.7, п.201.10 ст.201 з урахуванням пп.14.1.71 п. 14.1 ст. 14, ст. 102, ст. 52-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового Кодексу України, вимог Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, п. 2 ст. 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення", що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 5899032 грн., в тому числі за лютий 2017 року на суму 908 грн., березень 2017 року на суму 907 грн., за квітень 2017 року на суму 907 грн., за травень 2017 року на суму 907 грн., за червень 2017 року на суму 1796 грн., за липень 2017 року на суму 55479 грн., за серпень 2017 року на суму 331446 грн., за вересень 2017 року на суму 15854 грн., за жовтень 2017 року на суму 7996 грн., за листопад 2017 року на суму 135920 грн., за грудень 2017 року на суму 383961 грн., за січень 2018 року 212701 грн., за лютий 2018 року на суму 425627 грн., за березень 2018 poку на суму 320113 грн., за квітень 2018 року на суму 265553 грн., за травень 2018 року на суму 219110 грн., за червень 2018 року на суму 190592 грн., за липень 2018 року на суму 204883 грн., за серпень 2018 року на суму 232156 грн., за вересень 2018 року на суму 155124 грн., за жовтень 2018 року на суму 532302 грн., за листопад 2018 року на суму 301080 грн., за грудень 2018 року на суму 73 924 грн., за січень 2019 року на суму 711871 грн., за лютий 2019 року на суму 10490 грн., за березень 2019 року на суму 285196 грн., за квітень 2019 року на суму 242714 грн., за травень 2019 року на суму 219140 грн., за червень 2019 року на суму 246378 грн., за липень 2019 року на суму 57580 грн., за серпень 2019 року на суму 56417 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.201.1, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, та п. 18 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 р. за № 137/28267 із змінами та доповненнями, не виписано та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму коштів, отриманих, як попередня оплата на загальну суму 165777280 грн., в тому числі ПДВ у сумі 27629547 грн. та суму перевищення звичайних цін на лікеро-горілчані продукцію над цінами реалізації на загальну суму 33929286 грн. в тому числі ПДВ 5654881 грн.;

- п.63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755, зі змінами та доповненнями, а саме: 10 випадків неподання ПрАТ Люботинський завод Продтовари до контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП про об`єкти оподаткування через які провадилась діяльність;

- п.51.1 ст. 51, пп. б п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755, зі змінами та доповненнями, а саме: подання з помилками та недостовірними відомостями податкової звітності за ф.1-ДФ за 2-й квартал 2018 p.p., що призвело до подання недостовірних відомостей до державного реєстру;

- п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону Україні! від 08.07.2010 № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із змінами та доповненнями, а саме: самостійне донарахування платником своєчасно нарахованою єдиного внеску за квітень, листопад 2016 року, лютий, квітень, травень, липень, вересень 2017 року на загальну суму 2290,05 грн.;

- п.288.1, п.288.4, п.288.5 ст.288, п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України, встановлено заниження податкових зобов`язань з орендної плати за землю за перевіряємий період всього на суму 43842.90 грн., у тому числі за лютий 2017 на суму 1370,08 грн., за березень 2017 на суму 1370,08 грн., за квітень 2017 на суму 1370,08 грн., за травень 2017 на суму 1370,08 грн., за червень 2017 на суму 1370,08 грн., за липень 2017 на суму 1370,08 грн., за серпень 2017 на суму 1370,08 грн., за вересень 2017 на суму 1370,08 грн., за жовтень 2017 на суму 1370,08 грн.. за листопад 2017 на суму 1370,08 грн., за грудень 2017 на суму 1370,06 грн., за січень 2018 грн. на суму 1370,10 грн., за лютий 2018 на суму 1370,10 грн., за березень 2018 на суму 1370,10 грн., за квітень 2018 на суму 1370,10 грн., за травень 2018 на суму 1370,10 грн., за червень 2018 на суму 1370,10 грн., за липень 2018 на суму 1370,10 грн., за серпень 2018 на суму 1370,10 грн., за вересень 2018 на суму 1370,10 грн., за жовтень 2018 на суму 1370,10 грн., за листопад 2018 на суму 1370,10 грн., за грудень 2018 на суму 1370,04 грн., за січень 2019 грн. на суму 1370,10 грн., за лютий 2019 на суму 1370,10 грн., за березень 2019 на суму 1370,10 грн., за квітень 2018 року на суму 1370,10 грн., за травень 2019 на суму 1370,10 грн., за червень 2019 на суму 1370,10 грн., за липень 2019 на суму 1370,10 грн., за серпень 2019 на суму 1370,10 грн., за вересень 2019 на суму 1370,10 грн.;

- Закону України від 19.12.1995 № 481 Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів в частині подання звітів з недостовірними відомостями форми 2-РС та 1-ОА за період березень-травень 2017 року, серпень-вересень 2017 року, грудень 2017 року, березень 2018 року, травень 2018 року та серпень 2019 року.

