Ухвала

від 17.01.2022 по справі 922/2487/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/2487/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 у справі

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веліс-Трейд"

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 138 643, 83 грн,

ВСТАНОВИВ:

03.11.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 (повний текст складено 07.12.2020) про закриття апеляційного провадження у справі № 922/2487/19, подана 28.10.2021 до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку.

Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 у справі № 922/2487/19 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з визнанням неповажними причин пропуску строку на касаційне оскарження, надано скаржнику строк для усунення недоліків до 17.12.2021, який при цьому не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення зазначеної ухвали скаржникові.

14.12.2021 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, у якій викладено інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2021 у зв`язку з відсутністю можливості перевірити доводи касаційної скарги, пов`язані із вирішенням питання щодо наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, Судом витребувано із Господарського суду Харківської області / Східного апеляційного господарського суду матеріали справи № 922/2487/19 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 у справі № 922/2487/19, до надходження матеріалів справи № 922/2487/19 до Верховного Суду.

10.01.2021 до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 922/2487/19.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків касаційної скарги та перевіривши викладені у ній доводи, Верховний Суд дійшов висновку про визнання неповажними причин пропуску строку на касаційне оскарження з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Верховним Судом установлено, що останнім днем оскарження ухвали Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 (повний текст складено 07.12.2020), відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, є 28.12.2020.

Проте ОСОБА_1 подав касаційну скаргу 28.10.2021, тобто з пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на касаційне оскарження на десять місяців.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 зазначає, що касаційну скаргу подано в межах 20-денного строку з дня отримання оскаржуваного судового рішення. При цьому, скаржник зазначив, що оскаржувану ухвалу йому було вручено 23.10.2021, що підтверджується копією листа Господарського суду Харківської області від 23.10.2021 №029331 та копією розписки ОСОБА_1 на заяві про видачу ухвали. На думку скаржника, частина 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України не передбачає необхідності обґрунтування підстав пропуску строку на касаційне оскарження. При цьому, звертаючись із касаційною скаргою, скаржник вважає, що дотримав вимоги пункту 7 частини 2 статті 290 та пункту 1 частини 4 статті 190 Господарського процесуального кодексу України щодо зазначення дати отримання судового рішення та подання відповідних доказів. ОСОБА_1 зазначає, що оскільки з дня складення повного тексту оскаржуваної ухвали пройшло менше 1 року, то касаційну скаргу подано з дотриманням вимог, встановлених частиною 2 статті 288 та частиною 4 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, а саме в межах 20-денного строку з дня отримання оскаржуваного судового рішення, що є достатньою самостійною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.

В якості інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що йому не було відомо про призначення розгляду справи у суді апеляційної інстанції на 03.12.2020, коли була постановлена оскаржувана ухвала. Апелянт та його представник не були присутні у цьому судовому засіданні у зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції 23.11.2020 без виклику учасників справи постановив ухвалу про розгляд апеляційної скарги 03.12.2020. Однак у попередньому судовому засіданні від 10.11.2020 судом було оголошено перерву до 08.12.2020. Таким чином, скаржник та його представник не могли знати, що призначене на 08.12.2020 судове засідання відбудеться 03.12.2020. У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважає, що строк на касаційне оскарження пропущений внаслідок грубого порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини ОСОБА_1 просить Суд поновити строк на касаційне оскарження ухвали Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 у справі № 922/2487/19.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03, від 03.04.2008) вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків на оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Верховний Суд зазначає, що обставини, викладені у заяві ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, не є причинами, які об`єктивно унеможливили вчасне звернення з касаційною скаргою.

Як вже було зазначено Судом, відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення

Таким чином, положеннями частини 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України не передбачено безумовного обов`язку суду поновити строк на касаційне оскарження виходячи тільки з того, що учасник справи отримав судове рішення у якийсь момент часу зі значним пропуском строку на таке оскарження.

Посилання скаржника на те, що у відділенні Укрпошти йому повідомляли про ненадходження на його адресу поштових відправлень, спростовується наступним.

Як вбачається з матеріалів справи № 922/2487/19, копія оскаржуваної ухвали Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 була надіслана ОСОБА_1 на дві адреси, які були зазначені у тексті апеляційної скарги, а саме: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Однак зазначені поштові відправлення з копією ухвали Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 повернулись на адресу Східного апеляційного господарського суду з відмітками на конвертах (від 11.01.2020) про причини невручення відправлень "за закінченням встановленого строку зберігання" (том 3, арк. справи 172-173, 184-185).

Факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, яку суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Крім того, інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, де оскаржувана ухвала була оприлюднена 08.12.2020. При цьому можливість скаржника ознайомитися з судовим рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень не залежить від того, чи 03.12.2020, чи 08.12.2020 воно було ухвалене.

ОСОБА_1 безумовно був обізнаний про існування судового провадження, оскільки був ініціатором апеляційного провадження, а тому є безпосередньо зацікавленим вчиняти дії з метою одержання інформації про хід та стан справи і несе ризик настання несприятливих наслідків в результаті невжиття заходів щодо отримання інформації про рух скарги.

Матеріалами справи дійсно підтверджується те, що ухвала Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 отримана скаржником 23.10.2021 (том 3, арк. справи 241). Однак скаржником не наведено причин, які унеможливили її отримання в період часу з моменту постановлення до 23.10.2021, враховуючи що вона була надіслана на зазначені ним у апеляційній скарзі адреси. Таким чином, за наведених обставин скаржник протягом розумного інтервалу часу не вчиняв дій, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження.

Водночас наведені скаржником посилання на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не можуть слугувати причинами для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки є підставами касаційного оскарження відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не впливають на отримання чи неотримання скаржником ухваленого за його скаргою судового рішення.

Враховуючи неспростовані обставини направлення судами процесуальних документів скаржнику за належною адресою, ОСОБА_1 не довів, що отримання ним оскаржуваного рішення та подання касаційної скарги із значним пропуском встановленого частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України строку не залежало від його волі, а було наслідком незалежних від нього обставин.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення Суду у справі "Мушта проти України", no. 8863/06, від 18.11.2010).

Таким чином, викладені у заяві про усунення недоліків касаційної скарги причини пропуску строку на касаційне оскарження не є поважними та об`єктивно непереборними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, а свідчать про те, що пропуск такого строку безпосередньо залежав від суб`єктивної волі та поведінки скаржника. Поновлення строку на касаційне оскарження за вказаних вище обставин свідчило б про порушення принципу правової визначеності.

Пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

З урахуванням наведеного колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 у справі № 922/2487/19 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 у справі № 922/2487/19.

2. Матеріали касаційної скарги повернути ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак