Постанова

від 06.03.2023 по справі 915/1074/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/1074/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Принцевської Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства ТК І.В.А.

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 10 січня 2022 року (повний текст складено 10.01.2022)

по справі № 915/1074/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС

до відповідача: Приватного підприємства ТК І.В.А.

про: стягнення 48 984,86 грн.,-

суддя суду першої інстанції: Смородінова О.Г.

час та місце винесення рішення: 10.01.2022, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області

В С Т А Н О В И В:

В липні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС (далі також - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства (ПП) ТК І.В.А. (далі також - відповідач) 48 984,86 грн., з яких: 47 167,76 грн. сума основного боргу; 949,96 грн. сума пені за прострочення строку виконання зобов`язання за Договором; 762,81 грн. сума 12% річних від простроченої суми за порушення грошового зобов`язання; 104,33 грн. втрати від інфляції, завдані внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором;

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами Договором поставки від 01.04.2021 №14468-15/2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений йому товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі, та, як наслідок, на суму заборгованості позивачем нараховано пеню, 12% річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2022 у справі №915/1074/21 (суддя Смородінова О.Г.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ПП ТК І.В.А. на користь позивача 47 167,76 грн. основного боргу, 949,96 грн. пені, 12% річних в розмірі 762,81 грн., інфляційні втрати в розмірі 104,33 грн., а також 4 540,00 грн. судового збору та 7 440,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У вказаному рішенні суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Зокрема, суд встановив наявність заборгованості відповідача за поставлений товар у розмірі 47 167,76 грн. та зазначив, що здійснений позивачем розрахунок пені, 12% річних та інфляційних витрат є правильним.

Також, місцевий господарський суд визнав цілком доведеними вимоги позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство ТК І.В.А. звернулось безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2022 у справі №915/1074/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення у нього була відсутня заборгованість перед позивачем, у зв`язку з погашенням боргу станом на 15.09.2021.

Так, апелянт наполягяє на тому, що ще до моменту ухвалення рішення від 10.01.2022 у справі №915/1074/21 ПП «ТК «І.В.А.» за Договором від 01.04.2021 здійснило платежі на загальну суму 47 965,31 грн. за наступними платіжними дорученнями:

- від 11.08.2021 №143 на суму 10 000, 00 грн.;

- від 18.08.2021 №143 на суму 37 062,06 грн.;

- від 15.09.2021 №143 на суму 903,25 грн.

Вказані платіжні доручення апелянт додає до апеляційної скарги та зазначає, що продавець (позивач) був обізнаний про зазначене розрахування відповідачем за Товар, однак не повідомів про це суд першої інстанції, що стало причиною для винесення неправильного рішення.

Водночас, ПП «ТК «І.В.А.» зауважує, що витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 7 440,00 грн. є неспівмірними, оскільки на його думку, справа є незначної складності, її розгляд здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства ТК І.В.А. на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2022 у справі №915/1074/21. Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

22.08.2022 від ТОВ АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач не погоджується з доводами останньої, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, з посиланням, зокрема на те, що докази повної оплати Товару відповідач повинен був подати до суду першої інстанції, однак, не скористався своїм правом. Водночас, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановлювати обставини, які не встановлювались при розгляді справи судом першої інстанції та досліджувати докази, які не були подані до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З огляду на матеріали справи вбачається, що 01.04.2021 між ТОВ АВТОДИСТРИБ?ЮШН КАРГО ПАРТС (постачальник) та ПП ТК І.В.А. (покупець) був укладений Договір №14468-15/2021 (далі Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця визначені цим Договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини, тощо (далі товар), а також надати шиноремонтні та шиномонтажні послуги (далі послуги), а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором прийняти товар і послуги та здійснити їх оплату.

