Рішення

від 20.01.2022 по справі 182/5861/20

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/5861/20

Провадження № 2/0182/26/2022

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.01.2022 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нікополя цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до фермерського господарства Харвест Агротех про розірвання договору оренди, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ФГ Харвест Агротех про розірвання договору оренди. В обґрунтування своїх вимог посилається на наступні обставини.

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Рачковою О.А., за реєстровим номером 147 від 03 березня 2014 року, вона є власником земельної ділянки, площею 7,950 га, яка розташована на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1222982800:04:055:0794, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно з договором оренди землі від 14 лютого 2019 року, зареєстрованого державним реєстратором Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Микитюк Ю.М., 13 червня 2019 року, за № 47331883, земельна ділянка нею була передана в оренду відповідачу ФГ Харвест Агротех на строк - до 13 червня 2034 року. Пунктом 4.1 договору оренди встановлено, що орендна плата вноситься у грошовій формі та розмірі 6 135 грн. 26 коп. за один повний календарний рік оренди. Пунктом 4.6 договору оренди передбачено, що орендар вносить орендну плату один раз на рік; за перший рік оренди орендна плата сплачується до 31 грудня в році, в якому укладено цей Договір, пропорційно фактичній кількості календарних днів оренди, в подальшому орендна плата сплачується один раз на рік - до 25 грудня поточного року. Тому, оскільки договір оренди було зареєстровано 13 червня 2019 року, то, відповідно, з моменту державної реєстрації права оренди по 31 грудня року, в якому укладено договір оренди, відповідач зобов`язаний був на умовах, визначених договором, сплатити орендну плату пропорційно фактичній кількості календарних днів оренди, що ним здійснено не було. Тому наявні всі підстави вважати умови договору оренди порушеними. Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що відповідач умови договору оренди, які сторонами погоджені та визначені, не виконав, змушена звернутися до суду та проситит розірвати договір оренди землі, укладений між нею та Фермерським господарством Харвест Агротех 14 лютого 2019 року, зареєстрований державним реєстратором Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Микитюк Ю.М. 13.06.2019 року за № 47331883, а також стягнути з відповідача на свою користь сплачений судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2020 року по даній справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з призначенням до підготовчого судового засідання. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.18-19).

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка, яка міститься в матеріалах справи та 27 січня 2021 року від ОСОБА_3 , який є керівником ФГ Харвест Агротех , у відповідності до ст.178 ЦПК України, надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого зазначає, що викладенні обставини є необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного. Так його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які займаються фермерським господарством протягом значного часу. 21 вересня 2017 року між ними шлюб було розірвано, але питання щодо поділу спільного майна подружжя вирішено не було та і на даний час не вирішено. 29 січня 2019 року за порадою батька він організував фермерське господарство та став засновником ФГ Харвест Агротех . Для ведення діяльності фермерського господарства було укладено, приблизно, десять договорів оренди земельних ділянок, в тому числі, і з позивачкою по справі. У зв`язку з тим, що його батьки все ще не вирішили питання щодо поділу спільного майна подружжя, до якого входила і сільськогосподарська техніка та інші засоби обробки землі, він разом зі своїм батьком обробляв земельні ділянки. По завершенню 2019 року ФГ Харвест Агротех повністю розрахувалось з власниками земельних ділянок. При цьому, зазначає, що саме з ОСОБА_4 вони розрахувалися у два етапи, а саме: зерном, а згодом батько привіз іншу частину орендної плати. Крім цього, звертає суду на ту обставину, що як він, так і його батько, кожен з них, мав окреме фермерське господарство, при цьому, фактично керівником був батько ОСОБА_5 , оскільки він мав більший досвід роботи, а тому і документація, і персонал знаходилися під його контролем. Влітку 2020 року відносини з батьком погіршилися та батько не допустив його до обробки земельних ділянок та збору врожаю, позбавивши всього фактичного доходу. Крім цього, доповнив, що заборгованість перед орендодавцями відсутня, оскільки його батько ОСОБА_5 за 2020 рік з орен6дарями розрахувався повністю. Після збору врожаю у 2020 році він був змушений взяти кредит в банку, щоб самостійно засіяти озимими культурами орендовані земельні ділянки, однак, вже в грудні 2020 року від жителів смт.Томаківка він дізнався, що його батько має намір його розорити та підбурює орендодавців, з якими укладені договори оренди, розірвати їх в судовому порядку та укласти договори оренди з батьком ОСОБА_5 . Дізнавшись про даний факт, він вирішив зустрітись з орендодавцями, з метою проведення звірки оплати за договором оренди землі та, в тому числі, з позивачкою ОСОБА_4 , однак, вона відмовилася розмовляти з ним. Тому, 28 грудня 2020 року рекомендованим листом, який був адресований ОСОБА_4 , він запропонував повторно отримати оренду плату за договором оренди. Зазначає, що він як керівник був змушений піти на такий крок, оскільки у нього відсутні видаткові документи по оплаті за договором оренди, так як вони знаходяться в ОСОБА_5 , який, окрім вищевказаних документів, приховує й бухгалтерську документацію. Крім цього, ОСОБА_5 відмовляється підтвердити той факт, що орендна плата з орендарями, в тому числі, з ОСОБА_4 , проводилася регулярно. Тому, 20 січня 2021 року він поїхав до ОСОБА_4 , щоб врегулювати питання щодо виплати за оренду земельної ділянки, однак, ОСОБА_4 відмовилася спілкуватись і факт її відмови було зафіксовано актом в присутності двох свідківт. При цьому, в розмові, яка була записана на диктофон, ОСОБА_4 повідомила, що за 2019 рік орендну плату вона отримала. Таким чином, враховуючи те, що позивачка відмовилася отримувати орендну плату, він вирішив 20 січня 2021 року відправити їй поштовий переказ на суму 10 000 грн. 00 коп. в якості повторної орендної плати за 2019-2020 роки. Що стосується обставин, які викладені позивачкою в позовній заяві щодо підстави розірвання договору оренди, то він не погоджується з цим, оскільки умови договору порушені не були, так як оренда плата за 2019-2020 рік їй виплачена в повному обсязі. Тому з позовними вимогами не погоджується взагалі та просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с.52-54).