Представником позивача у позовній заяві вказано, що фактичними підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали викладені в акті перевірки висновки про порушення вимог податкового законодавства, які були зроблені при дослідженні таких обставин діяльності ПрАТ Люботинський завод Продтовари , а саме контролюючим органом під час перевірки зроблений висновок про зайве включення результатів виконання господарських договорів до складу витрат в бухгалтерському та відповідно у податковому обліку, а також сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту при здійсненні взаємовідносин з підприємствами-постачальниками ТОВ ПРОГРЕС КОМЕРС та ТОВ СТАН . На підставі вказаного висновку були прийняти податкові повідомлення-рішення №0048070101 та №00049070101. Також, представником позивача вказано, що контролюючим органом в акті перевірки наведений висновок про зниження ПрАТ Люботинський завод Продтовари податкових зобов`язань з ПДВ з огляду на начебто встановлений факт ненарахування цих податкових зобов`язань у зв`язку із перевищенням звичайної ціни над фактичною ціною реалізації алкогольної продукції та на підставі вказаного висновку було прийняте податкове повідомлення- рішення №00049070101. Водночас, представником позивача наголошено на обставинах того, що контролюючим органом нараховані ПрАТ Люботинський завод Продтовари штрафні санкції з ПДВ у зв`язку з тим, що підприємством начебто не було виписано та не було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму коштів, отриманих від ТОВ САДІН ТРЕЙД та ТОВ САДІМ , як попередня оплата за відвантажену лікеро-горілчану продукцію та на підставі вказаного висновку було прийняте податкове повідомлення-рішення №00047070101. Також, контролюючим органом зроблений висновок про заниження ПрАТ Люботинський завод Продтовари податкових зобов`язань з орендної плати за землю за договором оренди від 05.06.2002 р., укладеним з Нововодолазькою селищною радою, за період з 01.10.2016 по 30.09.2019 у зв`язку з тим, що підприємством сплачувалися орендні платежі без урахування змін нормативної грошової оцінки земель та без урахування змін ставок орендної плати, передбачених рішеннями селищної ради та начебто умовами вказаного договору оренди та на підставі вказаного висновку було прийняте податкове повідомлення-рішення №00050070101.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до таких, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, судовим розглядом справи встановлено, що основними видами діяльності ПрАТ Люботинський завод Продтовари є виробництво дистильованих питних алкогольних напоїв (КВЕД-2010: Клас 11.01), оптова торгівля алкогольними напоями (КВЕД-2010: Клас 46.34). Для здійснення вказаної діяльності підприємство має відповідні матеріальні (виробничі та допоміжні будівлі, виробниче обладнання, транспортні засоби та інше), трудові ресурси (у перевіряємий період на підприємстві у середньому лічилося 250 працівників), а також необхідні дозвільні документи (ліцензія на право виробництва алкогольних напоїв, ліцензія на право оптової торгівлі алкогольними напоями, атестати виробництва, спеціальні дозволи на користування надрами та водокористування, атестат лабораторії, сертифікат НААСР, ІSO, затверджені у встановленому порядку технічні умови виробництва, рецептури та інші дозвільні документи).

У перевіряємому періоді ПрАТ Люботинський завод Продтовари мало господарські відносини з постачальником товарів ТОВ ПРОГРЕС КОМЕРС та виконавцем робіт ТОВ СТАН , які здійснювалися на підставі укладених договорів, за умовами яких вказані контрагенти здійснювали постачання па адресу ПрАТ Люботинський завод Продтовари товарів та виконання робіт.

Як повідомлено представником позивача суду, придбання вказаних товарів та робіт були було здійснено з метою використання у господарській діяльності, а саме для виробництва та подальшої реалізації алкогольних напоїв.

Факт постачання та оприбуткування товару підтверджується видатковими та приходними накладними, а факти виконання робіт підтверджено відповідними актами приймання-передачі виконаних робіт, факт сплати ПДВ підтверджено належним чином оформленими та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними. За отримані від вказаних підприємств товари та роботи були здійснені розрахунки у відповідності до вимог діючого законодавства, а надані до суду копії первинних документів є доказом правомірності дій ПрАТ Люботинський завод Продтовари при здійсненні господарських відносин з вказаними контрагентами є відповідні первинні документи, які були складені у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, господарські відносини між ПрАТ Люботинський завод Продтовари та ТОВ ПРОГРЕС КОМЕРС у серпні 2017 року здійснювалися на підставі належним чином укладеного договору №І 10117-19 від 21.08.2017р.

Так, в рамках зазначеного договору підприємством позивача було для виробництва алкогольних напоїв придбано товари, а саме цукор, у ТОВ ПРОГРЕС КОМЕРС .

Зі змісту наданих представником позивача пояснень встановлено, що основний обсяг придбаваємого цукру витрачається підприємством при виготовленні вермутів з коньяком, які виробляються на підставі технічних умов ТУ У 15.9-24486154-027:2009 Вермути з коньяком , погоджені в установленому порядку, відповідно до абз.3 підп.3.3.1 п.3.3 технічних умов для виготовлення вермутів з коньяком використовують цукор білий згідно ДСТУ 4623 .

Отже, відповідно до умов зазначеного договору №110117-19 від 21.08.2017 р. ТОВ ПРОГРЕС КОМЕРС (постачальник) зобов`язувався передати у власність товар ПрАТ Люботинський завод Продтовари (покупець), а покупець зобов`язувався прийняти та своєчасно оплатити товар.

При виконанні зазначеного договору у серпні 2017 р. були проведені господарські операції з постачання цукру на адресу покупця, що підтверджується належним чином оформленими видaткoвими накладними постачальника № РП-0000040 від 28.08.2017, №РН-0000041 від 28.08.2017, № РН-0000042 від 28.08.2017, № РН-0000043 від 28.08.2017.

