Рішення

від 10.01.2022 по справі 915/1074/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року Справа № 915/1074/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОДИСТРИБ?ЮШН КАРГО ПАРТС (02232, м. Київ, вул. М. Закревського, буд. 16; адреса електронної пошти : info@cargo-parts.ad.ua ; ідентифікаційний код 37141112)

до відповідача : Приватного підприємства ТК І.В.А. (56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Добровольського, буд. 10; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 43108009)

про : стягнення 48984,86 грн,

Суть спору:

16.07.2021 до Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла позовна заява б/н від 15.07.2021 (вх. № 10934/21), в якій товариство просить суд:

1) розглянути справу в поряду спрощеного позовного провадження;

2) стягнути з Приватного підприємства ТК І.В.А. (код ЄДРПОУ: 43108009, місцезнаходження: 56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Добровольського, буд. 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Автодистриб`юшн Карго Партс (код ЄДРПОУ 37141112; місцезнаходження: 02232, м. Київ, вул. Закревського, 16), суму грошових коштів у розмірі 48 984 (Сорок вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 86 копійок, з яких: 47 167,76 грн. - сума основного боргу; 949,96 грн. - сума пені за прострочення строку виконання зобов`язання за Договором; 762,81 грн. - сума 12% річних від простроченої суми за порушення грошового зобов`язання; 104,33 грн. - втрати від інфляції, завдані внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором;

3) покласти судові витрати, понесені ТОВ Автодистриб`юшн Карго Партс у зв`язку із розглядом справи, на Відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору № 18468-15/2021 від 01.04.2021; рахунків №S0005950711 від 30.04.2021 та № S0005983882 від 14.05.2021; видаткових накладних № SІ0002857319 від 30.04.2021 та № SІ0002876535 від 14.05.2021; товарно-транспортної накладної № SHP0002050354 від 14.05.2021; платіжних документів (2 шт.); застосування норм статей 11, 216, 218, 525-525, 549, 610, 629, 692 Цивільного кодексу України, статей 20, 173-175, 193, 224, 225, 230, 265 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.07.2021 у справі № 915/1074/21 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Автодистриб?юшн Карго Партс б/н від 15.07.2021 (вх. № 10934/21) у справі № 915/1074/21 та додані до неї документи було повернуто позивачу.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 у справі № 915/1074/21 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 21.07.2021 скасовано, матеріали справи № 915/1074/21 направлено до Господарського суду Миколаївської області для вирішення питання щодо відкриття провадження за позовною заявою.

02.11.2021 матеріали господарської справи № 915/1074/21 було повернуто до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1074/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 ГПК України.

Так, позивач отримав копію ухвали 18.11.2021, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400144759733.

Відповідач отримав копію ухвали 17.11.2021, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400144759741.

Станом на час розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.

Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 05.11.2021 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

З вищевикладеного судом встановлено, що датою отримання відповідачем копії відповідної ухвали є 17.11.2021.

За такого, встановлений судом строк на подання відзиву, для відповідача тривав до 02.12.2021 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи перебування головуючого у даній справі судді Смородінової О.Г. у відпустці у період з 04.01.2022 по 06.01.2022 повний текст рішення у даній справі складено і підписано судом 10.01.2021.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОДИСТРИБ?ЮШН КАРГО ПАРТС , як постачальником, та Приватним підприємством ТК І.В.А. , як покупцем, був укладений Договір № 14468-15/2021 (далі - Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність покупця визначені цим Договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини, тощо (далі - товар ), а також надати шиноремонтні та шиномонтажні послуги (далі - послуги ), а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором прийняти товар і послуги та здійснити їх оплату.

За умовами наведеного Договору:

- номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальні кількість, ціна за одиницю товару, що передаються за цим Договором, термін та умови передачі, визначаються у рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товари, які є невід`ємною частиною Договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару (п. 1.2);

- найменування, вартість та обсяг наданих послуг, зазначається в Актах виконаних робіт, укладених сторонами, які є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.3);

- загальна сума Договору складається із вартості переданого товару, що відповідає сумі всіх товарних (видаткових) накладних, та сумарної вартості наданих послуг, зазначених в Актах виконаних робіт, здійснених протягом дії даного Договору (п. 1.4);

- ціни на товар і послуги погоджуються сторонами у кожному окремому випадку і вказуються у товарних (видаткових) накладних, товарно-транспортних накладних, замовленнях-нарядах та Актах виконаних робіт, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 3.1);

