Рішення

від 20.01.2010 по справі 2-1077/10

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1077/10

№ б/н

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2010 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Черкасової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради, нотаріальна контора про визначення частки у спільному майні та визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частки у спільному майні та визнання права власності в порядку спадкування, стягнення грошової компенсації, третя особа - Новомосковська державна нотаріальна контора, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новомосковської міської ради, третя особа - Новомосковська міська державна нотаріальна контора, в якому просять визначити частки співвласників у праві спільної сумісної власності, а саме в квартирі АДРЕСА_1 , визнати за ним право власності на Ѕ частину зазначеної квартири, в порядку спадкування після смерті дружини ОСОБА_3 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді невизначеної частки зазначеної вище квартири. В шестимісячний термін після смерті дружини, він не звернувся до Новомосковської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, оскільки проживав разом зі спадкодавцем і був зареєстрований у зазначеній квартирі, тому вважає себе таким, що прийняв спадщину. Звернувшись у серпні 2009 року до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, отримав постанову державного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, оскільки частки осіб у суспільній сумісній власності не виділені. Між тим, позивач зазначає, що спору між співвласниками щодо часток у спільній сумісній власності не існувало, а тому просить визначити частки рівними та визнати за ним право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті своєї дружини.

В свою чергу, ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги за законом після померлої ОСОБА_4 звернулася до суду з самостійними позовними вимогами, в якому зазначила, що вона як дочка померлої в шестимісячний термін звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, вважає, що являється спадкоємцем ј частини квартири за АДРЕСА_1 , однак оформити своїх спадкових прав не має можливості, оскільки не виділені частки співвласників у праві спільної сумісної власності, тому ОСОБА_2 просить визнати за нею право власності на ј частину спадкової квартири, в порядку спадкування після смерті матері. Крім того, позивач зазначає, що спільне використання квартири не можливе, тому просить стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості ј частини спірної квартири.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позов підтримав, просить задовольнити у повному обсязі, позов ОСОБА_2 не визнав, просить відмовити у його задоволенні, вважає, що дочка не має ніяких прав на квартиру, оскільки його довіритель здійснив в ній ремонт, утримував квартиру весь цей час, ніс усі витрати.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свій позов підтримала, позов ОСОБА_1 визнала частково, просить визнати за нею право власності на ј частину квартири за АДРЕСА_1 , як за рівноправним спадкоємцем першої черги, а також стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію вартості ј частини квартири, оскільки спільне використання квартири не можливе, другий чоловік її матері не впускає її в квартиру, і буде чинити перешкоди у користування правом власності.

Представники Новомосковської міської ради та Новомосковської міської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Згідно свідоцтва на право власності на житло від 11.03.1994 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 набули у приватну спільну сумісну власність квартиру за АДРЕСА_1 (а.с. 10).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 6), в зв`язку з чим припинилося її право власності.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги після померлої ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 7), а також свідоцтвом про народження ОСОБА_6 (а.с. 32), яка зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 і їй присвоєне прізвище чоловіка (а.с. 33).

На виконання вимог ч.2 ст.549 ЦК України в редакції 1963 року, ОСОБА_1 являється таким, що прийняв спадщину після померлої дружини, оскільки проживав і був зареєстрований разом зі спадкодавцем, вступив у фактичне володіння та розпорядження спадковим майном, що стверджується довідкою (а.с. 8).

На виконання вимог ч.1 ст. 549 ЦК України, в редакції 1963 року, ОСОБА_2 звернулася з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 , що стверджується матеріалами спадкової справи (а.с.19-20)

Згідно ч.2 ст. 370 та ч.2 ст. 372 ЦК України, у разі виділення частки чи поділу майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, частки вважаються рівними, якщо інше не встановлено договором.

В судовому засіданні не встановлено наявність іншого договору щодо спірного майна.

Таким чином, суд вважає, що частки осіб, які є власниками квартири на праві спільної сумісної власності, є рівними і за кожним з них необхідно визнати право власності по 1/2 частці квартири.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що обидва позови обґрунтовані, однак підлягають частковому задоволенню.

Суд вважає необхідним визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по ј частці квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , оскільки вони являються спадкоємцями першої черги в рівних частинах.

При цьому суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову в частині стягнення грошової компенсації за ј частину квартири за АДРЕСА_1 , оскільки право власності, відповідно до ст. 334 ЦК, набувається з моменту державної реєстрації права власності.

Також вважає за необхідне роз`яснити позивачці ОСОБА_2 її право на звернення до суду з позовом про припинення права на частку у спільному майні, відповідно до вимог ст.365 ЦК України після проведеної державної реєстрації права власності.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, ч.2 ст. 370, ч.2 ст. 372, 1261, 334, 365 ЦК України, 549 ЦК України, в редакції 1963 року, суд, -

вирішив:

Позови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визначити частки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у спільному сумісному майні - квартирі АДРЕСА_1 рівними в розмірі Ѕ частини вказаної квартири кожному.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області в слідуючому порядку: заява на апеляційне оскарження надається протягом 10 днів до Новомосковського міськрайонного суду, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після надання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.В. Сорока