Фізичне переміщення товару від постачальника до покупця відбувалося на вантажному автомобілі, який вказаний в товарно-транспортних накладних на перевезення цукру та належать ПрАТ Люботинський завод Продтовари , що підтверджується копією свідоцтва про pеєстрацію транспортного засобу. При здійсненні перевезення товару були належним чином складені товарно-транспортними накладні. При цьому, представником позивача під час розгляду справи було надано пояснення та вказано, що фактично товар від постачальника був отриманий завідуючим складом покупця, що підтверджується його підписом із завірянням печаткою підприємства.

Отриманий товар був оприбуткований на складі ПрАТ Люботинський завод Продтовари за адресою м. Люботин, вул. Слобожанська, 53, що підтверджується прибутковими накладними № 280804, № 280803, № 280802, № 280801 від 28.08.2017 р., які були складені в момент прибуття цукру на склад.

Також, матеріали справи свідчать, що між сторонами вказаного договору була укладена додаткова угода від 02.10.2017 р., за умовами якої сторони досягли згоди, що розрахунок за поставлений цукор здійснюється шляхом передачі покупцем на адресу постачальника простих векселів, що і було здійснено згідно акту приймання-передачі векселів від 02.10.2017р.

Проведені господарські операції з придбання цукру були належним чином відображені позивачем в бухгалтерському обліку ПрАТ Люботинський завод Продтовари , що підтверджується за карткою рахунку 202 ТМЦ: Цукор бухгалтерського обліку. З даних картки вбачається, що придбаний у ТОВ ПРОГРЕС КОМЕРС та оприбуткований за прибутковими накладними № 280804, № 280803, № 280802, № 280801 від 28.08.2017 р. цукор був використаний у виробництві в період з 24.01.2018р. по 06.04.2018р.

Суд зазначає, що зі змісту акту № 61/35-00-07-01/24486154 від 24.02.2021 вбачається, що контролюючим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих первинних документах є неповними, недостовірними або суперечливими.

Також, судом встановлено, що у перевіряємому періоді мали місце між ПрАТ Люботинський завод Продтовари та ТОВ СТАН за період з січня 2017 р. по червень 2019 р. здійснюватися на підставі належним чином укладених договорів підряду по технічному обслуговуванню автоматики безпеки парових котелен.

При цьому, у період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. взаємовідносини між сторонами здійснювалися відповідно до умов належним чином укладеного договору підряду по технічному обслуговуванню №113-7 від 01.01.2017 р.; у період з 03.01.2018 по 31.12.2018р. взаємовідносини між сторонами здійснюватися відповідно до умов належним чином укладеного договору підряду по технічному обслуговуванню № 100 від 03.01.2018р.; у період з 03.01.2019 по 31.12.2019р. взаємовідносин між сторонами здійснювались відповідно до умов належним чином укладеного договору підряду по технічному обслуговуванню №19 від 03.01.2019 р. Крім того, між сторонами був підписаний договору підряду по технічному обслуговуванню № 80 від 03.01.2018р., за умовами якого ТОВ СТАН виконував роботи з еколого-теплотехнічних випробувань на двох котельних ПрАТ Люботинський завод Продтовари .

У наданих до суду представником позивача поясненнях вказано, що у виробничій діяльності ПрАТ Люботинський завод Продтовари використовуються газові котли, які встановлені у спеціально обладнані будівлі котельної. Вимоги щодо безпеки експлуатації газового обладнання унормовані Правилами безпеки систем газопостачання , які затверджені Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015р. № 285 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.06.2015р. за № 674/27119.

При цьому, представником позивача вказано, що у відповідності до п. 3.2. вказаних Правил, до технічного обслуговування і ремонту споруд та об`єктів системи газопостачання промислових і сільськогосподарських підприємств, підприємств комунально-побутового обслуговування населення допускається залучення суб`єктів господарювання, що мають дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки відповідно до вимог Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Згідно п. 3.9 Правил, всі газопроводи і установки, що використовують газ, підлягають технічному обслуговуванню і ремонту у строки, що зазначені в паспортах або інструкціях заводів-виробників обладнання, приладів, апаратів з урахуванням місцевих умов експлуатації.

Технічне обслуговування необхідно здійснювати не рідше ніж один раз на місяць, а поточний ремонт - не рідше ніж один раз на 12 місяців.

З огляду на зазначене, як повідомлено суду представником позивача, з метою проведення необхідних, передбачених Правилами безпеки систем газопостачання, робіт по технічному обслуговуванню обладнання, що використовує газ, ПрАТ Люботинський завод Продтовари укладалися договори підряду з ТОВ СТАН , яке мало відповідні дозвільні документи на проведення робіт підвищеної небезпеки та на обслуговування обладнання підвищеної небезпеки.

Судовим розглядом справи встановлено, що ТОВ СТАН має дозвіл № 371.13.63-43.22 від 12.06.2013р., виданий Територіальним управлінням державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Харківській області, та дозвіл № 1552.18.32 від 08.06.2018р., видатний Територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Київської області і м. Києва, та відповідно має право виконувати роботи підвищеної небезпеки, зокрема, технічне обслуговування устаткування підвищеної небезпеки, у тому числі парових та водогрійних котлів теплопродуктивністю понад 0.1 МВт.

