Ухвала

від 20.01.2022 по справі 288/788/20

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/788/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без розгляду

20 січня 2022 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Миколайчука П.В.,

із секретарем судового засідання Довгаленко О.І.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Брусилів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2020 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, який мотивований тим, що сторони перебували в шлюбі, який зареєстрований 18.08.1993 Жовтневою сільською радою Попільнянського району Житомирської області, актовий запис № 12. Від шлюбу мають двох дітей, одна з них - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - неповнолітня, також в шлюбі набуто нерухоме майно. Оскільки спільне життя сторін погіршилося виникла потреба звернутися до суду з позовом про поділ майна. Просила визнати спільним нерухоме майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як майно яке було отримано в шлюбі, визнати ідеальні частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільному майні, до якого належить: земельна ділянка кадастровий номер 1824782100:02:008:0007 площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, земельна ділянка кадастровий номер 1824782100:02:008:0009, площа 0,2791 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства - по Ѕ частини за кожним.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 19.06.2020 в даній справі відкрито загальне позовне провадження в справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10.12.2020 представника позивача визнано неналежним представником сторони у справі.

В подальшому, після кількох змін складу суду на стадії підготовчого провадження, ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 26.07.2021, вказану позовну заяву прийнято до розгляду, призначено підготовче судове засідання, розгляд справи призначено проводити спочатку.

При цьому, 03.03.2021 позивачем ОСОБА_1 до Брусилівського районного суду було подано позовну заяву (уточнену) у зв`язку зі зміною предмету спору , в якій позивачка заявила вимогу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по аліментам в сумі 67975,28 грн. та просила залучити як тертю особу відділ ДВС Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

В подальшому, 02.04.2021 до Брусилівського районного суду від сторін по справі надходила заява про затвердження мирової угоди між сторонами у даній справі.

В ході підготовчого провадження в судовому засіданні 17.08.2021, на яке сторони, будучи повідомленими, не з`явились, ухвалою суду було відмовлено у прийнятті уточненої позовної заяви ОСОБА_1 від 03.03.2021 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та повернуто уточнену позовну заяву позивачу.

Також, в ході підготовчого провадження в судовому засіданні 14.09.2021, на яке сторони не з`явились, судом було відмовлено в затвердженні мирової угоди, продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву в підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 04.10.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду, явку позивача та відповідача в судове засідання визнано обов`язковою.

27.10.2021 на адресу електронної пошти суду надійшла заява щодо розгляду справи без участі сторін, підписантами якої зазначено позивача та відповідача. Водночас, всупереч вимогам ч. 8 ст. 14 та ч.8 ст. 43, ч. 2 ст. 183 ЦПК України заява не була підписана електронним підписом, подана не через систему Електронний суд , а також направлена зі сторонньої адреси електронної пошти, яку сторони завчасно суду не повідомляли. Також в додатках до даної заяви було додано скановані копії двох заяв від 27.10.2021 про відвід судді у даній справі, які надійшли до суду 28.10.2021. Авторами заяв зазначено позивачку та відповідача та на заявах розміщений скановані підписи сторін, заяви мотивовані сумнівами сторін в неупередженості судді Миколайчука П.В. в зв`язку з порушенням права на укладення мирової угоди.

В судове засідання 01.11.2021 сторони не з`явились, повідомлені належним чином. В зв`язку з визнанням обов`язкової явки сторін в судове засідання, ухвалою суду від 01.11.2021 відкладено розгляд справи на 12-00 год. 25.11.2021 та на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України повернуто без розгляду заяви про відвід судді від 27.10.2021.

03.11.2021 на адресу суду надійшли заяви сторін про відвід головуючого суді Миколайчука П.В. у даній справі. Ухвалою суду від 03.11.2021 дані заяви визнано необґрунтованими та передано для розгляду іншому судді в порядку ч. 3 ст. 40 ЦПК України та ухвалою суду від 05.11.2021 у задоволенні заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відвід судді - відмовлено.

