Постанова

від 15.06.2010 по справі 10/315-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2010 р. № 10/315-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів:

Овечкін В.Е.,

Чернов Є.В.,

Цвігун В.Л.

розглянувши

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_4

на постанову Дніпропетровського апеля ційного господарського суду від 16 березня 2010

у справі № 10/315-09 господарського суду

Дніпропетровської області

за позовом ТОВ "Елемент Лізинг"

до Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_4

про розірвання договору, стяг нення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обла сті від 24.11.2009 (суддя І.Кощеєв) поз ов про розірвання договору ф інансового лізингу від 09.02.2008, по вернення предмету лізингу та стягнення заборгованості за доволений.

Висновки суду ґрунтуються на обставинах укладення між сторонами договору фінансов ого лізингу від 09.02.2008, порушення відповідачем вимог ст.ст. 11, 16 З акону України "Про фінансови й лізинг" щодо своєчасної спл ати відповідно до умов догов ору лізингових платежів, том у вимоги позову підлягають з адоволенню.

Постановою Дніпропетровсь кого апеляційного господарс ького суду від 16.03.2010 (судді: В.Мор оз, Т.Стрелець, А.Логвиненко) р ішення господарського суду Д ніпропетровської області ві д 24.11.2009 змінено.

Апеляційна інстанція дійш ла висновку, що в частині вимо г про стягнення заборгованос ті позивачем та судом першої інстанції не враховано здій снені відповідачем платежі, що зумовлює зменшення суми б оргу, а також позивачем невір но розраховано суму пені, що п овинно здійснюватися без вра хування ПДВ та з врахуванням обмежень, визначених Законо м України "Про відповідальні сть за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", що зумо влює зменшення пені, що підля гає до стягнення.

В іншій частині рішення гос подарського суду Дніпропетр овської області від 24.11.2009 залиш ено без зміни.

Відповідач в касаційній ск арзі просить постанову апеля ційної інстанції скасувати в частині стягнення додатково ї винагороди з підстав поруш ення норм матеріального прав а, в позові в цій частині вимог відмовити.

Скаржник стверджує, що згід но пункту 2. Додаткової угод и від 01.07.2008 до Договору фінансов ого лізингу транспортних зас обів № ЗЛ/Плт-0147/ДЛ від 09.02.2008, який доповнює його пунктом 5.6.1., згід но якого в період строку дії Д оговору розмір лізингової пл ати може збільшуватися за ін іціативою лізингодавця, у ра зі, зокрема, коли курс гривні д о долару США, встановлений по становою НБУ буде перевищува ти більш ніж на 2% значення кое фіцієнта (5, 00) у пункті 2 Додатко вої угоди (п.п. 5.6.1. Договору) неза конно визначено можливість о дностороннього збільшення р озміру лізингових платежів з а Договором (у частині винаго роди лізингодавця) у прив'язц і до курсу гривні до долару СШ А.

З огляду на зазначене скарж ник вважає, що суд не вірно зас тосував норми ст.ст. 189, 198 ГК Ук раїни та не врахував, що Госпо дарським кодексом України не передбачено у господарських правовідносинах (крім випад ків, встановлених законодавс твом) можливість визначити г рошовий еквівалент зобов'яза ння в іноземній валюті, як це в становлено для цивільних пра вовідносин статтею 524 ЦК Украї ни. Тому на думку скаржника у п ункті 2 Додаткової угоди (п.п. 5.6 .1. Договору) незаконно визначе но можливість односторонньо го збільшення розміру лізинг ових платежів за Договором (у частині винагороди лізингод авця) у прив'язці до курсу грив ні до долару США.

Сторони, повідомлені про ча с та місце розгляду справи ві дповідно до ст. 1114 ГПК України, правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції н е скористалися.

Вищий господарський суд Ук раїни у відкритому судовому засіданні дослідив матеріал и справи, доводи скаржника в м ежах вимог касаційної скарги та вважає, що касаційна скарг а не підлягає задоволенню, ви ходячи з наступного.

Скаржник вважає неправомі рним стягнення додаткової ви нагороди згідно пункту 2. До даткової угоди від 01.07.2008 до Дого вору фінансового лізингу тра нспортних засобів № ЗЛ/Пл т-0147/ДЛ від 09.02.2008, який доповнює йо го пунктом 5.6.1., згідно якого в п еріод строку дії Договору ро змір лізингової плати може з більшуватися за ініціативою лізингодавця, у разі, зокрема , коли курс гривні до долару СШ А, встановлений постановою Н БУ буде перевищувати більш н іж на 2% значення коефіцієнта ( 5, 00) у пункті 2 Додаткової угоди (п.п. 5.6.1. Договору) незаконно виз начено можливість односторо ннього збільшення розміру лі зингових платежів за Договор ом (у частині винагороди лізи нгодавця) у прив'язці до курсу гривні до долару США.

Відповідно до ст.189 Господар ського кодексу України ціна (тариф) є формою грошового виз начення вартості продукції ( робіт, послуг), яку реалізують суб' єкти господарювання. Ц іна є істотною умовою господ арського договору. Ціна зазн ачається в договорі у гривня х. Ціни у зовнішньоекономічн их договорах (контрактах) мож уть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Згідно ст.198 Господарського кодексу України грошові зоб ов' язання учасників господ арських відносин повинні бут и виражені і підлягають опла ті у гривнях. Грошові зобов' язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у вип адках, якщо суб' єкти господ арювання мають право проводи ти розрахунки між собою в іно земній валюті відповідно до законодавства. Виконання зоб ов' язань, виражених в інозе мній валюті, здійснюється ві дповідно до закону.

Таким чином, згідно з вимога ми ст.ст. 189 198 Господарського ко дексу України визначені зага льні правила: ціна в господар ському договорі обов' язков о має бути визначена у гривня х, грошові зобов' язання уча сників господарських віднос ин підлягають оплаті в гривн і.

Визначення сторонами госп одарського обороту грошових еквівалентів зобов' язань в іноземній валюті законодавс тву не суперечить, оскільки н е таке не є тотожнім визначен ню ціни в договорі, безпосере дньому вираженню грошового з обов' язання, виконання зобо в' язання шляхом здійснення розрахунку.

При цьому сума зобов' язан ня при його виконанні визнач ається за офіційним курсом і ноземної валюти на день плат ежу, що обумовлюється ст. 533 Цив ільного кодексу України.

За таких обставин, доводи ск аржника про незаконність під став для стягнення додатково ї винагороди судом касаційно ї інстанції відхиляються як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому підстав для скасування постанови ап еляційної інстанції за викла дених доводів не вбачається.

Згідно ст.ст.111-5, 111-7 Господарсь кого процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлени х фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи пост анови апеляційного суду викл ючно на предмет правильності застосування згаданими суда ми норм матеріального чи про цесуального права, тобто в ме жах юридичної оцінки фактичн их обставин справи; касацій на інстанція не має права вст ановлювати або вважати довед еними обставини, що не були вс тановлені у рішенні або пост анові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати пи тання про достовірність того чи іншого доказу, про переваг у одних доказів над іншими, зб ирати нові докази або додатк ово перевіряти докази.

Виходячи з викладеного, кер уючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК Укра їни, ст.ст. 6, 8, 125, 129, 150 Конституції У країни, Постановою Пленуму В ерховного суду України № 9 від 01.11.1996 "Про застосування Констит уції України при здійсненні правосуддя", рішенням Консти туційного Суду України № 8-рп/2 010 від 11.03.2010, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровсь кого апеляційного господарс ького суду від 16.03.2010 у справі № 10/ 315-09 господарського суду Дніпр опетровської області залиши ти без зміни, а касаційну скар гу - без задоволення.

Постанова Вищого господар ського суду України касаційн ому оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Ов ечкін

судді Є. Черно в

В. Цвігун