Відповідно до умов укладених між підприємствами договорів підряду були проведені господарські операції з виконання фахівцями ТОВ СТАН робіт з технічного обслуговування автоматики безпеки двох котелен, що розташовані за адресою м. Люботин, вул. Слобожанська, 53 та робіт з еколого-теплотехнічних випробувань двох парових котелен ПрАТ Люботинський завод Продтовари , за результатами виконання яких сторонами щомісяця підписуватися відповідні акти здачі-приймання робіт, копії яких представником позивача подано до суду.

Зі змісту наданих представником позивача пояснень встановлено, що зобов`язання по оплаті вартості виконаних робіт за вказаними договорами підряду були виконані ПрАТ Люботинський завод Продтовари у повному обсязі шляхом перерахування на користь ТОВ СТАН безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями, копії яких додано до цієї позовної заяви.

При цьому, представником позивача під час розгляду справи було надано пояснення та вказано, що проведені господарські операції з придбання робіт у вказаного контрагента були належним чином відображені в бухгалтерському обліку підприємства позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 631 та картками рахунку 631 Контрагенті: ТОВ СТАН у розрізі договорів з даним контрагентом.

Під час розгляду справи судом зі змісту акту перевірки № 61/35-00-07-01/24486154 від 24.02.2021 вбачається, що останній не містить в собі зазначень того, що відомості, які містяться в первинних документах є неповними, недостовірними або суперечливими.

Враховуючи вищенаведені обставини суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

При цьому, суд зазначає, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

З врахуванням наведеного вище суд приходить до висновку, що реалізація господарської операції здійснюється не в момент укладення договору, а під час виконання зобов`язань, що з нього випливають та підтверджується первинними документами, які складаються на підставі договору: акти прийому-передачі товару, виконання робіт або надання послуг та відповідними платіжними дорученнями тощо.

Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 22.09.2015 у справі №826/16369/13-а.

Суд зазначає, що надані представником позивача до суду первинні документи складені у встановленому порядку.

Стосовно посилань представника відповідача в запереченнях проти позову та в акті перевірки на те, що підставою для встановлених порушень позивача слугувала наявна у контролюючого органу податкова інформація стосовно контрагентів, відомості щодо відритих кримінальних проваджень та наданих посадовими особами контрагентів пояснень, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Крім того, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Також суд зазначає, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

В той же час, порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 30.05.2019 року по справі №820/1009/17, від 03.04.2020 року по справі №160/4200/19, від 10.04.2020 року по справі №440/1082/19, від 16.04.2020 року по справі №805/5017/15-а.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність в даному випадку доводів контролюючого органу.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами ТОВ СТАН та ТОВ ПРОГРЕС КОМЕРС при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Отже, оскільки первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентами ТОВ СТАН та ТОВ ПРОГРЕС КОМЕРС оформлені у відповідності до вимог ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", чим спростовано висновки перевіряючих під час проведення перевірки стосовно порушення позивачем положень податкового законодавства, то на разі наявні підстави для визнання зазначених висновків контролюючого органу помилковими.

Стосовно встановленого в акті перевірки висновку контролюючого органу щодо зниження ПрАТ Люботинський завод Продтовари податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з їх ненарахуванням при реалізації продукції за ціною нижче звичайної судом встановлено наступне.

У акті перевірки № 61/35-00-07-01/24486154 від 24.02.2021 зафіксовані порушення п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, з урахуванням пп. 14,1.71 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України. п.15 Порядку заповнення податкової накладної , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (з урахуванням змін та доповнень в редакціях, що відповідають звітному періоду), п.2 ст. 12 Закону України Про ціни та ціноутворення , яке полягає в тому, що ПрАТ Люботинський завод Продтовари не нараховані податкові зобов`язання з ПДВ, не виписані та не зареєстровані податкові накладні на суму перевищення звичайної піни над цінами реалізації на загальну суму ПДВ 5654881 грн.

Водночас, під час розгляду справи зі змісту наданих представником позивача пояснень встановлено, що при реалізації продукції власного виробництва у перевіряємому періоді, у тому числі за договорами комісії, на адресу покупців: ТОВ "ПОЛІТРЕЙД-ПЛЮС", ТОВ "АЛКО-СТАР", ТОВ САДІН , ТОВ САДІН ТРЕЙД .

Так. протягом перевіреного періоду ПрАТ Люботинський завод Продтовари поставляв на адресу:

- ТОВ "ПОЛІТРЕЙД-ПЛЮС горілчану продукцію в асортименті за ціною відповідно до видаткових накладних та ТТН нe нижче 35,19 грн. до 03.12.2016 р. за 0,5 л та відповідно у зв`язку з підвищенням рівня мінімальних цін після 03.12.2016 р. не нижче 45,00 грн. за 0,5 л.;

- ТОВ АЛКО-СТАР горілчану продукцію в асортименті за ціною відповідно до видаткових накладних та ТТН не нижче 45,00 грн. до 09.09.2017 р. за 0,5 л та відповідно у зв`язку з підвищенням рівня мінімальних цін після 09.09.2017р. не нижче 53,73 грн. за 0,5 л.;

- ТОВ САДІН горілчану продукцію в асортименті за ціною відповідно до видаткових накладних та ТТН не нижче 53,73 грн. до 02.10.2018р. за 0,5 л та відповідно у зв`язку з підвищенням рівня мінімальних цін після 02.10.2018 не нижче 64,20 грн. за 0,5 л;

- ТОВ САДІН горілчану продукцію в асортименті за ціною відповідно до видаткових накладних та ТТН не нижче 64,20 грн. за 0,5 л.

Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання, зокрема, самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.

Приписами пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під звичайною ціною розуміється ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим Кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Положеннями підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що під ринковою ціною розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги). а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відтак, слід дійти висновку про те, що норми Податкового кодексу України визначають, що база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг нe може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим, а також встановлюють низку обов`язкових умов відповідності ціни поставки (договірної ціни)ринковій ціні, однією з яких є володіння сторонами достатньою інформацією про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) порівняних економічних (комерційних) умовах та передбачають можливість доведення невідповідності рівню ринкових цін договірної ціни.

Отже, у розумінні норм Податкового кодексу України звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка своєю чергою, повинна відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом термін (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, визначено, що у разі постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів послуг (зокрема, якщо база оподаткування визначається, виходячи із ціни придбання товарів/послуг, звичайної ціни самостійно виготовлених товарів послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання/звичайна ціна/балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання), постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання/звичайної ціни балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів послуг.

У податковій накладній (в тому числі зведеній), яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 8 цього Порядку ( 15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

Таким чином, при продажу самостійно виготовлених товарів, реалізованих нижче звичайної ціни, постачальник складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни над фактичною ціною.

Відтак, необхідною умовою для здійснення донарахування податкових зобов`язань за приписами наведених норм податкового законодавства є наявність факту реалізації товарів за звітний період за ціною нижчою від звичайної (ринкової) ціни таких товарів.

Судовим розглядом справи встановлено, що підприємство позивача є виробничим підприємством, яке виготовляє та реалізує алкогольну продукцію власного виробництва.

При цьому, представником позивача під час розгляду справи було надано пояснення та вказано, що підприємство керувалося нормами пп. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, якими встановлено правило, що база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. А отже, при здійсненні вказаної реалізації у період, що охоплений актом перевірки, підприємство у встановленому порядку нараховувало податкові зобов`язання з податку на додану вартість та виконуючи приписи п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України Кодексу складало відповідні податкові накладні та реєструвало їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін.

Так, зі змісту наданих до суду представником позивача видаткових накладних вбачається, що ціна продажу алкогольної продукції дорівнювала або перевищувала мінімальні ціни реалізації цієї продукції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008р. №957 Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних ціп на окремі види алкогольних напоїв була встановлена оптова-відпускна мінімальна ціна (у перерахунку на 0,5 літра та міцністю 40 відсотків) з урахуванням ПДВ: Горілка та лікеро-горілчані вироби до 03.12.2016р. - 35,19 грн., на 03.12.2016 р. - 45,00 грн., на 09.09.2017 р. - 53,73 грн., на 02.10.2018 р. - 64,20 грн. Вермути - встановлена лише мінімальна роздрібна ціна.

Отже, за відсутності перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання, тобто відсутності факту реалізації продукції за ціною нижчою від звичайної ціни (у даному випадку мінімальної ціни, встановленої нормативним актом уряду України), підприємство позивача правомірно не здійснювало будь-якого донарахування податкових зобов`язань з ПДВ у відповідності до приписів п.15 Порядку заповнення податкової накладної.

Також, контролюючим органом в акті перевірки вказано на необхідність прив`язання звичайної ціни на самостійно вироблені товари до їх собівартості, у зв`язку з чим звичайна ціна не може бути нижчою виробничої собівартості.

З приводу вказаного, суд вважає за необхідне вказати, що пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України лише у період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року встановлювалось, що база оподаткування ПДВ з реалізації самостійно виготовлених товарів залежить від собівартості таких товарів.

Отже, тільки у вказаний період платник податків був зобов`язаний визначати базу оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів, виходячи з розміру, який не міг бути нижче їх собівартості.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Веpxoвного Суду, викладеним у постановах від 12.04.2018 року по справі № 808 2519/16, від 16.12.2019 року по справі № 200/12345/18-а.

Як встановлено судом, у перевіряємому періоді ПрАТ Люботинський завод Продтовари при реалізації самостійно виготовлених товарів правомірно нараховував податкові зобов`язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, яка дорівнювала звичайним (ринковим) цінам, визначеним у договорах з контрагентами та які не були нижчими за мінімальні.

Натомість висновки контролюючого органу стосовно того, що ціни, за якими підприємство позивача реалізовувало алкогольні напої за договорами комісії не можуть вважатись ринковими, оскільки сторони договорів були фактично залежні, не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки не відповідають приписам п.п.14.1.159 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до яких пов`язаними є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв: а) для юридичних осіб: одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків; одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 25 і більше відсотків; одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи; одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи; принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи; одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу); юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради; кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа; повноваження одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб здійснює одна і та сама особа; сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб`єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації) та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб`єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації), стосовно іншої юридичної особи, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раз. При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду).

До суду не надано доказів того, що господарські взаємовідносини підприємства позивача з покупцями підпадають під будь-який із перелічених критеріїв залежності, визначених законодавством.

А відтак, слід дійти висновку про те, що контролюючим органом не доведено, що договірна ціна продажу підприємством власної продукції не відповідала рівню звичайних (ринкових) цін, і така невідповідність була встановлена шляхом дотримання суб`єктом владних повноважень процедури.

Стосовно доводів представника відповідача, викладених в акті перевірки про те, що договори комісії, укладені між підприємством позивача та його контрагентами є неукладеними з огляду на те, що згідно їх умов асортимент, кількість та ціна товару визначаються накладними на товар, що передавався на комісію, які були невід`ємною частиною договору суд зазначає наступне.

Відповідно до умов діючого законодавства договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а накладна на товар - є первинним документом для відображення здійсненої операції в обліку.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що підприємством позивача з метою реалізації продукції власного виробництва укладало з іншими юридичними особам договори комісії, в тому числі: договір комісії №26/16 від 26.03.20l6p. з TОB "ПОЛІТРЕЙД-ПЛЮС", договір комісії № 717 від 10.04.2017р. з ТОВ "АЛКО-СТАР", договір комісії № 182 від 01.02.2018р. з ТОВ САДІН (код 41675529), договір комісії №011 від 11.01.2019р. з ТОВ САДІН ТРЕНД (код 42574079).

Відповідно до п. 1.2 зазначених договорів комісії асортимент, кількість та ціна товару визначається накладними на товар, то передається на комісію, які є невід`ємною частиною договору.

Приписами ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше cторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, приписами ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли зголи з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або с необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін мас бути досягнуто згоди.

Таким чином, при укладенні договорів комісії підприємством позивача не було допущено порушень норм діючого законодавства та укладено останні у відповідності до норм останнього.

Стосовно посилань представника відповідача щодо порушення підприємством позивача при формуванні ціни продажу продукції вимог п.2 ст. 12 Закону України Про ціни та ціноутворення суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України Про ціни та ціноутворення , суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни та державні регульовані ціни.

Вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих. щодо яких здійснюються державне регулювання цін (ст.11 Закону України Про ціни та ціноутворення ).

Відповідно до норм ч. 1, 2, 4 ст. 12 вказаного Закону, державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін. мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб`єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.

Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його пролажу (реалізації).

Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади, державні колегіальні органи та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов`язково включають розмір їх інвестиційної складової частини.

Отже, застосування контролюючим органом до ПрАТ Люботинський завод Продтовари наведених норм Закону України Про ціни та ціноутворення є безпідставним, оскільки при формуванні ціни своєї продукції підприємство не встановлює державні регульовані ціни, що відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади, державних колегіальних органів та органів місцевого самоврядування, а тому підприємство не може бути суб`єктом порушення наведених норм законодавства.

Суд зазначає, що під час розгляду справи не надано до суду доказів того, що підприємством позивача здійснювалась реалізація алкогольної продукції за ціною нижче мінімальної, яка у даному випадку є звичайною (ринковою) ціною продажу цієї продукції, а отже донарахування контролюючим органом податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із перевищенням звичайної ціни над ціною реалізації є помилковим.

Стосовно висновків контролюючого органу щодо наявності підстав для нарахування штрафних санкцій з ПДВ у зв`язку з тим, що підприємством не було виписано та не було зареєстровано в ЄРПН податкові накладні судом встановлено наступне.

Зі змісту акту перевірки судом встановлено висновки контролюючого органу щодо наявності підстав для нарахуванння ПрАТ Люботинському заводу Продтовари штрафних санкції з ПДВ у зв`язку з тим, що підприємством не було виписано та не було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму коштів, отриманих від ТОВ САДІН ТРЕЙД та ТОВ САДІН як попередня оплата зa відвантажену лікеро-горілчану продукцію.

Також, судом встановлено, що між ПрАТ Люботинський завод Продтовари (продавець) та ТОВ Садін (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 181 від 01.02.2018 р., відповідно до умов якого продавець зобов`язувався здійснювати постачання на адресу покупця лікеро-горілчаної продукції, номенклатура та асортимент якої визначався у видаткових накладних на кожну партію товару, а покупець зобов`язувався прийняти продукцію та сплатити її вартість. Також за умовами договору сторонами була погоджена можливість здійснення з боку покупця передплати за продукції.

Крім того, між ПрАТ Люботинський заводу Продтовари (комісіонер) та ТОВ Садін (комітент) був укладений договір комісії №182 від 01.02.2018р., відповідно до умов якою комісіонер надавав комітенту на комісію лікеро-горілчану продукцію, номенклатура та асортимент якої визначався у видаткових накладних на кожну партію товару, а комітент зобов`язувався реалізовувати вказану продукцію від свого імені та за рахунок комісіонера.

Між ПрАТ Люботинський завод Продтовари (продавець) та ТОВ Садін Трейд (покупець) було укладено договір поставки №11 від 11.01.2019р., відповідно до умов якого продавець зобов`язувався здійснювати постачання на адресу покупця лікеро-горілчаної продукції, номенклатура та асортимент якої визначався у видаткових накладних на кожну партію товару, а покупець зобов`язувався прийняти продукцію та сплатити її вартість. Також за умовами договору сторонами була погоджена можливість здійснення з боку покупця передплати за продукцію.

Також, судом встановлено, що між ПрАТ Люботинський завод Продтовари (комісіонер) та ТОВ Садін Трейд (комітент) було укладено договір комісії №011 від 11.01.2019р., відповідно до умов якого комісіонер надавав комітенту на комісію лікеро-горілчану продукцію, номенклатура та асортимент якої визначався у видаткових накладних на кожну партію товару, а комітент зобов`язувався реалізовувати вказану продукцію від свою імені та за рахунок комісіонера.

