Постанова

від 18.01.2022 по справі 636/57/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 січня 2022 року

м. Київ

справа № 636/57/19-ц

провадження № 61-16437св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11 червня 2020 року

у складі судді Карімова І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Котелевець А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 про порушення конституційних прав на користування земельною ділянкою

та їх відновлення шляхом визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03 жовтня 2017 року № 18174-СГ, на підставі якого було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (зареєстровано право власності)

за громадянином України ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6325483400:03:000:0992, площею 2,00 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 12 вересня 2017 року, орган реєстрації - міськрайонне управління у Чугуївському районі та м. Чугуєві Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення.

Позовну заяву мотивовано тим, що 03 жовтня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було видано наказ

№ 18174-СГ, на підставі якого було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (зареєстровано право власності)

за громадянином України ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6325483400:03:000:0992, площею 2,00 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 12 вересня 2017 року, орган реєстрації - міськрайонне управління у Чугуївському районі та м. Чугуєві Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення.

ОСОБА_1 вважала, що зазначений наказ видано всупереч положенням ЗК України, Закону України Про державний контроль за використанням

та охороною земель , Закону України Про землеустрій та Закону України Про особисте селянське господарство , що унеможливлює реалізацію

на отримання нею дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність зазначеної земельної ділянки, орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Чугуївського району Харківської області, яка використовувалася нею (позивачем) з 1999 року згідно чинного законодавства, оскільки сплачувала податок на землю.

Зазначила, що вказана земельна ділянка була надана її родині згідно рішення виконавчого комітету Іванівської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 09 березня 1999 року № 11, яким її батько ОСОБА_3 отримав у приватну власність 0,72 га. Вона, як спадкоємець після смерті батька не відмовлялася від спадщини, добросовісно заволоділа цим майном відповідно до частини першої статті 344 ЦК України та користувалася земельною ділянкою відкрито на протязі понад 50 років, тому, на думку ОСОБА_1 , мала пріоритет в отриманні дозволу

на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд відновити порушене

її право на користування земельною ділянкою шляхом визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03 жовтня 2017 року № 18174-СГ, на підставі якого було прийнято рішення про державну реєстрацію прав

та їх обтяжень (зареєстровано право власності) за громадянином України ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6325483400:03:000:0992, площею 2,00 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 12 вересня 2017 року, орган реєстрації - міськрайонне управління у Чугуївському районі та м. Чугуєві Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 11 червня

2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач всупереч процесуальному обов`язку, передбаченому статтями 12, 81 ЦПК України,

не надала належних і допустимих доказів на підтвердження набуття нею або її батьком права користування чи права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6325483400:03:000:0992 відповідно

до вимог ЗК України, а також щодо набуття нею права власності

на земельну ділянку в порядку спадкування відповідно до норм ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11 червня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову, оскільки відсутні належні та допустимі докази набуття позивачем або її батьком права користування чи права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6325483400:03:000:0992 відповідно до вимог ЗК України, а також щодо набуття нею права власності на земельну ділянку в порядку спадкування відповідно до норм ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на те, що судами першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилено клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також на те, що судами попередніх інстанцій встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України), просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й передати справу

на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.

ОСОБА_1 вважає, що оскільки спірна земельна ділянка використовувалась нею протягом тривалого часу у відповідності

до її цільового значення, тому вона мала пріоритет в отриманні дозволу

на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 636/57/19-ц

із Чугуївського міського суду Харківської області.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням виконавчого комітету Іванівської сільської ради Чугуївського району Харківської області від 09 березня 1999 року № 11 закріплено земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства

за жителями Іванівської сільської ради Чугуївського району Харківської області згідно поданих заяв (а. с. 5, т. 1).

Відповідно до архівного витягу від 10 грудня 2018 року № 07-09/32 зі списку громадян на закріплення земельних ділянок, виділених для ведення особистого підсобного господарства (додаток до рішення виконавчого комітету Іванівської сільської ради Чугуївського району Харківської області від 09 березня 1999 року № 11) за ОСОБА_3 закріплено 0,72 га

(а. с. 6, т. 1).

Згідно інформації міськрайонного управління у Чугуївському районі

та м. Чугуєві Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 25 березня 2019 року № 272/427-19 щодо правового статусу земельних ділянок земельна ділянка з кадастровим номером 6325483400:03:000:0992 загальною площею 2,0000 га, передана у власність ОСОБА_2 11 жовтня 2017 року.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6325483404:00:001:0001

за адресою: АДРЕСА_1 (місце проживання ОСОБА_1 ), для будівництва

та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд має загальну площу 0,2500 га, згідно Поземельних книг зареєстрована як землі комунальної власності, користувач ОСОБА_1 .

Зазначені земельні ділянки не є однією і тією ж земельною ділянкою або

її частиною.

ОСОБА_1 зверталась до міськрайонного управління у Чугуївському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо здійснення державної реєстрації земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 зареєстровано земельну ділянку, кадастровий номер: 6325483404:00:001:0001 для будівництва

та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, загальною площею 0,2500 га, й надано витяг з державного земельного кадастру.

27 березня 2017 року ОСОБА_2 було подано заяву з відповідними документами до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Іванівської сільської ради Чугуївського району Харківської області.

21 квітня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було видано наказ № 6511-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_2 , а 03 жовтня 2017 року Головним управлінням було видано наказ № 18174-СГ Про затвердження документації землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Згідно відомостей, які містяться в Державному земельному кадастрі,

на земельну ділянку з кадастровим номером 6325483400:03:000:0992 зареєстроване речове право на нерухоме майно 11 жовтня 2017 року Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області.

Відповідно до даних із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12 вересня 2017 року НВ-6304898342017 земельна ділянка, кадастровий номер 6325483400:03:000:0992, що розташована: Харківська область, Чугуївський район, Іванівська сільська рада, цільове призначення 16.00 землі запасу, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, форма власності: державна власність 12 вересня 2017 року міськрайонним управлінням у Чугуївському районі

та м. Чугуєві Головного управління Держгеокадастру у Харківській області зареєстровано проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок

від 21 квітня 2017 року (а. с. 11, т. 1).

Згідно копії відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 29 грудня 2017 року № П-32998/0/9,1-26508/0/21-17

ОСОБА_1 15 листопада 2017 року зверталася до міськрайонного управління у Чугуївському районі Головного управління Держгеокадастру

у Харківській області із заявою щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою на земельні ділянки, що знаходяться біля

с. Студенок на території Іванівської сільської ради Чугуївського району Харківської області. Проте згідно Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, право користування земельною ділянкою, договорів оренди землі правовстановлюючі документи на ці земельні ділянки на ім`я

ОСОБА_1 в управлінні відсутні. Отже зазначені земельні ділянки використовувалися без правовстановлюючих документів (а. с. 9, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з положеннями пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша

статті 16 ЦК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель

і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної

чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб)

та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із частинами сьомою та восьмою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених

у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу,

у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно

із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності

від 06 вересня 2012 року № 5245-VI внесено зміни до ЗК України, які набрали чинності з 01 січня 2013 року, цим Законом змінено суб`єктів розпорядження землями сільськогосподарського призначення

та визначено, що такі повноваження перейшли до Держземагенства України, а згодом - до Держгеокадастру України.

Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Тобто законодавцем змінено компетенцію органів щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення

та передано такі функції Держгеокадастру України замість державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Ураховуючи те, що Головне управління Держгеокадастру в Харківській області відповідно до вимог частини четвертої статті 122 ЗК України є органом, уповноваженим передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що Головне управління Держгеокадастру

у Харківській області при виданні наказу № 18174-СГ Про затвердження документації землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 діяло в межах своїх повноважень.

Відповідно до вимог статті 22 ЗК України (у редакції, що діяла на момент прийняття рішення виконавчого комітету Іванівської сільської ради Чугуївського району Харківської області від 09 березня 1999 року № 11 щодо закріплення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства за жителями Іванівської сільської ради Чугуївського району Харківської області) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі

(на місцевості) і одержання документу, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди,

до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості)

і одержання документа, що посвідчує право користування землею, забороняється.

Статтею 23 ЗК України (у редакції, що діяла на момент прийняття рішення виконавчого комітету Іванівської сільської ради Чугуївського району Харківської області від 09 березня 1999 року № 11 щодо закріплення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства

за жителями Іванівської сільської ради Чугуївського району Харківської області) право власності або право користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно зі статтями 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав

на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах

їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Частиною першою статті 79 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається

як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 , оскільки відсутні належні та допустимі докази набуття позивачем або її батьком права користування чи права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6325483400:03:000:0992 відповідно до вимог ЗК України, а також щодо набуття нею права власності на земельну ділянку в порядку спадкування відповідно до норм ЦК України.

Доводи касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не було належним чином досліджено докази є безпідставними, оскільки

не встановлено процесуальних порушень дослідження наявних у матеріалах справи доказів, судами попередніх інстанцій зроблена належна правова оцінка доказів.

Слід зауважити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції

не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність

та обґрунтованість судових рішень, а також містять посилання на факти,

що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами першої

та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11 червня

2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 жовтня

2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О. В. Білоконь

О. М. Осіян