- за домовленістю сторін товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом сторони вважають суму, на яку постачальник може поставите товар на умовах домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень покупця, постачальник визначає суму кредитного ліміту (п. 3.2);

- у випадку продажу товару на умовах попередньої оплати постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає покупцю рахунок на оплату (п. 3.3);

- якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається постачальником покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання покупцем або уповноваженої ним особи на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату (п. 3.4);

- оплата наданих послуг за цим Договором здійснюється на підставі рахунку на оплату, який надається покупцю разом з Актом виконаних робіт. Підписання покупцем або уповноваженої ним особи на прийняття послуг Акту виконаних робіт є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату наданих послуг (п. 3.5);

- оплата товару і наданих послуг за цим Договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику. При здійсненні оплати покупець, крім обов`язкових реквізитів, повинен зазначити у документах на оплату номер та дату даного Договору, а також номер та дату рахунку-фактури, за яким здійснюється вказана оплата (п. 3.6);

- за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору, винна сторона несе відповідальність у межах даного Договору. Якщо відповідальність не передбачена даним Договором, але визначена законодавством України, то винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України (п. 5.1);

- за порушення грошового зобов`язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення (п. 5.2);

- сторони домовилися, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, винна сторона несе відповідальність, встановленої статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми (п. 5.3);

- Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2021 року (п. 8.2).

Вказаний Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, до відповідача, як покупця, заборгованості за поставлений товар, а також пені, відсотків річних та інфляційних втрат внаслідок порушення останнім грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами Договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір № 18468-15/2021 від 01.04.2021;

- рахунки №S0005950711 від 30.04.2021 та № S0005983882 від 14.05.2021;

- видаткові накладні № SІ0002857319 від 30.04.2021 та № SІ0002876535 від 14.05.2021;

- товарно-транспортна накладна № SHP0002050354 від 14.05.2021;

- платіжні документи (2 шт.).

Відповідач, як було зазначено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов вищенаведеного договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв у власність товар на загальну суму 54 167,76 грн, що підтверджується копіями підписаних без будь-яких зауважень та заперечень видаткових накладних:

- № SІ0002857319 від 30.04.2021 на суму 35 199,84 грн;

- № SІ0002876535 від 14.05.2021 на суму 18 967,92 грн.

Разом з видатковими накладними постачальником надавалися покупцю рахунки №S0005950711 від 30.04.2021 на суму 35 199,84 грн та № S0005983882 від 14.05.2021 на суму 18 967,92 грн.

На підтвердження факту поставки товару позивачем також надано до матеріалів справи товарно-транспортну накладну № SHP0002050354 від 14.05.2021 на суму 18 967,92 грн.

Як вбачається із змісту видаткових накладних, відповідно до п. 3.4 Договору, строк відтермінування оплати товару був визначений таким чином:

- до 30.05.2021 - по ВН № SI0002857319 від 30.04.2021;

- до 01.06.2021 - по ВН № SI0002876535 від 14.05.2021.

За даними Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОДИСТРИБ?ЮШН КАРГО ПАРТС , не спростованими та не запереченими Приватним підприємства ТК І.В.А. , у визначений строк відповідач оплату товару не здійснив.

У подальшому, 10.06.2021 та 09.07.2021 відповідач лише частково здійснив платежі за автозапчастини згідно Договору на загальну суму 7 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

- № ПД 143 від 10.06.2021 на суму 2 000,00 грн;

- № ПД 143 від 09.07.2021 на суму 5 000,00 грн.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за поставлений за Договором товар, в зв`язку з чим товариство цілком правомірно звернулося до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

З матеріалів справи судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОДИСТРИБ?ЮШН КАРГО ПАРТС суму заборгованості Приватного підприємства ТК І.В.А. в розмірі 47 167,76 грн (54 167,76 грн - 7 000,00 грн) зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача:

1. Пеню на загальну суму 949,96 грн, у тому числі:

- по видатковій накладній № SІ0002857319 від 30.04.2021 за період з 01.06.2021 по 15.07.2021 (з урахуванням динаміки формування боргу з огляду на часткові оплати) на суму 606,98 грн;

- по видатковій накладній № SІ0002876535 від 14.05.2021 за період з 02.06.2021 по 15.07.2021 на суму 342,98 грн.

2. 12 % річних на загальну суму 762,81 грн, у тому числі:

- по видатковій накладній № SІ0002857319 від 30.04.2021 за період з 01.06.2021 по 15.07.2021 (з урахуванням динаміки формування боргу з огляду на часткові оплати) на суму 487,40 грн;

- по видатковій накладній № SІ0002876535 від 14.05.2021 за період з 02.06.2021 по 15.07.2021 на суму 275,41 грн.

3. Інфляційні втрати на загальну суму 104,33 грн за червень 2021 року (з урахуванням загальної заборгованості відповідача станом на 30.06.2021.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені, суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.2 Договору за порушення грошового зобов`язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення.

Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Судом перевірено наведений позивачем розрахунок пені та встановлено, що відповідні нарахування товариством проведені правильно, а, отже позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення сум 12% річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до п. 5.3 Договору сторони домовилися, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, винна сторона несе відповідальність, встановленої статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Суд також зауважує, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 12% річних.

За перевіркою суду нарахування 12% річних та інфляційних втрат позивачем проведено вірно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір за подання позову в сумі 2270,00 грн підлягає покладенню на відповідача.

Крім цього, з тексту постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 у справі № 915/1074/21 вбачається, що розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду справи згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2270,00 грн підлягає покладенню на відповідача.

Щодо ж до заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У даній справі позивачем зазначено про фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 440,00 грн.

Як встановлено судом за матеріалами господарської справи № 915/1074/21 у даній справі позивачем подано до суду докази витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

1. Копію Договору № 09/07/2021-1ПД про надання правової (правничої) допомоги від 09.07.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОДИСТРИБ?ЮШН КАРГО ПАРТС , як клієнтом, та Адвокатом Спиридоновим Олегом Володимировичем, як адвокатом, відповідно до предмету якого адвокат взяв на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених цим Договором надати необхідну правову допомогу клієнту щодо захисту його прав та інтересів у Господарському суді Миколаївської області шляхом здійснення позовної роботи у відповідності до Господарського процесуального кодексу України відносно контрагента Приватного підприємства ТК І.В.А. (код ЄДРПОУ: 43108009, місцезнаходження: 56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Добровольського, буд. 10) щодо стягнення з останнього на користь клієнта суми дебіторської заборгованості та штрафних санкцій у зв`язку з порушенням договірних зобов`язань, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання такої правової допомоги.

2. Копію додаткової угоди від 09.07.2021 до укладеного між сторонами договору про надання правової (правничої) допомоги № 09/07/2021-1ПД від 09.07.2021, відповідно до п. 1 якої сторони домовилися, що розмір винагороди за надання послуг за основним договором становить: за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Миколаївської області позовної заяви - 7 440 грн (згідно опису наданих послуг, що додається); за представництво клієнта та ведення справи у Господарському суді Миколаївської області в процесуальному статусі позивача, тому числі участь у судових засіданнях - 1 600,00 грн за 1 годину витраченого часу адвоката.

3. Копію опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 09/07/2021-1ПД від 09.07.2021 на суму 7440,00 грн.

4. Копію платіжного доручення № 695 від 15.07.2021 на суму 7440,00 грн (призначення платежу: Юридичні послуги зг. Дог. №09/07/2021-1ПД від 09/07/2021 ).

За результатами оцінки відповідних доказів суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 7440,00 грн є документально доведеними.

Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст.126 ГПК України).

Разом з цим клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідачем до суду не подавалось.

Таким чином, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру заявленої до стягнення суми грошових коштів, з огляду на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 7440,00 грн є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг.

За такого, у відповідності до положень п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7440,00 грн у справі № 915/1074/21 покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства ТК І.В.А. (56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Добровольського, буд. 10; ідентифікаційний код 43108009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОДИСТРИБ?ЮШН КАРГО ПАРТС (02232, м. Київ, вул. М. Закревського, буд. 16; ідентифікаційний код 37141112) основний борг в розмірі 47 167,76 грн, пеню в розмірі 949,96 грн, 12% річних в розмірі 762,81 грн, інфляційні втрати в розмірі 104,33 грн, а також 4540,00 грн судового збору та 7440,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю АВТОДИСТРИБ?ЮШН КАРГО ПАРТС (02232, м. Київ, вул. М. Закревського, буд. 16; ідентифікаційний код 37141112);

Відповідач: Приватне підприємство ТК І.В.А. (56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Добровольського, буд. 10; ідентифікаційний код 43108009).

Повне рішення складено та підписано судом 10.01.2022.

Суддя О.Г. Смородінова