Судом встановлено, що в межах виконання вказаних господарських правовідносин підприємством позивача у звітні періоди лютий 2018р. - січень 2020р. здійснювалось постачання лікеро-горілчаної продукції на адресу вказаних контрагентів, при чому на протязі кожного місяця таке постачання відбувалося неодноразово, тобто вказані поставки мали ритмічний характер, що підтверджується відповідними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольної продукції.

Приписами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим Кодексом України термін та надати покупцю за його вимогою.

При цьому, пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України та п.18 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної від 31.12.2015 №1307 передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів-послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В той же час. положеннями п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця;

у разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Представником позивача під час розгляду справи було надано пояснення та вказано, що позивач, користуючись вказаним правом, при постачанні лікеро-горілчаної продукції до ТОВ Садін та ТОВ Садін Трейд здійснював складання та реєстрацію у встановленому порядку зведених податкових накладних.

Як встановлено судом під час розгляду справи, підприємство позивача мало взаємовідносини із вказаними контрагентами, які мали ритмічний характер постачання, яким є постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Отже, у разі здійснення постачання товарів одному покупцю два та більше разів на місяць за одним або за різними договорами можливе складання не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведеної податкової накладної на такого покупця платника податку на загальну суму постачання, здійсненого протягом такого місяця, не є порушенням норм діючого податкового законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку про помилковість висновків контролюючого органу щодо допущення позивачем порушень при складанні та реєстрації податкових накладних за результатами господарських відносин з ТОВ Садін та ТОВ Садін Трейд , що свідчить про помилковість висновків про нарахування штрафних санкції за відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стосовно висновків контролюючого органу про зниження податкових зобов`язань з орендної плати за землю суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки судом встановлено висновки контролюючого органу стосовно того, що підприємством позивача занижено податкові зобов`язання з орендної плати зa землю за договором оренди від 05.06.2002 р., укладеним з Нововодолазькою селищною радою, за період з 01.10.2016 по 30.09.2019 у зв`язку з тим, що підприємством сплачувалися орендні платежі без урахування змін нормативної грошової оцінки земель та без урахування змін ставок орендної плати, передбачених рішеннями селищної ради та начебто умовами вказаного договору оренди, чим порушено п.288.1, п.288.4, п.288.5 ст. 288, п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України, а саме заниження податкових зобов`язань з орендної плати за землю за перевіряємий період на суму 43842,90 грн.

Під час розгляду справи встановлено, що ПрАТ Люботинський завод Продтовари укладено з Нововодолазькою селищною радою договір оренди земельної ділянки від 05.06.2020р. з нотаріальним посвідченням та державною реєстрацію договору Нововодолазьким районним відділом земельних ресурсів та вчинено запис від 17.06.2002р. №10, відповідно до умов якого підприємству позивача було надано в оренду земельні ділянки за наступним місцем розташування: смт. Нова Водолага, вул.Дзержинського (перейменовано на вул.Воскресінська), 105 площею 1870 м2; смт. Нова Водолага, вул.Дзержинського (перейменовано на вул.Воскресінська), 169-б, площею 4930 м2.

Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором с домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які с обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у визначених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За приписами ч. 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі", однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата, а статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди землі (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 288.1, 288.4 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Базою оподаткування, згідно положень статті 271 Податкового Кодексу, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Також, за приписами п. 289.1 ст.289 Податковою кодексу України та ч. 1 ст.13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати ja земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а тому згідно ч. 2 вже згаданої статті 632 Цивільного кодексу України, є можливим зміна умов договору після його укладання в частині розміру орендної плати.

Судовим розглядом справи встановлено, що згідно отриманої інформації від Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області, а саме листа від 02.04.2020 №02-33/602, рішенням LI сесії VI скликання від 23 січня 2015 року №2206 Про встановлення податку на майно на території Нововодолазької селищної ради в якому п.1.3.6 встановлено ставки орендної плати за земельні ділянки в межах населених пунктів смт. Нова Водолага та с. Новоселівка для інших категорій земель, грошову оцінку яких проведено і уточнено станом на 1 січня звітного року - в розмірі 4 % від їх нормативної грошової оцінки. Дане рішення Про встановлення податку на майно на території Нововодолазької селищної ради набрало чинності з 01 січня 2015 року.

Рішенням XVIII сесії VII скликання Нововодолазької селищної ради від 25 січня 2017 року №816 Про встановлення податку на майно на території Нововодолазької селиіщіої ради було внесено зміни до ставок орендної плати за землю в межах населених пунктів смт. Нова Водолага та с. Новоселівка для інших категорій земель, грошову оцінку яких проведено і уточнено станом на 1 січня звітного року - в розмірі 6 % від їх нормативної грошової оцінки. Дане рішення Про встановлення податку на майно на території Нововодолазької селищної ради набрало чинності з 01 січня 2017 року.