За умовами наведеного Договору:

- номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальні кількість, ціна за одиницю товару, що передаються за цим Договором, термін та умови передачі, визначаються у рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товари, які є невід`ємною частиною Договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару (п. 1.2);

- загальна сума Договору складається із вартості переданого товару, що відповідає сумі всіх товарних (видаткових) накладних, та сумарної вартості наданих послуг, зазначених в Актах виконаних робіт, здійснених протягом дії даного Договору (п. 1.4);

- за домовленістю сторін товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом сторони вважають суму, на яку постачальник може поставите товар на умовах домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень покупця, постачальник визначає суму кредитного ліміту (п. 3.2);

- у випадку продажу товару на умовах попередньої оплати постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає покупцю рахунок на оплату (п. 3.3);

- якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається постачальником покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання покупцем або уповноваженої ним особи на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату (п. 3.4);

- оплата наданих послуг за цим Договором здійснюється на підставі рахунку на оплату, який надається покупцю разом з Актом виконаних робіт. Підписання покупцем або уповноваженої ним особи на прийняття послуг Акту виконаних робіт є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату наданих послуг (п. 3.5);

- оплата товару і наданих послуг за цим Договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику. При здійсненні оплати покупець, крім обов`язкових реквізитів, повинен зазначити у документах на оплату номер та дату даного Договору, а також номер та дату рахунку-фактури, за яким здійснюється вказана оплата (п. 3.6);

- за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору, винна сторона несе відповідальність у межах даного Договору. Якщо відповідальність не передбачена даним Договором, але визначена законодавством України, то винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України (п. 5.1);

- за порушення грошового зобов`язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення (п. 5.2);

- сторони домовилися, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, винна сторона несе відповідальність, встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми (п. 5.3).

Вказаний Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного Договору ТОВ АВТОДИСТРИБ?ЮШН КАРГО ПАРТС поставив відповідачу Товар на загальну суму 54 167,76 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними:

- від 30.04.2021 № SІ0002857319 на суму 35 199,84 грн.;

- від 14.05.2021 №SІ0002876535 на суму 18 967,92 грн.

Вказані накладні підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що у видаткових накладних було визначено строк відтермінування оплати Товару, а саме:

- до 30.05.2021 по ВН №SI0002857319 від 30.04.2021;

- до 01.06.2021 по ВН №SI0002876535 від 14.05.2021.

Також, у матеріалах справи містяться рахунки, які були надані покупцю, а саме:

- від 30.04.2021 №80005950711 на суму 35 199,84 грн.;

- від 14.05.2021 №80005983882 на суму 18 967,92 грн.

Крім того, у матеріалах справи наявні товарно-транспортна накладна від 14.05.2021 №8НР0002050354 на суму 18 967,92 грн., якою підтверджено факт поставки Товару.

Матеріали справи свідчать, що ПП ТК І.В.А. здійснило оплату поставленого Товару, але лише частково на суму 7 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- від 10.06.2021 №143 на суму 2 000,00 грн;

- від 09.07.2021 №143 на суму 5 000,00 грн.

З огляду на вищенаведені обставини, та враховуючи, що станом на 15.07.2021 ПП ТК І.В.А. не здійснило повної оплати поставленого йому Товару, у зв`язку з чим його заборгованість за Договором складає 48 984,86 грн., що в свою чергу стало підставою для нарахування ТОВ АВТОДИСТРИБ?ЮШН КАРГО ПАРТС 12 річних, інфляційних втрат та пені, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Перш за все судова колегія зазначає, що сторонами жодним чином не оспорюється факт поставки Товару на загальну суму 54 167,76 грн.

Також не оспорюється і оплата Товару відповідачем у розмірі 7 000,00 грн.

Тобто, доведеність вищенаведених фактів не підлягає повторному встановленню.

Разом з цим, у апеляційній скарзі, відповідач наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог, оскільки за твердженням апелянта, ним була погашена заборгованість станом на 15.09.2021, тобто, до дати ухвалення оскаржуваного рішення.

З огляду на дані твердження судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічний за змістом припис міститься у частині першій статті 74 названого Кодексу.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1).

Приписами ст. 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом; якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Апеляційний суд зазначає, що господарським процесуальним законодавством передбачено чіткий порядок надання доказів до суду. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи положення ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, всі докази повинні бути подані відповідачем разом із відзивом, або будь-якими запереченнями, до суду першої інстанції, а у випадку неможливості подати докази у зазначений строк, відповідач повинен повідомити про це суд та зазначити про підстави, які заважають йому надати такі докази.

Проте, як свідчать матеріали даної справи, відповідач ні будь-яких документів (доказів), ні заперечень, ні відзиву, ні клопотань до суду першої інстанції не надав, хоча був обізнаний про відкриття провадження у справі №915/1074/21 за позовною заявою ТОВ АВТОДИСТРИБ?ЮШН КАРГО ПАРТС.