26 лютого 2021 року на адресу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, в порядку ст.179 ЦПК України, від ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на підставі договору про надання правової допомоги від 02 жовтня 2020 року, надійшла відповідь на відзив, згідно якої він послався на обставини, викладені в позовній заяві. Крім цього, додатково зазначив наступне. Відповідач у відзиві неодноразово вказує про свого батька ОСОБА_5 , його сімейні стосунки з ним, його характер, свою матір, сестру, їхні взаємовідносини та інше. Згідно з договором оренди землі від 14 лютого 2019 року, зареєстрованим державним реєстратором Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Микитюк Ю.М. 13.06.2019 року за № 47331883, земельна ділянка була передана ОСОБА_4 в оренду відповідачу ФГ Харвест Агротех на строк - до 13 червня 2034 року, директором якого являється ОСОБА_3 . Відтак, договірні зобов`язання виникли у двох сторін: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а з ОСОБА_5 позивачка не має жодних договірних зобов`язань та будь-яких ділових стосунків, тим паче, не має будь-якого відношення до сімейних взаємовідносин відповідача та його батьків. Договір оренди землі його довірителька укладала безпосередньо з ФГ Харвест Агротех , директором якого є Бутенко Д.М., тому єдиною особою яка несе відповідальність за невиконання зобов`язань за договором, є безпосередньо сторона договору - ФГ Харвест Агротех . Що стосується посилань у відзиві на ту обставину, що по завершенню 2019 року вони повністю розрахувались з ОСОБА_4 у 2 етапи: спочатку відповідач привіз зерно, а його батько згодом привіз іншу частину орендної плати, то ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цім Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, як зазначено у пункті 4.6 договору оренди землі, орендар вносить орендну плату один раз на рік: за перший рік оренди орендна плата сплачується до 31 грудня року, в якому укладено цей договір, пропорційно фактичній кількості календарних днів оренди; в подальшому орендна плата сплачується один раз на рік - до 25 грудня поточного року. Однак, в силу приписів ст.81 ЦПК України, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження сплати ним орендної плати, відповідно до умов зазначеного договору за 2019-2020 роки. Тому, враховуючи вищевикладені обставини, вважає за необхідне звернути увагу суду на ту обставину, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримала того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Разом з тим, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки, згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З урахуванням викладеного та керуючись ст.179 ЦПК України, просить суд долучити відповідь на відзив до матеріалів справи та задовольнити позов у повному обсязі (а.с.69-76).