Крім того, Нововодолазька селищна рада Нововодолазького району Харківської області листом від 02.04.2020 № 02-33/602 повідомила про те, що в зв`язку з прийняттям рішення XVIII сесії VII скликання Нововодолазької селищної ради від 25 січня 2017 року №816 Про встановлення податку на майно на території Нововодолазької селищної ради додатковою угодою про зміну і доповнення договору оренди земельної ділянки від 05 червня 2002 року між Нововодолазького селищного радого та ПрАТ ЛЮБОТИНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРИ від 24 жовтня 2017 року внесено наступні зміни: частину розділу Об`єкт оренди викладено в новій редакції: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відділу Держгеокадастру у Нововодолазькому районі Харківської області від 28.04.2017 р. №18-20-0.23.26-60/117-17 становить: за земельну ділянку загальною площею 0,1870 га: кадастровий номер 6324255100:01:009:0001 - 252637,00 грн. (двісті п`ятдесят дві тисячі шістсот тридцять сім гривень 00 копійок); за земельну ділянку загальною площею 0,4930 га: кадастровий номер 6324255100:01:009:0002 - 428860,70 грн. (чотириста двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят гривень 70 копійок) ; частину розділу Орендна плата викладено в новій редакції: Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та розмірі 6 відсотків нормативної грошової оцінки, з урахуванням щорічного коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки землі, що складає на дату підписання договору: за земельну ділянку загальною площею 0,1870 га: кадастровий номер 6324255100:01:009:0001 - 15158,22 грн. (п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят вісім гривень 22 копійки); за земельну ділянку загальною площею 0,4930 га: кадастровий номер 6324255100:01:009:0002 - 25 731,64 грн. (двадцять п`ять тисяч сімсот тридцять одна гривня 64 копійки) за рік. Орендна плата сплачується Орендарем в національній валюті України безготівковим перерахуванням коштів із застосуванням платіжних доручень на бюджетний рахунок, визначений згідно податкового та бюджетного законодавства України. . Також, доповнено частини розділу Інші права та обов`язки сторін пунктом: самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством; інші умови вищевказаного договору, не порушені даною Угодою, залишаються незмінними, і сторони підтверджують по них свої зобов`язання; дану Угоду укладено у чотирьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Орендодавця, другий - в Орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію, четвертий - у Відділі Держгеоадастру у Нововодолазькому районі Харківської області; дана Угода вступає в силу з моменту підписання ії сторонами та державної реєстрації. .

Рішенням VI сесії VI скликання Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області від 27.01.2011 року №146 було затверджено технічну документацію з нормативно грошової оцінки земель смт. Нова Водолага Нововодолазької селищної ради.

Відтак, за даними перевірки встановлено, що ПрАТ ЛЮБОТИНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРИ здійснювало нарахування орендної плати за земельну ділянку за договором оренди від 05.06.2002, укладеним з Нововодолазькою селищною радою, за період з 01.10.2016 по 30.09.2019 без урахування змін нормативної грошової оцінки земель та без урахування змін ставок орендної плати, передбачених рішеннями селищної ради та умовами договору оренди (на порушення пп.4.4 п.4 договору та на порушення п.288.1, п.288.4, п.288.5 ст. 288, п.289.1 ст. 289 Податкового кодексу України).

Доводи позивача стосовно того, що прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки або про її уточнення чи перегляд ставок орендної плати не тягне за собою автоматичне збільшення розміру орендної плати, а є лише передумовою для внесення змін до договору оренди землі в частині збільшення розміру орендної плати є такими, що відповідають нормам діючого законодавства, оскільки базою оподаткування з орендної плати за землю, згідно положень статті 271 Податкового кодексу України є нормативно грошова оцінка земельних ділянок.

Також, приписами п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативно-грошова оцінка земельних ділянок.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до умов пп.4.4 п.4 спірного договору оренди від 05.06.2002 року визначено, що розмір орендної плати за земельну ділянку повинен змінюватися з наступного місяця після прийняття селищною радою рішення, яким змінюється ставка орендної плати за земельну ділянку.

Договір оренди земельної ділянки від 05.06.2002 року зареєстровано в Нововодолазькому районному відділі земельних ресурсів Харківської області, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 17.06.2002 № 10. Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки засвідчено в Нововодолазькій селищній раді Харківської області 17.06.2002 №10(19).

Також, додатковою угодою про зміну і доповнення договору оренди земельної ділянки від 05 червня 2002 року між Нововодолазькою селищною радою та ПрАТ ЛЮБОТИНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРИ від 24 жовтня 2017 року пункт 1.2 додаткової угоди викладено в наступній редакції: Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності. . Також, додатковою угодою від 24.10.2017 року договір оренди землі доповнено розділ Інші права та обов`язки сторін пунктом: Самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством .

Відтак, умовами договору оренди та додатковою угодою до цього договору встановлено, що визначення розміру орендної плати залежить від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а зміна нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки є підставою для перегляду орендної плати.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не спростовано висновків контролюючого органу про заниження підприємством позивача податкових зобов`язань з орендної плати за землю на сумі 43842,90 грн. та, як наслідок, правомірність податкового повідомлення-рішення № 00050070101 від 30.03.2021 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари".

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари" (вул. Слобожанська, буд. 53, м. Люботин, Харківський р-н, Харківська обл., 62433) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №00047070101, №00048070101, №00049070101 від 30.03.2021 року, прийняті Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари" (вул. Слобожанська, буд. 53, м. Люботин, Харківський р-н, Харківська обл., 62433, код 24486154) сплачену суму судового збору у розмірі 22648 (двадцять дві тисячі шістсот сорок вісім) грн. 91 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ ВП- 44131658).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.