Також 23.11.2021 на адресу електронної пошти суду надійшла заява щодо розгляду справи 25.11.2021 без участі сторін, підписантами якої зазначено позивача та відповідача. Водночас, оскільки всупереч вимогам ч. 8 ст. 14, ч.8 ст. 43, ч. 2 ст. 183 ЦПК України заява не була підписана електронним підписом, подана не через систему Електронний суд , направлена зі сторонньої адреси електронної пошти, яку сторони завчасно суду не повідомляли, судом дану заяву залишено без розгляду на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України.

В судове засідання 25.11.2021 сторони повторно не з`явились, причини неявки суду належним чином не повідомили, повідомлялись за зазначеною ними адресою проживання, в зв`язку з визнанням обов`язкової явки сторін в судове засідання, розгляд справи було відкладено.

В судове засідання 21.12.2021 сторони повторно не з`явились, причини неявки суду належним чином не повідомили, повідомлялись за зазначеною ними адресою проживання, в зв`язку з визнанням обов`язкової явки сторін в судове засідання, розгляд справи було відкладено.

В судове засідання 20.01.2022 сторони повторно не з`явились, причини неявки суду належним чином не повідомили, повідомлялись за зазначеною ними адресою проживання.

Також 20.01.2022 на адресу електронної пошти суду вчергове надійшла заява щодо розгляду справи без участі сторін, підписантами якої зазначено позивача та відповідача. Водночас, всупереч вимогам ч. 8 ст. 14 та ч.8 ст. 43, ч. 2 ст. 183 ЦПК України заява не була підписана електронним підписом, подана не через систему Електронний суд , а також направлена зі сторонньої адреси електронної пошти, яку сторони завчасно суду не повідомляли. Також в додатках до даної заяви було додано скановані фотокопії заяв від 02.04.2021 про затвердження мирової угоди, які вже були розглянуті судом. Всупереч вимогам ч. 8 ст. 14, ч.8 ст. 43, ч. 2 ст. 183 ЦПК України заява про розгляд справи без участі сторін не підписана електронним підписом, подана не через систему Електронний суд , направлена зі сторонньої адреси електронної пошти, яку сторони завчасно суду не повідомляли, тому перевірити авторство заяви неможливо.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України , у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне залишити позов без розгляду з наступних підстав.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено право на суд , одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності позовних заяв.

У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Відповідно до вимог частини 2 ст. 210 ЦПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд, зважаючи на вимоги частини 4 ст. 10 ЦПК України , враховує прецедентне рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого Королівства від 28.10.98 та Креуз проти Польщі від 19.06.2001, у якому ЄСПЛ дійшов висновку, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.

Якщо в законі визначено порядок учинення певних дій, такий порядок у силу вимог вітчизняного законодавства повинен дисциплінувати осіб, котрі звертаються до суду, та не допускати входження процесу в безладний рух, оскільки право на суд не є абсолютним.

Також, суд зазначає, що передбачене частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії від 07.07.1989).

Європейський суд з прав людини у справі Каракуця проти України наголосив на тому, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до вимог ст. 12 , 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 44 ЦПК України , учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст.ст. 223 , 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, судом в ході тривалого перебування справи у провадженні вживалися всі належні заходи по повідомленню позивача (як і відповідача) про місце і час розгляду справи, судові засідання неодноразово відкладалися через неявку сторін.

Зокрема, судові повістки про виклики в підготовчі судове засідання отримані позивачкою за повідомленою нею адресою проживання та де ОСОБА_1 і зареєстрована (згідно довіреності на а.с.50 т.1) по АДРЕСА_1 (а.с.96 т.2), повістка на 14.09.2021 була повернута з відміткою про відмову від її отримання позивачкою (а.с.99 т.2), як і повістка на 04.10.2021 (а.с.109-110,116 т.2).

Після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, участь у якому сторін була визнана судом обов`язковою, судом також вживалися заходи по повідомленню позивача про місце і час розгляду справи для забезпечення ї участі в ньому.

Зокрема, судова повістка про виклик в судове засідання на 01.11.2021 була повернута до суду 25.10.2021 з відміткою про відмову від її отримання позивачкою (а.с.132 т.2), судова повістка позивачці на 25.11.2021 була повернута до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.171-172 т.2), як і судова повістка на 21.12.2021 (а.с.188 т.2). Судова повістка на 20.01.2022 на адресу позивачки повернута до суду теж з відміткою про відмову від її отримання позивачкою (а.с.196 т.2).

Також суд повідомляв позивачку про час і місце розгляду справи шляхом направлення sms-повідомлень за зазначеним нею в процесуальних заявах номером телефону та шляхом оголошення на сайті суду, а також направляв судові повістки і за іншою повідомленою позивачкою адресою проживання в с. Паляниченці Фастівського району Київської області.

Відповідно положень ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є, зокрема, день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, враховуючи повідомлення позивачки за самостійно повідомленою та зареєстрованою адресою проживання та на підставі положень ч. 8 ст. 128 ЦПК України суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи на 01.11.2021, 25.11.2021, 21.12.2021 та 20.01.2022, тобто вчетверте не з`явилася до суду на судовий розгляд справи за своїм позовом.

В свою чергу, як зазначалося вище, суд повертав без розгляду заяви про розгляд справи без участі сторін, які надійшли від імені сторін з невідомої адреси електронної пошти та без цифрового підпису, тому вказані заяви суд не враховує при вирішенні питання повторної неявки позивачки в судове засідання без поважних причин та залишення позову без розгляду.

Згідно ст. 44 ЦПК України , учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч. 3 ст. 257 ЦПК України , суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, зокрема, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Аналіз норм, вказаних у ч. 5 ст. 223 , п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України дає підстави стверджувати, що повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Крім того, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України ).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

Згідно висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-24063ск15, причини повторної неявки позивача до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону (ч. 3 ст. 169 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017) направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з`являються до суду, ураховуючи, що позивач, який не з`являється в судове засідання, має право на використання передбаченого законом права на процесуальне представництво в суді.

Згідно позиції Верховного Суду (ВС/КЦС у справі № 465/6555/16-ц від 28.10.2021) на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами. Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті. Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.

Крім того, у даній Постанові зазначено, що суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

Отже, повторна неявка позивача, явка якого визнана судом обов`язковою, є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.05.2018 у справі №553/3688/16-ц, від 22.05.2019 у справі №310/12817/13, від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21) та від 28.10.2021 справа № 465/6555/16-ц (провадження № 61-9020св21), за змістом яких закон надає право суду залишати позов без розгляду у випадку повторної неявки позивача в судове засідання незалежно від причин його неявки, наявності чи відсутності поважних причин для такого, якщо він був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду справи.

Як зазначено вище, позивачка в судові засідання після зміни складу суду жодного разу не з`явилася, належним чином повідомлялася про розгляд справи за всіма повідомленими нею засобами зв`язку, відмовлялась від отримання судових повісток, з заявами про розгляд справи за її відсутності належним чином у встановленому порядку до суду не зверталася, крім того, її участь в судовому засіданні була визнана судом обов`язковою.

З огляду на викладене, суд не знаходить правових підстав для чергового відкладення судового засідання з метою чергового виклику позивачки, оскільки, на переконання суду, це призведе до безпідставного затягування розгляду справи, а, відтак, до порушення розумних строків її розгляду.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності та беручи до уваги те, що позивачка повторно (вчетверте) не з`явилася у судове засідання, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце його проведення, її участь в судовому засіданні була визнана судом обов`язковою, а також з огляду на предмет спору та обставини, викладені у позовній заяві, за яких її неявка перешкоджає розгляду справи, суд доходить переконання, що позов слід залишити без розгляду на підставі п.3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Одночасно, на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд вирішує питання про повернення без розгляду заяви, авторами якої зазначено позивачку і відповідача, які надійшли до суду електронною поштою, скільки вона не скріплена електронним цифровим підписом, електрона пошта відправника не повідомлялась суду учасниками справи як належний засіб зв`язку з ними, також заяву подано і не через систему Електронний суд , тобто всупереч вимог ст. 14, 43, 182, 183 ЦПК України, Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" . Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі N 9901/335/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/76/21.

Заяві про розподіл судових витрат не надійшло.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 44 ,182, 183, 223 , 257 ЦПК України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про розгляд справи без участі сторін, яка подана від імені позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 від 20.01.2022 - повернути заявнику без розгляду.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу про його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у п`ятнадцятиденний строк безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Миколайчук П. В.