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 викладені в позовній заяві обставини підтримав та додатково суду пояснив, що з часу укладання договору оренди, а саме: 14 лютого 2019 року його довірителька оренду плату, ані в грошовій формі, ані в натуральній формі не отримувала, що дає підстави вважати порушенням відповідачем істотних умов щодо виплати орендної плати. При цьому, зазначає, що фактично ОСОБА_4 оренду плату в грошовій формі отримувати не бажала, оскільки мала намір отримати розрахунок в натуральній формі, так як, у відповідності до п.4.3. договору оренди, за письмовою згодою орендодавця та за наявності згоди орендаря, розрахунки щодо орендної плати можуть здійснюватися у натуральній формі в межах розміру орендної плати, вказаної в п.4.1 цього договору та згідно наявного у орендаря асортименту сільськогосподарської продукції. Однак, відповідачем умови договору оренди виконанні не були, що є порушенням вимог чинного законодавства, а всі його пояснення спростовуються матеріалами справи, будь-які докази на підтвердження своїх заперечень ані відповідачем, ані його представником надані до суду не були. Тому, на підставі викладеного, представник позивача ОСОБА_1 просить суд позовні вимоги його довірительки задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 викладенні у відзиві на позовну заяву обставини підтримав та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що з його сторони умови договору оренди були виконанні в повному обсязі та будь-які порушення з його боку відсутні. Крім цього, доповнив, що ще до подання позовної заяви до суду він звернувся до ОСОБА_4 , щоб врегулювати питання щодо орендної плати, однак, позивачка відмовилася спілкуватись та пояснила, що оренду плату вона отримує він ОСОБА_5 , який йому доводиться батьком. Крім цього, доповнив, що ним особисто на адресу місця проживання позивачки по справі було привезено оренду плату у вигляді натуральної форми (зерна, муки, цукру), однак, докази на підтвердження даних обставин у нього відсутні, оскільки акт прийому-передачі зберігається у його батька - ОСОБА_5 , який надати їх в добровільному порядку не бажає. Питання щодо повернення документів за допомогою правоохоронних органів він не вирішував, оскільки не має наміру та бажання звертатися з заявою на власного батька. Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, відповідач позовні вимоги не визнав, вважає, що умови договору оренди ним виконанні в повному обсязі, а тому просив суд в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 , який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 19 січня 2021 року, в судовому засіданні пред`явленні позовні вимоги не визнав, послався на обставини, викладенні у відзиві на позовну заяву. Крім цього, вкотре представник відповідача звернув увагу суду на ту обставину, що його довіритель докази, які б підтвердили факт орендної плати, надати не має можливості, оскільки у нього відсутні видаткові документи по оплаті за договором оренди, так як вони знаходяться в ОСОБА_5 . Крім вищевказаних документів, останній приховує і бухгалтерську документацію, тому на підтвердження вищевказаних фактів докази відсутні. Попри це, доповнив, що єдиним доказом щодо орендної плати є поштовий переказ на загальну суму в розмірі 10 000 грн. 00 коп. Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги не визнав також та просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод» , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі Цихановський проти України національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч.1. ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК країни, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 2, 3 ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частини 1 статті 80 ЦПК України).

Як встановлено судом, ОСОБА_7 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Рачковою О.А. за реєстровим номером 147 від 03 березня 2014 року, належить земельна ділянка, площею 7,950 га, яка розташована на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1222982800:04:055:0794, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.13). 14 лютого 2019 року між ОСОБА_7 та ФГ Харвест Агротех було укладено договір оренди землі, який було зареєстровано державним реєстратором Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Микитюк Ю.М., 13 червня 2019 року за № 47331883 (а.с.5-12). Відповідно до п.3.1 договору оренди землі, договір укладено на термін 15 років з дати державної реєстрації права оренди (а.с.6). Пунктом 4.1 вищевказаного договору оренди встановлено, що орендна плата вноситься у грошовій формі та розмірі 6 135 грн. 26 коп. за один повний календарний рік оренди (а.с.6). Пунктом 4.6 договору оренди передбачено, що орендар вносить орендну плату один раз на рік; за перший рік оренди орендна плата сплачується - до 31 грудня року, в якому укладено цей Договір, пропорційно фактичній кількості календарних днів оренди, в подальшому орендна плата сплачується один раз на рік - до 25 грудня поточного року (а.с.7).