Водночас, у матеріалах справи не міститься також будь-якого звернення до суду з боку відповідача, згідно з яким останній повідомляв би суд про неможливість надати будь-які докази в межах визначеного законом процесуального строку.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Судова колегія звертає увагу на те, що ПП ТК І.В.А. мав усвідомлювати процесуальні наслідки неподання доказів на обґрунтування своєї правової позиції під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак, не скористався своїм правом на подання будь-яких доказів на підтвердження сплати суми основного боргу, та будь-яких інших доказів на підтвердження власної правової позиції.

У зв`язку з цим, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

При цьому, ПП «ТК «І.В.А.» вже на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції додає докази на підтвердження сплати суми основного боргу в розмірі 47 965,31 грн., а саме: платіжні доручення від 11.08.2021 №143 на суму 10 000, 00 грн., від 18.08.2021 №143 на суму 37 062,06 грн. та від 15.09.2021 №143 на суму 903,25 грн. І саме вказані докази апелянт зазначає як підставу для скасування оскаржуваного рішення від 10.01.2022 у даній справі, не враховуючи, що надані документи не подавались суду під час розгляду справи в суді першої інстанції, але підлягають оцінці.

Однак, судова колегія зауважує, що апеляційний перегляд повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваного рішення, і які суд першої інстанції мав можливість дослідити та оцінити.

Так, як зазначалось вище, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 296 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, як убачається з матеріалів апеляційної скарги, вказуючи на обставини, які не встановлювались у суді першої інстанції та надаючи нові докази на підтвердження цих обставин апелянт не наводить обставин об`єктивної неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції та, відповідно, наявності виняткового випадку для прийняття таких доказів судом апеляційної інстанції, апелянтом не доведено.

Більш того, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідачем взагалі не порушується питання щодо можливості приєднання до матеріалів справи доказів, поданих ним разом із апеляційною скаргою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановлювати обставини, які не встановлювались при розгляді справи судом першої інстанції та досліджувати докази, які не були подані до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судова колегія зауважує, що надання нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи суперечить основоположним принципам змагальності та рівності сторін господарського судочинства.

Враховуючи викладене, судовою колегією не враховуються доводи відповідача стосовно наявності доказів на підтвердження повної оплати заборгованості.

Окремо судова колегія звертає увагу апелянта на те, що він не позбавлений права надати відповідні платіжні доручення у якості доказів погашення основної заборгованості на стадії виконання судового рішення.

Враховуючи, що по суті спору апелянтом жодного доводу, крім вищенаведеного, суду апеляційної інстанції не зазначено, колегія суддів, враховуючи межі апеляційного перегляду справи, вказує, що судом першої інстанції було правильно встановлено наявність лише часткової оплати відповідачем отриманого ним Товару, що свідчить про існування основного боргу, на який позивачем нараховані пені, 12% річних та втрати від інфляції, завданих внаслідок прострочення виконання покупцем грошового зобов`язання за Договором.

З урахуванням встановленого видатковими накладними відтермінування оплати за поставлений Товар, розрахунки позовних вимог визнані судом першої інстанції обґрунтованими, що перевірено судом апеляційної інстанції.

Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що ПП «ТК «І.В.А.» не надало ні до матеріалів справи, ні до апеляційної скарги жодних контр-розрахунків, що фактично свідчить про згоду із розрахунками, здійсненими ТОВ АВТОДИСТРИБ?ЮШН КАРГО ПАРТС.

Щодо частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в якому розглядались вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то апеляційна колегія погоджується із місцевим господарським судом, який визнав, що витрати ТОВ АВТОДИСТРИБ?ЮШН КАРГО ПАРТС на професійну правничу допомогу в розмірі 7 440,00 грн. є документально доведеними.

Водночас, апелянт зазначає про неспівмірність витрат на професійну правничу (правову) допомогу, оскільки за твердженням відповідача, дана справа є незначної складності, а її розгляд здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.

У розумінні положень ч.5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу з боку ПП ТК І.В.А. ні до місцевого господарського суду, ні до суду апеляційної інстанції не подавалось.

Разом -з цим, судова колегія вказує, що апеляційна скарга відповідача не містить будь-яких доказів, які свідчили б про неправильність розрахунку позивачем відповідних витрат або про неналежність послуг адвоката при участі у справі №915/1074/21.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, яке винесено з наданням належної оцінки наявним доказам у справі та з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відтак, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2022 у справі №915/1074/21 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2022 у справі №915/1074/21 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяПринцевська Н.М.