Відповідно до ч.4 ст.124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок,що перебувають у власності громадян і юридичних осіб,здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статей 509 , 510 , 526 ЦК України , зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (статей 525 , 625 ЦК України ).

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України , договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України , майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договори найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України , Законом України Про оренду землі .

Закон України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року № XIV є спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі.

За змістом ст.1 ЗУ Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЗУ Про оренду землі , істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст.21 ЗУ Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч.3-4 ст.31 ЗУ Про оренду землі , договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ч.1 ст. 32 ЗУ Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом, відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку, вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України . Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Згідно ст.96 ЗК України передбачені обов`язки землекористувачів: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. Законом можуть бути встановлені інші обов`язки землекористувачів.

Згідно з п. д ч.1 ст.141 ЗК України , підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 3 ст. 651 ЦК України ).

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких, за п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до п.4.1 Договору, за кожен рік використання землі орендар нараховує орендну плату у грошовій формі у розмірі, що становить 6 136 грн. 26 коп. за один повний календарний рік оренди, із якої вираховується податок з доходів орендодавця, згідно Податкового кодексу України та військового збору (до моменту його скасування) (а.с.6).

Суд, наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, повинні бути виключно належними та допустимими.

Таким чином, в судовому засіданні сторони не заперечили те, що договір оренди укладений і діє на зазначених умовах. При цьому, в позовній заяві ОСОБА_4 зазначає, що їй не виплачена орендна плата за користування земельною ділянкою за 2019-2020 роки. Ознайомившись з договором оренди, суд дійшов висновку, що орендна плата орендодавцю, згідно умов договору, повинна бути виплачена: за 2019 рік - до 31 грудня, за 2020 рік - до 31 грудня включно. Судом встановлено, що позивачці орендна плата за 2019-2020 роки на момент розгляду справи виплачена не була. Разом з тим, суд критично оцінює твердження відповідача та його представника про те, що позивачці виплачувалася орендна плата та будь-яка заборгованість відсутня, оскільки на підтвердження зазначених обставин сторонами належні та допустимі докази надані не були, будь-які підтверджуючі документи відсутні.

Що стосується посилання відповідача та його представника, що ОСОБА_4 в якості орендної плати за 2019-2020 рік було здійснено переказ в розмірі 10 000 грн. 00 коп., то дані посилання судом до уваги не можуть буті прийняті також, оскільки вищевказана сума переказу відповідачем була здійснена 20 січня 2021 року, що ним і не заперечується. Однак, судом враховується та обставина, що це є істотним порушенням Договору оренди, оскільки вищевказаний переказ було здійснено вже після подання до суду позовної заяви. Тобто, відповідач ОСОБА_3 жодним чином не спростував наявність заборгованості та виконання умов договору оренди землі в частині здійснення орендної плати.

З урахуванням викладеного та обставин, що мають значення для вирішення справи по суті, несплата відповідачем орендної плати позивачу, у визначенні договором строки, два роки поспіль, свідчить про наявність систематичного порушення відповідачем взятих на себе за договором оренди зобов`язань щодо виплати орендної плати. Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо внесення орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору, про що свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід враховувати при застосуванні норми права, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК .

Зокрема, такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16 та від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12.

У постанові ВС у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематичне невнесення орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематичне внесення орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки, згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний висновок викладений у постанові ВС від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17. При цьому, систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо внесення орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

Таким чином, суд встановив, що відповідачем умови договору оренди землі належним чином не виконуються, орендна плата, як зазначалось вище, своєчасно не сплачується, що свідчить про ухилення відповідача від виконання зобов`язань зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у визначений договором термін.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо розірвання договору оренди землі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 5, 10, 12, 13, 76-83 , 263-265 , 268 , 273, 354 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до фермерського господарства Харвест Агротех про розірвання договору оренди - задовольнити .

Розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_4 та фермерським господарством Харвест Агротех 14 лютого 2019 року, зареєстрований державним реєстратором Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Микитюк Ю.М., 13 червня 2019 року за № 47331883.

Стягнути з фермерського господарства Харвест Агротех на користь ОСОБА_4 судовий збір, який було сплачено останньою при подачі позовної заяви до суду в розмірі 840 грн. (вісімсот сорок грн.) 00 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал